З Михайлом Кіцаком доводиться спілкуватися з сурдоперекладачем. Тридцятирічний художник втратив слух після першого року життя. Мати Михайла пригадує, ще маленьким він тягнувся до малюнка.

Любов Кіцак, мати: "Він які книжки гортав - просив малювати, я йому малюнки як уміла, так малювала. Кожну неділю йде в церкву, приходить - читає книжки. А вже в понеділок береться до роботи".

Книжки, пензлі, альбоми для малювання - дитячі забавки, які згодом стали сенсом життя. Окрім написання ликів святих - ні до чого іншого рука й не тягнулася, розповідає художник. Зобразив їх вже три десятки. У планах - створення головних святинь.      

Сурдоперекладач (перекладає): "Хоче малювати ікони всіх святих, хоче поїхати в Рим і там малювати. Хочу ще намалювати Зарваницьку матір Божу, Почаївську, Теребовлянську і інші".

Матеріали для ікон - майстер теж виготовляє самостійно. Дерев`яні основи з липи по кілька років витримує надворі, щоби потім не тріскалися. Образи створює лише за допомогою натуральних фарб. Позолоту замішує за давнім рецептом - на яєчному жовтку.

Микола Дмітрук, художник: "Роботи надзвичайно цікаві, творчі, позитивні. Я думаю, що він вийшов на шлях великого мистецтва… Це є мистецький погляд…"

Нині ікони виставлені у художній школі, де навчався Михайло Кіцак. Міські чиновники пообіцяли для його робіт підшукати більшу залу.  

Тетяна Магера, Сергій Русаков, Тернопіль, 5 канал.