Гордість луганської вишивальниці Аліни Литвинової - сукня, над створенням якої вона працювала цілий рік. Майстриня розповідає, - перед початком роботи обмірковує, як виріб виглядатиме на людині. Жінка переконана - цей аспект завжди відігравав важливу роль у створенні української вишивки.
Аліна Литвинова, народний майстер: "Обдумываю как будет выглядеть. Рисунок. Советуюсь со своей подругой". "Красное, синие, бежевое, чёрного нет. Я придерживаюсь области, а она богата травами, лесами".
Вправлятися з голкою пані Аліна навчилася ще у дитинстві. 70 років життя вона віддала улюбленій справі. Вишила безліч копій відомих картин. Проте майстриня каже, - нитки не в змозі перевершити пензля. Щоб роботи Литвинової змогли побачити якнайбільше глядачів, їх виставили в бібліотеці Луганська. Адже молодь на такі виставки не затягнеш, кажуть організатори, а подивитися є на що.
Ірина Морозюк, заступник директора Луганської обласної юнацької бібліотеки: “Приходят коллеги смотрят технику вышивания. Какие-то секреты пытаются рассмотреть — выворачивают всё. Молодёжь просто приходит: а как это можно сделать?”
На кожну роботу майстриня витрачає кілька місяців. За роки, ділиться жінка, збагнула — головне у її справі духовний бік. Попри те, що останній вузлик на готовій речі зав`язаний, - виріб все одно має дух майстра.
Аліна Литвинова, народний майстер: “Что такое узелок — это уже отрицательная энергия моя ушла, вот она. Она ненужна. Но она охраняет вот это всё.”
Своє уміння Аліна Литвинова передає донькам і онукам. Коли настав час правнуку вивчати літери — жінка вишила абетку. Зараз майстриня готується до Нового року — плете ялинкові іграшки і вишиває по них мереживом.
Максим Сисоєнко, Віктор Прокопенко, Луганськ, "5 канал".