Про зламану щелепу, забобони та допінг у спорті: відверте інтерв'ю з чемпіонкою світу з дзюдо Дар'єю Білодід

У вересні 17-річна українка стала наймолодшою чемпіонкою світу з дзюдо. Дар'я Білодід також очолила світовий рейтинг дзюдоїстів у ваговій категорії до 48 кг. Але шлях до цієї перемоги був непростим. Нині ж красуня та олімпійська надія України активно тренується, слідкує за раціоном, навчається та мріє про не таке близьке, але цілком ймовірне майбутнє – вже без спорту. В інтерв'ю 5.UA Дар'я відверто розповіла про дружбу у спорті, розписаний до дрібниць щільний графік, пропозиції змінити громадянство та тяжкі травми, після яких дівчина раз-по-раз поверталася на татамі.

Стисло про Дар'ю Білодід:

Вік: 18 років

Освіта: Закінчила ліцей № 328 у м. Київ

     Навчається у КНУ ім. Шевченка за спеціальністю "Журналістика" (заочно)

Рід занять: дзюдоїстка, тренується у власних батьків

Нагороди: 1-е місце на Чемпіонаті Європи-2017 у Варшаві; 1-е місце на Чемпіонаті світу-2018 в Баку.

  •  Про дзюдо

– До дзюдо я займалася художньою гімнастикою. Мої батьки мріяли, щоб я була саме гімнасткою. Вони були проти дзюдо, бо самі дзюдоїсти, знають, що це таке і що це не дуже жіночний вид спорту. Коли я займалася художньою гімнастикою, мені було лише 3 роки, а на дзюдо я пішла у шість. Було видно, що мені дуже подобається. У мене дуже сильний характер, він ідеально підходить для дзюдо.

  •  Про плани на майбутнє

– Я вчуся в Інституті журналістиці, я хочу стати спортивним журналістом. Продовжувати спортивну кар'єру на все життя я не хочу, я взагалі не хочу бути тренером. Мої батьки тренери, і я бачу, як це важко. Я не дуже люблю комусь щось пояснювати, вчити, це не моє. Тому я думаю про спортивну журналістику. Приблизно до 25 років я планую займатися спортивною кар'єрою, а потім вирішувати, що далі.

Дар'я Білодід

  •  Про головну ціль після Чемпіонату світу

– У мене, звичайно, буде багато змагань, але наступна головна ціль – Олімпійські Ігри-2020.

  • Про відбір на Олімпіаду

– Існує олімпійський рейтинг спортсменів. Відбір на Олімпійські Ігри-2020 почався влітку. Він триватиме два роки. Наразі у світовому рейтингу я займаю перше місце. Але я все одно маю їздити на безліч змагань, тому що є спортсмени, які можуть мене обігнати.

  • Про пропозиції змінити громадянство та причини відмови від них

–  Я дуже люблю свою країну, я патріотка. Хоча, звичайно, у нас є проблеми фінансові. У нас немає гарних олімпійських баз, у нас дуже погані умови. Якби інші країни подивилися, як ми тренуємося, вони були б шоковані. Але мені все одно дуже приємно, коли я стою на п'єдесталі і грає гімн саме моєї країни. Для мене це дуже важливо.

Які країни пропонували виступати під їхнім прапором? 

– Азербайджан, Грузія, Арабські Емірати. Звичайно, це великі гроші, але для мене це не головне. Головне – це "золото", коли піднімається мій прапор. Це важливіше, ніж гроші.

  • Про вартість занять дзюдо

– Дзюдо не такий дорогий вид спорту, як теніс чи футбол. Звичайно, якщо ти спортсмен високого рівня, усі поїздки будуть за рахунок Федерації, Олімпійського комітету. Але умов для тренувань гарних немає. У нас дві олімпійські бази – у Карпатах, під Говерлою, та в Конча-Заспі. Там проводять тренувальні збори. Дійсно, умови погані, все старе, немає якісних залів. У цьому проблема, звичайно. Втім, для тренування не потрібні спеціальні тренажери, як у гімнастів. Тут – тільки татамі.

Дар'я Білодід

  • Про тренування

– Тренуюся кожен день, крім неділі. Це два тренування щодня – зранку години дві і ввечері десь три-чотири години.

  • Про спортивний раціон та розклад дня

– Зранку я снідаю. Це десь близько 7:00. Я їм сир з медом чи фруктами. Потім на 8:00 у мене вже тренування. Потому душ та власні справи. На обід я їм зазвичай м'ясо і салат, а також фрукти. Обов'язково потім я лягаю спати. Це мій режим, хоча б година сну повинна бути до вечірнього тренування. На 16:00 у мене тренування, що триває до 20:00. Приходжу додому, вечеряю – це м'ясо, салат, гарнір – і релакс.

Дар'я Білодід

  • Про обмеження в їжі

– Обмежень у харчуванні взагалі-то немає. Я виступаю в категорії до 48 кг, а моя чиста вага – 50 кг, тому за тиждень до змагань я повинна трохи менше їсти і тепліше вдягатися на тренування, щоб більше ваги втрачати.

Я думаю, що після 2020 року я перейду до наступної вікової категорії – до 52 кг. Але зараз – ні, адже залишилося два роки до Олімпіади-2020. У цьому нині немає сенсу.

  • Про дружбу в спорті

– Поза татамі ми можемо спілкуватися, дружити, але коли виходиш на татамі, треба забути про будь-яку дружбу. У мене ніколи не було такого, що я жаліла когось на тренуванні чи змаганнях через дружбу. Я ніколи нікого не жаліла. На татамі я завжди зла та налаштована.

Дар'я Білодід

  • Про забобони

– У мене їх дуже багато. Це і щасливі речі, щаслива кофтинка, їх справді дуже багато. Я ще вигадую на ходу ці щасливі речі.

  • Про вживання препаратів

– Я вживаю лише спортивні німецькі вітаміни і все, більше нічого. У нас багато спортсменів вживають протеїн, однак я – ні. Просто підтримую себе у формі і намагаюся не зашкодити організмові. Взагалі, у нас допінг – це рідкість.

  • Про участь у рекламних кампаніях та особисті табу

– Зараз я підписала річний контракт з Японією. Це не конкретна фірма, а компанія, яка шукає фірми, для яких я стану обличчям. Процес триває. Що я не буду рекламувати однозначно? Серед табу для мене алкоголь, сигарети, білизна.

Дар'я Білодід

  • Про спортивні травми

– У цьому році я зламала щелепу. Це було перед Чемпіонатом Європи. Це був мій перший серйозний перелом. Я думала, що за два тижні зможу тренуватися, але лікарі сказали, що чотири місяці мені взагалі не можна виступати на змаганнях, робити спаринги на тренуваннях. Я дуже засмутилася, плакала, адже пропущу змагання. Крім того, треба було добре готуватися до Чемпіонату світу. Але я не чекала чотири місяці, все одно відвідувала зал. За два дні після того, як зламала щелепу, я пішла до залу, робила вправи, просто не в кімоно, без спарингів. Три тижні – із закритим ротом, я їла все через трубочку. Батьки хвилювалися, аби я не скинула занадто багато ваги, тому робили мені протеїнові коктейлі, збивали різні супи з м'ясом у блендері. І я дуже люблю солодке, тому я збивала собі Nutella з вершками і пила.

Але за місяць до Чемпіонату світу я зламала ніс. Це все під час тренувань і це дуже випадково трапилося. Дякувати Богу, ніс – це не щелепа. Лише тиждень без тренувань.

  • Про залицяльників

– У соціальних мережах мені пишуть дуже багато приємних слів. Пишуть, що хочуть зі мною познайомитися, зустрітися зі мною. Іноді взагалі пишуть: "Ти станеш моєю жінкою?" (посміхається).

  • Про відпочинок

– У мене таке буває двічі на рік. Навесні після Чемпіонату Європи – тиждень відпочинку. Тоді я їду до Туреччини чи Єгипту. Тиждень я лежу, їм, купаюся, нічого не роблю. Хочеться просто відпочити – психологічно та фізично. Тому я не люблю якісь екскурсії. І ще тиждень – після Чемпіонату світу. Я прилетіла й одразу рушила до Єгипту.

Дар'я Білодід

  • Про преміальні

– З наступного року в мене буде олімпійська стипендія за перемогу на Чемпіонаті світу. Такі турніри як Grand Prіх, Grand Slam мають власний призовий фонд. На Чемпіонаті Європи, до речі, немає, а на Чемпіонаті світу є. За перше місце я отримала $26 тисяч. Це від Світової організації дзюдо, не від України. Україна дає невеликі стипендії. В інших країнах все інакше, звичайно. Там дають ту ж суму призових, що і на Чемпіонаті світу або вдвічі більшу суму. У нас, на жаль, такого немає.

  • Про навчання

– Навчання не заважає спортивній кар'єрі і навпаки. Я беру з собою книжки на збори, змагання. Там намагаюся готуватися до сесії. Я так робила і в школі. До ЗНО готувалася на зборах із книжками. Це, дійсно, важко, але можна поєднувати.

У Росії, я знаю, багато спортсменів, дійсно, (не дуже розумні). Ми нормально спілкуємося, ми поза політикою, але вони не займаються навчанням. Їх звільняють від навчання і вони тільки тренуються. В Європі – інакше. У Німеччині, Австрії, Франції спортсмени обов'язково вчаться, здобувають освіту. І нікого не хвилює – тренування, не тренування, вони мають це поєднувати. Це, дійсно, велика різниця. В Європі майже всі спортсмени знають англійську мову, можуть спілкуватися, а от країни СНД, українці, росіяни – ні. Я і ще один хлопець – це дві людини зі збірної, що спілкуються англійською.

  • Про власну маленьку мрію

– Моя мрія – відкрити власну кондитерську під своїм ім'ям.

Спілкувалася Марія БЄЛЯЄВА, для 5.UA

Дивіться також фотогалерею за темою:

/
/
/
/
/
/
/
/
/

Попередній матеріал
"Героям Слава!": історії воїнів, які ціною власного життя боронили Україну від російського загарбника
Наступний матеріал
МП швидко "схудне": як Росія колись анексувала Українську Церкву та що буде після отримання Томосу – історик