У Рівному слабозорі допомагають у реабілітації ветеранам війни, які внаслідок поранень втратили зір. Навчають елементарного – орієнтуватись у приміщенні, самостійно гуляти містом, працювати за комп'ютером. Аби пришвидшити реабілітацію – створили спеціальний табір. Як відбуваються заняття – бачили кореспонденти "5 каналу".
На тактильній мапі міста тренер показує незрячому маршрут, який напередодні засвоїли разом. Усе навпомацки.
Заняття проходять у реабілітаційно-відновлювальному таборі "Життя після війни". Його відвідувачі – восьмеро військових із різних куточків України, які внаслідок поранень втратили зір. Військовослужбовець з Івано-Франківщини В'ячеслав став слабозорим після того, як під час виконання бойового завдання на Донеччині поряд із ним розірвався ворожий снаряд. Тепер вчиться жити навпомацки, та навіть читати.
"Тренажерні зали, скандинавська ходьба, все що потрібно, щоб незрячий не іржавів вдома. У мене з чутливістю не дуже. Але цифри та букви – можу, але складніші – це вперше, думаю пізніше зможу", – зазначає військовослужбовець ЗСУ В'ячеслав Курильчук.
Тренери, які проводять реабілітацію військових, також слабозорі. Пан Василь – незрячий від народження. Навчився з цим жити, а тепер передає досвід своїм підопічним. Учить користуватися усім навпомацки, а головне – орієнтуватися у просторі без сторонньої допомоги.
"Ми обов'язково починаємо з приміщення, вивчаємо покімнатно приміщення, покоридорно. Потім ми вивчаємо сходи, подвір'я, прилеглі вулиці до будинку. Коли вивчили вулицю, йдемо далі", – розповідає про навчання тренер з орієнтування Василь Гошовський.
Такі заняття тривають від однієї до трьох годин. І перш ніж слабозорі самостійно вийдуть на вулицю, вони мають навчитися досконало орієнтуватися у просторі – ходити з тростиною та розуміти, що означають спеціальні доріжки для незрячих.
Також тут проходить вже розминка перед заняттям із скандинавської ходьби. Для того щоб учасники табору не губилися і комфортно почувалися, тренери прикріплюють їх до себе спеціальною резинкою. Кажуть, користь від таких занять – суттєва.
"Це 95% м'язів працює, палки допомагають не навантажувати хребет, і спокійно вільніше іти", – зазначає організаторка реабілітаційно-відновлювального табору "Життя після війни" Олеся Перепеченко.
Табір триває 3 тижні. Та цього мало – кажуть волонтери. Вони бідкаються, що в Україні не існує державного центру реабілітації для військовослужбовців, які втратили зір.
"Для мене є великою проблемою в Україні відсутність реабілітаційного центру для людей з втратою зору. Є реабілітаційні програми, які роблять громадські організації, але це не системно. Має бути центр з системним підходом", – каже організаторка реабілітаційно-відновлювального табору "Життя після війни" Олеся Перепеченко.
Після завершення табору організатори шукатимуть кошти на наступний. А поки волонтери підтримуватимуть ветеранів удома. Планують знаходити тренерів, які могли б продовжувати адаптацію слабозорих ветеранів до повноцінного життя в рідному місті.
Наталія Світлова, Рівне, "5 канал"
Читайте також: Повернення до повноцінного життя: безплатна реабілітація для військових і не лише проводиться на Житомирщині – сюжет
Як повідомляв 5.UA, у Дніпрі провели унікальну операцію, аби позбавити пацієнта від фантомних болей.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Дивіться також відео за темою:
Рентген, аналіз крові та навіть операції – що відомо про мобільні шпиталі для фронту.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
