"Підсумки тижня" продовжують серію матеріалів про літній відпочинок саме в Україні. Це, мабуть, передусім для тих, хто не встиг вакцинуватися і не планує їхати за кордон.
Курорти Чорного та Азовського морів, а ще Львівщину ми вже показували. А цього тижня журналісти "5 каналу" вирушили на схід України. І, як з'ясувалося, там теж є чим здивувати туристів. Підземні шахти з "білого золота". І такого ви більше ніде не побачите. Ще одне підземне царство, одне з найбільших підприємств у Східній Європі з виробництва ігристих вин класичним пляшковим методом. Обидві локації приймають відвідувачів. Які розцінки, де заночувати і чим вразить одна з найвідоміших православних святинь – Святогірська лавра, журналіст "5 каналу" Вікторія Ковальова дізнавалася для "Підсумків тижня".
Соляна шахта в Соледарі
Засоби захисту цього разу нам не знадобляться, пори те, що вирушаємо ми на Донеччину. А український схід – це не лише війна, окопи, бліндажі та обстріли… Це регіон, багатий історією, людьми та місцями! І ми спробуємо знайти найцікавіші з них.
Туристичний маршрут Донеччиною розпочнемо із Соледара – міста з найбільшим родовищем солі в Європі. З тутешніх конвеєрів сіль розходиться по всьому світу. Попри спеку надворі – у шахті прохолодно.
Солезбирач Сергій Чеботаєв каже: "Температура взимку і влітку, вдень і вночі не змінюється. +14°C, може бути 15°C. Сухе повітря, але температурка прохолодна. Тому ми рекомендуємо нашим гостям взяти хоч якісь кофтинки і курточки".
Після інструктажу з техніки безпеки, промисловим ліфтом спускаємося в шахту. Ним же на поверхню підіймають вагонетки з сіллю. Щороку майже по 3 мільйони тонн.
Таке враження, що ми потрапили в який фільм про шахтарів чи заводчан. Хоча це насправді завод, в якому йде виробництво. Тут видобувають сіль, яка розходиться по всіх прилавках України. А у вільний від виробництва час на підприємстві проводять екскурсії. Солероби кажуть, на глибині 170 метрів під землею досі можна відчути дно давнього світового океану. Ціна за відчуття – 350 гривень.
Солезбирач Сергій Чеботаєв говорить: "Лимани були з морською водою в минулому, 270 мільйонів років тому. Тоді були тут лимани. Ця морська вода під впливом води і сонця пересихала, пересихала, випаровувалася і вийшли соляні пласти".
У березні тут відкрили музей. Стіни, стеля, скульптури і навіть плитка під ногами – усе із солі.
На виході з шахи – сувенірна лавка. Дрібнички на згадку тут коштують від 100 гривень.
Добряче нагулявши апетит, намагаємося дізнатися у продавчині, де оселитися і перекусити.
"Якщо варіант поїсти, це ще більш-менш, наверх метрів 700 піднімаєтеся. Там є ринок, супермаркети і кафе. А ось переночувати, Соледар не таке велике місто, щоб тут були готелі. Найближчий – Артемівськ. Там теж є готелі. Бахмут він тепер", – говорить продавчиня сувенірів Наталя.
Виноробня у Бахмуті
Середня ціна за номер в готелі тут від 600 гривень за добу. Ночівля в хостелі коштуватиме від 100 гривень за ліжкомісце. Комплексний обід – від 150 гривень. Але перед тим, як заночувати, завітаємо на єдине в Україні підприємство, яке виготовляє ігристі вина за класичною технологією.
Тут у середині минулого століття і заснували винне підприємство. Бахмутські винороби – єдині в Україні, які демонструють етапи виробництва ігристого туристам. Відмінність від решти українських брендів ігристого вина – у технології. Тут вона така сама, як у справжнього французького шампанського. Тобто алкогольний напій газується у природний спосіб, просто у пляшках.
Виноробня у Бахмуті – найбільша у Східній Європі серед тих, що виготовляють вино за класичним методом. Щороку в Україні та за кордоном продають понад 25 мільйонів пляшок. Відвідування бахмутської виноробні коштує від 200 гривень.
Святогірська лавра
Попри помірні ціни на житло в Бахмуті, винороби радять нам проїхати ще 70 кілометрів до Святогірська. Там найкращі на Донеччині умови для проживання туристів.
Заночувати можна за 300 гривень у приватному секторі. В готелях вартість відочинку сягає від 1000 до 8 тисяч. На території – басейни, спа-салони, сауни. Усе в лісі поруч із Сіверським Дінцем.
Переселенка Валентина приїздить до Святогірська кілька разів на рік.
Щоб потрапити до Святогірської лаври, маємо дотримуватися дрескоду. Чоловікам радять забути про шорти й майки, жінок пускають лише в спідницях та з покритою головою.
Святогірська лавра розташована на території історико-архітектурного заповідника. На вході нас зустрічає Ярослава. Історикиня родом зі Львова, працює в Святогірську майже 40 років.
Ярослава Дєдова, завідувачка науково-освітнього відділу державного історико-архітектурного заповідника, розповідає: "Тут унікальна природа! Поєднання клімату, який тут є! Соснові ліси, мішані ліси, річка! Можна відпочити дуже прекрасно".
Із XV-XVI століть, коли формувався монтастир, збереглася частина печер і унікальна крейдяна церква.
Ярослава Дєдова говорить: "Ця церква аналогів у світі немає. Оскільки, якщо брати її будівельний матеріал, то частина церкви крейдяна. Вирва в масиві крейдяної скелі. Вівтар весь та баня над нею східна. А центральна частина та західна уже добудована замість зруйнованої частини церкви, яка була там у печерах на третьому ярусі, і вироблена була в 1734 році".
Загалом на 19 гектарах угідь заповідника розташовані понад 30 пам’яток архітектури і 3 музеї. Відвідування всіх екскурсій коштуватиме не більш як 150 гривень. Для паломників – особливі умови.
"Тут 5 готелів для вірян, для прочан, які приїздять на богослужіння. Проживати тут можна 2-3 дні. Платить хто скільки може. Коли, припустимо, приїжджає група прочан, їх там 30-40 людей. Їм все одно, де спати, лиш би переночувати, то є кімнати з топчанами на 30-40 осіб. Там дешевше! Там вони можуть узагалі не платити, якщо зі своєю постіллю приїхали", – розповідає пані Ярослава.
Крім звичних сувенірів, у Святогірську пропонують квіти, вирощені монахами в теплицях лаври.
На те, щоб обійти всі об’єкти лаври, ледь вистачає дня. Втомлені та щасливі йдемо на пляж. А там звичні для українських туристів розваги: кав’ярні, катамарани, гаряча кукурудза... Словом, "морські" умови на березі річки. Але вода тепліша, ніж в Азові чи в Чорному морі. Сіверський Донець уже прогрівся до 23 градусів. Тож, пакуймо валізи – на схід!
Вікторія Ковальова, Олександр Лахтін, Сергій Могилевич, "Підсумки тижня"