Вона могла б стати відомою артисткою, але свідомо пішла боротися проти російського агресора. На війні зустріла своє кохання. Проте поєднатися пара не встигла. На фронті загинула молода співачка Валентина Макаренко. Дівчина родом із Кропивницького. Там почала професійно займатися вокалом і робити перші кроки на музичній сцені. Про життєву долю талановитої виконавиці, яку передчасно обірвав російський снаряд, Володимир Іванченко розповість.

Далекий 2008-й рік. 8-річна Валентина Макаренко підкорює музичну сцену у Кропивницькому.

"У дівчинки дуже хороший був слух. Можна сказати абсолютний був слух. Вона на льоту все вихватувала", – переконує викладачка вокалу Валентини Макаренко.

"Вона збиралася в Америку поїхати, хотіла поїхати туди, там працювати, там навчатися у вокальних студіях", – каже Тетяна Карпенко.

З мікрофоном дівчина не розлучалася. Коли підросла, виступала на творчих конкурсах у школі. Не раз перемагала в міських пісенних фестивалях. Залюбки долучалася до благодійних концертів.

"Будувався храм і туди ми збирали кошти. Валентина співала пісню "Вірую". Це така патріотична пісня. Дуже щемлива. Ви знаєте, я вразилася тим, що кожного разу Валя співала цю пісню по-різному. І кожного разу в залі плакали", – розповідає вчителька музики Валентини Макаренко Оксана Тішкус.

Завдяки веселій вдачі дівчина легко ладнала з людьми. З Катериною подружилися на музичних заняттях. Нині подруга розповідає: Валентина вирізнялася харизмою та завжди була лідером у колективі.

"Вона отак могла взяти за руку, "Я з тобою, все нормально, все буде добре. Ми запишемося, ми виступимо". Завжди перед концертами це, я ж кажу, вона така енергія, вона заряджала", – запевняє подруга Валентини Катерина Богатиренко.

У 2015 році Валентина з родиною переїхала до Києва. У столиці талановита вокалістка не загубилася. Закінчила інститут культури та мистецтв, пробувала себе на шоу "Х-фактор" і не втомлювалася записувати музичні кавери, мріючи що і її пісні колись крутитимуть на радіостанціях.

У столиці її регулярно запрошували взяти участь у музичних заходах. Щаслива та натхненна, Валентина радо ділилася досягненнями з наставницями.

У майбутньому Валентина хотіла відкрити власну вокальну студію і вчити співати дітей. Однак амбітні плани перекреслила війна. Музику довелося поставити на паузу і взятися за волонтерство. З перших місяців повномасштабного вторгнення Валентина возила на фронт техніку і транспорт для батька та братів, які стали на захист України. А коли тато загинув у бою з окупантами, сама вирішила взяти зброю до рук – згадують рідні.

"Вона писала про це і говорила, що помстимося за кожного і за нього. У неї були такі слова. Не те, щоби помститися, а доробити татову справу", – пояснює тітка Валентини Макаренко Наталія Вельгун.

Військового вишколу Валентина не мала. Прагнула стати бойовою медикинею і допомагати пораненим. Але у тренувальному центрі командири довірили їй посаду кулеметниці. Рідні кажуть: навіть під час вишколу вона знаходила час на улюблену справу.

"У них там був якийсь концерт, хтось з артистів приїжджав виступати. І вона мамі своїй написала, надіслала відео. Написала "Мама, я знайшла й тут мікрофон". Це була така радість", – згадує Наталія Вельгун.

На полігоні Валентина зустріла Сергія. Між ними виникли почуття. У складі 4-ї танкової бригади пару направили на Харківський напрямок. Туди, де раніше служив батько Валентини. 6 січня військова вирушила на своє перше бойове завдання. Коли поверталися, підрозділ потрапив під ворожий вогонь.

"Вони виїжджають і забирають їх тільки вночі. Коли рухаються автівки, їм фари скотчем якось заклеюють, щоб вони не світились, щоб їх не могли засікти. І от водій, коли повертався назад, він їхав у темноті і він проскочив поворот, де йому треба було повертати. І він здавав назад і в нього загорілись задні оці лампочки в машині. І от після того, говорять, там в межах хвилини почався обстріл", – розповідає тітка Валентини.

Сергія тяжко поранили. Валентина – загинула. Через тиждень після бойового виходу пара мала одружитися, але не встигла. Звістка про смерть шокувала всю родину. Без господарки залишився собака дівчини – Карат.

"Коли вона прийняла рішення іти до ЗСУ, то постала проблема, куди діти собаку. Вона не могла віддати його будь-куди. Коли він дивиться на мене, то мені здається, що він пронизує мені всю душу цими очима. І я не думати про неї просто не можу", – каже пані Наталія.

23-річну Валентину Макаренко поховали на Лісовому кладовищі в Києві біля могили батька.

Володимир Іванченко, Олександр Гаєвський, Кропивницький, "5 канал"

Читайте також: "Першого свого підбитого кацапа я навіть мамі скинула" – історія аеророзвідниці "Мавки" 

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.