Три місяці умовної тиші або 100 днів псевдоперемир’я. Я не випадкового кажу умовного і псевдо, бо те, що нині відбувається на сході, миром точно не можна назвати. Кількість обстрілів зменшилася. Інтенсивність вогню теж. Але хіба ж це тиша, коли наших солдатів продовжують убивати.
Візьмімо бодай останній місяць. У жовтні не було жодного дня, щоб ворог не обстріляв українські позиції. Що робити далі? Київ має план дій. Його вже передали до ОБСЄ. За ним, усі незаконні збройні формування бойовиків мають бути виведені з регіону до початку 2021 року. Після цього Україна має взяти під контроль кордон. І якщо російська сторона погодиться на ці пропозиції, Україна готова призначити місцеві вибори на сході на 31 березня 2021 року.
З цими пунктами Україна готова йти на зустріч у Нормандському форматі. Але чи пристане на це Росія і чи забере свою зброю і військових з нашого сходу – Євгенія Китаєва розбиралася.
"Та шо тут, Жень, сказати на рахунок цього галімого перемир’я. Противник завдав нам ураження. Чого ми цього не можемо зробити? Так, тому що сказали, бути тихо. І як тоді далі? От по комусь із моїх бійців відкривається вогонь, як дивитись на це? Мовчати? Слухати накази? А потім пояснювати, чого ми його привезли додому не живим, а мертвим? Ну, це взагалі хе*ня. Всі бояться за кар'єру, всі бояться за посади. Але сьогодні ти втратиш посаду, а завтра ти втратиш країну", – каже боєць ООС із передової.
Я в Києві, вони на фронті. З військовослужбовцями, яких "Підсумки тижня" знімали у вересні, підтримую зв'язок хоча б по кілька разів на тиждень. Так відверто про нинішнє перемир'я вони говорять хіба телефоном. Не відкрито. Бо як і у будь-якій армії світу, вони виконують наказ і політичну волю країни, якій служать. За три місяці так званого перемир'я військові досі не звикли до умов, на які пішов офіційний Київ.
"Ніхто з нас не розуміє, до чого воно котиться далі. Стаються якісь їхні заходи диверсійно-розвідувальних груп – цього не говори. Та, чуваки, ви що, не розумієте, що ми на сьогоднішній день продаємо державу за тих 5 тисяч, чи скільки", – говорить боєць.

Із розмови дізнаюся: у жовтні жодного дня повної тиші на фронті так і не було. А в офіційних фронтових зведеннях відкриття вогню окупантами українська сторона кваліфікувала як неприцільне та провокативне.
"Воно-то заборонене, але їх це не спиняє", – говорить військовослужбовець ЗСУ із позивним "Кузя".
"Невпевнено себе почуваємо. Чому? Тому що, не знати, як воно буде і що воно буде", – каже армієць із позивним "Зодіак".
А боєць із позивним "Косой" каже: "Виходить, ми не стріляємо, а вони укріпляються. Взагалі не можу зрозуміти одного – яке може бути перемир’я з терористами?"
Точкою неповернення в цій тиші став вечір 29 жовтня. Тоді російські найманці вдарили по позиціях морпіхів на Маріупольському напрямку.
Андрій Гнатов, командир 36-ї бригади морської піхоти, говорить: "Були грубо порушені всі чинні на сьогодні домовленості про проведення всеосяжного перемир’я. Було застосовано снайперську зброю. Внаслідок вогню снайпера два військовослужбовця, два морських піхотинця загинули".

Для старшого сержанта Михайла Старостіна та сержанта Володимира Бондарюка цей бій став останнім. Свій прицільний снайперський вогонь бойовики прикривали шквалом свинцю з гранатометів.

"Ведення вогню у відповідь велося, щоб припинити вогневу діяльність противника. Дати їм чіткий сигнал, що такі дії призведуть до більш адекватного вогню у відповідь. І забезпечити, звісно, евакуацію загиблих", – каже командир Андрій Гнатов.
Наприкінці жовтня загострення спалахувало то в одні точці, то в іншій. Найактивнішими обстріли окупантів були на підступах до окупованих Донецька та Горлівки.
Морський піхотинець із позивним "Годзила" каже: "Кілька днів тому в наших сусідів відбувся, я так розумію, бій. Нам не доповідають від інших підрозділів, проте більш як годину були звуки пострілів, починаючи від стрілецької автоматичної зброї і закінчуючи мінометами, і точно були гранатомети. Поранений, знаю, один з нашого боку".
Після 100 днів тиші на фронті штаби почали звітувати про втрати за час припинення вогню. Рівень напруги знизився. Але повної тиші немає.
Заступник командувача Об'єднаних сил Богдан Бондар говорить: "Маємо втрати. Загинуло три військовослужбовця. Поранено і бойові травмування дістали 11 військовослужбовців".
Жодного з прописаних у Мінську пунктів російсько-окупаційні війська не дотримувалися. А це і відкриття вогню, і ведення розвідки, і зміна позицій, і використання безпілотників.
Генерал-майор Збройних сил України Віктор Ганущак розповідає: "Російсько-окупаційні війська продовжують спроби застосування безпілотних літальних апаратів, авіаційних комплексів та радіоелектронної боротьби російського виробництва".
Ворожі безпілотники, попри заборону, регулярно здіймалися в небо. І не лише для розвідки. "Циклопи" окупантів скидали боєприпаси, а ті ранили наших військових. А ще вороги мінували територію та підпалювали сухостій. Мало не кожен підрозділ на передовій під час тиші вступив у бій з вогнем.
Морпіх із позивним "Годзила" розповідає: "У нас тут, на щастя, тільки один легкий трьохсотий під час ліквідації пожежі. Ну, як бачите, вигоріло все вщент, і поля довкола, все чорне".
І якщо погодні умови нині стали головною зброєю армійців проти пожеж, то як боротися з ворогом під час такої кількості заборон, рішення немає.
"Звісно, що політику в центрі Києва, напевно, ця ситуація видається інакшою, а для бійця в окопі дуже важко", – каже Андрій Гнатов.
Бо політикам у Києві, як і самим киянам, не чути провокаційних пострілів. Не треба пригинати голову, коли починає працювати ворожий снайпер. У теплих столичних кабінетах набагато легше говорити про тишу чи погоджуватися у Тристоронній контактній групі позбавляти армійців права відкривати вогонь у відповідь без дозволу вищого керівництва.
"Наші дипломати безперервно працюють для підготовки наступного Нормандського саміту в Берліні. Ми чекаємо на його скоріше проведення і продовження руху для настання в Україні бажаного миру", – говорить президент України Володимир Зеленський.
Влада опинилися в подвійній залежності. З одного боку – від власних обіцянок, а з іншого – від Кремля, який маніпулює ситуацією на Донбасі у своїх інтересах. Підконтрольні Росії бойовики нині фактично шантажують Україну режимом тиші й погрожують зірвати його під різними приводами, розуміючи, наскільки важливим є питання миру для української влади. Але навіть присутність цієї влади на сході, коли 120 "слуг" за наказом Зеленського поїхали в Луганську та Донецьку області, не заставила ворожу зброю мовчати.
"– А чому ви вдягали камуфляж? – Чому я вдягав камуфляж. Ну, тому що так прийнято на фронті. – Але ж ви не військовий? – Ну, нє. У мене була не військова форма. У мене був камуфляж, як мисливський, знаєте, тако", – говорить Олег Семінський, народний депутат від "Слуги народу".
Чи дратувала терористів звістка про присутність сотні народних обранців на сході – невідомо. Але вже 4 листопада українська сторона на засіданні Форуму ОБСЄ у Відні повідомляє про неспокійний жовтень. А за останні дні російсько-окупаційні війська 35 разів атакували українські позиції.
"Ми глибоко занепокоєні порушенням режиму припинення вогню, новими загиблими та пораненими серед українських військових минулого тижня внаслідок обстрілів з боку підтримуваних Росією збройних формувань. Ми цінуємо стриманість України у відповідь на збройні провокації і закликаємо Росію проявити таке саме конструктивне ставлення", – заявили в ОБСЄ.

І хоч конструктивного ставлення так і немає, очільник української делегації у Тристоронній контактній групі Леонід Кравчук представив свій план мирного врегулювання. Пів десятка пунктів і – фінал – вибори 31 березня наступного року там, де нині використовують російські рублі та вільно роздають паспорти країни-агресорки.
Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ, каже: "Вибори можуть відбутися тільки після повного відновлення України над неконтрольованою ділянкою російсько-українського кордону. Друге – ці вибори мають відбути відповідно до Конституції України та законодавства України".
Про неможливість проведення виборів на окупованих територіях говорить і колишній учасник переговорного процесу Павло Клімкін.
"Підготуватися менш ніж за 5 місяців, провести всі верифікаційні процедури. Там же має бути місія ОБСЄ. Це ж потрібно поправити і зрозуміти, в якому стані реєстр виборців, хто буде забезпечувати безпеку", – говорить Павло Клімкін, міністр закордонних справ у 2014-2019 роках.

Відповідей жодних. Між тим план України, озвучений Кравчуком, розглядатимуть вже 10 листопада, на запланованому засіданні Тристоронньої контактної групи. Але щоб він запрацював, його має ще погодити Росія.
Клімкін пояснює: "Росія вибрала тактику, вона намагається, загалом, тримати видимість припинення вогню, але точково його завжди порушує, підвищуючи ставки. Зараз Путін готує простір і основу для подальшої торгівлі. А українська влада дала команда готувати нові чотири ділянки на фронті для розведення військ".
На початку грудня спливає рік, відведений Зеленським на пошук миру в Мінському форматі. Такий термін він озвучив на саміті Нормандської четвірки. І ще навесні цього року президент був переконаний, що зможе домовитися з Путіним про припинення війни. Однак цього так і не сталося.
Андрій Гнатов, командир 36-ї бригади морської піхоти каже: "Вірю, що можна домовитися, якщо ці домовини пройдуть на наших умовах у столиці країни-агресора, коли вони підпишуть акт капітуляції".
Євгенія Китаїва, "Підсумки тижня"
Дивіться також фотогалерею за темою:
"Це не в мами вдома": відверто про життя морпіхів "на нулі" – ФОТОРЕПОРТАЖ