5 канал

Злата Огнєвіч: Я не була з моменту анексії вдома – таке враження, що від мене щось відрізали

Співачка Злата Огнєвіч в ефірі "5 каналу" розповіла, які міста в Україні для неї особливі, скільки часу не була вдома, та чи треба перейматися за виступ Джамали на Євробаченні

БУДЕ ВЕЛИКИЙ ТУР, 14 МІСЦЬ. ДО КОЖНОГО МІСТА МИ ГОТУЄМО СВОЮ ПРОГРАМУ – УНІКАЛЬНУ, ЩОБ ВОНА НЕ ПОВТОРЮВАЛАСЬ

– У нас в гостях дуже цікава гостя, співачка, красуня, екс-депутатка – Злата Огнєвіч. Доброго ранку!

– Доброго ранку!

– До цього переліку можна додати – ще й актриса, тому що "Великий Гетсбі". Що це воно таке було? Якийсь новий досвід для вас?

– Це фантастичний новий досвід. Я взяла участь у спектаклі "The Great Gatsby". Це було зроблено у нас в Україні. Це наші українські композитори Костянтин Меладзе та Юрій Шепета створили музику, дуже класні танцівники, в тому числі головний актор цього спектаклю Денис Матвієнко, також трупа складається з міжнародних танцівників. І цей спектакль вже побачили дуже багато людей, побачили в Європі.

– Ми хочемо трішки подивитися, що ж воно таке.

– Це взагалі одна з найчуттєвіших сцен у спектаклі, коли вони танцюють, спілкуються. Я взагалі вважаю, що мова тіла красномовніша за усілякі слова, коли ти рухаєшся, тут вся пристрасть твоя.

Є ще одні подарунки, які ви приготували своїм прихильникам це великий тур, 14 місць, якщо не помиляюся.

– Так, 14 місць, але це не враховуючи виступів у Києві The Great Gatsby або триб'ют. Також нещодавно я мала виступи перед молоддю в Харкові. 14 місць – це 14 таких площадок із людьми, з концертами, з новою програмою. До кожного міста ми готуємо свою програму – унікальну, щоб вона не повторювалась. Так що приходьте. Я вас дуже всіх чекаю.

– Ну ми всі розуміємо, що всі міста цікаві, всі міста красиві, але є серед цього переліку дуже особливе місто для вас і для вашої родини. Що це за місто?

– Це два міста. По-перше, це місто Олександрія, тому що звідти родом мій татко. І все дитинство я проводила там, у бабусі, пила крижану воду з колодязя, пасла корів навіть. Одного разу я пасла корову, вона була така велика і я тримала за цю вірьовку, потім впала. Вона мене за собою потягнула, я в рожевій сукні в цій пилюці. Ну, дитина як дитина, правильна така, нормальна дитина.

І друге місто – це Кривий Ріг, тому що звідти родом моя мама і там дуже багато в мене близьких і рідних: бабуся, був дідусь, моя тітонька, моя двоюрідна сестра. Вони приїздили навіть до Львова, зробили мені подарунок. І мама, і тато, і хресна з Олександрії, і сестра з Кривого Рогу. Я коли побачила на сцені, як вони виносять квіти, я просто не знайшла слів взагалі. Мені ніхто нічого не сказав.

– Це був такий сюрприз?

– Так, я кажу "Ну що ж ви мені нічого не сказали? Як це можливо так?" Вони кажуть: "Ось так".

Я НЕ БУЛА З МОМЕНТУ АНЕКСІЇ ВДОМА, І ТАКЕ ВРАЖЕННЯ, ЩО ВІД МЕНЕ ЩОСЬ ВІДРІЗАЛИ

– З батьками зараз часто бачитесь чи не вдається?

– Ну от бачимося, коли вони приїздять на авто з Криму до України, до мене, до родичів, у нас же є по Україні родичі. Але складно добиратися, і нещодавно татові довелося залишити машину на території України, тому що там щось не пропустили через кордон, але все нормально, родичі забрали. Ми зараз працюємо над цим питанням, щоб у тата в Криму було його авто. От так, складно все.

– Два роки по анексії Криму, почуття двояке. Розумію, тим паче, у вас там рідні залишилися. Як сприймаєте, як дивитесь на все це два роки опісля?

– Я не була з моменту анексії вдома, і таке враження, що від мене щось відрізали. І все одно це болить, хоча за два роки могло би вже зажити. Скучила, звичайно, за містами, де я росла, де формувалася як творча особистість. Для людей, які проживають там, і, скажімо, вони не ведуться на політичну пропаганду, а сприймають все це з боку особистого свого, адекватного, для них складно усвідомлювати, що політики щось там не поділили, а народ страждає тепер.

В МЕНЕ ЗА СПИНОЮ Є ТАКА СКРИНЬКА, В ЯКУ Я ВСЕ СКЛАДАЮ, І КОЛИ ТРЕБА ЩОСЬ ЗРОБИТИ, Я ВИЙМАЮ АКТОРСЬКУ МАЙСТЕРНІСТЬ, ЯКІСЬ СПОГАДИ СВОЇ ТАКІ ЕМОЦІЙНІ

– Дивіться, у вас уже численні регалії, бачимо "Гетсбі" – 20-ті роки, стиль, все це цікаво, але ви маєте тепер стосунок і до мультяшних персонажів.

– Так, це для мене теж досвід. Я з дитинства мріяла, коли дивилась мультики, когось озвучити. Оце реально моя така мрія. І коли нам запропонувала творча команда озвучити Газель, я сказала: "Так, звичайно, я повернуся раніше з відпустки, я скасую якісь зустрічі, я буду готуватися, співати". І все вдалося, я працювала над цією озвучкою, і скажу, що я відчула. Це не просто мультик і персонаж, а справжня жива істота, тобто я там і плакала на цій озвучці, і сміялася, в мене мурахи по шкірі йшли, тому що повністю ти перевтілюєшся, інакше не буде оцієї правильної емоції. Треба бути і жити зараз, в цей момент, при озвучці персонажа. І мені дуже сподобався взагалі сам мультик. Давно такого не бачила, це не реклама – правда.

– Як це все вдалося? Ми всі хочемо почути. Чи це треба якась дуже довга, тривала підготовка для того, щоб озвучити мультик?

– Ну, я дуже вдячна своєму викладачеві Лідії Казберовій за те, що ми займалися з нею колись сценічним мовленням, акторською майстерністю. І,звичайно, всі ці прийоми акторські мені знадобилися, в тому числі й над опрацюванням тексту, там же є й "надзавдання", головні слова. Ну це все таке, складнощі. От, і акторський досвід знадобився. Тобто в мене за спиною є така скринька, в яку я все складаю, і коли треба щось зробити, я виймаю акторську майстерність, якісь спогади свої такі емоційні.

Я ДУЖЕ ЛЮБЛЮ СПІВАТИ. СПІВАЮ ВСЮДИ – НА ВУЛИЦІ, ДОМА, НА РОБОТІ, НА КОНЦЕРТАХ, В АВТО

– Давайте все-таки поговоримо ще про мультик, дуже цікавий, озвучка у ньому була, а називається він як?

– "Зоотрополіс".

– І ви там головня героїня?

– Газель. Ну я там така червона ниточка, яка надихає персонажів – жителів цього міста.

– Браво! Ви чи не перша зірка, яка заспівала у нас в прямому ефірі. І це дуже похвально.

– Дякую. Я дуже люблю співати, дуже. Співаю всюди – на вулиці, дома, на роботі, на концертах, в авто.

– Тобто ранкове прокидання для вас – це не перепона для того, щоб не заспівати?

– Ні, ну я щось там собі вмикаю и підспівую, буває таке.

– А сусіди не скаржаться, що ви постійно співаєте?

– Ні, я тихенечко.

ЄВРОБАЧЕННЯ – ЦЕ ТАКЕ КОЛЕСО ФОРТУНИ, ПОВЕЗЕ ЧИ НЕ ПОВЕЗЕ

– Євробачення. Ви одна з призерок, та, хто достойно представила Україну. Ми пам’ятаємо цей красивий виступ. Цього року в нас теж був такий тяжкий відбір. Джамала цього року буде. Як ви оцінюєте взагалі шанси України цьогоріч?

– Треба подивитися. Я ще не знаю інших претендентів-учасників. Не було якось натхнення це все переглянути, тому об’єктивно я не можу оцінювати. Я точно знаю, що виступ Джамали буде на високому професійному рівні, і за це не треба перейматися. Але Євробачення – це таке колесо фортуни, повезе чи не повезе. Головне, щоб ти достойно представив пісню, емоційно, щоб підкорив усі серця у цьому залі і не тільки – за екранами ТБ у багатьох країнах. Оце головне, а місце – це не головне, тому що, наприклад, Емілі де Форест, яка зайняла перше місце, незрозуміло, де вона зараз, хоча та ж сама Лорін, яка перемогла, дуже яскрава співачка. Я радію, що завдяки Євробаченню я для себе її відкрила, тому що вона дуже крута.

А от рівень як ви оцінюєте? Тобто ви там побували, побачили, як це все відбувається. В української естради все добре? Ми тягнемо на той рівень?

– Ну, ми дуже багато всього тягнемо, повірте. Просто є такі якісь фінансові питання, які треба вирішувати. Скільки би багато таланту в тебе не було, але якщо не буде фінансової підтримки, продюсера, пісень хітових, тому що це взагалі запорука успіху артиста – хітові пісні . Немає пісень – немає артиста. Є гроші, але немає пісень – немає артиста. Всі складові повинні скластися: продюсер, фінансування, команда, хітові пісні, позиціонування і, напевно, доля – це теж колесо фортуни.

Я НЕ ДАЮ ВИСТУПИ В СУСІДНІЙ КРАЇНІ ЗІ СВОЇХ ОСОБИСТИХ ПЕРЕКОНАНЬ

Події у країні завше впливають на артистів. Певний такий водорозділ, певний вибір кожен робить. На вас якось вплинули події?

– Ну, не знаю. Я не відчуваю. Я не даю виступи в сусідній країні зі своїх особистих переконань. А так, у принципі, у мене вистачає концертів. Ми були і в Чикаго, в Америці, є концерти в Європі. Казахстан, Азербайджан, Україна. Зараз у мене йде сольний тур "Запали вогонь". Я не жаліюсь на те, що немає роботи. Я не маю права когось засуджувати, у кожного є право на свою позицію – у кожної людини, у кожного артиста.

Як заморські ваші поїздки? Тому що ми памятаємо,вас запрошували і на "Міс українська діаспора". Як там зустрічали?

–Там дуже тепло зустрічали. І я здивувалася, тому що я якраз співала пісню "Моя мелодія" і зала підспівувала мені цю пісню. Звідки вони її вивчили, звідки знають? Мені було дуже приємно. Дуже гарно реагували на виступ, на все, ми поспілкувалися чуттєво з ними. І звичайно ж, вони сумують за Україною. Я була під враженням, коли пішла до українського музею. Те, що я там побачила, дійсно справляє враження: українська культура, якісь такі знакові побутові і естетичні речі, які нам колись належали, чи видатним людям, які є українцями. Ukrainian village – будиночки, як в "Один вдома", то там живуть наші люди – українці, вони все пам'ятають, допомагають коштами пораненим і бійцям АТО. Тобто вони хоч і далеченько, але вони поруч.

Я НЕ МОЖУ ДОВГО СИДІТИ І НІЧОГО НЕ РОБИТИ. МЕНІ ТРЕБА ЩОСЬ РОБИТИ, ЩОБ ЖИТИ, ІНАКШЕ Я ПОМРУ

– Мультики озвучували, на Євробаченні призи отримували, нові пісні є, концертний тур є. Відпочивати взагалі збираєтесь?

– Так, збираюсь, сьогодні уночі. На відпочинок часу мало, але я собі кажу, що у відпустці я відісплюся. Я завжди мотивую себе тим, що зараз треба попрацювати, а потім буде відпочинок. Я не можу довго сидіти і нічого не робити. Мені треба щось робити, щоб жити, інакше я помру.

– А ти спланувала вже собі щось на літо?

– Можливо, це буде відпустка або я буду займатися вокалом. Наприклад, я в Італії займалася з викладачем, шліфувала свої італійські арії, свою італійську вимову. Якщо є така можливість, я завжди її використовую.

– Якоїсь оперної новинки від вас теж можна буде очікувати?

– Поки що я не можу розголошувати всю інформацію про проект, але щось цікаве очікується. Коли саме очікується, не можу сказати, поки що я тільки готуюся, щоб це все було красиво і професійно.

– А ви ніколи не пробували в один прекрасний момент от так собі сказати "давай я собі на тиждень поїду відпочину, і все"?

– Я не можу так. У мене за плечима ціла команда, якій треба працювати, виплачувати зарплатню. Існує велика відповідальність. Я не можу, як раніше, зірватися і поїхати до батьків, піти в гори. Я могла, сидячи на піку гори, складати вірші, милуватися морем і зірками. Звичайно ж, як у кожної нормальної людини, трапляються моменти, коли хочеться все покинути, відключивши телефон та інтернет, опинитися на острові, де тебе ніхто не знайде.

– Це така мрія?

– Так, буває, але не завжди.

Я ДУЖЕ НАПОЛЕГЛИВА, ЯКЩО В МЕНЕ ЩОСЬ НЕ ВДАЄТЬСЯ, ДЛЯ МЕНЕ ЦЕ ВЕЛИЧЕЗНИЙ СТИМУЛ ЙТИ ДАЛІ І ПРАЦЮВАТИ НАД СОБОЮ

– Що ще варто очікувати ближчим часом? Кожен із нас намагається будувати плани, про щось мріє. Що від вас очікувати?

– У рамках свого сольного туру "Запали вогонь", якщо ми встигнемо, я дуже хочу презентувати нову прекрасну пісню, над якою ми зараз працюємо в студії з Михайлом Некрасовим. Я коли вперше почула цю пісню, я стрибала по студії наче мала дитина, яка зраділа якомусь довгоочікуваному подарунку. Вона мені шалено сподобалась, і дуже скоро, якщо все буде добре, ви зможете її почути не тільки в моєму концертному турі, але й на радіо.

– Трохи можна привідкрити завісу таємничості? Про що пісня?

– Вона про добрих людей, трошки про кохання.

– Подейкують, що в українському шоу-бізнесі не так все гладко, зірки між собою конкурують, дівчата ледь волосся не деруть, коли зустрічаються.

– Є здорова конкуренція, адже кожен артист або гурт виборюють собі аудиторію своїми концертами, піснями, гастролями. Здорова конкуренція – це нормально. Волосся я нікому не рвала і не виникало такого бажання, мотивації. Я вважаю, якщо багато працювати, віддаватися на повну своїй роботі, любити її – це навіть не робота, а діло таке.

"Два кольори" – особлива пісня для мене, для українців. Я познайомилась з Квіткою Цісик завдяки цій пісні. Я завжди виконую її на концертах і присвячую це Квітці. Я шкодую, що ї зараз немає з нами, мені особисто дуже не вистачає такої співачки в Україні.

– Це, здається, пісня з того концерту львівського?

– Так, це був Львів. Повний аншлаг, батьки. Я під несамовитими враженнями від львівського концерту. Це було супер. Якщо нас зараз хтось бачить зі Львову, низький вам уклін за цей незабутній концерт. За те, що ви подарували свої серця, за те, що ми запалили серця і вогонь в цій залі. На концерті були мої батьки, коли я співала пісню "Рідна мати моя", вони плакали. Мої рідні перетворили концерт на дружню атмосферу.

– У вас за плечима багато вокальних конкурсів і перемог, це вам якось у подальшому шоу-бізнесі допомагало? Такий досвід постійної конкуренції, нервів?

– Допомагає тим, що ти наче боєць, завжди готовий до будь-чого: до поразки, до перемоги, до довгого очікування результату, який ти дуже чекаєш. Участь у конкурсах дуже гартує співаків. Хтось ламається після 5-10 поразок і вже нічого не хоче. В мене траплялось різне. Спочатку не було призових місць, потім була біла полоса – перші місця, гран-прі. Я постійно працювала над собою. Я дуже наполеглива, якщо в мене щось не вдається, для мене це величезний стимул йти далі і працювати над собою. Я не заспокоюсь, поки я не досягну того, чого прагну.

МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ СПІВАТИ УКРАЇНСЬКОЮ, АЛЕ Я НЕ СТАВЛЮ ЧІТКИХ КОРДОНІВ, ТОМУ ЩО МУЗИКА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА, ВОНА НЕ МАЄ МОВИ

– У вас у творчості багато україномовних пісень, які вже стали хітами. Вам подобається взагалі українською співати?

– Так, мені подобається співати українською, але я не ставлю чітких кордонів, тому що музика інтернаціональна, вона не має мови. Є пісні, які не будуть звучати італійською чи англійською, вони будуть звучати тільки українською. У моїй творчості є багато іншомовних пісень, я співаю десятьма мовами. В мене є альбом колискових для дітей. Друзі перевірили його на своїх донечках і синочках, ті легше засинають.

– Можливо, трохи особисте запитання, але ви вже потрошку готуєтесь?

– Кожна дівчина – майбутня мама. І в мені це підсвідомо живе, але коли дійсно прийде час, тоді все вдасться, Бог дасть мені дітей. Я не загадую чоловіка, дітей, адже не знаю, що мені доля приготувала. Одне можу сказати точно – на сцені я себе бачу. Це завжди сцена, якийсь гурт, оркестр чи шоу, зйомки, кліпи, гастролі, зали. Ці речі я візуалізую, а над сім'єю я не задумувалась, хоча мені це близьке. Ми з рідною сестрою зустрічаємось раз на тиждень. Я ввела таку традицію, що неділя – у нас це сімейний день. Ми ходимо на шопінг, готуємо разом, гуляємо. Вона розповідає мені, що в неї на серці сталося, це дуже працює, адже ми стали близькими подружками.

– Я хочу у вас про політику запитати. Коли ви йшли з депутатського поста, казали про те, що потрібні якісь зміни. Ви бачите ці зміни та щоб ви хотіли побачити в культурі нашій?

– Я хочу, щоб людей культури почули, будь-які законопроекти, які стосуються кіно, артистів, співаків, радіо і мови, не проходили повз нас, щоб у нас запитували думку і пораду. Ми, артисти, знаємо глибше і більше матчастину артистичну, авторського права, інтелектуальну, творчу, мистецьку. Я вважаю, нічого поганого не буде в тому, щоб до нас звертатися за порадою, до тієї більшості, яка реально працює.

– Авторське право – ще одна наша велика біда.

– Дуже велика біда. І в Америці, і в Європі артисти живуть з авторського права, коли вони випускають менше пісень і мало гастролюють, а у нас до артистів і композиторів ці гроші не доходять. Отримують 32 грн за відому хітову пісню, яка не виходить з ефірів.

Сергій Барбу, "5 канал" 

Попередній матеріал
На Маріупольському напрямку бойовики активізували свої снайперські групи – Тимчук
Наступний матеріал
У Росії назвали причину чергової невдачі із запуском ракети

Злата Огнєвіч: Я поїду виступати у Крим тільки після повернення його Україні

Рада припинила депутатські повноваження Огнєвіч і Мартиненка

Огнєвіч склала депутатський мандат: Я не бачу своєї користі для цього парламенту