Вивозити і завозити людей через російські позиції, евакуйовувати поранених та навіть тіла загиблих побратимів під обстрілами російських FPV над головою – це буденність водіїв бойових машин. Василь і Олександр Коханські – рідні брати та військовослужбовці 100-ї окремої механізованої бригади. За їхніми плечима бої в Серебрянському лісі, Очеретиному та щоденні намагання вижити на дорогах у Торецьку. Історія братів в матеріалі Єлизавети Калітвенцевої.
Брати Коханські: шлях на фронті та перші бойові завдання
"Які ми воєнні? Ми звичайні люди, ми не вчилися. Я взагалі без строкової служби", – поділився військовослужбовець 100-ї ОМБр Василь Коханський.
Василь та Олександр – рідні брати, які від початку великої війни боронять країну. За їхніми плечима бої в Серебрянському лісі, в Очеретиному та битва за Торецьк, яку називають однією з найтриваліших за весь час російсько-української війни.
"Дуже тяжко. Ну, так само, і зараз: завезти і привезти хлопців на позиції – це взагалі кошмар. Це 50/50: або заїдеш, або проїдеш. Або машину можеш там узагалі залишити. Як наша передостання евакуація: мали заїхати на позиції, забрати "300-х", але так вийшло, що машину залишили там, на дорозі. І потім самим довелося виходити пішки", – розповіли військовослужбовці 100-ї ОМБр.
Військові входять до складу екіпажу бойової машини. Їхнє завдання – завезти та вивезти військових, доправити провізію та евакуювати поранених, що є надто небезпечним, коли ледь не кожну машину намагаються спалити російські FPV. Під час перебування в Торецьку нерідко доводилося їздити через позиції росіян.
"Кожен заїзд, виїзд – це тільки з боєм. У нас ще тоді були ЮПР, обладнані мінометами. І так і пробивалися. Там обстрілювали, там працювали. І поверталися назад так само – з обстрілами. Було два ЮПРа, потім один нам підбили: поїхали теж на евакуацію, на зміну хлопців, на ротацію завозили. І той, що ЮПР їхав перед нами – його підбили. Добре, що до них ніхто не сів на ротацію. Там тільки сам екіпаж залишився. То ми пригальмували і забрали їх. Так і вивезли", – наголосили військовослужбовці 100-ї ОМБр.
Битва за Торецьк і небезпека щоденних евакуацій
Битва за Торецьк розпочалася влітку 2024-го. На третій рік повномасштабного вторгнення лінія фронту біля Торецька і сусіднього селища Нью-Йорк залишалася єдиною, яка майже не змінилася від 2014-2015 років. Сили оборони створили потужні оборонні позиції у місті через близьке розташування до окупованої Горлівки – 10 км, і Донецька – до 40 кілометрів.
У червні 2024 року російські війська сформували напівоточення цього району, просунувшись на північ від нього біля Часового Яру і на південь – біля Очеретиного. Під загрозою перерізання опинилась одна з основних логістичних артерій ЗСУ – траса Покровськ – Костянтинівка. Майже рік у Торецьку тривали вуличні бої.
7 лютого 2025 року окупанти повідомили про нібито повне захоплення міста. Генеральний штаб ЗСУ заявив, що в міській забудові Торецька досі тривають бої. Росіяни зосередили зусилля в бік школи № 5 та шахт "Торецька" і "Центральна", здійснюючи по 10 штурмів на день. Виводити особовий склад у таких умовах було майже неможливо.
"Щоразу їдеш, то страшно, як бачиш ті машини підбиті, ті руїни", – наголосив військовослужбовець 100-ї ОМБр Василь Коханський.
"Аби хоч одну ходку зробити – то вже було б добре. Найгірше було тоді, коли наші в самому Торецьку стояли, і нам треба було завезти і привезти, поміняти людей. Тоді так, тоді ми їздили через позиції росіян. Ми тоді поїхали в Торецьк, і нам прилетіла FPV. То тоді з кумулятива побило і добре нас посікло тоді. А в мене що, у мене тільки контузії – йому щастить – і там була контузія в Очеретиному, у школі", – повідомили військовослужбовці 100-ї ОМБр.
Життя міста та останні дні оборони
У Торецьку до початку повномасштабної війни жили близько 70 тисяч людей. Це було місто шахтарів із териконами та найгарнішими світанками, згадують військові. Остання інформація про кількість населення, яке залишається в місті, надходила в січні цього року. Вже під час вуличних боїв у Торецьку залишалася 61 людина. І хоча Deep State окреслює місто червоним – Сили оборони продовжують стримувати окремі фланги на околицях.
Василю та Олександру – 48 і 50 років відповідно. Вони мають ще двох рідних братів. Усі служать у війську.
Єлизавета Калітвенцева, Сергій Малін, "5 канал"
Друзі, відкрито збір для журналістів, які працюють на передовій
На фронт їздимо з гостинцями для ЗСУ – усе завдяки вам!
– Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/88Pg9HLZMQ
– Картка: 5375 4112 0220 7218
– Підтримати можна на "Патреоні": https://www.patreon.com/projects5
– PayPal: [email protected]
– Якщо ви є користувачем YouTube, ставайте нашим спонсором зі спеціальною відзнакою.
– Також можна задонатити на зв'язок військовим і отримати наш календар "Без цензури" на 2025 рік.
Нагадаємо, наші військові кореспонденти пройшли навчання у громадському об'єднанні "Створи Себе Сам" у Спортивно-стрілецькому клубі Make Your Self.
Нагадаємо, найгарячішим залишається Покровський напрямок. Попри масовані російські обстріли індустріальних об'єктів міста і спроби ворога закріпитися, оператори Сил спеціальних операцій успішно провели спецдії та знищили трьох окупантів, які висунулися до визначеної точки.
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською