Росіяни добровільно здаються в полон на Покровському напрямку та навіть виявляють бажання підписати контракт з українською армією. Натомість верховне командування російської федерації не полишає своїх намірів окупувати якомога більше територій на Донеччині. Під прицілом від серпня 2025 року опинилося місто Добропілля, що за 38 кілометрів від Покровська. Саме туди ворог спрямував найбільшу кількість диверсійно-розвідувальних груп. Зайти до населеного пункту окупантам не дають Сили оборони, які нищать ворога ще на підступах. Гуманітарна катастрофа, відсутність умов для життя, а також люті морози – саме таким описує Добропілля воєнна кореспондентка "5 каналу" Єлизавета Калітвенцева, якій вдалося побувати там на початку лютого.
Якщо з вікна броньованого хамві постає горизонт, вкритий териконами, – це заїзд у Добропільську територіальну громаду – район, де сконцентрована найбільша кількість шахт у частині неокупованої Донецької області. В супроводі військовослужбовців бригади "Рубіж" заїжджаємо до міста Добропілля – ще донедавна тилового затишного містечка з найсмачнішою піцою в області. Про нього заговорили від серпня, коли на ворожій мапі цей населений пункт став наступним пріоритетом після Покровська.
– Добрий день! Як ваші справи?
– Потихеньку.
– Ви з Добропілля родом?
– Ні, переселенка.
– Звідки?
– З Авдіївки.
– Ви сюди з Авдіївки переїхали? Чому?
– Ну, чому, переселилась в 23-му.
– А не хочете звідси вже переселятись?
– Ні.
– Не бентежить те, що тут відбувається?
– Повториться те саме.
– FPV! FPV!
Я не встигла спитати імені цієї жінки. Але фразу: "тут повториться те саме" – я почую не раз, спілкуючись з тими, хто обирає залишатися у повністю зруйнованому місті. Звук дрона над головою змусив швидко шукати укриття. Дуже щастить, якщо поруч є будинок із під'їздом. Якщо ж ні, будь-яке дерево частково допоможе.
– У лютому так вже сильно по Добропіллю не поблукаєш, "в развалочку".
– А ви не впевнені?
– Ну, краще перестрахуватися.
"Вони здебільшого літають по дорогах. Вони чекають, поки їхатиме якась техніка – з особовим складом, із провізією або ще з чимось. Так само вони, за допомогою "ждунів", виявляють позиції. Коли ми заїхали сюди влітку, тут було хоч якесь життя. Зараз просто дивишся – тут один працюючий магазин. Ще буквально місяць тому тут було три працюючі магазини, які я знав, навіть чотири. Зараз уже один, і той закривається ось на днях", – поділився військовослужбовець 4 БрОп НГУ "Рубіж" "Батюшка".
– Що ви сьогодні берете в магазині?
– А, ось, борщ варити буду.
– А у вас облаштована якась типу кухня, є якась грілка?
– Я ж кажу, буржуйка. Нам подарував знайомий. Подарував буржуйку зайву. У нього було дві, ось він одну і подарував. Так що тепло... Людина звикає до всього...
– Хіба можна звикнути до війни?
– До війни? Не знаю...Інколи здається, що це ніколи не скінчиться....Ні-ко-ли, Але хотілося б, миру, щоб домовилися.
Цю жінку звати Світлана. Все своє життя вона провела в Добропіллі. Тут поховала чоловіка, тут її дім. Виїжджати відмовляється, як і інші жителі:
"Я вже нічого не боюся. А взагалі, востаннє я боялась, коли в "Орбіту" прилетіло, поруч будинок. Бабахнуло. В нас все падало. Ось то було, так... Коли в будинок прилетіло, я взагалі не зрозуміла. Нас просто хвилею вдарило".
Житель Добропілля Дмитро:
– Я не розумію, чого вони хочуть. Щоб всі вийшли, і казали, що "ми за путіна". Хоча я за походженням росіянин. Батьки приїхали сюди наприкінці п'ятдесятих років, за розподіленням. Закінчили виш, приїхали. Отут нічого не було. Це кінець п'ятдесятих років. Держава фінансувала, і ентузіазм тих, хто сюди приїхав. От вони це все побудували. До нас приїжджали, до прикладу, два роки тому, три роки тому. Люди казали: як у вас тут охайно, гарно, всюди зелень, квіти. Біля кожного будинку квітник. Ну все гарно. А ви питаєте, як я до нього ставлюсь? От хто його буде відновлювати?
Дмитро стоїть навпроти будинку культури, в який декілька разів поцілили російські КАБи, зруйнувавши будівлю зсередини. Сюди він ходив ще дитиною, на гуртки:
"Там була зала така. І це все було розписано нагорі. І знаєш, я як малюк дивлюсь. Там балкони були розписи всі, ну така краса. І от це все побували люди. От це яскравий приклад".
Буквально в тому боці розташований Покровськ, якщо їхати по прямій трасі. Добропілля – це ще одне місто, яке вже тривалий час перебуває під прицілом росіян, що здатне працювати з неба.
У серпні 2025 року увага медіапростору була прикута до Добропілля. За лічені дні на Покровському напрямку утворився Добропільський виступ. Росіяни вдалися до тактики "інфільтрації" – запускали диверсійно-розвідувальні групи в тил Сил оборони.
"Десь три–чотири місяці – приблизно так уся ця зачистка відбувалася. Якщо порівнювати з літом, коли ми заїхали сюди, інтенсив був просто величезний. Понад 50 противників лише у нашого підрозділу було зафіксовано – що ми їх вбивали, уражали. Тобто противник ніс втрати стабільно – приблизно 50 на день. Це дуже багато – 200–300 пораненими та вбитими. І так, там було десь порядку 10–15 підрозділів, які так само знищували ворога. Зараз ми спостерігаємо, що просто групи зменшилися. Тобто якщо раніше там ішло по 10–15 людей, то зараз це 2–3 людини пересуваються по передньому краю", – відзначив військовослужбовець 4 БрОп НГУ "Рубіж" "Буржуй".
Зменшення спроб росіян зайти в тил – пов'язують зі зменшенням резерву супротивника. Проте на підступах до міста точково їх помічають.
"Або напрямок основного удару змінився. Тобто цей напрямок уже не став пріоритетним – десь на іншому напрямку буде інтенсив. Або, можливо, погодні умови не дають так просуватися, тобто більше вже піхотних штурмів. Бо раніше і техніка могла заїхати", – додав "Буржуй".
Росіяни здаються в полон добровільно, коли розуміють, що їхнє командування не збереже їм життя на випадок відходу з позицій. Ці свідчення дають самі ж полонені, яких бійці бригади "Рубіж" схопили на Покровському напрямку. Обидва добровільно пішли на війну проти України, але не очікували, що потраплять на штурми. Мета: заробити грошей. Їхніх облич та імен не розкриваємо.
Росіянин 1:
– Підписав контракт 5 числа, 5 січня цього року.
– Цілеспрямовано?
– Цілеспрямовано від Міністерства оборони на перевезення вантажу.
– Для чого?
– Підписав контракт, щоб заробити грошей.
– Скільки обіцяли?
– Обіцяли понад 200 тисяч. У цивільному житті отримував 85-100. Працював далекобійником.
Вони роблять здивовані погляди, кажуть, що єдине, що дивилися перед тим, як піти на війну, – російський пропагандистський фільм "Сонцепьок". Навчання тривало лише 12 днів.
Росіянин 2:
– В "учебці" нам казали, що в Україні одні нацисти, і що у вас немає нічого людського. Але коли нас ваші зустріли – там вже почалося людське ставлення до нас. Ми вже тиждень голодували, то нам дали усе – їжу, воду. В полоні, напевно, краще, ніж тут.
– Ти хочеш повернутися додому?
– Я замислююсь над тим. щоб підписати з вами контракт.
Росіян продовжують брати в полон на Покровському напрямку. Військові кажуть, що більшість здаються добровільно.
З Донеччини Єлизавета Калітвенцева, "5 канал"
Раніше повідомлялося: ситуація в районі Покровська Донецької області й надалі погіршується, ворог заводить свою піхоту в північну частину міста. У Мирнограді тривають хаотичні бої.
Дивіться також: Добропілля під загрозою: місто шахтарів перетворюється на "другий Покровськ".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.