Це родове дерево створив родич письменника, нащадок його брата Йосипа Микола Лисенко:
"Складав дерево роду Шевченка близько 30 років. За основу брав архівні дані та спогади родичів. Почав рід Андрій Товстик, який був писарем на Запорізькій Січі. Дерево має 10 поколінь. Цю тему не досліджував жоден музей. Було дуже тяжко все об'єднати. Перше дерево створене висотою 3 метри і довжиною 10 метрів, потім вдалося зробити максимально компактніше".
Прямих нащадків письменник не має, лише родичі по лінії братів, сестер, тіток та дядьків.
Нащадки Шевченка (непрямі – ред.) є в США, Канаді, Англії, Франції, Німеччині, країнах Прибалтики, Російській Федерації, Японії та Австралії.
Йосип Шевченко – Герой Болгарії
Племінник Тараса Шевченка – Йосип Варфоломійович Шевченко – активний учасник російсько–турецької війни 1877–1878 років.
Був ротмістром 15-го Литовського Уланського полку, в боях на Шипці отримав тяжке поранення.
За хоробрість, мужність та відвагу молодий офіцер був відзначений численними урядовими нагородами, в тому числі орденами "Святої Анни" 3-го та 4-го ступенів і "Георгієвським хрестом".
Став героем Болгарії.
Болгари із шаною згадують Йосипа Варфоломійовича Шевченка, який воював за незалежність їхньої країни.
Після війни Йосип Варфоломійович залишився в Болгарії. Йому було доручено управляти одним із округів. Деякий час він – комендант міста Софія, а ще в іншому окрузі організував міліцію…
Про це батько героя, троюрідний брат Тараса Шевченка Варфоломій Шевченко писав у листі від 27 червня 1879 року відомому вченому, історику права Олександру Федоровичу Кістяківському:
"Сейчас получил письмо сина Осипа,он по сдаче округа, оставлен в распоряжении Губернатора Софии,и получил поручение устроить милицию в Дунницком округе".
Як свідчить його праонука Наталя Лисенко, у 1891 році, на 47 році життя, після тяжкої хвороби Йосип Шевченко помер. Символічно чи збіг обставин, але стільки ж – 47 років – прожив його дядько Тарас Григорович Шевченко.
Через рік після смерті сина, 11 червня 1892 року, наступного дня після свята до дня свого народження, помирає і Варфоломій Григорович Шевченко.
Донині про Йосипа Шевченка розповідають і в історичному музеї міста Шипки, і в музеї Благоєвграда у Болгарії. Його імя викарбуване серед прізвищ багатьох героїв, які боролися за незалежність Болгарії. А на пам'ятнику в Національному парку в Софії є напис: "Шевченко Йосип Варфоломійович".
Олег Лундстрем – незмінно керував джаз-бендом аж 65 років!
2 квітня 1916 р. народився нащадок Тараса Шевченка Олег Лундстрем – керівник джазового оркестру, внесеного до Книги рекордів Гіннесса як найстаріший у світі безперервно існуючий бенд.
Дід Олега Лундстрема по матері Петро Прокопович Валуєв – внучатий небіж Тараса Григоровича. Був арештований за звинуваченням у замаху на Олександра III, а після смерті імператора за амністією відправлений на вічне поселення в Читу. Там Петро закохався у грекиню з Одеси, яка працювала білошвейкою, одружився. У Читі народилася Галина Петрівна Валуєва – мати Олега. Вона вийшла заміж за викладача Читинської гімназії Леоніда Лундстрема та народила йому двох синів – Олега і Ігоря.
Пізніше родина переїхала до Манчжурії (Китай).
У 1933 р. Олег Лундстрем придбав для вечірки платівку оркестру Дюка Еллінгтона з композицією "Старий добрий Південь" (Dear Old Southland) і закохався в джаз. Вивчав звучання оркестру, самотужки аранжував, разом із друзями відтворював п'єси з платівок, грав на танцях.
У 1935 р. закінчив Харбінський музичний технікум з класу скрипки. У лютому його батько отримав призначення до залізничного інституту в Ростові-на-Дону та виїхав до СРСР. 1937 р. батька заарештували й ув'язнили за шпигунство. Він помер у 1944 р. в таборах.
1935-го року Олег організував і очолив молодіжний джаз-оркестр. В Харбіні вони грали на балах, вечірках, на місцевому радіо. Наступного року був Шанхай.
У 1936 р. Олег Лундстрем створив джаз-бенд, який переїхав до Шанхая, де виступав професійно. На початку 1940–х їхня "Пісенька про капітана" стала міжнародним шлягером; преса назвала Олега Лундстрема "Королем джазу Далекого Сходу".
Володів англійською, китайською, французькою та шведською мовами.
Після війни СРСР запропонував усім народженим у Російській імперії повернутися. Лундстрем, який прожив 26 років у Китаї, заснував там свій оркестр і керував ним 11 років, вивіз бенд у повному складі до СРСР.
Ще до війни Сталін вважав, що джаз – це "музика негрів, рабів", отже, мистецтво пролетаріату. Пізніше, коли СРСР із США ділили карту світу, у Союзі лунав джаз. А за часів холодної війни джаз став музикою стиляг. І треба ж було Лундстрему потрапити в Союз у час заборони джазу!
Їм запропонували Казань, театр, консерваторія. Там він завідував музичною частиною драмтеатру, а його кохана Галина грала на сцені. Коли вона завагітніла, 38–річний Олег мусив одружитися. Але Галя зробила по знайомству аборт і позбавила себе майбутніх надій на дітей.
Аж восени 1956 оркестр було офіційно зареєстровано в СРСР.
У 60–ті роки солісткою оркестру Лундстрема була Валентина Купріна. Кажуть, її долю вирішили дві телеграми. Вона – Лундстрему: "Чи потрібна вам співачка? Голос – контральто". Лундрем – їй: "Приїжджайте".
Оркестр Олега Лундстрема було внесено до Книги рекордів Гіннесса як найстаріший у світі безперервно існуючий джазовий оркестр, а ім'я Олега Лундстрема – як беззмінного диригента й керівника оркестру протягом 65 років.
На батьківщині джазу, в США його було визнано Людиною року в 1998-му.
У ніч із 13 на 14 жовтня 2005 р. 89-річний митець помер на дачі у Підмосков'ї.
Фотій Красицький – доля, схожа на Шевченкову
Фотій Красицький був онуком Катерини – рідної сестри Тараса Шевченка. Як і у відомого родича, хист до малювання проявився ще в дитинстві. Навчався у Київській, а потім в Одеській рисувальній школі, диплом про закінчення якої давав право на вступ до Петербурзької Академії мистецтв.
Красицький задумав намалювати кольоровий портрет Тараса Шевченка й розмножити його друкарським способом накладом 15 тис. копій. Адже тоді портрети Кобзаря були рідкістю. Великий розмір портрета (65х59 см) на той час у літографії був новиною. А ще більше дивувала низька ціна – лише 20 коп. за аркуш. Красицького навіть звинуватили, що він підриває видавничу справу.
Тим часом портрет Шевченка, як символічний подарунок народу, розійшовся по Україні і світу: його придбали книготорговці Австралії, Америки, Росії, Канади, Франції.
Підготував підручник "Рисування і малювання" – першу серйозну художньо-методичну працю українською мовою в галузі, яка не втратила свого значення й сьогодні. Та працювалося художникові все важче – через ревматизм дуже боліли ноги.
Як і Шевченко, так і Красицький, перші нагороди (у Шевченка – 3 срібні, Красицького – бронзові і срібні) отримали за «рисунок з натури».
Як і Тарас Григорович, Красицький зазнав переслідувань – під час подій 1905 року. Був заарештований як політично неблагонадійний на поч. 1914 р. Родину Красицького не оминула мітла сталінських репресій.
У 1934 р. розстріляли його зятя (з яким донька прожила лише рік) – 26-річного глухонімого поета Олексу Влизька. Доньку Фотіну вислали на Урал. Навесні 1937 р. арештували іншого зятя – письменника Петра Мельника. Старшу доньку Ярину з маленьким сином запроторили до Башкирії...
Перша і єдина персональна виставка Фотія Красицького працювала всього один день! Був кінець червня 1941 р., почалася війна. Художник із дружиною і меншою донькою перевезли полотна додому і закопали в саду.
Від усього пережитого у Фотія Степановича стався другий інсульт. Але коли трохи одужчав – розмалював яму, в якій переховувалися від бомб, в осіннє листя.
Переживання за долю дочок Фотіни і Галини, знущання гестапівців через відмову писати портрет Гітлера на повний зріст у 1941 році – все це підірвало здоров'я художника.
Як і великого Кобзаря, його ховали двічі: спочатку на Куренівському кладовищі – в 1944 році, а у 1956-му – на прохання дочки Ірини прах перенесено на Байкове кладовище.