Спровокувати на відкриття вогню: таку тактику використовують бойовики поблизу окупованого Слов'яносербська на Луганщині. Про провокації на Луганщині в репортажі кореспондентки "5 каналу" Вікторії Ковальової.
Тарас у складі підрозділу ДШВ тримає оборону біля окупованого Слов'яносербська. На фронт пішов у свої 19 – добровольцем. І ледь не потрапив у полон.
"Ті, хто каже не страшно, – страшно. Страшно завжди. Заблудилися, вийшли в сєпарів за спиною", – розповідає Тарас.
Тарас тоді служив танкістом. Згадує, як в одному з боїв скінчилися боєприпаси і не було зв'язку з побратимами. Та все ж екіпаж зміг зорієнтуватися і вийти з ворожого лігва. Вже тоді юнак зрозумів, крім патріотизму, потрібні – знання. Тож, згодом вступив до Одеської військової академії і після закінчення знову повернувся на фронт.
"Захотів стати офіцером. Мрія збулася. Тепер служу. Захищаю батьківщину, державу нашу", – каже Тарас.
Свист куль та боєприпасів армійцям тут чітко чутно.
"Буває під ранок і під вечір чутно одиночні вистріли. Вистріли з автоматів Калашникова, 5, 65. Буває 7, 62. Деколи чутно вистріли з СПГ", – говорить хлопець.
На провокації окупанти щедрі, кажуть військові. То військову техніку ганяють переднім краєм, то ходять на повен зріст.
"Нічого не бояться, ходять у відкриту. По полях переходять до машин. Спостерігали не одноразово. Виходять, на бунгало у себе, покурити, подивитися в бінокль нагло. Вони тут нічого не бояться", – говорить Тарас.
Арійці кажуть, так ворог зумисне провокує їх на відкриття вогню. Незадоволені мовчанкою окупанти днями буквально викурити українських захисників із позицій. Проте прорахувалися, коли підпалили траву.
"Вогонь перекинувся на їхні позиції. Тоді вони зашевелилися. Бачили їхню пожарну машину, як вона приїжджала тушити пожежу. Якби це були регулярні війська Російської Федерації, вони б цього не допустили. А найманці – у них життя продовжується. Їм гроші платять, вони воюють, перестануть платити, вони підуть в сторону", – каже боєць Дмитро.
Бійці, які тримають оборону Старого Айдару, – вмотивовані. На фронт усі прийшли свідомо, щоб захищати своє, каже Дмитро. Йому лише 22. З них уже п'ятий рік – в армії.
"Чому я маю, ховатися за спиною мами, дома відсиджуватися, якщо я здоровий хлопець і мушу захищати свою країну. І коли перед рідними даєш слова присяги, життя починається по-іншому. Починаєш цінувати життя і сім'ю. Бачиш, як діти граються і це воно вартує того, щоб діти не знали, що таке обстріли і ховалися в бліндажах. Щоб у них було мирне дитинство", – каже Дмитро.
Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, Луганська область, "5 канал"