Підозри, що Кремль маніпулює тим самим Інтерполом, є великі, але Україна не може ігнорувати правове поле, адже сама до нього апелює. Проблема серйозна, і її точно не вирішити мітингами під офісом ГПУ. Однак екстрадиція Тумгоєва таки вилилася у чергові сутички між радикалами і силовиками.
Мирним мітинг біля Генпрокуратури був недовго. Сльозогінний газ, димові шашки, штовханина. Націоналісти намагалися прорватись у будівлю. Їх відганяли водою та вогнегасниками. У підсумку – два десятки людей з обох боків дістали легкі травми і опікі слизової оболонки. А згодом – дісталося й третій стороні – журналісту одного з інформаційних каналів.
Поліцейські лише спостерігали, як у прямому ефірі мітингувальники цькували репортера. Потім її вдарили в обличчя. Причина тісняви під прокурорськими дверима – Тимур Тумгоєв. Чоловік народився у Північній Осетії. Каже: виїхав з Росії спершу до Грузії, а потім до Туреччини. Два роки тому опинився в Україні.
"Мене Росія оголошує у міжнародний розшук через міжнародний тероризм. Фінансування та участь у військових діях для здійснення терактів під егідою ІДІЛ. Я про це взагалі нічого не знав. З Туреччини виїхав без проблем", – розповів Тумгоєв на відео.
В Україні його арештовують і понад рік тримають в СІЗО.
"Я звертався до української Державної міграційної служби в Харкові, аби мені надали статус біженця, щоб тут залишитися, спокійно жити та всіляко допомагати українському народові. Однак щоразу мені приходила відповідь від міграційної служби – відмовити. Навіть у розгляді заяви", – каже чоловік.
У ДПСУ тим часом кажуть:
"Конкретно про цього громадянина і про те, яким чином він потрапив на територію України – зараз інформації немає. Але те, що він тривалий час перебував на території України, – це може свідчити про три речі. Перше – це те, що він заїхав в Україну ще до того, як ми підключили наші робочі місця до баз даних Інтерполу. Друге – це те, що він заїхав в Україну і після цього був оголошений у міжнародний розшук РФ. І третє – що він просто не перебував в міжнародному розшуку на момент заїзду".
Муслім Чеберлоєвський – командир батальйону імені Шейха Мансура, де воюють переважно вихідці з Кавказу. Підрозділ входить до складу Української добровольчої армії і не відноситься до жодної військової чи поліцейської частини. Чеберлоєвський стверджує: Тумгоєв після того, як його випустили з СІЗО, воював у його батальйоні.
"Протягом року – з 2017 по 2018 роки і до сьогоднішнього часу, поки його не передали. Проявляв себе так, як має проявити себе боєць", – запевняє Чеберлоєвський.
"Ця людина буде замучена і ліквідована. Ця людина потрапила до лап системи, яка смертельна, яка ліквідовує. Там немає права. Немає адвоката, консула, супроводу. Ця людина мертва, все. Забудьте про нього", – каже Андрій Червень.
Він наголошує: якщо до Тумгоєва були питання – нехай би зацікавлена сторона приїжджала до України та вирішувала їх.
Сергій Турнікітін – ветеран батальйону "Азов". Нині переймається за майбутнє своє і побратимів. Адже як і Тумгоєва, їх також хотіли би бачити у своїх в'язницях російські федерали.
"Особисто я його не знав. Проте я служив у полку "Азов". У нас служили хлопці з Росії, інших країн. Вони зараз дуже налякані, що їх можуть за запитом ФСБ вислати. Я, хоча і є громадянином України, проте є у списках ФСБ. Виходить, що і мене можуть. І будь-кого іншого", – зазначає ветеран батальйону "Азов".
Генпрокурор Юрій Луценко тим часом запевняє: "Не тільки як генпрокурор, а й батько добровольця, гарантую, що будь–яка людина, яка воювала за нашу країну на фронті і має на це відповідні підтвердження, буде захищена силою Української держави".
А от Тумгоєв, каже Луценко, участі у бойових діях проти Росії не брав: "Перебував за 30 кілометрів від Маріуполя – вглиб української мирної території – менше як тиждень".
Крім того, генпрокурор додає: правоохоронці змушені дотримуватися правил екстрадиції.
"Насправді, видача злочинців з України до Росії і з Росії в Україну відбувається і зараз. На зовсім іншому рівні, ніж до війни. Але приблизно 100 осіб щороку передаються з країни в країну. Якщо ми хочемо, щоб весь світ переслідував терористів "Л/ДНР", які воюють з Україною, ми мусимо першими дотримуватися усіх міжнародних угод про протидію терористичним організаціям. Зокрема, ІДІЛ", – пояснює генпрокурор.
Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос зазначає:
"Коли настав період й "Ісламська Держава" фактично зникла, як організована група, тоді колишні бойовики ІД намагалися максимально розчинитися на Близькому Сході. І значна кількість цих людей перебралася до Туреччини".
Ігор Семиволос, який вивчає тонкощі політики на Близькому Сході, каже: колишні бойовики ІДІЛ, особливо в останні роки, часто тікали від правосуддя спочатку до Туреччини, а потім – до України.
"Туреччина, особливо після 2016 року, проводила політику витиснення таких людей зі своєї території. І ключовим механізмом витіснення цих людей була екстрадиція. Власне, такі люди часто – оскільки між Україною і Туреччиною діє безвізовий режим – обирали Україну як країну прибуття", – каже експерт.
Саме за участь у боях в Сирії на боці "Ісламської держави" Тумгаєв і отримав червону картку Інтерполу.
"Таких карток в Інтерполі є аж цілих вісім. Вони різних кольорів – і помаранчева є, і жовта, і синя. Червона – це найвищий рівень. Тобто, злочин серйозний, передбачається за цей злочин більше двох років (ув'язнення)", – зазначає юридична радниця Тransparensy Іnternational Ukraine Катерина Риженко.
Утім, навіть червона картка від Інтерполу – це не зовсім міжнародний розшук, каже правник. Це означає лише, що людину шукає за якийсь серйозний злочин одна з країн. Інтерпол перевіряє такий запит. І якщо не були порушені права людини, яку розшукують, вносить дані про неї до загальної бази.
"Інтерпол не може займатися політичними справами. Інтерпол не може займатися справами, розслідуваннями за релігійними чи расовими ознаками. Або що стосується збройних сил або якихось дій із цим пов'язаних. Таким чином, наприклад, багато українців, представників колишньої влади, саме апелюючи, що це політичне переслідування, уникли того, щоб бути розміщеними на сайті Інтерполу із червоною карткою", – пояснює Риженко.
А ще – жодна держава не зобов'язана екстрадувати людину, яка має червону картку Інтерполу, переконують правники. Видати чи ні – це справа країни, в якій затримали ймовірного злочинця.
Менеджер Реанімаційного пакету реформ Володимир Петраковський вважає, що судити Тумгоєва могли б і в Україні. Адже у профільному комітеті ООН ще під час екстрадиційної перевірки цього чоловіка в Україні, яка тривала два роки, попереджали: Тумгоєва в Росії можуть катувати і навіть вбити.
"Комітет ООН з прав людини говорив "Просимо не видавати", оскільки дійсно ситуація неоднозначна. Його життю може реально загрожувати небезпека. Якщо Рсія все таки хоче його переслідувати – вона могла передати Україні всі матеріали, якщо вона їх назбирала. І Україна може завершити те кримінальне провадження", – зазначає Петраковський.
Через день після заворушень біля Генпрокуратури зі слідчого ізолятора Миколаєва випускають Мовлу Тімарова. Він – громадянин Росії. Перебрався до України ще десять років тому і мешкав нелегально.
Росія розшукувала його за начебто незаконний обіг наркотиків, тож Тімаров також має червону картку від Інтерополу. Однак, близько двох років воював за Україну, у тому таки ж чеченському батальйоні імені Шейха Мансура. Екстрадиційний арешт з нього зняли і обіцяли допомогти з громадянством.
"Час. Підсумки дня", "5 канал"