Відновлення нормального життя після деокупації. Невелике село Михайлівка, що на півночі Херсонщини, Збройні сили України визволили від майже семимісячної російської окупації. Цьому населеному пункту дещо пощастило порівняно з іншими ‒ тут мінімум руйнувань, і чужинці практично не стояли в селі. Але мародерили в будинках місцевих, шукали представників органів влади, колишніх військових та проукраїнських громадян. Через це багатьом довелося евакуюватися. Після визволення життя тут потроху нормалізується.
На повороті до Михайлівки, на березі Каховського водосховища, стоять покинуті ворожі позиції. У самому селі рашисти не зупинялися. Але нерідко навідувались до місцевих. Любов Іванівна, більш як 20 років викладала українську мову. З окупації не виїжджала, бо не хотіла кидати свій дім.
"Вони називали себе "ополченцями". Донецькими. Я ще трохи сперечалась з тим "комбатом". Він каже ‒ всі повинні бути росіянами. Кажу, які? Я ніколи не буду росіянкою. Я ‒ українка спокон віку. І батьки мої, і всі. Кажу, і буряти у вас росіяни? Він сказав, так, вони теж росіяни. Але, кажу, Україна не буде", ‒ зазначила жителька Михайлівки Любов Іванівна.
Вперше чужинці з'явилися в околицях цього села 12 березня. Збройні сили України визволили Михайлівку 4 жовтня. А вже за тиждень під школу прилетіла російська ракета. У закладі, де до окупації навчалися близько сотні дітей, тепер немає вікон.
Багатометрова вирва у землі є наслідком прильоту чогось великого, страшного і потужного. За словами місцевих мешканців, трапилось це вночі 11 жовтня. Це або ракета С-300, або "Точка-У". Принаймні про це свідчать чисельні осколки, які валяються тут навкруги. Вибухова хвиля вибила геть всі шибки будівлі місцевої школи. Микола ‒ корінний житель Михайлівки. На початку окупації, коли ще була така можливість, виїхав до Дніпра. В обласному центрі працює водієм швидкої допомоги. Нині у відпустці, але приїхав до рідного села долати наслідки російського обстрілу. Планує повертатися, відновлювати господарство.
"Мою хату першу розмародерили, чесно кажучи. Розмародерили, тому що я ‒ учасник Майдану ще з 2014 року. Про це всі знали, то я чого і виїхав, бо знав, що будуть мене шукати. І вони шукали мене. Це ж "русскій мір". Цим все сказано. У всьому світі ізгої. Що казать, коли вони крали чайники без підставки", ‒ повідомив житель Михайлівки Микола Довгань.
До окупації в Михайлівці жили близько 800 людей, під час окупації разом із переселенцями зі степових сіл ‒ 600. Староста виїхав звідси 5 квітня і повернувся за пів року ‒ 5 жовтня.
"Я мусив виїхати, по мене 4 квітня приїхали, шукали мене. То я переховувався, а 5 квітня виїхав в місто Кривий Ріг. Мені голова сказав вивезти сім'ї і самим виїхати, якщо не хочете бути потім колаборантами чи ще щось. Бо змусять же по-любому. Сім'я моя не хотіла виїжджати", ‒ підсумувала староста села Михайлівка Віктор Довгий.
Нині лінія фронту відкотилась на південь на десятки кілометрів. Але з протилежного берега Дніпра, з території тимчасово окупованої Запорізької області, ворог подекуди стріляє з мінометів по околицях села.
Олександр Фефілатьєв, Максим Мурашов, з північної Херсонщини, "5 канал"
Читайте також: На Херсонщині визволили вже понад 90 населених пунктів – ОК "Південь"
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Дивіться відео за темою:
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
