"Безвісти зниклі – біль рідних". Дружини, матері та діти зниклих безвісти бійців вийшли на акцію у середмісті столиці. Вони тримали портрети своїх близьких і вимагали від офіційних представників бодай якоїсь інформації. З ними поспілкувався наш Віталій Залевський.
"Безкінечні дні надії. Вдень ти тримаєшся, вночі важко", – каже дружина зниклого безвісти військовослужбовця Тетяна Ткаченко.
Сім місяців вона не чула голос свого чоловіка. Тетяна Ткаченко – дружина зниклого безвісти бійця Віталія Осадчого. Останній дзвінок від чоловіка був двадцять шостого січня. Він сказав, що йде з побратимом на бойове завдання. Відтоді про них жодної звістки.
"Хтось каже, що немає ніякої інформацію, що хтось бачив його тіло. Хтось каже, що в таких умовах не виживають", – розповідає Тетяна Ткаченко.
Віталій Осадчий боронив село Терни, на Донеччині. Саме туди масштабно сунули окупанти від початку цього року.
"Це крик душі! Це мій крик душі... Я плачу день і ніч. Я шукаю! Командири мовчать... нічого нам не кажуть... Просто мовчать, кажуть: "Ждіть!". А що ждать нам? Що ми виждемо?", – каже мати зниклого безвісти військовослужбовця Віта Осадча.
Вони стали голосом усіх полонених. У столиці, і не тільки, такі акції відбуваються щотижня.
З плакатами та синьо–жовтими прапорами тут нагадують про полонених та зниклих безвісти
Це Костя. Йому одинадцять років, і він не бачив свого тата майже рік.
"Хочеться, щоб вони були тут з нами. Щоби можна було з ними поговорити... хоча б на хвилинку", – розповідає син зниклого безвісти військовослужбовця Костянтин Бахмат.
Олексій Бахмат – піхотинець у тридцять другій бригаді. Телефоном попередив родину, що йде на складне бойове завдання.
"Якраз обговорювали, що йому передати на подаруночок. В кінці слова його такі були: "Я зараз вже йду, подзвони, будь ласка, моїй мамі і моліться за мене. Тому що я йду на дуже важкий напрямок!", – згадує дружина зниклого безвісти військовослужбовця Людмила Бахмат.
Поки офіційні представники не дають жодної інформації, рідні зниклих безвісти самотужки шукають своїх близьких.
"Мого двоюрідного брата Олійника Ярослава вважають зникли безвісти від 19 липня 2024 року. Самостійно ми знайшли інформацію серед російських пабліків, що їх взяли в полон", – каже сестра зниклого безвісти військовослужбовця Каріна Ганжа.
"Ми найшли відео у російських пабліках, що вони в полоні, але даже тут не підтверджують їх. Ми надали всю інформацію, разів 8 були в координаційному штабі, надавали цю інформацію, що ми впізнали, ми знайшли своїх рідних зі своєї групи – 6 осіб. Хочемо обмінів. Як з ДШВ 46 у нас завжди перші, а на обмін завжди останні. За три роки поміняні тільки троє", – розповідає сестра зниклого безвісти військовослужбовця Олена.
Наталя Кравченко – організаторка акції "Безвісти зниклі – біль рідних!" Жінка проводить їх у різних містах України, і вона теж чекає на дзвінок від брата. Він зник у Кринках, на Херсонщині.
Наталя Кравченко, організаторка акції, сестра зниклого безвісти військовослужбовця
Наша ціль тут – розголос про Кринки. Розповісти Україні, що є така біда. наша мета – організація пошуку безвісти зниклих, створення зелених коридорів для загиблих та поранених – це найголовніше
З такими вимогами на Майдан Незалежності вийшли сотні людей.
Віталій Залевський, Олексій Іванченков, "5 канал"
Нагадаємо, що поліції відомо про сотні військових, зниклих безвісти у Кринках.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
