Політв’язні в Україні: кого переслідували та чим закінчилися гучні історії

Політв'язні в Україні 5 канал / Час. Підсумки тижня
Справи щодо діяльності опозиційних політиків або громадських активістів завжди медійні й мають розголос

Гучні обвинувачення політиків завжди привертають увагу суспільства. І якби влада зараз не повторювала, що не треба про це говорити, не треба людям виходити на вулиці, спокійно чекайте рішення суду, такого в нашій країні точно ніколи не буде.

Справи, які стосуються діяльності опозиційних до влади політиків або громадських активістів, завжди медійні й завжди мають розголос. І часом фінал таких справ сильно розчаровує владу. Це можуть підтвердити ті, хто пережив не лише радянські тоталітарні режими, а вже за часів незалежної України потрапив під політичне переслідування. В нашій історії це – непоодинокі випадки. Про них – у сюжеті "Підсумків тижня".

Коли влада наступає на права, свободи та гідність українців, вони виходять на вулицю. І саме вулиця вже не перше десятиліття не дозволяє країні скотитися в диктатуру та авторитаризм. Як би владі цього не хотілося.

Записи, зроблені в кабінеті тодішнього президента Леоніда Кучми, лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз оприлюднить у листопаді 2000 року, через два місяці після зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. Цей касетний скандал, який доводитиме причетність вищого керівництва держави до вбивства журналіста, з обурення у стінах парламенту виплеснеться на вулиці. Так почнеться одна з наймасштабніших за часів української незалежності акція "Україна без Кучми".

Кульмінацією цього протесту стане 9 березня 2001 року, коли на вулиці Банковій зійдуться протестувальники та міліція. Спецпризначенці прийдуть у повному обмундируванні та з відеокамерами, щоби зафіксувати нібито масове побиття міліціонерів демонстрантами.

"Коли я заїжджав на зону з цією своєю такою грубою справою, і цей, що нас супроводжував, каже: "Кого це я такого везу? Що це за діло таке?" Щось риється, риється, підсвічує собі ліхтариком. "Та ти що, 73 потерпілих мєнта в тебе?" І там в автозакові чоловік 15 зеків, і вони: "Ти хто такий?", – розповідає ветеран АТО, політв'язень Ігор Мазур-Тополя.

Ігор Мазур
Ігор Мазур5 канал / Час. Підсумки тижня

Ігор Мазур на псевдо "Тополя" – за часів акції "Україна без Кучми" голова київської організації УНА-УНСО – з усмішкою згадує, як слава про його "подвиги" на акції розійшлася в'язницею ще до того, як він туди потрапив. За звинуваченнями у справі "9 березня" Тополя відсидів три роки за ґратами, де "заробив" чимало хвороб, серед яких – туберкульоз.

"Це однозначно була політична справа. Коли нас заарештували, нас перші дні били, від нас вимагали, щоб ми дали покази проти Мороза, Луценка, Турчинова, Степана Хмари, Жовтяка. Коли ми не дали ніяких показів, вони сказали: "Тоді ми з ваших керівників обласних організацій зробимо організаторів". А з тих, хто активні були і кого вдалося заарештувати, на кого було фото, відео, з них зробили активних учасників, їм так само дали кому два, кому три роки тюрми", – зазначає він.

У справі "9 березня" проходило 19 осіб – переважно представники партії УНА-УНСО. Їх звинуватили кого в організації, кого – в участі у масових заворушеннях. Важка стаття, яка передбачала до 15 років ув'язнення. Андрій Шкіль, тодішній голова УНА УНСО, відсидів 9 місяців у слідчому ізоляторі СБУ та 4 – у Лук'янівському СІЗО. Перебуваючи там, виграв парламентські вибори на одному з округів.

Андрій Шкіль
Андрій Шкіль5 канал / Час. Підсумки тижня

Вони стали першими політв'язнями незалежної України. Так засуджених за акцію "Україна без Кучми" назвала Парламентська асамблея Ради Європи. Хоча на батьківщині їх так і не реабілітували, частині лише пом'якшили вироки. Європейський суд із прав людини присудив моральну компенсацію трьом засудженим – Ігорю Мазуру, Миколі Ляховичу та Миколі Карпюку, визнавши порушення їхніх прав.

"Завжди проти опозиції використовуються кримінальні статті. Це ще Совєтський Союз запроваджував, коли боровся з дисидентами, особливо з другою хвилею. В більшості випадків їх намагалися заарештувати й засудити не за політичними статтями. Ця школа для тодішньої влади виявилася не даремною. Вони використали ті ж самі механізми", – пояснює Шкіль.

Прихід до влади з другої спроби Віктора Януковича ознаменувався новими політичними справами. 2010-го співробітники Служби безпеки "Альфа" затримали Юрія Луценка. Ексміністра внутрішніх справ звинуватили в розтраті державних коштів під час святкування Дня міліції та просуванні по службі його водія.

Юрій Луценко
Юрій Луценко5 канал / Час. Підсумки тижня

Слідом за Луценком спершу в СІЗО, а потім і до в'язниці потрапить і Юлія Тимошенко. За звинуваченнями в так званій газовій справі – за укладені з Росією в січні 2009 року невигідні для України газові угоди. Вирок експрем'єр-міністру – сім років ув'язнення – винесе суддя Родіон Кіреєв. Його ім'я згодом стане прізвиськом, а сам суддя після Революції Гідності втече до Росії.

"Ми навіть один раз перетнулися в автозаку, де, скажу відверто, Юля була в шоці. Вона, звісно, до цього була в тюрмі, але возили її ввічливо, на таких бусах, а тут смердючий автозак з великою ймовірністю гепатиту, туберкульозу. Я пам'ятаю, як виводив її зі ступору жартами, вчив писати маляву – я на той час уже був досвідчений зек", – згадує Луценко.

Влітку 2012-го Європейський суд із прав людини визнає арешт Луценка незаконним та політично вмотивованим і призначить компенсацію ексміністру – 15 тис. євро. Порушення статті Європейської конвенції прав людини визнає ЄСПЛ і у випадку арешту Юлії Тимошенко. Зрештою за суддівські гріхи часів Януковича заплатить вся Україна. І не лише грішми.

Юлія Тимошенко та Володимир Путін
Юлія Тимошенко та Володимир Путін5 канал / Час. Підсумки тижня

"Платять всі громадяни і платить та влада, яка прийшла після тієї, яка порушила права людини. І шлейф негативний за Україною тягнеться надзвичайно довго в такому разі. Порушили сьогодні, а через кілька років про Україну говоритимуть, мовляв, в Україні порушення статті 18, немає справедливого суду незалежного, і всі це чутимуть, і інвестиції в Україну будуть не такі, як хотілося б", – зазначає правозахисниця Валентина Теличенко.

Слідом за політичними арештами часів Кучми та Януковича в Україні спалахнуть дві революції – Помаранчева та Гідності. І це логічно, зауважує Юрій Луценко. Бо політичні переслідування опозиції – це лише традиційний перший крок української влади. І якщо суспільство його проковтне, наступний – заґратування всієї країни в мури диктатури та свавілля.

Ольга Калиновська, "Підсумки тижня"

Попередній матеріал
Де Ленін підхопив сифіліс – і як більшовики вбили геніального лікаря, щоб приховати діагноз "вождя"
Наступний матеріал
Ситуація неподалік окупованої Горлівки: що снайпери та марксмени ЗСУ розповідають про маневри ворога – ексклюзив
Loading...