Блискавичний контрнаступ, який підняв український бойовий дух. Два роки тому Сили оборони вдарили по ворогу на Харківщині. Українські воїни гнали росіян і здіймали український прапор у населених пунктах. Тоді вдалося визволити два стратегічно важливих міста області. Синьо-жовтий стяг замайорів над Куп'янськом та Ізюмом. Із військовими, які брали участь у визволенні Харківщини поспілкувалася наша Оксана Нечепоренко.
Два роки тому на початку вересня Збройні сили України перейшли у контрнаступ на Харківщині. Протягом тижня українські військові звільнили майже всю територію області. Жовто-блакитний прапор замайорів над важливими для росіян КупЄянськом та Ізюмом.
"Які були відчуття? Класні. Суперські. Ти розумієш, що ти виконуєш свою роботу, ворог деморалізується і країна-гній теж деморалізується. Відчуття, що ми прийшли недарма, що в нас виходить, що ми сильні, потужні та міцні. Що є оцей бойовий дух всередині тебе, який каже іти вперед робити свою роботу", – поділився гвардієць 5-ї Слобожанської бригади НГУ "Ланжерон".
У вересні 22-го нацгвардієць на позивний "Ланжерон" брав участь у Харківському контрнаступі.
"Наші починали розбивати тили, і ми бачили це з наших позицій. І ми розуміли, що рано чи пізно щось буде", – розповів він.
Підрозділ бійця зачищав від ворога Ізюм. Військові після окупації побачили зруйноване місто, де не було комунікацій та 80% житла розбито.
"У деяких побратимів сльози наверталися від того, що просто немає багатоповерхівок, вони вщент зруйновані. Сміття, війна, розруха – нічого нового ми там не побачили", – пригадав військовий.
Ізюм мав стратегічне значення в битві за Донбас. Від початку вторгнення за нього точилися жорстокі бої. Та при наближенні українських Сил оборони росіяни фактично втекли з міста.
"Ми бачили, там,коло Ізюма, було доволі сильно накопано. І нам було дивно, чого вони не залишалися", – зауважив Ланжерон.
Пані Юліанна Скурська постійно передивляється новини з Куп'янська. З рідної Ківшарівки, яка входить до міської громади, вона виїхала в жовтні 2022 року. На той час у селищі вже не було ані світла, ані води.
"У той період, якщо обстрілів не було протягом 40 хвилин, то це був такий великий термін. Цілодобово – і вдень, і вночі. Без перерв. Якщо не "Гради", то ще щось. Постійно стріляли.Не можна було збігати набрати води з річки", – розповіла переселенка.
Куп'янськ для росіян був важливим логістичним центром. Відійшовши від міста, вони почали його руйнувати. Пані Юліанна пригадує, до Харкова тікала з двома валізами та трьома онуками. Вона їх опікун:
"Дісталося бабі онуків, як горіхів. За ними прибирання, крамниці, ну а я вже випрати і приготувати їсти їм можу".
Нині сім'я живе у невеличкій кімнаті одного з Харківських гуртожитків. За два роки обжилися на новому місці.
За цей час вдома Юліанна була лише два рази. Їздила по документи та фотографії.
"І сниться, і хочу на цю Ківшарівку. Здається, що і ноги мої бігати почнуть, якщо я потраплю туди і буду знати, що не треба від обстрілів ховатися і можна жити так, як я хочу", – зауважила переселенка.
Спроби взяти Куп'янськ під свій контроль росіяни не припиняють і зараз. У місті щодня лунають вибухи, там продовжують працювати правоохоронці. Після деокупації на території міста виявлено дев'ять катівень, де утримували дві сотні цивільних. Уже повідомили про підозру понад чотирьом сотням колаборантів.
Оксана Нечепоренко, Антон Авіжас, Харків, "5 канал"
Читайте також: українські військові можуть перейти в контрнаступ у 2025 році.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
