За останній місяць на фронті загинуло семеро армійців. Хтось підірвався на міні, хтось загинув від мінометного обстрілу. Спостерігачі-міжнародники також фіксують і збільшення кількості жертв серед цивільного населення через обстріли окупантів. І ось цього тижня головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний заявив, що у зоні проведення Операції Об'єднаних сил зняли заборону на роботу контрснайперських груп. Також командування запевняє, що нині не існує жодної заборони українським бійцям відкривати вогонь у відповідь.

Наша Ольга Калиновська увесь тиждень працювала в зоні ООС, спілкувалася з бійцями. Тепер, кажуть вони, їх краще не провокувати. Інакше "прилетить". Без зайвих наказів.

На початку тижня їх було 6. Зафіксованих штабом Операції Об'єднаних сил ворожих обстрілів. А вже трохи менше, ніж за тиждень, ця цифра подвоїлася. Причому із 14 порушень режиму тиші 5 – це обстріли з "важкої" зброї. Мінометів 120-го та артилерії 122 калібрів.

Населений пункт Кам'янка. Тут офіційно мешкає трохи більше, ніж дві сотні осіб. Попри близькість до лінії фронту, це село все ж вважається тилом. Жодної позиції армійців тут немає. Останніми роками місцеві мешканці лише чули, як десь в далечині рвуться ворожі снаряди. У ніч з 29 на 30 вересня війна знову нагадала про себе.

Мешканка Кам'янки Ганна каже: "Всю ніч, і зранку, ще не було 7-ми. Навіть качки не виходили з будки: боялися. Боялися. А я не боюся смерті. Я не боюся смерті".

А бабця Шура, мешканка Кам'янки, додає: "Вночі було, ну а вдень за дві години до того били. Кругом летіло. Вже якось і призабулося це. Ну, загалом, страшно".

Потужний обстріл цивільних не зачепив. Постраждали лише соняхи та поля поруч. По тому, як вони лягали, військові визначили: працювали профі – "гості" із сусідньої держави.

Володимир, військовослужбовець ЗСУ, говорить: "Цих три штуки ніби з "Нони" прилетіли, як з кулемета били. Били дуже з маленьким інтервалами, швидкострільність була дуже велика".

Цього дня в район Кам'янки було аж три ворожих артнальоти. Роботу артилерії – самохідної гармати "Нона", як підозрюють військові, коригували безпілотники. А за кілька днів дісталося вже й сусідній Авдіївці. Цього разу під обстріл потрапив цивільний сектор. Осколки мін 120 мм калібру пошкодили кілька будівель. Людей не зачепило.

Військовослужбовець ЗСУ із позивним "Скіф" розповідає: "Камери, техніка пересування, скупчення людей, все це накривається, тобто іде гарна розвідка і працюють тут безпілотники чи взагалі під якісь засоби".

А це Піски – колись елітне, а нині геть розбите ворогом селище. Тут добре знають, що таке артнальоти. Його свідки – кожна покалічена будівля в селі. Та останніх днів 10 по оборонцях Пісків працює лише стрілецька зброя.

Те, що на ці позиції армійців поблизу окупованого Донецька уже більше тижня не приземляються ворожі міни та снаряди, ще нічого не означає. Сьогодні вранці їх попередили – можливий артналіт, а всю ніч до цього вони слухали, як оборонців Авдіївки накривають важким калібром.

Армієць із позивним "Скіф" розповідає: "Вранці від розвідки надійшли дані, що готується артобстріл, приведені супротивники в повну бойову готовність, тобто чекаємо, не запускаємо великогабаритну техніку на позиції".

У них завжди бойова готовність 24 на 7. Хоч до артнальотів, хоч до роботи снайперів. А з приходом осені ця загроза зростає по всій лінії фронту. І що менше буде зелені, то більша видимість відкривається для ворожих стрільців. І… контрснайперських груп армійців, які офіційно повернулися на передову.

"Байда", командир підрозділу бригади ЗСУ, каже: "Що стосується контрснайперської роботи, то вона активізувалась. З нашого боку вжиті заходи, взяті до уваги. Активність попереднього періоду ворожа, тобто висновки зроблені, і дійсно так, ми готові набагато краще".

Російські найманці вже активно готують для снайперських груп свого роду плацдарми. Випалюють поля перед лінією оборони армійців. Мета подвійна – збільшити видимість плюс завдати максимальну шкоду військовим.

Військовослужбовець ЗСУ із позивним "Єжик" розповідає: "О 8-й ранку почався мінометний обстріл запалювальними мінами, закидали вони нам поле попереду, поле після літа, відповідно, підсохло, пішло загоряння. Поки рятували нові позиції, котрі зробили, загорілися старі позиції. Коли в стару зайшли, полум'я вже було всередині".

На "гарячий" привіт ворога, каже боєць на псевдо "Єжик", вони відповіли адекватно. Там, каже, теж палало. Готові армійці і до приїзду ворожих туристів-стрільців. Найкраща відповідь російським снайперам – міномет. Після одного-єдиного снайперського пострілу місце, звідки його зробили, по периметру "накривається" мінами. Головне тут – оперативність. І вона – після кількох наказів нового головнокомандувача Збройних сил – на фронті з'явилася. 

Нині армійці не лише без питань та зайвих наказів відкривають вогонь у відповідь. Тепер вони працюють на випередження. Якщо по той бік окопів побачать об’єкт, який несе загрозу оборонцям, його знищать.

Військовослужбовець ЗСУ із позивним "Чех" розповідає: "Противник облаштовує позиції, готує якісь нові точки, готує спостережні пункти, там, де можливо будуть корегувальники, які потім будуть корегувати по нам обстріл, звичайно ми повинні прибирати ці моменти".

Але і ворог на фронті не зменшує активності. А якраз навпаки. За офіційними даними, у вересні зафіксовано 222 обстріли, що на 40 більше, ніж місяцем раніше. Поранення отримали 34 армійці. Семеро – загинуло. І найбільшою проблемою та небезпекою тут, на передовій, залишаються потужні артнальоти окупантів. Якими не лише керують, а які здійснюють російські військові. Причому за принципом "ліс рубають – тріски летять". Як свідчать події останнього місяця-двох, безпека цивільних Кремль не надто турбує.

Ольга Калиновська, Сергій Клименко, "Підсумки тижня"

Дивіться також фотогалерею за темою: