Майже пів мільйона переселенців приїхали на Львівщину за три місяці війни. З 24 лютого львівський вокзал щодня приймав десятки евакуаційних потягів із гарячих точок України. Це тисячі людей, які їхали в нікуди та не знали, що робити далі. А далі працювали вони – волонтери залізничного вокзалу. Зустрічали біженців, годували їх, гріли, поселяли та відправляли за кордон. Це перші люди, які підставляли своє плече, слухали і допомагали тим, хто втікав від війни.
Лютий 2022-го. Щогодини на львівський залізничний вокзал прибувають евакуаційні потяги з Києва та східних областей України. Із заповнених ущент вагонів на перони виходять тисячі розгублених та наляканих людей, без розуміння, що робити далі. А далі з'являються вони, молоді хлопці та дівчата в яскравих жилетках. Це волонтери залізничного вокзалу.
"Коли почалася війна, всі були дуже налякані, волонтери – теж люди, вони теж були налякані. Але коли вони приходили сюди, і бачили, що людям потрібна допомога, цей страх кудись зникав, і ми були тут зранку до вечора, перші дні це було дуже тяжко, такої втоми ще ніколи не відчувала", – сказала волонтерка Любов Феджора.
27-річна Любов Феджора у волонтери подалася в перший день повномасштабного вторгнення. До цього дівчина займалася організацією спортивних заходів для дітей, але війна світ Люби перевернула.
"Я ні про що не думала, я знала, що я маю бути тут, допомагати людям, це був мій поклик. Я приходила сюди, навпаки я була щаслива, що я була тут, і я можу бути корисною для своєї країни", – додала вона.
Любов займалася поселенням переселенців. Шукала жінкам та дітям тимчасові прихистки і житло. Також турбувалася про те, як їх можна розрадити.
"Мені здається, якби була можливість у волонтерів мати батарейки, вони просто їх замінювали і працювали 24 години на добу і 7 днів на тиждень", – зазначила жінка.
Нині на вокзалі спокійніше. Переселенців дедалі менше, але покидати волонтерство дівчина не збирається. Нині займається відправленням людей у країни Європи. У лютому на вокзальну площу разом із Любою прийшли волонтерити десятки людей. Тут розгорнули намети, які були їдальнею, нічлігом та місцем, де можна зігрітися. Так вокзал об'єднав медиків, бізнесменів, спортсменів та освітян. Хтось розносив їжу та роздавав засоби гігієни й одяг, а хтось – надавав психологічну та медичну допомогу.
"На початках вони були в різному стані: когось треба заспокоїти, когось треба було просто пригріти, чимось накрити, хтось хотів поселитися, хтось загалі не знав, хто, куди, що і як", – пригадує волонтер Василь Когут.
На залізничний вокзал актор театру Василь Когут потрапив за день після початку війни. Одягнув волонтерську жилетку і залишився до нині. Зустрічає приїжджих із потягів, годує та проводжає на евакуаційні автобуси до Польщі.
"Перші півтора тижні я плакав, я не говорив, я просто плакав, я відвертав голову, кусав себе за губу і знову повертався, і говорив. Потім все пройшло, я став як лікар і як мантру повторював, і собі, і всім, все буде добре, і зараз, коли відправляю автобуси, я теж кажу, що все буде добре, не переживайте, ви їдете не в нікуди", – додає волонтер Василь Когут.
Волонтерська родина змогла організувати на площі вокзалу таку атмосферу, щоби кожен відчував себе захищеним. Тут для переселенців артисти влаштовують концерти, сюди навідуються голлівудські зірки, а відомі шеф-кухарі України пригощають своїми стравами.
"Найбільш зворушливо було тоді, коли люди тебе обіймали, і відчувалася така єдність у тих обіймах. Хотілось би мені ще зустріти тих людей, яким допомагали, яких запам'ятали, і просто знати, як в них склалася доля", – сказала Любов Феджора.
Для Галини Бордун волонтерство почалося із заклику в соцмережі.
"2-3 дні із 20 людей у нас була група на 100-200 волонтерів, виключно через повідомлення у соціальних мережах. Так, це волонтерство, так це 12 годин, так в нас немає до кінця розуміння як це буде довго тривати, так це без вихідних. Я була дуже подивована, дуже вдячна, тому що вже за тиждень часу група 200-300 людей це була група на 700 людей, березень – квітень це група на 1200 людей", – наголосила голова робочої групи медико-психосоціальної допомоги переселенцям Галина Бордун.
Волонтери працюють по пів доби тричі на тиждень. Далі відпочинок і знову чергування. Нині на вокзалі роботи менше, але приїжджають люди, які потребують більше уваги.
"Сьогодні це люди більш травмовані, березень – це просто стрес, далі починається депресія, сьогодні ми маємо наслідки глибокої депресії", – підсумувала Галина Бордун.
Таких людей волонтери направляють до психологів або у медичні заклади.
Волонтери сподіваються: скоро львівський вокзал знову буде вщент заповнений людьми. А з перонів один за одним відправлятимуться потяги з українцями, які після перемоги повертатимуться додому. На Харківщину, Луганщину та Донеччину.
Марта Шикула, Євген Радіон, Львів, "5 канал"
Читайте також: Їх поєднала війна: історія нацгвардійця Романа та волонтерки Діани
Друзі! Ми сьогодні боремося за нашу свободу, незалежність, за право бути вільною людиною на своїй землі.
Нас захищають справжні Супергерої: ЗСУ, Нацгвардія, Тероборона, МВС, усі небайдужі Громадяни, які об'єдналися заради захисту Батьківщини.
Ми маємо безпрецедентну підтримку міжнародних партнерів. Увесь світ підтримує Україну.
Зберігаємо спокій, підтримуємо один одного, читаємо тільки перевірені новини та допомагаємо армії.
ЄДИНІ ОФІЦІЙНІ РЕКВІЗИТИ НБУ ДЛЯ ЗБОРУ КОШТІВ НА ПОТРЕБИ АРМІЇ: https://bank.gov.ua/ua/news/all/natsionalniy-bank-vidkriv-spetsrahunok-dlya-zboru-koshtiv-na-potrebi-armiyi
ПЕРЕРАХУЙТЕ "КОВІДНІ" ГРОШІ З Є-ПІДТРИМКИ НА АРМІЮ: https://www.portmone.com.ua/r3/uk/terminal/index/index/id/118103/
ВІДПРАВТЕ ДРУЗЯМ ЗА КОРДОН ПОСИЛАННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ: https://bank.gov.ua/en/news/all/natsionalniy-bank-vidkriv-spetsrahunok-dlya-zboru-koshtiv-na-potrebi-armiyi
Разом до перемоги над російськими окупантами!
Слава Україні! Героям слава!
