Жаком він став у 1925-му році, коли емігрував до Парижа. До того він був Яковом Олександровичем і вчився у художніх школах Харкова, Києва і Дніпропетровська.
Олександр Ройтбурт, художник: "Можно порадоваться за художника, потому что если бы он, не дай Бог, остался здесь, он бы писал каких-то колхозников, которые на заводе плавят металл".
Митці-емігранти у ті часи стікалися до паризького "Вулика" - такого собі гуртожитка для жебракуватої богеми. І як писав Шапіро, тут або здихали, або ставали знаменитими.
Дарія Суслова, мистецтвознавець: "Художники в "Улее" жили в такой нищете - мыши, клопы, это невозможно".
Гризуни часто крали те, що мало стати натюрмортом.
Дар`я Суслова, мистецтвознавець: "Он видел, как убегала его композиция".
Усе, що бачив, те й писав - це про Жака Шапіро - і писав без упину.
Дарія Суслова, мистецтвознавець: "Около тысячи работ. У него нет жанра. Это человек, который хотел попробовать все".
Леонід Комський, директор аукціонного дому: "Сложно сказать, что он не писал. Даже череп какой-то написал".
Дарія Суслова, мистецтвознавець: "Здесь он изображает себя, а здесь своего отца. Эта работа посвящена скульптору Архипенко. Он его видел именно таким: с распущеными усами, немножко сумасшедшим. Собачки какие-то утрированные, сами люди, то есть - это его манера письма, немножко похожая на работу ребенка".
Усі ці полотна люб`язно надали для виставки українські колекціонери.
Олександр Прогнімак, колекціонер: "Эта азиатка у меня в холле висит".daryanoff.livejournal.com
Азіатку пензля Шапіро полюбив збирач мистецтва Олександр Прогнімак.
Олександр Прогнімак, колекціонер: "Женщина, хоть и не совсем молодая, но сохранившая интерес к жизни. Смотрит в небо, на солнышко".
За скільки купив - колекціонер не зізнається. А ті, хто продають Шапіро, кажуть: недорого.
Леонід Комський, директор аукціонного дому: "Цена на работы Якова Шапиро сравнительно невысока: это тысячи и десятки тысяч долларов. Уже несколько вопросов: продай, а почему ты не продаешь. Прямо сегодня".
У Національному художньому музеї - як у паризькому "Вулику" - тісно. Вино, яке спочатку наливали у келихи, з напливом людей почали подавати у пластику.
Михайло Демцю, художник: "Ці картини зроблені в такому часі, що їх не можна оглянути при такій масі людей. Це коли ти вечором сядеш десь біля роялю з гарним келихом вина, тільки тоді ти можеш повернутися в той час".
У той час - Париж початку ХІХ-го століття - пробував усіх повернути темношкірий піаніст з Нью-Йорка. А організатори виставки - французи - намагалися донести до галасливої публіки, що такі митці, як цей, зближують наші країни.
Організатор: "Жак Шапиро был мостом между нашими странами".
Щоправда, зв`язок з Україною мистецтвознавці відшукали лише на одній із шістдесяти представлених картин.
Дарія Суслова, мистецтвознавець: "Этот маленький персонаж с рыжими волосами, мы его находим в нескольких картинах. Это его детские воспоминания, которые он провел на Украине".
Ольга Петрів та Орест Пона, 5 канал.