І милих оку картин скидання ворожих знамен було достатньо. Аж ось ми помітили одну аномалію. путінський фетиш, неосталінська плащаниця, фейкова хоругва, іншими словами – "знам'я пабєди". Прапор, начебто встановлений солдатами 150-ї Ідрицької дивізії на даху – начебто взятого Райхстагу 1945-го.

Чим далі, тим чіткіше ми розуміємо, що побєдобєсіє на росії путін замутив з одною-єдиною метою – пояснити своєму плебсу напад на Україну. Він же тут з уявними нацистами воює, як дєди? Тому "знам'я побєди" приніс, і навіть 150-ту дивізію, яка брала Райхстаг – відродив із мертвих і кинув убивати українців.

Тому у відповідь ми розставимо крапки над Ї і розкажемо, чому "знамя побєди" – фейк, взяття Райхстагу – фейк, і чому сталін з Жуковим ні про прапор, ні про 150-ту дивізію взагалі не згадували.

Прапор перемоги. Офіційна радянська історіографія каже: 150-та Ідрицька дивізія Червоної армії взяла штурмом найважливішу будівлю нацистської імперії – Райхстаг, і встановила там прапор перемоги.

Чому саме Райхстаг? Це будівля парламенту Німеччини, який не засідав з початку війни. На момент штурму там взагалі госпіталь був, а Гітлер ховався у бункері під Імперською канцелярією.

Але наказ штурмувати саме Райхстаг і саме там встановити найважливіший прапор війни – прийшов зі Ставки головнокомандування – тобто особисто від сталіна. А виконати його наказ взявся – ні, не Жуков, а Головне політичне управління Червоної армії. Тобто пропагандисти.

Вони виготовили для дивізій, які рвалися до Райхстагу, 9 знамен перемоги. І бійці 150-тої Ідрицької дивізії Єгоров і Кантарія одне з них там встановили – прапор за номером 5.

От тільки якщо за справу взялись пропагандисти – значить все це брехня. Єгоров і Кантарія – спеціально відібрані для цієї ролі молоді бійці, росіянин і грузин – щоб сталіну сподобалось. Українця лейтенанта Береста потім з цього списку витруть.

До речі, на кадрах хроніки бійці біжать на штурм із чистим червоним прапором без серпів і написів. І взагалі в кадрі різні прапори різної форми. Тому що хроніка – фейкова постановка. В кадрі – різні бійці, різні прапори, і все це було знято вже після капітуляції берлінського гарнізону. На даху вони в пілотках і фуражках. Слідом має бути крупний план Григорія Булатова, а замість цього – змонтовані плани бійців у танкових шоломах.

І найвідоміша ілюстрація тих подій – фото Євгена Халдєя під назвою "Знамено перемоги над Райхстагом" – теж фейк, постановча зйомка, зроблена уже після капітуляції – 2 травня. Все це давно описано спеціалістами – але фейк досі використовується путінською пропагандою.

В ніч на 1 травня 1945 р. розвідники Міхаіл Єгоров і Мелітон Кантарія встановили на купол Райхстагу червоний штурмовий прапор 150-ї Ідрицької стрілецької дивізії. На світлині "Знамено перемоги над Рейхстагом" знято зовсім не Береста, Єгорова і Кантарію. Знімок зроблено за завданням фотохроніки ТАСС фотохудожником Євгеном Халдеєм 2 травня 1945 р., коли бої вже стихли і Райхстаг був взятий.

Навіщо? Бо сталіну доповіли про взяття райхстагу і підняття прапору перемоги ще о 14:25 30 квітня. Це був подарунок генералів-лизоблюдів вождю до свята – 1 травня. І це намагалися максимально епічно проілюструвати. Наприклад, отаким фото з літака, опублікованим в пропагандистському рупорі "Правда".

Це теж фейк – прапор домалював ретушер в редакції, на оригінальному фото його не було. Як і тут – прапор теж домальований, та ще й розміром зі стадіон – редактор не знав масштабів будівлі, тому пропорцій не зберіг.

А що, не можна було зняти зблизька і по справжньому? Ні. Тому що червоні насправді – так і не взяли Райхстагу! Ні 30-го квітня, ні на свято – 1 травня. Оборонці склали зброю тільки після наказу про капітуляцію всього берлінського гарнізону – і їх залишалося більше сотні. Будинок обороняв збірний загін фольк-сштурму – ополченців, зібраних звідусіль – кажуть німецькі історики. Гарнізон був різношерстним: представники НСДАП і суміжних партійних структур, поліція, пожежники – усі, кого можна було об'єднати у збройне формування. Їх було чоловік 200, переважно літніх дядьків без бойового досвіду. Це потім у ветеранських байках, це число зросте до тисяч, а у путінській пропаганді – ще й подвоїться.

Тріумфу не вийшло. Будівлю 150-та дивізія не взяла, покликала на допомогу ще 171-шу – і все одно не справилася. Тому до Райхстагу пробивались окремі бійці, вішали прапор, потім гинули або відступали, а їхні знамена скидали нацисти або зривали вибухи. Такі стяги встановили українець Петро Щербина, татарин Григорій Булатов, казах Рахімджан Кошкарбаєв.

Вже після них усіх вночі 1 травня лейтенант Берест з групою автоматників начебто завів до будівлі призначених героями Єгорова і Кантарію. В штурмі ці двоє участі не брали – мали тільки для звітності прапорець повісити. Начебто повісили, хоча безперечних доказів цьому немає.

Друге питання – який прапорець? Оцей путінський, з серпом-молотом і написом про 150-ту дивізію? Та ні. Найконкретніше свідчення – постановчі кадри "героїв" уже від 2 травня. Вилізають на дах із невеликим квадратним знаменом. Прапор – чистий, без жодних позначок.

Згодом стяг Перемоги зняли з купола для відправки до СРСР. На той момент з ним відбулась якась мутація: він став більшим, темнішим, із серпом і молотом посередині. Перед відправкою у штабі 150-ї дивізії теж сфотографували переможний стяг – і він знову мутував! Став майже класичним – невеликим, прямокутним, із назвою 150-ї дивізії і 79-го стрілецького корпусу.

Потім Єгорова і Кантарію, вочевидь, ще не раз заганяли на дах райхстагу – фотографуватись з новим, "правильним" стягом. На ньому додалась згадка про 3–тю ударну армію, а ще згодом – і про перший білоруський фронт. В результаті те, що доїхало до москви, – було чим завгодно, але не прапором перемоги. І це розуміли всі – уже тоді. Слово свідку, фронтовому кінооператору:

"Я побачив, що там дуже чітко намальований серп і молот, чистенький такий – він не міг бути таким чистим. Ясно що, на мій погляд, це не саме знамено – а це вже потім для передачі зробили дублера".

Прапор відправили до москви на парад – але фальшивка була настільки очевидною, що Жуков наказав його сховати і нікому не показувати. Його здали до музею – і не на експозицію, а в запасники. Попри численні міфи про його присутність на єдиному за часів сталіна параді Перемоги у москві 24 червня 1945-го – цього прапора там не було, і про це свідчить хроніка.

Фейк із знаменом 150-ї дивізії згодом розкрутили три найбільші маразматики на кремлівському престолі. І кожний мав на це свої причини. Перший – Леонід Брєжнєв. Коли цей колишній політрук дорвався до влади, уявив себе найголовнішим фронтовиком і запустив побєдобєсіє як виправдання усіх невдач СРСР. Це був єдиний символ, який міг об'єднати радянських людей на тлі все більш очевидного застою.

У 1965 фальшивка з'явилась на першому з часів сталіна параді перемоги у москві – і її щорічне використання стало новою радянською традицією.

Після розпаду СРСР прапор і його копії стали справжнім фетишем російських комуністів і всіх, хто сумував за втраченою радянською величчю. Єльцина це дуже непокоїло, тож він вирішив заборонити тягати стяг кому попало. З 1996 так званий "прапор перемоги" і його копії стали державним символом рф, який можна використовувати тільки з дозволу кремля.

А от за путіна цей державний символ став впроваджуватися в маси з небаченим досі масштабом. Як і його марення про втрачену велич.

Тепер цей фальшивий символ з усіма атрибутами – серпом, молотом, зіркою і номером забутої 150-ї дивізії – став справжнім знаменом путінізму. Його тягають на автопробіги і піднімають в космос – во славу ботоксного фюрера. Як влучно сказав колись Олексій Навальний: "Ваш голий король вкрав прапор перемоги і намагається зробити з нього собі стрінги"

І ці "стрінги путіна" стали знаком ідеологічної експансії кремля на всіх пострадянських територіях. У залежних від москви краях його, наче своєрідне свідчення лояльності, навіть зводили у ранг державної символіки. Так сталось у Придністров'ї, Абхазії, Південній Осетії і – Україні!

Саме так – за часів Януковича, у 2011-му, у нас узаконили використання саме цього фейкового знамена 150-ї дивізії нарівні з державними символами для вшанування радянської перемоги. На роги став навіть тогочасний Конституційний суд – бо державні символи затверджені в Конституції і навіть президент їх змінювати не може. Але позбутися стрінгів путіна вдалося лише після Революції гідності.

Вони залишились в ОРДЛО, і були наново принесені окупантами у 2022-му.

Щоб догодити путіну, або щоб довести ситуацію до повного абсурду, міністр Шойгу влаштував навіть повторний штурм Райхстагу. Фанерного, спорудженого під москвою, з бутафорськими солдатами і технікою. І таки переміг – на острах всіх Європі!

Однак путін стрінгами і фанерою не задовольнився. У 2016-му він повелів відновити і переможну дивізію – 150-ту Ідрицьку. Її створювали вже як пряму загрозу Україні, прямо на кордоні. Зразу нарекли "залізним монстром" – бо танків їй дали удвічі більше, ніж звичайним мотострілецьким дивізіям, а БПМ – тільки новітні, без радянського мотлоху. Робили ударне з'єднання для прориву і встановлення прапору перемоги у ворожій столиці.

Але тут історичний досвід зіграв з тупим недоісториком фатальний жарт. Бо ця дивізія мало того що наказ сталіна не виконала і Райхстаг не взяла – гірше. До Берліну дійшла 150-та дивізія третього формування. Це означає що за час війни її два рази винищили повністю – під Харковом і Ржевом – і її двічі довелося переформовувати з нуля. Тобто ботоксний двієчник обрав за символ зомбі-з'єднання, яке у своїй історії захопило тільки селище Ідріца, за що отримало своє почесне звання, а вся решта часу – безславно гинуло. Після Берліну від неї знову лишилися ріжки та ніжки, тож відновлювати її втретє не стали – і розформували.

А що ж сталося з новітнім "залізним монстром" путіна в Україні? Та те саме. 24 лютого 2022-го дивізія розпочала свій марш на Київ – і уже 6 березня командування ЗСУ "Схід" доповіло про знищення семи її батальйонних груп і загибель одного з командирів полків, Алєксандра Ісайкіна.

Дивізію перекинули на "легший" напрямок, під оточений Маріуполь – і там її порвав на шмаття героїчний полк "Азов". Ще й убитого комдива, генерала Олега Мітяєва, на пам'ять сфоткав.

Тому, зрештою, "стрінги побєди" – чи вже краще казати "біди" – московити спромоглись підняти не над Києвом, а лише над селом Нова Гусарівка. Звідти їх прогнала бригада спецпризначення імені Богуна, а фейкове знамено – затрофеїла.

Ми не прихильники потойбічних знаків і прямих паралелей – але тут вони аж надто символічні. Бо диктатори завжди йдуть однією протореною дорогою, а от закінчують – по різному. Тож щоб бункерний карлик повторив шлях Гітлера і застрелився у своїй норі – а не просто помер на дачі у комфортній калюжі сечі, як сталін – не переставайте допомагати ЗСУ. Бо вони зараз – найвищий арбітр історичної справедливості у всьому світі.

Читайте також: Терор і військова ганьба: ким був "вєлікій гєнєралісімус" Суворов, якого так любить путін

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.