"Звіробій" – військовослужбовець 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Ми зустрічаємося з бійцем у Львові під час одноденного відрядження. У Збройних силах України "Звіробій" уже 7 років. Воював у складі 72-ї бригади та у 501-му батальйоні морської піхоти. Повномасштабне вторгнення зустрів на Луганщині.

"Ми почули ракети, які пролітали над Попасною, артилерія, яка почала бити. Їм Попасна треба була. Це те місце, яке вони активно хотіли взяти", – каже боєць.

Далі почалися жорстокі бої, яких не могли уявити навіть найдосвідченіші бійці. З перших днів ворог був налаштований взяти Попасну.

"Сили були настільки нерівні, це було, знаєте, гармата техніки на нас поперла, танки, літаки, а особливо вертольоти. "Гради", "Урагани", "Смерчі", все це полетіло одночасно і наші окопи просто рівнялися. Окопів вже не було. Рівняли повністю, земля була ніби переорана як на полі", – розповідає військовослужбовець.

Бої за Попасну "Звіробій" порівнює з пеклом. Тоді на полі бою полягло багато українських захисників.

"Чим вони брали – артилерія, це була величезна кількість снарядів за день, 6-7 тисяч снарядів за день. Я раз нарахував за 2 години 1500. Не рахуючи реактивну і все інше, авіація бомби скидала будь-якого калібру. Вирви такі були 20/20 метрів. Це норма", – зауважив "Звіробій".

Героїчна оборона міста тривала майже три місяці. російським загарбникам допомагали місцеві зрадники.

"Місцеві самі здавали позиції наших хлопців, багато було жучків розставлено ось таких маленьких, ми знаходили їх, людина прийшла кинула біля нашої хати чи підвалу і ми потім дивувалися як точно падають снаряди саме по цьому району", – скаржиться армієць.

Щоб зберегти життя особового складу, у квітні українські військові залишили Попасну. До того часу окупанти перетворили місто на руїни. Але і тоді українські захисники зброю не склали.

"У них теж були великі втрати, навіть коли "вагнерівці", "кадирівці" приїжджали. Артилеристи наші красунчики, вони стріляють, росіяни ними захоплюються, просто на 10 їхніх пушок ми відповідаємо 2 нашими. 2,5 місяці вони брали Попасну. А вони Київ хочуть брати, Запоріжжя. З жахом боюся думати, що вони хочуть у Львові. Уявляю, якщо там так люди боронилися, то тут горло їм перегризуть", – вважає  військовослужбовець 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.

"Звіробій" з болем у серці каже: втратив багатьох побратимів та друзів. Багато хто з них зник безвісти. Боєць сподівається: вони вижили. Нині мріє, щоб українські війська якнайшвидше визволили Луганщину, щоб забрати тіла тих, хто більше ніколи не повернеться з війни.

"Хочеться тільки одне – забрати їхні тіла або те, що від них залишилося. І сім'ї могли б їх поховати. І трохи спокійніше було на серці", – пояснює "Звіробій".

Воїн застерігає: недооцінювати ворога не можна. Хоч ані військового таланту, ані мотивації у них немає, проте живої сили та зброї у них багато.

"Ми їх називаємо по-різному: і орками, і як попало. Але вони воюють, вони стріляють і снаряди у них не закінчується", – наголошує захисник.

Боєць зауважив, що порівнювати бойові дії 2014 року і нині не можна. Бо нині атаки стали тривалішими, побільшало зброї, а ворог, немов озвірів.

"14-й 15-й рік це були одноденні бої, полювали 2 години, обстріли були сильні, але таких боїв, не було такого, навіть не зрівнює. Якщо раніше можна було казати, я от з 14 року воюю, то я зараз говорю: "Хлопці, забудьте 14 рік", – каже "Звіробій".

Водночас захисник вважає, що у цій руйнівній та несправедливій війні є й свої переваги.

"Війна рано чи пізно закінчиться і я сподіваюся, що на кордоні з росією, а якщо так піде із білоруссю, ми побудуємо дуже велику бетонну огорожу і буде так, як у фільмі "И дикие будут жить в своем регионе", – сподівається боєць.

Після інтерв'ю "Звіробій" повернувся до побратимів. Нині 24 бригада визволяє Херсонщину.

Марта Шикула, Євген Радіон, "5 канал"

Читайте також: "Серед майже 150 млн росіян маніяків дедалі більше": командир взводу про моторошні "знахідки" в телефоні полоненого рашиста.

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Дивіться також відео за темою: