Не вщухає ворожа зброя неподалік окупованого Донецька. Супротивник постійно провокує військових на вогонь у відповідь. Репортаж Євгенії Китаївої.
Андрій родом із Криму. Після анексії півострова переїхав на Херсонщину. Звідти у серпні 2014-го, під час третьої хвилі мобілізації пішов боронити найгарячішу на той час ділянку фронту – Донецький аеропорт. Нині Андрій знову тут, і щодня спостерігає за зруйнованим летовищем.
"Сьогодні якраз чотири роки, як нас уночі виводили. Нас змінювала 79-а миколаївська бригада аеромобільних", – пригадує військовослужбовець.
З позицій українських військових летовище, та й саме окуповане місто, – видно як на долоні. На злітних смугах й досі стоїть зруйнована ворожими снарядами ще у боях 2014-го українська техніка. Боєць розповідає: щоразу, дивлячись на руїни аеропорту, пригадує дні оборони ДАП.
"Аж за душу бере, що був тут тоді і зараз. Виходжу, дивлюся на аеропорт, те, що від нього залишилося, згадую, як я там був у самих терміналах. На собі відчув жахливу потужність артилерії, коли било по аеропорту. І це все залишилося до кінця життя в мені", – ділиться Андрій.
Боєць пригадує, саме тоді усвідомив, на що здатні побратими на війні.
"Побратим є побратим, який тебе ніколи не кине, завжди тебе прикриє і завжди, коли тобі треба допомога – дасть руку допомоги. Ось тоді я відчув реально, що таке при такій обстановці на війні людське ставлення і розуміння, коли всі думають як один", – каже боєць.
Нині на околицях окупованого Донецька ворожа зброя не стихає.
"Вечір настає, і стрекотня починається. Якщо пряма наводка – то відповідь даємо. Ну, ось так, а в принципі, на провокацію не ведемося", – пояснює військовослужбовець з позивним "Механік".
Боєць із позивним "Мальборо" зазначає, що ворог цілить зі 120-го міномету та "Утьоса".
Армійці розповідають, що російські найманці не полишають спроб підійти якомога ближче до українських позицій.
"Трьох я бачив, а скільки встигло утекти, я не знаю", – додає "Мальборо".
За спинами армійців селище Опитне. До війни в ньому жили майже тисяча людей. Нині ж немає і півсотні. В Опитному немає світла, газу та води, більшість будинків зруйновані вщент. Бійці розповідають, що ворог, ніби навмисно, відкриває вогонь не лише по українських позиціях, а й по самому селищу.
"Бувають перельоти по селу. В сторону села летить. Окраїну села чіпляє", – каже "Механік".
На одній із крайніх вулиць селища живе Марія Федорівна. У свої 79, вона ще порається по господарству та намагається ремонтувати понівечений будинок. У ньому жодного вцілілого вікна. Розбитий дах вдалося перекрити лише частково. Ворожий снаряд прилетів у ще запакований новий шифер, який стояв на подвір'ї.
Війна забрала у Марії Федорівни найцінніше – сина. Уламок снаряда потрапив чоловікові в голову, коли той ремонтував газову трубу. Жінка пригадує, як під обстрілами виходила з селища, щоб навідати сина в лікарні, але врятувати його так і не вдалося.
"Я зранку прокинулася о 5-й годині і пішла на Авдіївку під кулями. Бомбили, снаряди падали на поле. А я стану за деревинку, постою і пішла далі", – пригадує жінка.
Марія Федорівна то плаче, то посміхається, розповідаючи про своє життя. І мріє лише про одне – щоб швидше закінчилася війна.
Євгенія Китаїва, Анна Кудрявцева, "5 канал"
