Вибори під час війни провести можна, однак будуть питання; на кого через Мудру може вийти НАБУ; еволюція Зеленського – нардеп від "СН" Потураєв у "Рандеву"

Гості зі "Слуг народу" не часто приходять на розмову до опозиційних каналів, чи то бояться чи то вважають, що тут на них накинуться і це зіпсує їм репутацію. Однак Микита Потураєв прийшов на "Рандеву" до Яніни Соколової й розповів і про справу Мудрої і про еволюцію президента України – подробиці у новому випуску.    

– У нас вайб цього тижня, окрім того, що ми відзначали 35 річницю Незалежності, найбільше, найважливіше свято країни, ще паралельно був суд. І я знаю, що українці багато обговорювали цей суд, з багатьох сторін обговорювали пані Мудру, з її позитивних речей, які вона робила з юридичними питаннями, там, трибуналом, репараціями, все решта питань, пов'язаних з росією. І тут ми чуємо плівки НАБУ і САП, на яких російськомовна жінка наближена до президента обговорює з людиною з не те, що неоднозначною репутацією, з поганою репутацією. Це оціночне судження може застосувати, пов'язане там з "Укрбудом", з різними будівельними структурами, Максимом Микитасем. Питання грошей, де звучить фраза, що Микитась там їй дає 4 млн доларів, потім вона це заперечує. І зрештою на суді стає відомо, що Микитась це все сам писав. І писав не тільки Мудрій, писав ще багатьом, в тому числі там Столара і всіх решта. Про що ця історія для вас?

І будемо чесними, ця історія не є першою. Вже була операція "Мідас", на якій ми чули голоси схожі на найближче оточення президента. Здавалося б, висновки мали бути зроблені. І тут минає час і наново ми бачимо нову історію.

Це про те, що система не міняється. В мене буде багатокомпонентне питання. Це про те, що президент не знає, що робить його оточення, чи про що?

– По-перше, це друга частина однієї тієї самої історії. Ну, тому що це продовження операції "Мідас". А, ну якби не було операції "Мідас", то не треба було би збирати гроші на заставу був міністру енергетики і юстиції Герману Галущенку. Значить, і відповідно не було би цього епізоду. Тому це історія про очевидно злочинне угруповання, які звинувачуються в тому, що вони просто заробляли на державному Енергоатомі. Принаймні це з'ясувалося в ході операції "Мідас". Заробляли шалені гроші. Як ми пам'ятаємо, там звинувачення щодо 100 млн доларів іде тільки на схемі "шлагбаум", і в коло цих людей, які займались цим гидоством, входило багато людей.

Як зараз ми чуємо, що туди були залучені ну ми не знаємо яким чином, але для того, щоб зібрати заставу були залучені інші люди. Тобто коло людей, які опинилися причетні до цього кола осіб, які робили речі, які очевидно є кримінальними. Це має бути доведено в суді, але те, що ми бачимо і чуємо зі звинувачень, це очевидні кримінальні речі. То воно ширше, ніж здавалося, коли відкрили деталі операції "Мідас", коли фігуранти були доставлені до суду, хтось збіг, хтось доправлений не був до суду врешті-решт.

Тому, з одного боку, це кримінальна історія. Вона погана, тому що з ходу цієї справи ми бачимо, що були втягнена більша кількість людей, ніж можна було навіть очікувати.

Оточення Зеленського: удар по довірі до президента та вибори під час війни

– А як ви думаєте, президент знав про те, що це так зване злочинне угруповання збирає гроші на заставу пана Галущенка? І взагалі ось ця кооперація Мудрої з Микитасем, вона схвалена цією тусовкою, яка є навколо президента і самим ним?

– Дивіться, я вважаю, що навколо президента немає тусовки.

– А хто ці люди?

– Це люди, які працюють і навколо президента України. Чи міг він не знати? Та міг. Ми маємо говорити, що ситуація, як ви правильно кажете, вона погана, вона небезпечна. Тому що все це підриває суспільну довіру, безумовно. Так, це підриває легітимність президента, безумовно. І в умовах війни, коли ми не можемо провести легітимні вибори, я вважаю, що технологічно вибори провести під час війни можна. За умови змін в законодавстві, звичайно. Тобто і тут я з Михайлом Федоровим, який заговорив про вибори під час війни, погоджуюсь технологічно, а як само по собі голосування організувати, я, наприклад, знаю, а от що стосується того, чи будуть ці вибори легітимні, на то відповідь ні, тому що в результат ніхто не повірить. І оце проблема.

Щоби, може, дійсно завершити про Ірину Мудру, тому що дивіться, що я особисто відчуваю, сором, що тут обговорювати? Нема що обговорювати, треба чекати результатів суду.

Тут є що обговорювати.

Щодо соціально-політичних наслідків. Давайте про це поговоримо ще, тому що наслідки соціально-політично погані

– Знаєте про що ця історія для людей? От ви кажете, це величезний мінус в питанні довіри до президента. Це його команда, обрання людей. От ви можливо мені розтлумачите, як це працює? Я впевнена, що людей це теж цікавить. 

Останнім часом ми спостерігаємо ротацію вже певного обраного складу людей навколо президента, які отак от крутяться, як на каруселі, міняючи посади. Президент час від часу дає коментарі, не конкретно відповідаючи на це питання, бо немає незалежної пресконференції для журналістів, де обрані не Офісом президента, а подані заявки, в тому числі незалежними медіа. Тому відповідно спитати у президента напряму, аби з ним дискутувати про це, неможливо, на жаль.

Але президент час від часу говорить, що ми працюємо з тими людьми, які є. Нема більше людей. Він час від часу про це говорить, але так стається, що ми втратили питання експертності. Воно і не було, в принципі, в 19-му році. Вибачте, при всій повазі до деяких представників "Слуг народу". Питання експертності не виносилося на передні плани фаховості в ухваленні рішення щодо тієї чи іншої людини, як в складі партії, так і в складі уряду, в складі там Офісу президента і все решта. І зараз, як слушували в статті Дзеркало тижня, просто настав апогей цього процесу, до якого прийшов Володимир Олександрович зі своїм оточенням. Половина виявилася корупціонерами. Не репрезентативна половина, частина виявилася корупціонерами, інші зрадниками, брехунами. І лишилася маленька частка, які ще не викриті або дійсно ні в чому не замішані, але вони міняються. Вони міняють посади, їхня фаховість викликає величезне запитання у людей.

У зв'язку із цим, як рухатися далі, якщо вибори провести по суті неможливо, легально їх провести неможливо. Виходить, треба працювати з тим, що є. А як працювати з тим, що є? Чи це ок, коли СБУ-шник з блискавичними операціями раптом стає міністром оборони? Це ок, що Юлія Свириденко претендує на посаду голови НАК "Нафтогазу", хоча не працювала в цій сфері. Це ок, що у нас є хто там пан Клименко, який в принципі його розглядали на посади, в яких теж він не до кінця розуміє, що і як, але своя людина, треба його поставити. Куди він поставиться? А треба його не на Міноборони, а туди, бо він уже… незрозумілий процес розподілу і воююча країна, і росіяни, і зима попереду, і росіяни будуть нас дотискати. Як українцям ставитися?

У Верховній Раді колапс. Тобто те, що відбувається в Верховній Раді, для всіх це величезне питання того, як це далі ця машина буде працювати без виборів.

– Що стосується принципів ротації, відсутність зрозумілих пояснень того, що відбувається і куди ми таким чином можемо приїхати, призвело до того, що я змушений був робити те, що я робив публічно, різко і так далі. Тому так, я згоден, як це перемішується, або як поповнюється цей кадровий корпус виникають питання. Ти, напевно, може, і не знаєш абсолютно всіх, якщо ти керуєш великим, та навіть нехай не дуже великим колективом.

– Але Міндіч, він же все одно фігурував в приходах в Офіс президента, комунікаціях, при тому, що офіційно не займав ніякої посади. Ну, це ж так.

– Дивіться, Міндіч якби не кримінал, я би сказав, що він виконував функції стандартні абсолютно в кожній країні лобісти. І такі люди є і навколо кожного американського президента. Не треба ж це дурити.

– Він лобізмом займався приватного бізнесу.

– Якби це був просто лобізм, це одна історія. А при тому, що він у нас погано відрегульований. Якщо взяти американське законодавство про лобізм, то ми взагалі якісь дикуни, да? І те, що ми собі понаприймали, воно, я вибачаюсь, дурнувате і погано працює. Ба більше, працює аж так погано, що якщо взяти за літерою закону, то мене можна було притягнути до відповідальності за те, що я веду консультації з нашим суспільним мовником, обговорюючи, які у них проблеми, який там бюджет, які плани розвитку і так далі. Це наш закон про лобізм. Давай мене за комірець і тягни мене в НАЗК або комі.

– Слухайте, вони ж там деребанили гроші. Це ж не питання. Я про Міндіча.

– Я кажу про те, що ясно, що відповідно до звинувачень це кримінал. Якби кримінал звідти прибрать, я б сказав, які питання до пана. Ні, так я ж кажу, що кримінал не прибрати. І в цьому проблема, тому що якби він просто займався лобіською діяльністю, питань би не було. А він з Галущенком й іншими, і це тільки те, що ми знаємо, бо, можливо, було щось ще, думаю, "шлагбаум" і так далі і гроші туди.

Вплив на кадрові комісії та увага НАБУ і САП

– Дивіться, може, дізнаємось, може не дізнаємось. Як відомо, Аль Капоне посадили за несплату податків, а не за сотню вбивств, які людина своїми руками скоїла. Та я не можу виключати, що Ольга Стефанішина, що Ірина Мудра потрапила під таку прискіпливу увагу НАБУ і САП. Не тільки через гроші.

– Стефанішина ще й впливала на обрання людей...

– І Мудра теж.

– Вони всі працювали по суті над схожими питаннями.

– В чому штука? Я ж не виключаю, що Стефанішину притягли до суду не за дві однокімнатні квартири, а за інші речі, які довести складно. А очевидно, що антикорупційні органи це розглядають як загрозу і мають на це рацію. Так само, як і в кейсі Ірини Мудрої. 

– Так. А чому важко довести Микито? Там же є переписки.

– Дивіться, а те, що ми з вами зараз будемо говорити, як то кажуть, до справи не пришиєш. Є факт того, що під тиском когось, хтось ухвалив такі рішення, які врешті призвели до обрання такої людини чи іншої людини і так далі.

Це можна довести? Зазвичай вкрай малоймовірно. Вкрай малоймовірно.

А там же йдеться про комісії, як ми з вами пам'ятаємо, в одному випадку і в іншому випадку комісії – це колективні органи. Та і якщо врешті комісія обирає людину порядну, прозору, добру порядну, як у нас прямо виписано це, то що ти можеш? Тільки моральний осуд пред'явити тим, хто намагався впливати на роботу комісії. Ну де результат? Може, намагався, а може, це взагалі все чос був, як то кажуть, художественний свист, як казали у мене в школі. Я трохи саркастично про це зараз розповідаю, але насправді це не смішно. І це свідчить про спроби принаймні вплинути на процеси, які мали б бути захищені. І вони, слава Богу, що все ж таки запас міцності у цих процесів є. Ми врешті отримуємо на керівних посадах, що НАБУ, що САПу, що інших органів, які вже зараз формуються цими комісіями за участю міжнародних експертів і так далі, все ж таки ми отримуємо гідних, порядних людей, професіоналів, які свою справу роблять. І таких людей буде все більше. А БЕБ, до речі, вже ж теж, ДБР, я сподіваюсь, скоріше раніше ніж пізніше, і інші. Я переконаний, що це буде, тому що це загальноєвропейський тренд. Я знаю загальну рамку європейських вимог, тому я думаю, що це буде, я думаю, що це буде раніше, ніж пізніше, тому що ситуація наша проста, а і як граблі не хитра. Ми існуємо завдяки тим грошам, які нам дають ззовні. Зараз це єдине джерело – це Європейський Союз, європейські країни.

У них є конкретні вимоги. Це в вимогах сидить і воно станеться. Тому що не виконуємо ми вимоги, не маємо грошей, держава колапсує. Все, до побачення, розходимось. Хтось іде, хтось іде на фронт, хтось біжить до західного кордону.

Голосування навколо незалежності НАБУ і САП: чому Потураєв витягнув картку

– З приводу НАБУ і САП. Ми подивилися, що ви, коли йшла мова про голосування цього скандального законопроекту. Друзі, нагадаю, що в 25-му році перед тим, як був картонковий майдан, був голосований законопроект, мета якого була згорнути діяльність незалежного НАБУ і САП і підпорядкувати цю всю історію генеральному прокурору. Ну, для чого? Я думаю, що ви розумієте. Микита чомусь був відсутній в залі під час голосування.

– Присутній в залі.

– А чому зазначено, що ви були відсутні?

– Картку витягаєш просто і ти начебто тебе нема. Якщо подивитись трансляцію цього сум'ятного дня, тому що це тоді я вважав, що це достатня форма протесту. В історії з Міністерством оборони вже картку витягає, не витягає, треба було робити більш серйозні кроки. Тому я був незгодний абсолютно з тим. У мене є питання до того, як працюють антикорупційні органи. І у багатьох людей є теж питання. Вони ще недосконалі, але вони розвиваються. Це практика.

– Ви були проти згортання їхньої незалежності, але чому ви не проголосували, побоялися проти.

– Я тоді ще не хотів йти на таку вже відкриту конфронтацію, як я пішов зараз. Да, там вже видно по голосуванням. Вже було голосування до того. І я голосував, власне, очевидно, що я був в залі. І було потім голосування наступне.

– Але тут важливий момент в цій всій історії, адже президент про це тепер абсолютно точно знав, адже це за його згоди відбувалося. І якби не картонковий майдан, все би сталося так, як він хотів.

Хочу, щоб ви мені пояснили цей момент, як ви його собі бачите. Навіщо було президенту підпорядковувати НАБУ і САП генеральному прокурору і хто йому про це підказав, що це варто так зробити?

– Дивіться, я майже не буваю в офісі президента. 

– Ну на фракції що і що, там ставлять питання деякі там ще когось.

– По-перше, не на всі. А по-друге, це аж ніяк не допомагає знайти якусь відповідь на ті питання, які ви ставите. Хтось порадив, не знаю, хто це був. Існують практики насправді, і вони існують в багатьох європейських країнах, що все ж таки жоден правоохоронний орган не може функціонувати без нагляду. А хто може наглядати? Так це власне прокурор. А тільки проблема в тому, що у нас прокурор, що зараз, що до того, я вибачаюсь, що забули Юрія Віталійовича Луценка генеральним прокурором.

– Всі генеральні прокурори України підпорядковувалися президентом.

– Це політичні призначення. І це є проблемою. Це є проблемою, тому що це політичні призначенці. Тому система тут так як на Заході не спрацьовує. Масові протести, які дійсно були масові, цього ніхто не чекав. Це раз. І друге, там була дуже жорстка позиція європейських партнерів. Якби не обидва фактори, то ця історія могла би так назад і не відкотися. 

Чому Федоров не залишився в Міноборони: проблеми відомства, люди біля президента та підозри щодо майбутнього політичного проєкту

– Власне, як з Федоровим, західні партнери зайняли позицію трошки відсторонену. Тому ми отримали конфігурацію Драпатий – Хмара. Я, до речі, голосував за Євгенія Хмару. Ну, легко зараз поясню. І я маю надію, що ми врешті виграли, бо тандем Драпатий і Хмара точно має всі шанси бути більш ефективним, ніж ота ситуація дійсно конфліктна: Сирський – Федоров.

– Але ж Драпатий – Федоров було би теж ефективно.

– Драпатий – Федоров, я переконаний, було би зовсім непогано. Хоча, до речі, я не член комітету нацбезпеки і оборони, а у членів комітету з нацбезпеки і оборони і не з нашої фракції є зовсім інші думки і дуже критичні зауваження до діяльності Михайла Федорова на посту міністра оборони, про які я, до речі, до того, як це все сталося, і не знав, тому що вони хлопці, дівчата доволі.

Там кажуть, були проблеми з організацією закупівель не в плані відсутності прозорості, а в плані того, що не працювали системи, і в тому, що не були прораховані ризики введення оцих нових контрактів, не в плані того, що вони якісь несправедливі, а в тому, що на них грошей нема.

І Михайла про це попереджували, що, друже, ти створиш великий дефіцит бюджету Міністерства оборони, але він цього не хотів чути з якихось причин. Знову таки, я вважаю, що Міша мав би працювати далі принаймні рік. У Міші був план, я той план бачив, як і всі депутати нашої фракції. Дивіться, ви бачили не все, а ми бачили більше.

І депутати інших фракцій груп теж бачили, він спілкувався, він показував план, він певною мірою звітував по ходу реалізації плану, бо я бачив план на самому початку, потім…

– А чому не вийшло так далі?

– Багато чого вийшло.

– Я маю на увазі, чому не вийшло таки президента переконати в тому, що Федоров має залишатися?

– Вважаю, що точно були люди, не хочу припускати, у мене є припущення, що то були за люди, які, ймовірно, ходили до президента і казали: "Ой, ну Міша, оце щось він там багато медійно де з'являється і так далі. Щось там, може, якийсь проект політичний готує". І не виключаю, що це були ті самі люди, які власні проекти політичні готують. Плюс були ті об'єктивні проблеми в міністерстві, які Міша Михайло Альбертович не зміг вирішити або не хотів вирішувати. Вони накопичувались і були проблеми.

– Ну, він півроку був на посаді часу реально.

– Це все зійшлося в одній точці. А наш президент ухвалив таке рішення. Знову таки, я не хочу ображати Олександра Сирського, так само як і тих генералів, які організовували оборону Києва і Харківську наступальну операцію, і Херсонську наступальну операцію і так далі. Вважаю, що все ж таки Головкома треба було міняти і в принципі навіть не зараз, а раніше.

І сказати, що я вважаю, що конфігурація мала залишатися такою самою взагалі без жодних змін – я не можу так сказати, тому що ми ж пам'ятаємо, що передувало, не пов'язано, але передувало історія зі "Скелею", історія з людьми, які зі "Скелі" вийшли і так далі, і так далі. Ну, тут в армії проблеми. ці проблеми треба вирішувати.

Очевидно, генерал Сирський ці проблеми або не бачив, або, може, не хотів вирішувати, або, може, вважав, що їх треба вирішувати пізніше. Я не знаю, я з цим не згоден. Вважаю, що ці проблеми треба вирішувати було вчора або взагалі їх не створювати. Знову ж таки, я працював багато років в корпоративному бізнесі і я працював багато років політичним радником, консультантом і так далі. Я не розумів і досі не розумію, чому Михайло послідовно відмовлявся від всіх пропозицій президента, зокрема від пропозицій профільного віцепрем'єр-міністра. А для мене це питання відкрите. 

– Так, він же пояснив, він займався питанням реформи в сфері Міністерства оборони. Що він може робити на посаді віцепрем'єра?

– Профільного – ні.

– Профільного але повноваження для міністра і профільний віцепрем – це різні речі.

– Він значно краще знає президента України, ніж я. Та хто так, я тому можу припустити, що він точно знав, причому доволі скоро після ротації в уряді, коли він залишився без крісла, що він не повернеться на ту саму позицію, на якій він був. Ну, він точно знав.

– Ну, тоді заради чого була подальша гра?

– Я не вважаю, що в цьому сенсі вже ми можемо використовувати слово гра, тому що це були різні процеси. Протести на Майданах – це одна історія. Одна історія. Їх не Федоров організовував, хоча я знаю десятки людей, які вештуються, в тому числі по залі Верховної Ради, розповідають, що це він організував, гроші якихось там компаній називають. У мене це викликає усміх і саркастичний сміх, тому що майдани – знаєте, ну це як сказати, що Мустафа Наєм організував Євромайдан за гроші Вікторії Нуланд, да?

– Це завжди люди, щоб дискредитувати громадянське суспільство і здатність об'єднуватись, придумають того, хто це фінансує і організовує. Але він міг би раніше вийти і сказати: "Люди, ви 33 дні стоїте за мене. Давайте, нічого не вийде. Я знаю президента, він не погодиться. Розходьтеся". Але він цього не робив.

– Перше, вони стояли не за нього. І тут я Мішу підтримую, що він правий.

– Але вимога стосувалася його.

– Ну, це природа будь-якого масового протесту. Люди не виходять… тобто в хорошому сенсі, щоб глядачі не ображалися, тим більше ті, хто був на цих Майданах. Кожен масовий протест трохи примітивізує порядок денний, з яким люди виходять. Зводячи або до дуже простих гасел, або взагалі до якихось прізвищ. Приберіть цього або призначте цього – це примітивізація. Це не означає, що люди примітивні. Це просто вулиця. Вона має все спростити до максимуму. Вийти і сказати Михайло, що дякую, що ви за мене стоїте – він не міг і правильно це розумів. Вийти, сказати, що я вас підтримую – це додати тим, хто каже, що це все штучна історія, яку Федоров придумав зрежисував і ініціював. Це дати тим людям, отаким людям аргумент, що а от бачите, ми ж казали, ми ж казали, це він це організував з самого початку. А тому, власне, і скажімо, я сам не ходив на ці протести, тому що я свій вчинок зробив, я свою декларацію зробив. А ходити примазуватися до людей, які самі вийшли, це нечесно і негідно, прийти і що – під кого косити, під організатора чи що? Ні, люди – це народна була історія. Вона народна почалася і народна закінчилася. І це дуже добре. А те, що там ходили, я знаю, нарізали… це нехай.

– Ви бачите перспективу в політичній кар'єрі Федорова. Як ви думаєте, це помилка те, що він робив після звільнення і чи він реально може бути конкурентом Зеленського?

– Треба дивитися на соціологію. Це була смішна історія, бо коли мені розповідали ще до того, як це все сталося, що от у нього там політтехнологи якісь є, у нього рейтинг зростає. Кажу: що зростає, куди? У нього четверта позиція, цифри мізерні. Ну, тут Зеленський, Залужний, Буданов, і десь там після цього Міша. І тут вся ця хитро-мудра операція призвела до того, що Міша, як ракета, злетів просто в трійку, просто увірвався, обігнав Кирила. Типу ви заради цього все це затіяли. Ну, але потім Міша випустив… не знаю, чи буде Михайло це дивитися. Сподіваюсь, він не образиться, бо він знає, що я до нього дуже добре ставлюся. Але він випустив дуже помилкову заяву. І я думаю, що це, знаєте, як ракета летить, а потім спрацьовує механізм самознищення. 

Це з виборами, з цим всім, бо люди ж не хочуть виборів. Люди не хочуть. Соціологія показує однозначно, що люди до закінчення принаймні такої фази війни ніяких виборів не хочуть.

Тому я ще раз стверджую, що це не я видумав. Це будь-яка соціологія. Хоч групи Рейтинг, хоч КМІС, хоч іншу бери. Тільки варто, щоби це надійні були компанії з репутацією. Вони всі показують одні й ті самі цифри. І з цих цифр – ну, ви самі проти виборів. Очевидно, я би вибори провів, більше того, як технолог, як консультант, я знаю, як технологічно цей процес організувати. Саме по собі голосування.

Я переконаний у тому, що за умови виконання певних умов, це не проста, це складна підготовча робота, там все просто не буде, але чисто технологічно провести голосування можна. Але не так як воно відбувалося, забудьте, не так, як воно відбувалося раніше. Але, на жаль, як політолог я знаю, що якщо це зробити, то люди не повірять в результат. Тобто це не буде легітимна влада – будь-яка: президент, Верховна Рада, кого не візьмуть.

Вибори: чи мають право голосувати ті, хто втекли від війни

– І ця маніпуляція буде дуже довго потім триматися і дасть нам мінус хаос.

Це нас може просто розвалити як державу. Наприклад, є партії, які проти цього категорично і проти того, щоб люди за кордоном голосували. Отті от які – а вони у них в їхню виборчу математику не вкладаються. Їм простіше, якщо будуть голосувати тільки ті люди, які тут, тоді цифри їхні будуть, звичайно. І ви подивитесь, бо це вже випернула ця теза, що "а чого це взагалі ми маємо дбати про них, про їхнє право голосувати. Вони там, вони збігли з країни. Ми маємо дбати про тих українців, які героїчно сидять тут під бомбами". Як ви розумієте, це знаходить підтримку у тих українців, які сидять під бомбами. Не у всіх, бо є притомні.

– Але ж це не до кінця справедливо. Є мами з дітьми, які виїхали, є літні люди.

– Мало того, що це несправедливо, це ще і порушення базового права людини, яке полягає в тому, що людина має право обирати або бути обраною. До речі, бути обраним – це проблема і для тих, хто за кордоном, як реалізувати їхнє право, бо воно ж нікуди не зникає.

– Не зникає.

– І так само і для військових та сама історія – бути обраним. Чому добре, що Михайло Федоров заговорив про вибори, тому що це переключило. Я бачу, що і ви, і інші медійники опозиційно налаштовані, а медійники всі мають опозиційно бути налаштовані до влади, але почали говорити про те, що, може, дійсно треба подумать. А що зробити? Вибори можливі чи неможливі, чи зовсім неможливі, чи може можливі за умови виконання таких речей?

От я вам кажу: дивіться, можливі. Технологічно можливі. І так можна буде про це поговорити, якщо війна продовжиться. Ну, дай Бог, щоб ви були неправі – не 10 років, навіть рік, припустимо. Ну, тому що очевидно, що суспільство втомлюється від того, що влада одна і та сама, що не можна ротацію провести і так далі.

Тому це треба зробити так, щоби був не стовідсотковий – стовідсотково ніколи не буде – суспільний консенсус про те, що якщо буде така модель, так буде влаштоване голосування, так це все можна буде зробити. А принаймні 60 мало таких в такій ситуації, як ми. Мало 60%. Треба мінімум 70%, щоб люди сказали: "Добре, ми з результатами таких виборів погодимось". Тобто нам це ок.

– Це шляхом референдума з роками можна дізнатись?

– Ні, можна виборче законодавство змінити.

Україні доведеться домовлятися з Європою про зміну розподілу фінансової допомоги

– Змінити виборче законодавство треба референдум. 23 серпня 2026 року Володимир Зеленський заявив, що дефіцит бюджету Міноборони становить 27 млрд доларів. За його словами, на початку року кошти, заплановані на друге півріччя, достроково витратили на дрони та інші потреби, а тепер їх треба компенсувати.

Близько 80 млрд потрібні терміново, щоб забезпечити військових зброєю в січні, лютому, березні 2027 року.

Я нагадаю нашим глядачам, що вся соціалка, пенсії, зарплати держслужбовцям, чиновникам – вони всі виплачуються за рахунок коштів від наших партнерів.

Але оборонний сектор виплачується за наші кошти. Відповідно, ми маємо катастрофічний дефіцит бюджету. Що з цим робити і чому так сталося?

– Ну, по-перше, вже не тільки нашим коштом ми фінансуємо безпеку і оборону, а нарешті оці от гроші, які всім відомі, 90‑мільярдний так званий кредит, ми отримали можливість цими грошима фінансувати потреби нацбезпеки й оборони. Зокрема зарплатні військовим.

Ця практика насправді на початку року проплачувати зброю – вона не в цьому році з'явилася. Не Михайло Федоров в тому винен, вона і раніше була. От припустимо, я вам відвантажую 10 000 дронів. Для того, щоб я вам їх відвантажив у березні, ви маєте зі мною контракт укласти і гроші мені заплатити в січні.

Так воно працює. В інший спосіб не працює. Тому контрактація іде спочатку на зброю, а далі вже комунікується там всередині бюджету, перекидки робляться і так далі. Тобто не була би це проблема, якби у нас зараз не було складнощів з експортом.

Ми – нехай кацапня не сподівається – все ж таки ці складнощі долаємо, хоча нам важко. І альтернативні маршрути, альтернативні схеми експортування наших товарів ми знаходимо і будемо знаходити і далі. Але це викликало об'єктивні проблеми.

Але я не розумію людей, які кажуть: "Так не треба було бити по кораблях в Чорному морі". Я вибачаюся, а ми взагалі-то на війні. Що значить треба, не треба? Треба робити, щоб перемогти.

Удари по російській економіці

– До речі, є думка, що якщо ми б'ємо по Wildberries, озону, по торговельних мережах, а потім вони нам відповідають, є думка в соціальних мережах, я бачила її не раз, навіть не тільки від них, але і від представників вашої політичної сили, що це тільки злить противника і, мовляв, не приносить прогресу у війні, тому що ми можемо знищити все. Але путін прийняв рішення воювати до 30-го року мінімально, і він буде це робити.

– Це капітулянська точка зору, тому що з 22-го року вони били по нашій логістиці і по терміналах Нової пошти, і по магазинах, і по торговельних центрах. Це дурня. Вони думають, що якось воно минеться – не минеться. Вони взагалі не віддупляють, що з ними буде. Але певні відсотки таких людей в кожній нації є. Ми тут не виключення. Не треба думати, що ми якісь погані.

Повертаючись до бюджету, з одного боку ми працюємо, всі, хто дотичний, працюють над тим, щоби нові експортні коридори, канали з'явились. Раз. Два. Гроші то є. Хоча розрахунок не передбачав, що у нас будуть складнощі з експортом. Мінфін, коли верстався, верстався з урахуванням того, що перший транш з тих 90 млрд прийде і там по Ukraine Facility Plan будуть додаткові гроші. А економіка буде працювати, і прогноз там був по серпню, вересню – такий-то, і він зараз не справджується внутрішній.

Тому, думаю, що доведеться говорити з європейськими партнерами принаймні про перерозподіл цих 90 млрд, бо вони їх по суті розбили на два приблизно рівні транші. Думаю, що доведеться говорити, щоби перший транш був більший, через те, що ми зараз в такій фазі війни знаходимось.

Раді потрібно терміново ухвалити пакет складних євроінтеграційних законів

– Але для того, щоби ці гроші по 90‑мільярдному кредиту, що гроші по Ukraine Facility Plan, де за кожним законом стоїть 300 млн, 500 млн – різні цифри – щоб вони з'явилися своєчасно, що має робити Верховна Рада? Правильно голосувати закони, в тому числі так звані непопулярні. І я дуже засмучений тим, що ми змушені це робити зараз і бігом, аніж якби ми це робили раніше. Ну там, бо в принципі план план так званий Качка-Кос, він був підписаний давно. Що голосувати, значить було зрозуміло давно. А проблема тут, на жаль, не тільки в нашій фракції, а проблема в тому, що багато з цих законів не знаходять, не викликають восторгу, я вибачаюсь, як і серед частини депутатів від "Слуги народу", так і в інших фракціях, групах.

Причому різні закони в зовсім різних… знаєте, було би легко так сказати: "А от там уламки бувшої промосковської ПЗЖ, ось вони і не хочуть". Та ні, буває так, що вони ж хочуть. Вони співпрацюють і голосують в основному. Так, хвилиночку. Не все зовсім проаналізувати… Якби вони все хотіли би, Яніна, от давайте я вам зараз наведу один контраргумент і з цим аргументом ми закінчимо. Тому що якби вони так голосували, як вам всім здається, то у нас не половина плану Качка-Кос були би проголосовані. За ці закони голосувати має весь парламент. А так от, дивіться, у нас є, в принципі, ну, 17 – ми розуміємо всі закони, але ми розуміємо першу чергу, можна казати 17 законів, потім ще треба буде додати десь 10. Ну, 17 – це юшка з носу, що називається. Це план на вересень, максимум жовтень. І ми, в принципі, більш-менш вирвемо, але 17 дуже непростих законів, дуже непростих, які охоплюють широченний спектр всього: від верховенства права до економіки, фінансів, НАБУ і податкова галузь, митниця і багато-багато… навіть соціальна сфера. Ці закони не всім сподобаються, це м'яко кажучи говорю.

А чому не сподобаються?

Дивіться, у нас же дуже багато в соціальній сфері, у нас дуже багато соціалізму, будемо відверті, а там соціалізм буде потихеньку зникати. Хто у нас про зубожіння каже? Ви думаєте, та фракція зубожіння?

– Та вона там така маленька ця фракція.

– А 3 000 поправок. А 6 000 поправок. Це вони вміють. Це факт. Я не кажу, що буде податок на ФОПів. Хоча я не виключаю, що це не в цьому році. Так, в наступному випірне. Ні, випірне знову. Це ж не те, що ми придумаємо. Це приходить МВФ і каже: "Вибачте, у вас тут розрив поставок". Чорна діра, з якої нізвідки з'являються якісь товари у вас. Посилки – вони на столі знову. Тому я ж кажу: просто не буде.

– Ви вважаєте, треба оподатковувати ці посилки?

Знову таки, у нас дуже проста вибір дуже простий. З посилками без грошей в бюджеті, без держави. Ну не знаю, кому тоді знадобляться посилки. Через Wildberries можуть замовляти люди, через "Озон", не знаю, якщо ми до того їх не спалимо. Або з податком, із грошима, із армією, із державою.

Голосування за євроінтеграційні закони – це, на мою думку, взагалі питання лакмусу тебе як відповідального громадянина, народного депутата або зрадника країни. Якщо ти за це не голосуєш, то...

Ви праві. І плюс цих законів ще і в тому, що вони окрім того, що забезпечують підтримку, вони ще і нас наближають до європейського загального правового поля, реформують і так далі.

Я говорив свого часу з колегами з інших країн, які приєднувались до Євросоюзу пізніше, з країн Балтії. Вони всі мені казали: "Погоджуйтесь на все або майже на все. Потім завжди можна відкоригувати". Це було ще до вторгнення. Це було ще до вторгнення. Розумієте? А зараз – то взагалі про що торгуватися? Про що торгуватися? Треба погоджуватись. Ясно, що погоджуватись на все або майже на все. Ну, де можна переконати партнерів, що може трошки інакше зробити, принципово не змінюючи, але дійсно трапляються нюанси, які партнери не дуже розуміють. Кажуть: "Вам треба так зробити". Ми кажемо: "Мета зрозуміла, давайте зробимо інакше, і мета буде досягнена". Окей? Вони, якщо з ними говорити, це приймають.

Телемарафон: за чи проти?

– Друзі, Микита знає, але я нагадаю: 22-й рік – 716 млн на марафон. 23-й – рекордні 1,2 млрд грн на телевізійний марафон. 24–25-й рік – 1,5 млрд. 26-й, попри критику парламентарів, заклали ще 1,5 млрд грн на телевізійний марафон. Рейтинг, опитування групи "Рейтинг". Поважаєте цю групу? Можна вірити?

– Звичайно, звичайно.

– Станом на вересень 25-го найбільше серед медіа українці не довіряють саме єдиному марафону – 39% опитаних. Не повернулися туди ні "Еспресо", ні "5 канал", ні "Прямий канал". Мінімум опозиційних сил, максимум провладних сил. Якого біса ми маємо платити за цю фігню? Я просто не розумію. І чому ці 1,5 млрд не спрямувати якраз на дефіцит бюджету?

– Ну, тому що 1,5 млрд грн і 24,5 млрд доларів – це не порівнювані цифри.

– Ну, я ж не кажу повністю компенсувати за рахунок цих цифр. Я кажу додати, знизити дефіцит.

– Прекрасно. Ще раз: це не порівнювані історії. Непорівнювані історії взагалі. Це те саме, як критикували програму, яка спочатку називалася "1000 годин контенту", зараз називається "Тисячовеста". 4 млрд. Вони перехідні, але 4 млрд на це – абсолютно одні.

– Ці речі йдуть на створення українського контенту від різних людей, від різних політичних вподобань. Але марафон – це інша історія.

– Марафон – це теж український контент з українським глядачем. Значить, я особисто, якщо брати рейтинги, я особисто кожен рік займаюся лобізмом грошей на національного суспільного мовника. В цьому році це 2,5 млрд грн. У наступному році, сподіваюсь, спільними зусиллями забезпечимо їм три, бажано більше мільярди грн. Якщо ви зараз відкриєте рейтинги НСТУ, то вони вас не втішать. Чому я це роблю? Тому що це теж український контент. Десь в 23-му році я дотримувався думки, що марафон треба згортати. Що змінилося в 23-му, в 24-му році в моїх поглядах з урахуванням того, що ми нічого не змогли зробити і очевидно не зможемо. Така у мене песимістична точка зору, з екосистемою споживання інформації, яка називається Telegram, то я відповідно за те, щоби хоча б було максимум інформаційного продукту і різного іншого, але інформаційного в першу чергу українського виробництва.

У мене до марафону питань нема. У мене питання, чому досі ми не повернули "П'ятий", "Прямий", "Еспресо" в етер, в Т2?

Вплив на інформаційну політику

– Що треба зробити, щоб він був повернутий?

– Вважаю, що треба, щоби певні люди, я навіть не впевнений, що я знаю тих людей, перестали нагнітати, що повернення цих каналів якось кардинально змінить політичну ситуацію. Не змінить. Але знову ж таки марафон не є державним. От ви можете сміятися зараз, але я точно знаю, що ним ніхто з офісу не керує. Або з Верховної Ради, або з Кабміну. Ним ніхто не керує.

– Пане Микито, ну я вас прошу. Ніхто не керує, блін. Та я бачила чати, в яких представники Офісу президента пишуть розпорядження щодо того, як і що… ну, як це не керує, якщо я впливаю на присутність того чи іншого персонажа або відео, не знаю, якогось депутата "Слуг народу", або якоїсь події, на те, щоб це поставили в ефір, то я впливаю.

– Дивіться, я цих чатів не бачив. Думаю, що у мене є певні можливості якось на це вплинути, щоби ці втручання припинилися, тому що це нас може призвести до поганих наслідків.

– Мені здається, що як тільки опозиційні, на думку представників Офісу президента, канали увійдуть в цей марафон, це створить баланс і одразу унеможливить конкретне відстоювання інтересів політичних.

Уряд національної єдності

– Я не можу вас у цьому контексті не поставити одне питання, яке ми піднімали на безпековому форумі минулого тижня. Арсеній Яценюк, колишній прем'єр, проводив безпековий форум. Я вперше там виступала, і навколо мене були представники різних політичних сил і журналісти. Троє було журналістів і питали про те, яким чином нам збудувати єдність і підсилити країну на фоні тих викликів, які є і які будуть, і на фоні того, що неможливо провести на даний момент вибори. Звучала теза, автором її був якраз Яценюк, про так званий уряд національної єдності, бачачи, що відбувається в стінах і Верховної Ради, і уряду, хоч ви, я бачу, дуже позитивно оцінюєте людей, які нині є в уряді і виконують переважну. Але там питання в кількох напрямках є.

А чому, на вашу думку, це нереалістично – створювати уряд національної єдності? І, відповідно, це важливий момент зараз: неможливість для опозиційних сил займати ту чи іншу посаду, а це іще відповідальність тих чи інших сил. І для майбутніх виборів це теж важливо – продемонструвати, що ось наші представники щось роблять або не змогли зробити на тій чи іншій посаді. От що ви про це думаєте?

– Чому ж для цього має бути бажання це зробити. Політична воля, звичайно. Ну, є, очевидно, є брак і з нашого боку, з боку правлячої партії, всієї діючої влади. Я кажу всієї діючої влади. Але лозунг про те, що давайте створимо уряд національної єдності – це не більше, ніж слова.

– Мені здається, потрібно зібратися передусім всім, хто готовий в цьому брати участь.

– Я теж вважав у минулому році, що можна якийсь там круглий стіл зробити і так далі. До речі, не забуваємо про Британію, де всю Другу світову війну не було ніяких виборів, але там був уряд національної єдності. Там було три партії: консерватори, які вибори виграли останні перед війною; друга партія – лейберистська; третя партія – ліберальна. Всі представники цих трьох партій Уінстон Черчиль запросив у свій кабінет. Деяких потім він спроваджував, але замінював на інших. І парламент голосував за всі закони, які пропонував цей уряд, тому що це був уряд всього парламенту. Відповідно, парламент підтримував все, що пропонував уряд. Так от воно так і працює.

– Прекрасна ілюстрація єдності в тому числі. І що буде класно – що і країну це разом сплатить, тому що українці будуть бачити, що їхні представники, за кого вони голосували, теж зараз приймають рішення і відповідно розділяють відповідальність. Це дуже правильна історія, дуже правильна. Я б хотіла, щоб дослухались зараз ті, хто ухвалює рішення і дивиться цю розмову в Офісі, тому що війна буде довгою і нам потрібно єднатися. І на цьому ґрунті це класний кейс, тим більше, є досвід британців.

Що може об'єднати українське суспільство

– Я б хотіла, щоб ви в двох словах пояснили, що, на вашу думку, має стати головною задачею, яка об'єднає суспільство зараз для всіх нас. Чому я про це вас питаю? На цьому форумі ми говорили про єдність, і я висловила думку, і потім, що цікаво, почитала: за день виходить стаття Залужного. І Валерій Федорович, якщо ви зараз дивитеся або його команда, я прям засумнівалася – ми з вами не спілкуємось так часто, але те, що я сформулювала, реально було і в словах Валерія Федоровича, але в більш детальному фаховому військовому ключі.

Ми маємо об'єднатися навколо безпеки. Тобто всі рішення, які ми ухвалюємо в нашій країні, навіть кожен з нас – я, ви, наші глядачі – ми маємо в контексті країни перевіряти на запитання: от перевірочне слово "безпека". Це безпечно чи небезпечно для моєї країни? Хочу, щоб на фоні цього ми реально зробили дуже багато речей, сфокусувалися в майбутньому. Що, на вашу думку, може бути причиною єдності? Адже ми живемо у великій країні, Микито. Ми живемо в країні з різними світоглядами. Часто конфлікти, які виникають в соціальних мережах, там навіть мій останній конфлікт – я була просто вражена, під копірку зроблені, на мою думку, фрази Олі Палякової, яка просто російською іпсошку гнала. Я це все заперечувала, намагалася з цієї ситуації людям пояснити, чому це не так. Нагналися боти тисячами. Вона в результаті подала на мене в суд. Ну, словом, там така дуже цікава була історія, але вона лакмусувала багатьох людей публічних, які вийшли на підтримку тих тез про концтабір, про оце все, які лунали з її вуст. Я зрозуміла, Микито, що навколо нас є люди, які іншими очима дивляться на нашу країну, на її майбутнє, на свободу. Як знайти єдність? От моє запитання до вас.

– Не буде єдності ніколи. Навіть британська єдність часів Другої світової війни, коли Британія залишилася сам на сам з на той момент здавалася наймогутнішою мілітарною силою, ще й злою силою в світі, там теж не було ніякої єдності. Це міф. Достатньо почитати щоденники тодішніх британських відомих і письменників, і журналістів.

Але була переважна більшість, була переважна більшість британців. я розумію, що зараз може вже не так модно цитувати, згадувати Вінстона Черчиля, як це було в 22-му, 23-му році, але це один з найвидатніших політиків XX століття і дуже розумна людина. Тобто там був консенсус навколо двох речей. Це справді відомо і політологічно вивчено.

Був консенсус навколо того, що ми об'єднуємось навколо важкої праці, поту і крові і сліз. Ми готові платити цю ціну. Не стовідсотковий консенсус, але більшість британців були готові платити цю ціну. Заради чого? Заради перемоги. Бо, як сказав знову таки Черчиль, без перемоги не буде життя.

– А як ви бачите нашу перемогу? От зараз глядачі спитають: "Так, а який в нас план?"

– От як ми ведемо зараз війну в повітрі, а в минулому році ще не могли цього робити, а позаминулого року поготів взагалі нічого такого не робили, тому що не могли. А зараз можемо. А зараз у нас добовий залп дронів оцінює в 1700 безпілотників, які ми запускаємо на болота. Ну, вести війну з зростаючою могутністю і на те, що ворог попросить про перемир'я.

– А ви думаєте, це можливо?

– Я переконаний, що це можливо. Я переконаний, що це можливо. Я переконаний, що якби не війна, я не хочу її зараз обговорювати, якби не війна в Перській затоці, а то за ціни на нафту Brent $65  за барель, куди вона в принципі вже доходила? А я до цього ставлюся серйозно, хоч я сам за фахом не економіст, але як політолог я читаю все, читаю різні аналізи, в тому числі англомовні. Так от, я вам абсолютно впевнено можу сказати, що стан світової економіки не через війну росії проти нас, а загалом стан світової економіки такий, що якби війна американо-іранська завтра би закінчилася, то нафта не коштувала би більше $60 , що означає $40 за барель їхнього юралса. А це означає, що ті дві країни, які купляють у них їхню нафту, саме Китай і Індія, купляли би її не по 40, а так, як вони її купують зараз з двократним дисконтом – тобто по 20. А це означає, що вони були би за межею рентабельності, і війна би, повірте, значно швидше пішла би до завершення. А ми, зі свого боку, робимо абсолютно правильні речі. І те, що зараз ми рознесли той їхній… Так що втрати тільки по вайберіс – вони співставні з їхнім бюджетним дефіцитом на цей рік. Ну, де ці якісь там 3 трильйони їхніх рублів. Зараз ми зайнялися "Озоном", повишибали їм логістику, і вишибаємо, і далі будемо вишибати НПЗ, безумовно. Так, ми все правильно робимо. Нам важко, тому що вони теж не беззубі, вони б'ють у відповідь, але ми робимо все правильно. Ми чавимо їх економічно. Там ключі до перемоги, там перемога – вона досяжна і вона точно буде досягнена.

Бліц-запитання

– Ми зараз в коментарях поговоримо і про це дуже коротко. Я прошу, щоб ви зараз додивилися бліци, адже там будуть і ваші питання, в тому числі, які лунали в бік Микити. Погнали.

Єрмак і досі впливає на Зеленського?

– Думаю, ні.

– Яку роль він відіграє зараз в комунікації з військом? Це його власна ініціатива чи що?

–Переконаний, власна ініціатива.

– Буданов, Зеленський, Залужний, Федоров. Хто виграє наступні вибори?

– Ніхто не знає. Це залежить виключно від того, яка буде перемога.

– На вашу , Міндіч, Fire Point і Зеленський – це одна команда впливу?

– Ні.

– Лобізм існує Fire Point з державою.

– У кожної компанії, що збройної, що іншої, від рітейлу до виробників продукції – у кожної є лобісти. Утім багато асоціацій різні малого бізнесу – вони теж є лобістами. Це нормально, це треба вітати.

– Є думка, що умови створені для Fire Point не є об'єктивними. Що ви про це думаєте?

– Ні, це єрунда.

– У нас буде своя балістика обов'язково. Скоро?

– Дуже сподіваюсь. Але як людина, яка народилася в Дніпрі і має купу друзів, які і старших, і молодших, які працювали і в Південному, і на Південмаші, знаю, що це, на жаль, іноді забирає час, але переконаний, що вона буде.

– Хто така Мар'яна Безугла для вас?

– Людина, перед якою я вибачився. Я сказав їй в певний момент, що Мар'яна, вибач, ми були неправі, а ти була права.

– Щодо чого?

– Щодо головкома Сирського, щодо ситуації там у війську і так далі.

– А чому ви коротко ухвалили це рішення вибачитись?

– Тому що якщо ти помилився, треба вибачатися.

– ОПЗЖ зайдуть ще у Верховну Раду?

– Заборонена партія. А щодо окремих політиків в складі якихось сил? Не виключаю цього. Подивимось.

– Валерій Залужний був би гарним президентом воюючої України?

– Не знаю. Він ще не пробував.

– Те, що між ними конфлікт – це для всіх було очевидно. Як ви думаєте, посол він гарний?

– З британцями треба поспілкуватися. Ну, знову таки, не можу давати оцінку послу, тим більше в такій країні. Ну, наче у нас хороші відносини з британцями, то очевидно, що Валерій Федорович непогано справляється.

– А скільки заробляє нині депутат Потураєв?

– Стільки, скільки було.

– Скільки?

– 48 у мене там щось таке. Це ставка. Премії, надбавок у нас зараз немає. У нас підвищені депутатські. Але депутатські не можна вважати зарплатою. Ну от у мене всі абсолютно відрядження – я ж все ж таки багато працюю на міжпарламентському треку дипломатії. Це все за власний рахунок. У нас вже не оплачується. Більше того, я от зараз по країні їжджу – це виключно за власні гроші. 

– А де берете гроші?

– Ну так це з цих от депутатських. Слава Богу, що вони є. Вистачає, безумовно. Тому що раніше я просто з хати тягнув, з заощаджень. 

– Я зрозуміла.

– Зараз я закінчую. Ну, дай Бог, у наступному році закінчиться війна, будуть вибори. Я до них приходжу значно біднішою людиною. Ну, прям сильно, ніж я починав у 19-му році. 

– Як думаєте, якщо вибори раптом будуть, то наша країна буде мати проукраїнський парламент чи... ?

– Безумовно.

– Чи проросійські сили зможуть якісь реінкарнації увійти туди?

– Ну, спробують реінкарнувати десь там в умовно тому, що ми називаємо партію ухилянтів. А в відсотках зараз не хочу прогнозувати, бо можу помилитися. Знову таки, дуже багато ви запитували про шанси тих чи інших політиків. Все залежить від того, як закінчиться війна. Яка буде перемога. Я впевнений, я переконаний в перемозі, але яка вона буде? І от тоді тільки можна буде дивитися на шанси, на цифри, бо те, що зараз соціологи шановні мною абсолютно – я ж кажу, що рейтинги, що КМІСи – це все температурка на сьогодні.

Еволюція Зеленського, Потураєв – націоналіст

– Днями в інтернеті було відео, фрагмент з фільму "Слуга народу", де Зеленський говорить, що все одно, як називається вулиця Коновальця чи іншого якогось радянського військового представника, ясно, що проросійського. І в стик було відео, як Зеленський говорить, що ми вітаємо великого українця нарешті вдома його останки. І це так, насправді, як на мене, дуже символічно виглядає.

Наскільки президент, будь-який президент нашої країни, дійсно, окрім Януковича, з часом стає націоналістом. Я би хотіла, щоб ви в двох словах пояснили цей феномен. І чи це реально феномен, чи це навколо Зеленського просто є люди, які йому радять так вітати, те читати промови. Промова, яка була на похованні, це взагалі, як на мене, шедевральна промова. Чи це є думка самого Зеленського, чи це просто кон'юнктура з огляду на те, що зараз найбільш впливові військові нашої країни і люди, які по праву мають бути впливовими, бо вони захищають нас, є якраз націоналістами. І люди цього хочуть.

– Ні, це еволюція конкретного громадянина України Володимира Олександровича Зеленського, який обіймає зараз посаду президента України. Безумовно, посада, крісло впливають, але це і його особиста громадянська еволюція. Тому вплив є, тому що навколо – які події і люди, які навколо, але це його особиста еволюція. Ось так.

– Тобто він еволюціонував до націоналіста.

– Давайте так. Він точно не такий націоналіст, як абсолютно вірно Андрій Білецький, або не такий націоналіст, як Олег Тягнибок. Але треба підкреслити, що Олег Тягнибок і Андрій Білецький – це теж різні націоналісти українські. А Володимир Зеленський теж український націоналіст, але третій. Я вам скажу, що є, можливо, і четвертий тип українського націоналіста, і він перед вами сидить.

– Та ну. Ну звичайно. Потураєв – націоналіст?

– Безумовно.

– А в чому це виражається? Я хочу, щоб ви це проговорили. І в чому Зеленський націоналіст? Адже це стосується не тільки вітання поховання Мельника і Коновальця. Це стосується адженди, яку ви несете всередині себе. Розумієте?

– Ну дивіться, для мене мій націоналізм полягає в тому, що я готовий робити все від мене залежне для виживання української нації, умовою якого виживання є існування української держави, яка здатна забезпечити виживання української нації. Одразу говорю, що ясно: держава корумпована, де крадуть, де брешуть і так далі – вона не забезпечує виживання української нації. Тому держава має бути інша. Тому я власне за реформи.

Думаю, що у Володимира Зеленського десь приблизно схожа позиція. Я знов таки не можу сказати, що я так, як припустимо Андрій Білецький або Олег Тягнибок, вивчав спадок, зокрема публіцистичний, політичний Степана Андрійовича Бандери або Дмитра Донцова, або того ж полковника Євгена Коновальця, в якого теж є спадок політичний – виступи, дописи, статті і так далі.

Думаю, Володимир Олександрович теж так само, як і я, не читав, може, ну, прям першоджерела, скажімо так, але він розуміє цінність цих людей. Він розуміє, що ця держава стоїть на плечах цих людей. Ну, ця держава стоїть на плечах таких людей.

– Коли ви його консультували, Володимир Зеленський говорив про те, що "вообще не имеет никакого значения, кто на каком языке разговаривает, вообще не имеет никакого значения, как улица называется. Давайте договоримся где-то посередине".

Коломойський, знову ж таки, питання – він це говорив на його каналі. Зараз дуже багато всього змінилося, і я впевнена, що в українців виникає це запитання: що з цього є кон'юнктурою, а що з цього є реальною позицією президента. Адже в стінах Офісу він продовжує говорити, наприклад, російською. Правда, його оточення – ті люди…

– Не знаю.

– Ну, як ви не знаєте. Ну так, тому що ви зустрічаєтесь рідко.

– Дивіться, але коли я там присутній на нарадах, нехай онлайн, він говорить українською. Ну, це ж наради фракції онлайн. Ні, вони – це доволі вузькі розмови, доволі відверті. Ні, він принципово говорить українською мовою всюди, де він може. Він може іноді пожартувати російською або якимось суржиком, але я точно бачу, що це його принципова позиція говорити.

 –Тобто станом на 26-й рік у нього є така позиція.

– Я бачу, що вона така.

– Окей. Просто ці всі плівки… ви бачили хоч одну людину на цих плівках?

– Ой, ми ж досі в режимі бліца. У мене на це є історія, яку навіть не я розповідав, хтось інший: коли наші бандити збиралися на стрілки в 90-ті роки українські десь на Львівщині, на Галичині, то вони між собою, як то кажуть, базарили російською мовою, при тому що всі були україномовні. Тому що вважалося, що "серйозний разговор авторитетных пацанов" має відбуватися російською мовою.

– Так вважалося.

– Ось дивіться, от я відлуння тих 90-х бачу на тих плівках. Тому що… ну так, я в житті російськомовний. Я від народження російськомовний. Вивчити українську мову – це був свідомий вибір, який робив 24 роки. І мені було важко, тому що я жодного слова не знав українською мовою. Жодного. Я читати не вмів українською мовою. Але я це зробив.

І так, зараз я десь говорю російською, десь я говорю українською. Мій син, припустимо, його родина принципово перейшли ще до 22-го року на українську мову. Тобто я з дитиною своєю рідною спілкуюся українською мовою. При тому, що він теж від народження російськомовний, тому що народився ще в Дніпрі, і в родині більше говорили російською. Але це його теж абсолютно… ну, йому простіше. Він українську школу в Києві закінчив, університет національний імені Шевченка закінчив. Йому простіше, мені складніше було, але я не змагаюсь. А тому ні – це вибір, свідомий вибір. Просто так говорити українською мовою – це свідомий вибір. І не лише Володимира Зеленського, але і його теж.

– Дуже на це сподіваюся. Друзі, це був Микита Потураєв. Я дякую, пане Микита, що ви до мене сьогодні приїхали.

– Я завжди радий.

– Друзі, це був Микита Потираєв. Дякую, що додивилися цю розмову до кінця. Слава Україні! Слава силам оборони. Це наша земля. Ми тут пануємо і ми її нікому не віддамо. Тому давайте кожен робити максимум на своєму місці. До зустрічі.

Читайте також: уроки історії, щоб зберегти державу; чому поляки роздмухують тему Волині; альтернатива НАТО – Кіпіані у "Рандеву".