Агресор запанікував. Коли Росія застосовує заборонені мінськими угодами великокаліберні снаряди, від яких гинуть українські військові – то ані в Москві, ані в Берліні чи в Парижі цього наче не помічають. Але є певний сигнал. Коли Федерація починає згадувати про мир в усьому регіоні і звинувачує Київ в розпалюванні конфлікту – отже отримала у відповідь по зубах. Йдеться про керовані українськими військовими турецькі безпілотники "Байрактар". Їх вперше застосували для припинення провокацій окупантів. Подвійним, якщо не потрійним стандартам Кремля ми вже не дивуємося. Для нас важливо одне: байрактари можуть і повинні захищати наші кордони і рятувати українців. Нині на озброєнні у нас 12 таких безпілотників. Угоду про купівлю у Туреччині ударних дронів уклав ще п'ятий президент України Петро Порошенко у 2018 році. А найближчим часом командування планує збільшити безпілотний парк утричі. Тож панікує агресор недаремно. У підрозділах так званих "ЛНР" та "ДНР" немає засобів протидії цим дронам. Для цього треба додаткові підрозділи регулярної армії Росії. А ще Україна вирішила виробляти "Байрактари" – і йдеться не про далеку перспективу. Стартувати можуть вже за кілька місяців. Про можливості цього озброєння та як зростає страх у московських посіпак – розповість журналістка "5 каналу" Марія Писаренко для програми "Час за Гринвічем".
Байрактари урочисто везуть Хрещатиком на параді. Ось безпілотник турецького виробництва Bayraktar TB2 їде на тягачі під час параду до Дня незалежності у центрі Києва.
А інший Bayraktar стежить за парадом, десь заховавшись між хмарами, за 10 кілометрів від середмістя столиці.
А це вже Байрактар у дії. Збройні сили України вперше застосовували його на Донбасі – у відповідь на постійні обстріли з боку ворога. 26 жовтня цей дрон влучним пострілом знищив одну з чотирьох гаубиць проросійських бойовиків. Вогонь припинився. Екіпаж розбігся.
"Це не був режим вільного полювання, коли ми відправили дрони шукати ціль і знищувати її. Росіяни нанесли вогневе ураження по населеному пункту Гранітне, по батареї. яка наносила вогневе ураження, прилетів і наніс удар безпілотник", – сказав Голова правління "Українського мілітарного центру" Тарас Чмут.
Лінію розмежування дрон не перетинав – поцілив із відстані 11 кілометрів. А тому, кажуть у Генштабі, домовленостей не порушили і примусили бойовиків до миру.
"Я би не сказав, що це тактична перемога – це психологічна перемога", – наголосив військовий експерт Олег Жданов.
МЗС країн "нормандської четвірки" – Німеччини та Франції – діями України занепокоєні. У посольстві США натомість порушень з боку ЗСУ не побачили. Лише засудили російську істерію. Бо з Москви дорікають Туреччині за те, що продала бойові безпілотники Україні. Біснуються і кремлівські пропагандисти.
"Якщо держава купує цю техніку у нас, це більше вже не турецький продукт. Так, можливо, Туреччина і виробила його, але відтепер він належить Україні. І не треба звинувачувати Туреччину в цьому", – зазначив міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чевушоглу.
Шість таких ударних комплексів турецького виробника Baykar Makina Україна закупила у 2018 році. Цьогоріч головнокомандувач Збройних Сил Валерій Залужний запевнив: докуплять іще – втричі більше. Та невдовзі їх зможуть виробляти і в Україні.
Робити зброю разом Україна і Туреччина домовилися ще рік тому. Український президент підписав із турецьким колегою Реджепом Ердоганом рамкову угоду. Закріпили її минулого місяця уже на рівні міністрів закордонних справ.
"Що стосується будівництва "Байрактарів" в Україні … була низка перешкод на шляху до його реалізації, але всі вони усунуті. Є вже земельна ділянка, на якій вже буде побудовано власне завод. Політики свою справу зробили, тепер справа за бізнесом запустити виробництво", – розповів Кулеба.
"Байрактари" в Туреччині вже збирають з українськими двигунами двох заводів – обидва у Запоріжжі – це "МоторСіч" та Конструкторське бюро "Івченко-Прогрес". Використовують їх і в інших розробках. Зокрема, "Акинджі" – важкі безпілотники – теж вироблятимуть з українським начинням. У планах – двигуни запорізького виробника в турецьких ударних гелікоптерах.
"Двигуни – це основа співпраці України та Туреччини в сфері оборони", – сказав незалежний експерт із питань оборони та безпеки Арда Мевлютоглу.
Минулого тижня в посольстві України в Туреччині підтвердили: створення заводу – справа вже не років, а місяців. Повний цикл виробництва турецький виробник хоче розгорнути на території України. Вироблятимуть і на продаж за кордон, і для потреб ЗСУ. Бо власних ударних дронів Україна поки що не виготовляє, має лише розвідувальні системи.
Завод "Артем" у Києві, саме тут за кам’яними стінами розташовується конструкторське бюро "Луч". Воно розробляє український бойовий безпілотник "Сокіл 300". Та поки що це лише прототип, про масове виробництво не йдеться.
Перший дослідний зразок обіцяють підняти у небо до кінця цього року. В Укроборонпромі кажуть, готові поділитися своїми потужностями для турецького виробника.
"Враховуючи новий закон, який ми зараз застосовуємо, це можливо. Раніше це було неможливо. І звісно, ми готові. до співпраці, щоб загрузити наші підприємства, щоб наші підприємства і станки не приходили в негідний стан, а щоб люди отримували достойну зарплату", – зазначив заступник гендиректора ДК "Укроборонпром" з безпеки Роман Забарчук.
Туреччина – член НАТО. А тому для України співпраця з нею – можливість наблизити свої оборонні технології до рівня країн Альянсу. Анкара ж має свій інтерес. Власне виробництво в Україні допоможе освоїти європейський ринок озброєння. А попит є. "Байрактари" вже купила Польща, цікавиться і Велика Британія.
"Для Туреччини теж важливо експортувати технології до іншої країни-союзника, оскільки це розширить для нас ринок експорту зброї, дасть новий досвід трансферу технології та налагодження оборонного партнерства. Створення таких потужностей буде великим кроком для підготовки України до вступу до НАТО. Але трансфер технологій потребує часу і зусиль з обох сторін", – розповів незалежний експерт із питань оборони та безпеки Арда Мевлютоглу.
Часу потребуватиме і будівництво. Туреччина хоче створити завод з нуля. Але дешевше виробляти на базі підприємств, які вже є в Україні, вважає український військовий експерт. Щоправда, їх доведеться модернізувати.
"Промислові зони будуть використовуватися тих заводів, які існують. Це може бути Харків, завод імені Дзержинського, який входив до концерну Антонова колись. Це може бути Запоріжжя на площадях того ж самого "МоторСіч". Але на сьогодні це буде вигідніше і швидше", – сказав військовий експерт Олег Жданов.
Крім потужностей, потрібні і кваліфіковані кадри. Їх можна навчити. Експерт наводить приклад виробництва легкого винищувача F-16 "Файтінг Фалкон". Спершу Туреччина лише імпортувала деталі зі США і складала їх. Та згодом – перейняла технології. Так само може зробити й Україна. Але не слід забувати про постійний нагляд Кремля.
"У недалекому майбутньому ця співпраця може стати на заваді відносинам Туреччини з Росією і навпаки. Але на чий бік хилитися, залежатиме від багатьох факторів", – наголосив незалежний експерт із питань оборони та безпеки Арда Мевлютоглу.
"Якщо казати по безпілотниках, Росії нема чим відповісти. У них є "Орлан" і "Охотник", безпілотники. Орлан – це розвідувальний безпілотник, вони зараз намагаються причепити туди якісь бойові частини. Але це так, дрібні пакощі", – розповів військовий експерт Олег Жданов.
А тому окупаційні формування вже розставили біля лінії розмежування макети техніки. Ось такий фейковий зенітно-ракетний комплекс "Град" помітили спостерігачі ОБСЄ якраз неподалік Гранітного, де тиждень тому і спрацював "Байрактар". Військові аналітики порівнюють: так само обманути безпілотники збройних сил Азербайджану намагалася Вірменія під час конфлікту у Нагірному Карабаху. Та безпілотники – не лише турецького, а й ізраїльського виробництва – забезпечили Баку перемогу.
"Байрактари" використовували разом з іншими типами дронів, системами радіоелектронної боротьби та артилерією. Армія Вірменії втратила близько 40% їхнього озброєння", – зазначив незалежний експерт із питань оборони та безпеки Арда Мевлютоглу.
Кремль нервово реагує на запуск "Байрактара" над Донбасом – і, схоже, починає нову інформаційно-психологічну операцію. Як і пів року тому, рух військової техніки неподалік кордонів України знову в соцмережах.
Утім, українська розвідка накопичення військ спростовує. Щодо реальності загрози з Росії мають сумнів і незалежні розслідувачі. Але, кажуть, скупчення біля міста Єльня у Смоленській області – за 300 км від нашого кордону – не схожа на зимівлю.
"Ось це перекидання на довгоочікуване зберігання в район Єльні і присутність четвертої танкової дивізії неможна пояснити якимось плановими подіями. Це може відбуватись тільки в рамках якогось тиску на Україну", – наголосив розслідувач Conflict Intelligence Team Кирило Михайлов.
Фахівці кажуть, Росія намагається реагувати на психологічну операцію України, яка неочікувано для Кремля дала йому різку відповідь. Чи здатен цей прецедент змінити характер російсько-української війни? Стане зрозуміло вже після нового наказу. На вогонь із неба.
Читайте також: турецька військова компанія планує встановлювати українські двигуни на всі свої безпілотники.
Марія Писаренко, Дар’я Воронкова, Едвард Белінський, Ігор Костюк, "Час за Гринвічем"