Тихо і непомітно потрібно пройти паралельно позиціям бойовиків. Навіть камеру з інфрачервоною підсвіткою доводиться вимкнути. Її можуть побачити у тепловізор. Дістаємося до армійців, які засіли просто навпроти ворожих укріплень.
Просто на наших очах окупанти відкривають "профілактичний вогонь". Оскільки на тому боці бракує тепловізорів, бойовики компенсують це періодичними пострілами в бік українських шанців.
"Вони не бачать – просто стріляють. Роблять такі профілактичні простріли. Спостереження ведуть дуже ретельне, але з пристроями в них гірша ситуація, ніж в нас", - пояснюють українські захисники.
Натомість у зруйнованому Південному лищилося двоє або троє мешканців. Але багато хто з тих, хто поїхав, не брав із собою свійську худобу. На світанку приміром чутно численних півнів. Птахи розбігаються, коли бачать людей.
Посеред обійсть – рештки худоби, яка не змогла прогодуватися самостійно. Власники роз’їхалися по різні боки лінії фронту.
З околиць Південного можна побачити, як її називають армійці , "ганчірку" бойовиків над найближчим териконом. Під нею – укріплення ворогів. Помітно, як вони копирсаються за брустверами. Бойовики роблять усе, щоб армійці не розслаблялися.
"Ворог систематично імітує активність. Заводить БМП. Чуємо танки інколи", - розповідає військовий із позивним "Кот".
"Побачать якийсь спалах – якщо є можливість – працюють. Якщо на це приходить якась відповідь – не працюють. Війна…", - каже боєць 24-ї бригади ім. Короля Данила ЗСУ "Богомол".
Тиждень тому у Південному ворожий снайпер поцілив спочатку офіцера Валерія Шишака, а потім і бійця Андрія Волоса, який разом з іншим офіцером побіг на допомогу. Позицію стрілець бойовиків обладнав у так званих "лабутенах" - вежах нині зупиненої шахти, до яких близько кілометра.
"З другої башти одного з ярусів було проведено прицільний постріл. Обидва українських армійця, в яких влучив снайпер, загинули", - розповідає боєць.
"Валерія Каземировича кинулися рятувати двоє. Наш командир роти Олег Васильйовичі Волос Андрій. І Андрій практично прикрив собою нашого командира роти. Закрив його від кулі", - додає військовий "Язичник".
Тим часом щільність вогню по українських армійцях, які зачепилися за Південне – збільшується. Вогонь бойовиків стає прицільнішим. Кулі починають свистіти просто над головами.
Після інтенсивного обстрілу з боку бойовиків українські армійці були змушені стріляти у відповідь". Завдання армійців зараз – подавити вогневі точки ворога.Після вогневого контакту армійці одразу заряджають нові стрічки: "Вони вмовляли: "Хлопці, дайте нам потанцювати". А ми що? Танцюйте!".
Під звуки бою вибираємося з Південного. Вдень це складніше, ніж вночі. Доводиться рухатися стежинками, постійно перетинаючи ділянки, за якими пильнують ворожі стрільці. Нас одразу бере на мушку гранатометник. Деякі відрізки можна лише проповзти. Згодом ворожий кулеметник знову притискає нас до землі. Під пагорб, де ми сховалися, стрільці бойовиків шлють кулю за кулею.
Минулося. Неушкодженими покидаємо зону обстрілу, залишаючи позаду останній форпост українських сил на околиці окупованої Горлівки.
Максим Волобоєв, "Час. Підсумки тижня"
Дивіться також фотогалерею за темою:
Вогневий артналіт по мирному Троїцькому: що лишив по собі ворожий 152 калібр – ФОТО
