Щоб спробувати з'ясувати, хто такий Дмитро Торнер, видання "Обозреватель" домовилося про інтерв'ю з його українським адвокатом Андрієм Циганковим. Видання пише, що перед інтерв'ю пан Циганков попередив: він надає допомогу Дмитру Торнеру тільки у справах, пов'язаних з Україною, тому не вважає коректним коментувати юридичні питання, пов'язані з Молдовою, адже може не володіти всіма обставинами справ і нюансами молдовського законодавства і стратегії діяльності молдовських колег. Також він не готовий коментувати питання, пов'язані з особистим життям клієнта, якщо вони не мають безпосереднього відношення до юридичної площини.
– Як давно ви знаєте Дмитра Торнера?
– Фактично він є моїм клієнтом з 2019 р., з вересня 2019 р. укладено відповідний договір на надання правової допомоги. Познайомилися ми з ним якраз в 2019 р.
– Ваше знайомство було пов'язане зі "справою паспортів"? Він сам до вас звернувся?
– Так, до мене як адвоката звернулися за консультаціями та правовою допомогою в рамках провадження, про яке ви згадали. Я вже не пам'ятаю, чи було перше звернення особисто від Дмитра Григоровича. До того моменту мою увагу привернула не стільки особистість клієнта, скільки обставини самої справи, то, як до нього безвідповідально поставилися з самого початку і слідство, і колеги.
– Які саме обставини?
– Я зараз наведу вам кілька цитат представників ЦВК, які вони зробили під час передвиборчої кампанії 2019, щоб ви зрозуміли, чому вся ця ситуація з професійної точки зору виглядала як мінімум дивною.
На початку липня заступник голови ЦВК Євген Радченко в інтерв'ю Цензор.НЕТ сказав таке: "У ЦВК немає компетенції або підстав перевіряти законність набуття або позбавлення подвійного громадянства. Це не наша компетенція, це нехай органи перевіряють, чи було громадянство придбано законним чином або не було, чи є воно взагалі чи ні". І це при тому, що відповідно до українського законодавства подвійне громадянство отримати неможливо: це тільки певний юридичний термін.
Це було сказано в контексті перевірки ряду кандидатів від "Слуги народу". Далі пан Радченко додав, що ЦВК направив листи "слузі народу", мовляв, "нехай самі розбираються".
А вже через тиждень, 19 липня 2019 р., ЦВК оприлюднить заяву такого змісту: "Компетентні органи комісії повідомили про можливе незаконне оформлення кандидатом у народні депутати України Торнером Д. Г. низки паспортних документів, що може свідчити про його незаконне перебування в громадянстві України". І тому ЦВК скасовує реєстрацію кандидата в народні депутати України Дмитра Торнера, діючи в рамках особистих припущень без встановлених належним чином фактів, обмеження права відбувається не в рамках норми закону, а в рамках особистої позиції чиновника.
Стоп. То чому, коли йдеться про кандидатів від провладної політсили, ЦВК нічого не робить, а коли про кандидата від опозиційної політсили, хто б до неї не ставився, – приймається кардинально протилежне рішення?
Скажімо, це як мінімум вже створює обґрунтований сумнів у політичній неупередженості: а чи не сформовано зазначене кримінальне провадження спочатку на політичному підґрунті?
Але навіть це – не головне. Головне – інша частина повідомлення ЦВК, де йдеться про "компетентні органи".
– Що Ви маєте на увазі?
– Те, що кандидата в депутати фактично для ЦВК перевіряла Служба безпеки України і правомірність цього була підтверджена з боку повноважних представників ЦВК.
– Але це не заборонено. СБУ може перевіряти кого завгодно, хіба ні?
– Давайте все-таки розділяти. Якщо ми говоримо про слідчі дії – є відповідне законодавство і порядок їх проведення. Якщо ми говоримо про законодавство про вибори, то перевірка кандидатів з боку СБУ законодавством не передбачена, як прийняття рішень ЦВК на підставі особистих припущень або припущень правоохоронних органів. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що у нас громадські інститути, в цьому випадку – правоохоронні органи, працюють тільки в рамках того, що їм наказано законом, і ніяк інакше. Тому є питання, чи діяла СБУ в межах компетенції?
– Але ж ви розумієте, що до представників ОПЗЖ зараз в Україні підвищена увага, враховуючи, що більшість з них не приховує свої проросійські погляди?
– Саме про це я і кажу: рішення ЦВК і правоохоронних органів були політично мотивовані, тому що стосувалися політичного питання і були прийняті поза законодавчими вимогами.
– Це одна точка зору. Але хіба тут не можна говорити про питання національної безпеки?
– Ок, тоді давайте повернемося до фактів. 19 липня 2019 р., за два дні до виборів, ЦВК заявляє про "інформацію компетентних органів" та скасовує реєстрацію Дмитра Торнера, а СБУ та МВС заявляють про відкриття кримінальних проваджень за ч.1 ст. 358 "Використання підроблених документів" та ч. 1 ст. 332-2 "Незаконний перетин державного кордону" Кримінального кодексу України.
Не знаю, як ви, Але я тут не бачу питань національної безпеки. На мій погляд, це виглядає як спрямовані дії з метою заблокувати Дмитру Торнеру можливість балотуватися на парламентських виборах.
Мені досі дивно, чому при всій тій увазі, яку ЗМІ і суспільство проявляли до особистості мого клієнта, жодного разу не було поставлено питання в СБУ про підстави для вибіркової перевірки кандидата від опозиції на виборах.
– Але ж ви не будете стверджувати, що перевірка щодо Дмитра Торнера була безпідставною?
– На жаль, у суспільстві сьогодні системно сформувалися певні стереотипи щодо мого клієнта. І вже ніхто не поділяє правові аспекти і негативний імідж, який був навмисне сформований не його діями, а чорним піаром.
Що стосується правових речей. Як запевнили мої колеги, Дмитро Торнер мав усі обумовлені законодавством підстави для підтвердження українського громадянства. Більш того, зараз багато говорять, що він кілька разів брав собі прізвища дружин. Я не буду коментувати його мотивацію, це особисті речі. Важливо, що кожен раз, коли він отримував паспорт, це відбувалося офіційно за встановленою процедурою через органи МВС. Тобто якщо є якісь твердження про підробку паспортів, вони фактично стосуються не мого клієнта, а відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ.
Що стосується ситуації, коли він підтверджував громадянство України, – знову ж таки, навіть якщо були які-небудь порушення з боку осіб або органів, що видавали йому паспорт, я можу стверджувати, що він про них не знав. Ще раз скажу: у нього були законні підстави для набуття громадянства. Більше 10 років він спокійно користувався виданими йому документами, поки в 2019 р. раптово не виникли питання. Повірте, для нього це було не менше подиву, ніж для тих, хто читав відповідні новини. Отримувати статус народного депутата на підставі сумнівних документів Дмитро Торнер точно не збирався.
Ну, і давайте не забувати, що в серпні 2020 р. провадження по Дмитру Торнеру по всіх епізодах було закрито. Тобто, з правової точки зору, зараз мого клієнта коректно називати "громадянином, до якого немає ніяких претензій у правоохоронців України". Але чомусь певні ЗМІ вперто продовжують навішувати ярлики.
– Ви стверджуєте, що Дмитро Торнер став жертвою чорного піару. Припустимо, що це так. Чи є у вас відповідні докази і розуміння, хто його "замовив"?
– Насправді про те, що проти мого клієнта була розгорнута інформаційна кампанія, нам відомо ще з 2019 р., і про це навіть писали ЗМІ. На жаль, за тим шквалом передруку однакових новин про кримінальну справу, зняття з реєстрації і так далі, ця інформація загубилася.
Скажу відверто. Знаючи, що до фігури мого клієнта прикута увага громадськості та медіа, ми сподівалися, що обставини виробництв і пов'язані з ними події будуть висвітлюватися всебічно. Українські медіа неодноразово доводили, що їх високий професійний рівень і неупередженість дозволяють дізнатися і показати суспільству навіть ті речі, які залишаються поза увагою правоохоронних органів. Але, як не прикро, більш ніж за два роки так і не з'явилося глибокого аналізу і публікацій, які висвітлювали б цю ситуацію з усіх боків.
Але оскільки зараз була запущена нова хвиля бруду, я вирішив оприлюднити інформацію, яка була відома з 2019 р. і відображена в матеріалах кримінальної справи. Не впевнений, що клієнт похвалить мене за те, що я зараз скажу, але мені це здається принципово важливим. Ще раз підкреслю, те, про що я буду далі говорити – це не якісь викриття і відкриття. Це все давно задокументовано правоохоронцями і, думаю, було однією з причин рішення закрити кримінальну справу щодо мого клієнта.
До організації піар-кампанії проти Дмитра Торнера був причетний Ігор Мізрах, ви можете про нього дуже багато цікавого почитати в Інтернеті. Якщо коротко, один з його "профілів" – це забивати інформпростір негативом про людей. Це власне те, що сталося у випадку Дмитра Григоровича.
До речі, в 2019 р. проти нього вже розслідувалися кримінальні справи і в той момент, коли вирішувалося питання утримання Ігоря Мізраха під вартою, до Відня прилітали його "представники", які пропонували Дмитру Торнеру заплатити 250 тис. доларів за те, щоб згорнути кампанію з чорного піару. Тобто фактично йдеться про вимагання.
І саме від цих людей ми знаємо, хто стоїть за цією хвилею чорного піару. Це Денис Кірєєв – банкір, пік кар'єри якого припав на часи президентства Віктора Януковича. Свідчення про це також були дані українським правоохоронцям. Також є підтвердження того, що Ігор Мізрах приїжджав в офіс Кірєєва, що знаходився в ТРЦ Gulliver, щоб обговорити підготовку кампанії з дискредитації Дмитра Торнера.
За твердженнями різних людей, Денис Кірєєв має хороші стосунки з близьким оточенням голови СБУ Івана Баканова. І, думаю, в світлі цього стає більш зрозумілою увага Служби безпеки України до кандидата в депутати Верховної Ради Дмитра Торнера в минулому. Правда, є й інші твердження, що Денис Кірєєв пов'язаний зі спецслужбами однієї недружньої до України іноземної держави. Мені цікаво, як перевірила СБУ цю інформацію, враховуючи, що відповідне провадження за даним фактом було зареєстровано і мало відбутися досудове слідство.
Якщо ж говорити про цілі, які переслідували опоненти, то їх, на жаль, вдалося досягти – можливість фізичної присутності мого клієнта в Україні, крім іншого, і з метою реалізації права на захист, була істотно обмежена через згадані справи і оголошення в розшук.
– До речі, про розшук, наскільки мені відомо, Дмитро Торнер перебував як у національному, так і в міжнародному розшуку…
– Це неправда. Так, в Україні він був у розшуку. І йому довелося покинути країну через згадані обставини. Але про міжнародний розшук – це фейк, який також цілеспрямовано поширювався в інформаційному просторі, реального міжнародного розшуку ніколи не було.
Я особисто відразу відвідав разом з Дмитром Торнером кілька країн і можу стверджувати: ніяких питань до нього на кордоні ніколи не виникало.
– Добре, повернемося до питання "чорного піару". Все, що Ви сказали, може бути правдою, а може і ні. У вас є конкретні докази на користь своїх тверджень?
– Якщо ви питаєте мене як адвоката, то, по-перше, я не робив тверджень. Лише робив аналіз на підставі даних, заснованих на відомій мені інформації. По-друге, ні, у мене немає копій договорів, рахунків-фактур або інших документів, де написано "на мочилово Торнера". Зазвичай такі речі не документують. Як адвокат функцій слідства я не маю, опоненти інформацію, на жаль, мені не "зливають".
До речі, про "зливи" і "вкидання". Коли ми домовлялися про інтерв'ю, однією з підстав для нього стали недавні розслідування в українських і молдовських ЗМІ, які стосувалися мого клієнта. І за моєю суб'єктивною оцінкою, як людини, яка не має стосунку до журналістики, виглядали вони досить дивно.
Фактично все українське розслідування базувалося на одній фотографії, зробленій в лютому 2021 біля Офісу президента. З моменту, коли було зроблено фото, до моменту публікації розслідування пройшло пів року. Але в самому сюжеті, крім самої фотографії, я не почув ніякої конкретної інформації про сам візит. Це вже не кажучи про те, що сам факт такої прихованої зйомки, на мою професійну думку, можна розцінювати як стеження і втручання в приватне життя. Тому у мене виникають закономірні питання. Звідки взагалі взялося фото? Чому його так довго не оприлюднили? Чи дійсно метою було висвітлити цю подію?
– Для мене некоректно коментувати матеріали колег. Але, власне, ви могли б розповісти більше про те, з якою метою Дмитро Торнер відвідував Офіс президента? З ким зустрічався? Чи був він там як представник Дмитра Фірташа?
– Змушений вас розчарувати, але відповідь на всі ці питання у мене один – не знаю.
– Тобто ви з ним не обговорювали цей візит?
Ні. Я – адвокат Дмитра Торнера, який представляв його інтереси в рамках провадження, про яке ми говорили. Моє завдання – не допускати обмеження прав Дмитра Григоровича, його візит в Україну підтверджує вірність обраної тактики. Але про свої приватні зустрічі і розмови він мені не звітує.
Можу сказати, що в Україні він перебував на законних підставах. Обмеження на перебування біля Офісу президента і навіть на вхід в його будівлю, наскільки мені відомо, у нас не встановлені.
– Ви так говорите, ніби в Офіс президента може зайти будь-хто.
– А хіба це не так? Ось ви, наприклад, ніколи не були в цій будівлі?
– Була, але як журналіст.
– Як і інші відвідувачі – спочатку зайшли, а потім вже на пункті пропуску підтверджували мету візиту.
– Ми відійшли від теми розмови.
– Не зовсім. Я намагаюся сказати, що в Офісі президента щодня сотні відвідувачів у різних справах.
– Але не всі вони представляють інтереси олігархів.
– Якщо Ви маєте на увазі Дмитра Фірташа, то я поставлю ще одне питання: а у Вас є якісь підтвердження того, що мій клієнт знаходився там саме в його інтересах? А може, в інтересах Ігоря Коломойського? Святослава Вакарчука? Андрія Данилка?
У згаданому розслідуванні такого підтвердження теж не було. Зате раз у раз нав'язувалася теза: "парламентер Фірташа". А ще було багато повторів тієї інформації, яка з 2019 р. систематично нав'язувалася суспільству і гуляла по інтернету, ніби у мого клієнта є якісь проблеми з законом, він щось підробляв, когось обманював. Правоохоронні органи все це вже спростували. І я повертаюся до того, з чого почав: навіщо з'явилося це розслідування, і чому саме зараз?
– Є відповідь на це питання?
– Є припущення. Але спочатку хочу звернути вашу увагу на ще один момент, що стосується створення негативного іміджу мого клієнта. Не знаю, чи відомо вам, але в грудні вже згадана програма випустила ще одне "розслідування" щодо Дмитра Торнера.
Але чомусь тепер вже не опублікувало його на сайті шановного видання або на Youtube-каналі. Воно було опубліковано тільки в Facebook і вже не привернуло такої уваги. І я навіть можу припустити чому: просто це виклад жовтневих матеріалів українських і молдовських ЗМІ.
Не маю звички обговорювати якість чужої роботи, тому обмежуся одним питанням: що це було?
– Ви говорили, що у вас є припущення.
– Так. І це, знову ж таки, не новина для правоохоронців. Але за всі роки "розслідувань", "викриттів" і "громадських засуджень" всі зацікавлені особи чомусь дуже голосно мовчали про ще один епізод, який з'явився у виробництві по відношенню до мого клієнта в серпні 2019 р. і був успішно закритий з усім виробництвом в серпні 2020 р.
Зараз для вас буде несподіванкою, але з цього епізоду Дмитра Торнера підозрювали в тому, що він взяв у людини $1,35 млн і не повернув. Підкреслюю, цей епізод був поєднаний зі "справою паспортів", а не залишений як окреме провадження. А знаєте, чому він замовчувався? Тому що повністю розбивав усі обвинувальні конструкції, які намагалися вибудувати МВС і СБУ.
З самого початку вони стверджували, що мій клієнт змінив прізвище, щоб уникнути кримінальної відповідальності в Молдові. Але тут раптом приходить якийсь пан Сергій Нагорняк і заявляє, що Дмитро Торнер міняв паспорти, щоб заволодіти його грошима! Виходить, що хтось тут говорить неправду. Але ж не можуть СБУ і МВС спростовувати самі себе. Тому про другий епізод ніхто нічого і не говорив.
– А хто такий Сергій Нагорняк і що це за історія з грошима?
– Сергій Нагорняк – колишній футболіст, з яким Дмитро Торнер познайомився ще в 2000-х. Але в даному випадку має значення не його знайомство з моїм клієнтом, а його близькі стосунки з Тетяною Грозною – колишньою дружиною Дмитра Григоровича. Вона довгий час працювала в центральному апараті МВС, зокрема, була помічницею колишнього заступника міністра внутрішніх справ Віктора Ратушняка, якого підозрюють у причетності до розстрілів на Майдані в 2014 р. Батько Тетяни Грозної – генерал СБУ Євген Сергієнко, колишній голова відділу "К". А Денис Кірєєв – її брат.
Так от, у мене особисто є підстави вважати, що за зверненням Нагорняка в правоохоронні органи стоїть саме Тетяна Грозна. І це не просто припущення. В адвокатському досьє є документальні підтвердження – запис розмови, де на питання, навіщо він це робить, Сергій Нагорняк говорить прямо: це не я, це Тетяна Грозна.
Які у неї мотиви? Справа в тому, що розходилися вони з Дмитром Торнером, як то кажуть, не дуже красиво, були суди за позбавлення батьківських прав, аліменти та інше. Це речі неприємні, але у відносинах між людьми так буває. Разом з тим, у Тетяни на Дмитра залишилася глибока образа, мабуть, тому, що стратегія силового і судового нападу не дала бажаних результатів, і тоді почалася "кримінальна помста".
І ось в 2019 р. Сергій Нагорняк раптом заявляє в правоохоронні органи, що нібито десь між 2007 і 2010 роками дав Дмитру Торнеру $1,35 млн, щоб вкласти в якусь "справу", але так і не отримав гроші назад.
Розписок або будь-яких інших документів, які можуть це підтвердити, Нагорняк не мав, а єдине підтвердження, яке він міг привести, – це слова власної дружини, яка є зацікавленою особою, а до того ж – подругою Тетяни Грозної.
Взагалі почнемо з того, що це – цивільно-правові відносини. Було б логічно, якби Нагорняк спочатку звернувся до Торнера з вимогою повернути йому гроші. Торнер би йому не повернув, а з'ясувалося, що це вже не Торнер, а, скажімо, Іванов, І він живе не тут, а в Бухаресті. Ось тоді він може піти до суду і сказати: в рамках терміну позовної давності я натрапив на шахрая. Нічого цього Нагорняк не зробив, зате його заяву раптом об'єднали з кримінальним провадженням проти мого клієнта.
– Ви говорили, що провадження проти Дмитра Торнера закрите. А який статус цього епізоду?
– Він був об'єднаний зі "справою паспортів" і разом з ним закритий. Знайти якісь докази, що підтверджують слова Сергія Нагорняка, правоохоронці не змогли. Правда, рішення Офісу генпрокурора по цьому епізоду було оскаржене. Суд першої інстанції скаргу не задовольнив.
Але незабаром після того, як відбулося розслідування, про яке ми сьогодні так багато говорили, і в суспільстві підняли чергову хвилю негативу щодо мого клієнта, на початку грудня Апеляційний суд вирішив, що розслідування по цьому епізоду потрібно відновити. Це черговий дивний "збіг обставин", який лише посилює сумніви в тому, чи випадкові ті інформаційні "вкидання" з приводу Дмитра Торнера, які час від часу з'являються.
Більш того, в нашому розпорядженні є дані, що свідчать: всі ці роки навіть на правоохоронців, які розслідували справу, чинився тиск, т. зв. "повноважними представниками" за різними напрямками – МВС, СБУ, Офіс генпрокурора. І, на мою думку, мова йде про особисту помсту, заради якої не гребують найбруднішими прийомами, а правоохоронні органи готові за певних обставин виступити робочим інструментом такої помсти.
Також хотів би додати, що за ці роки нас, адвокатів, не допускали до матеріалів справи і тільки останнім часом нам дають доступ до розглядів в Апеляційному суді. Тобто вже навіть у суддів з'явилася явна оскома через постійний вплив цієї сім'ї на правоохоронців і суди.
– Тобто зараз все ж розслідуються кримінальні справи проти Дмитра Торнера?
– Насправді у мене немає відповіді на це питання. Наскільки мені відомо, ніяких процесуальних дій правоохоронні органи не проводять.