Творець "Кіборгів" спрогнозував падіння кремлівського режиму – інтерв'ю з Ахтемом Сеітаблаєвим

Режисер підкреслив, що Країну рятують кожної хвилини дівчата і хлопці, які перебувають там, на фронті, і саме завдяки їм ми можемо знімати кіно і цілувати своїх дітей, кохати і бути коханими

Завдяки чому вдалося створити наймасовіший український кінопродукт? Чому трагічні уроки історії не запобігли окупації Криму Росією? Як кримським татарам, навіть у складні часи депортації, вдалося вижити та зберегти національну єдність?

На ці та багато інших запитань в ефірі програми "Час: Online" відповів український актор, режисер та ведучий Ахтем Сеітаблаєв.

– Нещодавно стрічку показували у Відні, скажіть, будь ласка, як її зустріли в Австрії і хто був на показі?

Були дипломати, працівники Парламентської асамблеї ОБСЄ на чолі з її президентом паном Церетелі. Було близько 20 послів різних країн, була досить численна українська громада. Так багато людей, що у великому приміщенні – приблизно на 200 місць – глядачі стояли у проході. Після перегляду зал аплодував стоячи. Це було надзвичайно хвилююче і відповідально, адже це перший показ за кордонами нашої країни, і ще, дасть Бог, буде ціла низка таких показів. Зокрема в Конгресі США, у березні цього року в Гаазі, у Варшаві, Стратсбурзі, Брюсселі і в багатьох інших місцях.

– А коли буде хороший переклад на англійську, аби світ побачив, що в Україні іде справжня війна?

Фільм має англійські субтитри. Але ми працюємо над створенням дубляжу, і його потрібно робити в країнах із носіями мови: Велика Британія, США, Канада. Але це питання, насамперед, грошей, і тому, якщо ми знайдемо матеріальну можливість – ми це обов’язково зробимо.

– Чи плануєте зробити платний перегляд для глядачів?

Ми працюємо над цим, і якщо буде зацікавленість таких світових ресурсів, як Amazon або Netflix, ми залюбки це зробимо.

– Чи буде фільм показаний на телебаченні, щоб його побачили люди в усіх куточках України?

Вже є домовленості з одним із центральних телеканалів України і ми обов’язково покажемо його по телебаченню.

– Була дуже велика відповідальність знімати фільм про подвиг, про людей з великої букви. Як ви оцінюєте свою роботу? Вам вдалося виконати завдання?

Із емоційної та змістовної точки зору – так, я думаю, що вдалося. І вважаю, що ми зуміли зняти чесне кіно. З точки зору професії – то тут не має меж. Я сам знаю свої недоліки. Але вважаю, що в нашому фільмі більше плюсів, ніж мінусів.

Країну рятують кожної хвилини дівчата і хлопці, які перебувають там, на фронті, і саме завдяки їм ми можемо знімати кіно і цілувати своїх дітей, кохати і бути коханими. Не так швидко відбувається ця глобальна рятувальна операція, яку ми називаємо "Країна, в якій ми мріємо жити". Але відбуваються зміни на краще – я це відчуваю і бачу.

– Чи була думка в кінці фільму показати фото і долю справжніх бійців – прототипів кожного героя?

Тут питання в хронометражі, і кожна хвилина має значення для розпису в кінотеатрі. Гадаю, що ми зробимо таку версію для закордонного глядача, в якій буде документальний перелік разом із фото, щоб ще раз підкреслити, що ми знімали історію на тлі документальних фактів, і наш сценарій написаний за реальними спогадами реальних людей.

'Кіборги'

– Чи є можливість іноземцям купити фільм «Кіборги» он-лайн офіційно?

Поки що ні, бо ресурс Megogo працює тільки в Україні. Але ми працюємо над тим, щоб була можливість легального, офіційного перегляду в інтернеті також за кордоном.

– Деякі глядачі запитують, чому декорації не відповідають дійсності і чи є місце суржику і нецензурній лексиці?

Щодо лайки – можливо я, як режисер, переборщив.  Проте мені здалося що її дозована присутність надає більшу реалістичність сьогоднішньому дню, адже нецензурна лексика на війні – це невід'ємна складова. Суржик та дві мови також відносяться до "території" чесності розповіді цієї історії. І я не можу як режисер, як громадянин, не можу розповідати історії про сьогоднішню війну, яка, на жаль, ще триває, не враховуючи того, що це війна не громадянська,  а цивілізаційна. І в цій війні ми, українці, розмовляємо різними мовами, і часто буває, що людина, яка є щирим патріотом України і віддає своє життя за Батьківщину, не розмовляє українською мовою.

Щодо декорацій, то, виходячи з нашого бюджету, ми не могли зробити її достовірною аж до кожного "гвинтика", але щодня на знімальному майданчику були справжні «кіборги», і наприклад, така людина і такий воїн як Андрій Гречанов, позивний "Рахман", який чотири рази був у терміналі Донецького аеропорту, потрапивши в нашу декорацію, сказав, що в нього враження, ніби він уп'яте зайшов в аеропорт. І так казали всі: і Євген Жуков – позивний "Маршал", і Павло Чайка – повний кавалер ордену Богдана Хмельницького, і Кирило Недря – позивний "Доцент". Тому дозволю собі не згодитися.

Кадр з фільму 'Кібоги'

– Чи плануєте знімати фільм про окупацію Криму 2014 року, можливо документальну стрічку?

Ми розмірковуємо над тим, щоб зняти фільм "Один день", це 3 травня 2014 року, коли Мустафі Джемілєву заборонили вїзд на Батьківщину, до Криму. Ми хочемо розповісти це з трьох сторін: зі сторони Мустафи Джемілєва, зі сторони кримських татар і з боку прорукраїнськи налаштованих кримчан, які з території Криму йшли до так званого кордону між Кримом та материковою Україною. Це буде фільм про один день із життя людини, яка все своє життя присвятила тому, щоб повернутися на Батьківщину та зробити все, аби народ, до якого вона належить, повернувся на свою Батьківщину.

Це прагнення людини повернутися до своїх традицій, землі своїх предків, та, врешті-решт, до самої себе.

– Як кримським татарам, навіть у складні часи депортації, вдалося зберегти національну єдність?

У нас, на жаль, доволі багатий досвід самозбереження і виживання, але ті, хто намагається нас знищити, погано знають історію, бо Російська імперія багато сторіч намагалась нас знищити. Її немає, а ми є. Радянська влада протягом 70-ти років намагалася нас знищити. Її немає, а ми є. Цих персонажів кремлівських теж не буде, а ми залишимося на своїй Батьківщині. Нас можливо знищити, але перемогти – НІ.

Люди мало вивчають свою історію, щоб не повторювати помилок у сьогоденні, і тому, розповідь таких історій як "Кіборги" – це ще й можливість краще зрозуміти себе сьогоднішнього. Можливо, Всевишньому так потрібно було, що проходячи такі трагічні події, ми врешті-решт навчитися розуміти одне одного, слухати один одного, відчувати один одного і врешті-решт навчилися будувати свій дім під назвою Україна.

Попередній матеріал
Від парамедика на фронті – до власниці студії краси: як дружина комбата стала бізнесвумен
Наступний матеріал
"Побачене шокує": в яких камерах Лук'янівського СІЗО днюють і ночують підлітки, жінки та чоловіки-в'язні