"Бути корисними незалежно від віку" – такий лозунг Львівського клубу дозвілля для людей у віці. Його заснувала громадська організація, щоби підтримати старше покоління у період війни. У майстерні клубу пенсіонери вчаться користуватися смартфонами, малюють картини, вишивають сорочки та навіть запустили власне виробництво подушок. Як старші люди адаптовуються до сучасності, бачила Анастасія Ярмоловська.
"Це моя картина, дивіться, яка вона в мене гарна, яка чудова, я коли йшла сюди, то до неї зверталася: Богородиця, спаси моїх діток, які зараз у Миколаєві, а там гатять, син у мене в аеророзвідці", – каже пані Галина.
Переселенка пані Галина малює ікону Матері Божої. Щоранку приходить до майстерні, бере пензля до рук та починає творити. Торік у серпні приїхала до Львова з Миколаєва. Пояснює: проведений тут час допомагає бодай на годину відволіктися та забути пережитий жах у рідному місті.
"З 24 лютого 22-го року я жодного разу не спала у своєму ліжку. Жодного разу. Тому що це весь час гриміло, весь час прилітало, і саме гірше те, що воно прилітала тоді, коли ще не було тривоги. Коли я приїхала в серпні у Львів, я сіла біля Степана Бандери і не могла ніяк прийти до себе, від того, що тут тихо, дітки гуляють", – каже учасниця клубу Галина Вінійчук.
Хрестиком на лляному полотні пані Люба творить свою першу вишиванку. Після війни оберіг планує повезти до рідного Слов'янська. Розповідає: там вишиванки носять рідше, тому хоче популяризувати український стрій серед своїх друзів.
"Коли свята, то одягають, а у Львові по-іншому, але ми будемо старатись, і в нас так буде. У мене є онука, планую, якщо у мене все буде добре з цією сорочкою, то їй вишию обов'язково", – розповідає учасниця клубу Любов Бандурка.
Клуб підтримки людей старшого віку торік заснувала львів'янка Людмила Гришко. Тут пенсіонери знаходять хобі, спілкуються та вчаться користуватися гаджетами.
"У нас тренер навчав людей, показував, допомагав перейти на українську мову – це було важливо для багатьох учасників, щоб розібратися з вайбером, телеграмом, розібратися з фейсбуком, дуже часто люди хотіли зв’язатися зі своїми близькими, дехто навіть не знав, де вони", – каже голова ГО "Золоті роки" Людмила Гришко.
Нині до клубу приєдналося до пів сотні людей. Більшість із них – переселенці. У майстерні вже запустили свій маленький бізнес: виготовляють протиалергенні подушки-підголівники. Потім їх продають на міських ярмарках, а на зароблені гроші купують матеріали.
"Ми там наповнювали, деякі зшивали, у нас є люди, які вміють оце шити, ми наповнювали їх, і тут є така маленька дірочка, де треба було так зашити, щоб воно було схоже, що зроблено на досить високому рівні, щоб не було ніяких дефектів", – каже учасниця клубу Наталія Андрійчук.
Ще у майстерні створюють і власні дизайнерські полотняні плакати, які нашивають на одяг. У них прихований особливий символізм.
"Це квітка, позбавлена коріння, вирвана з горщика, а горщик розбитий, всі наші домівки розбиті, ми сюди приїхали, бо нема де жити. І після цього ми пошили такі сарафани, готували дефіле, і на них пришивали оці плакати", – каже учасниця клубу Тетяна Біла.
Пенсіонери хочуть влітку поїхати разом у Карпати. А після перемоги, кажуть, їздитимуть одне до одного в гості, бо за цей час стали справжньою родиною.
Анастасія Ярмоловська, Євген Радіон, Львів, "5 канал"
Читайте також: Уявити не могли таку старість: як лікарня на Житомирщині стала домівкою для пенсіонерів-переселенців
Дивіться також відео за темою: Випрати й висушити речі безплатно: у Хмельницькому запрацювала громадська пральня для переселенців
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
