Спортсмен Микола Таран бігати почав просто для себе. По тому захопився спортом та досягав нових цілей – змагання, марафони та навіть став рекордсменом України з ультрамарафонського бігу. Повномасштабне вторгнення росії не просто відтермінувало всі змагання, а вибило зі спортивної колії Миколу на кілька місяців.
"Як більшість спортсменів, я не знав що робити, просто не знав. Закинув тренування, готувався до другого рекорду України і розумів – цього не буде, старти скасовувати деякі і все прогоріло. Перестав бігати, перестав займатися", – згадує ультрамарафонець.
Та як і колеги-спортсмени, зрозумів: кожен зобов'язаний допомагати країні. Почав з малого – бігом та закликами до читачів у соцмережах зібрав кошти на автівку для однієї з бригад, і 250 кілометрів конвертувалися у допомогу армійцям.
По тому вирішив не зупинятися – буквально. Зумів безплатно долучитися до іменитих міжнародних забігів, бо ж такі спортивні майданчики – це ще й можливість нагадувати світу про війну росії в Україні. А за мету ультрамарафонець поставив ціль – зібрати 100 тисяч гривень на сучасні протези для військовослужбовців. Знайшов і платформу для офіційної співпраці – став біговим амбасадором "Добро.юей".
"Я сказав – я буду бігати для вас, офіційно, щоби люди бачили, куди йдуть гроші. Я подумав, що буду збирати гроші на допомогу на протези для захисників, які втратили кінцівки під час війни", – розповів пан Микола.
"Микола бігає дистанції, публікує у соцмережах закликає людей і друзів. Це нагода ще раз розповісти, нагадати, що умовний мікродонат наближає, щоб ще один військовий вийшов із центру і зміг знайти роботу і зможе адаптуватися. Уже зараз думати про майбутнє, яке в нас буде з людьми, яких ми врятуємо, я сподіваюся набагато більше", – зауважив піар-менеджер платформи "Добро.юей" Богдан Бердник.
Тим, хто втратив верхню кінцівку, зазвичай встановлюють гаки або косметичні протези. Та аби бодай частково відтворити функцію руки – необхідні біонічні. Вони внаслідок спеціальних сенсорів найкраще з усіх протезів можуть виконати функції кінцівки. Та ціна їхня – захмарна – від 20 до 50 тисяч євро.
"Є великий запит на те, щоби люди, наші військові, які повертаються не з власного бажання, з війни, у лікарні – отримати не просто протез, який закриє базові потреби, або просто вигляд руки чи просто, щоби міг ходити. А протез, щоб він міг соціалізуватися назад в суспільство, щоб міг знайти роботу, щоб міг тримати за руку кохану людину, працювати за ноутбуком і вести більш менш повноцінне життя", – переконує Богдан Бердник.
Нині ультрамарафонець Микола Таран готується до чергового забігу – 19 березня у Римі. Де знову долатиме дистанцію із синьо-жовтим стягом та закликатиме небайдужих підтримувати Україну. Бігун переконаний: війна, як і спорт, – це не спринт, а марафон. Тож бігти всім українцям треба в довгу і знати: попереду – перемога України.
Олена Рибінська, "5 канал"
Читайте також: "Ветерани: розвінчуємо міфи": де протезуватися краще – в Україні чи за кордоном
Дивіться відео за темою: Не бійтеся звертатися по допомогу. Дозвольте собі фахівця-психолога
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
