13 червня 2014 року від проросійських бойовиків звільнили Маріуполь. Це стало переломним моментом у ході російсько-української війни. З місцевими жителями та бійцями, які визволяли місто, спілкувалися журналісти "5 каналу". Ця розповідь перша із циклу сюжетів "Повернути своє" – про захоплені і відвойовані у 2014 українські території.
На світанку 13 червня 2014 року розпочалося визволення Маріуполя від проросійських бойовиків. З середини квітня терористи перегородили бетонними блоками кілька вулиць у центрі міста і захопили адмінбудівлі. Міліція, СБУ і прокуратура були повністю паралізовані. Лише кілька сотень українських військових утримували Маріупольський аеродром. Жителі Маріуполя згадують, як уранці 13 червня з хвилюванням спостерігали за спецоперацією. Людей на світанку розбудили гучні звуки, що долинали з вулиці.
"Я вийшов на балкон і побачив, що приїжджали кілька автівок і одна з них – бусік, з нього вибігли якійсь люди, я побачив шеврони з жовто-блакитним прапором і зрозумів, що це наші військові", – каже волонтер Кирило Долімбаєв.
Ветеран полку "Азов" Сергій Тамарін зазначив: "Новина, що ми рухаємось у бік Маріка застала нас на полігоні, ми просто тренувались. У нас був із важкої зброї насправді єдиний крупнокаліберний кулемет "Утес" калібру 12,7, все інше – це просто стрілецька зброя та гранатомети РПГ-7, з яких, до речі, люди вперше стріляли під час вже штурму".
У спецоперації брали участь 150 бійців батальйону "Азов", 2 роти батальйону "Дніпро", 2 роти Нацгвардії та спецпідрозділ МВС. Головним завданням українських сил була ліквідація ключових опорних пунктів супротивника. Сили АТО за лічені години знищили техніку окупантів та відновили контроль над усіма захопленими спорудами.
"Ентузіазм, мотивація та бажання звільняти рідну землю та нищити ворога робив своє. І на моїх очах хлопець, який вперше із цієї шайтан-труби стріляв, три із трьох потрапив куди потрібно було – у вікна, звідки по нам вели вогонь", – додав Тамарін.
Півмільйонний Маріуполь – третє за розміром містом Донбасу. Воно має важливе стратегічне значення, бо там є порт, два металургійні комбінати, найбільше в Україні машинобудівне підприємство. Містяни допомагали українським силам повернути контроль над Маріуполем. Тоді Антон Требухов займався волонтерською діяльністю. Зокрема, допомагав батальйону "Азов".
"Саме 13 червня – банальний день. Перебував на робочому місці, не розуміючи, коли добирався до роботи, що в місті відбувається. І коли вже відкриваєш соцмережі і коли вже дивишся новинну стрічку, то ми зрозуміли, що місто вільний. Прийшла в місто українська армія, і що жовто-синій прапор з нашого міста не піде", – наголосив ветеран полку "Азов" Антон Требухов.
Під час звільнення міста щонайменше четверо бійців Національної гвардії були поранені, один із них тяжко. Втрат серед цивільного населення не було.
"35 днів прожили у цьому "русскому мірє", побачили чого він вартує, що це грабежі, викрадення людей, вбивства, зґвалтування. І коли їх звільнили вже українці, у них свідомість трошки виправилась, вони зрозуміли, що все-таки Україна їм не ворог і усі міфи про "страшних бандерівців" – це все ж таки міфи", – зауважив Сергій Тамарін.
Волонтер Кирило Долімбаєв підсумував: "Ну зараз би у Маріуполі була б така ж діра як і "ЛНР", "ДНР", не було б розвитку економічного, свободи слова, свободи думки і тому подібне. Коли місто звільнили – це дуже гарне відчуття, спокій".
За місяць після визволення у Маріуполі розгорнули найбільший прапор України розміром 60 на 40 метрів.
Юрій Пугач, Валентин Стрельцов, "5 канал"