5 канал

Василь Шевченко: Якщо ви думаєте, що всі працівники Мінсоцполітики хочуть активних змін – це неправда

Перший заступник міністра соціальної політики України Василь Шевченко в ефірі "5 каналу" розповів про те, як вирішуються соціальні питання військових, які проблеми гальмують розвиток протезування і яка ситуація з наданням статусу учасника бойових дій військовим і добровольцям

ЧОМУ БУЛА ЗАПІЗНІЛА РЕАКЦІЯ ВСІЄЇ ЦІЄЇ СИСТЕМИ – ТОМУ ЩО СИСТЕМА ПІСЛЯ МИНУЛОЇ ВЛАДИ, ЦІ РАДЯНСЬКІ ТАК ЗВАНІ ПРОТЕЗНІ ЗАВОДИ РЕОРГАНІЗОВУВАЛИСЯ, ЗМІНЮВАЛИСЯ І ФАКТИЧНО ГОТУВАЛИСЯ МАЙДАНЧИКИ ПІД ЗАБУДОВУ

– Давайте почнемо з теми, яка тягнеться, напевно, добрих уже два роки. І час від часу збурює суспільство, громадянське суспільство перш за все, яке курує цю тему. Це тема протезування військовослужбовців. У нас була дискусія з вами і поза ефіром, і в ефірі на цю тему. Скажіть, будь ласка, я знаю, що цього року виділено 150 мільйонів гривень на протезування. Скільки військовослужбовців наразі потребують протезування, скільки грошей станом на зараз уже використано?

– Коли ми говоримо про протезування, треба розділяти на кілька складових.Перше – це протезування те, що робиться в Україні. Протезування за кордоном як вимушена подія, яка сталася через те, що, якщо ви пам'ятаєте, після Іловайського котла було дуже багато поранених. Коли Путін обманув українські Збройні сили, і сепаратисти розстріляли фактично українських військовослужбовців, які стояли в колонах. І тоді була велика кількість поранених, і, відповідно, тоді це збурило суспільство. Але я вже прийшов працювати в другому уряді і прийшов працювати фактично у 2015 році. Чому таким чином була запізніла реакція всієї цієї системи, тому що система після минулої влади, ці радянські так звані протезні заводи реорганізовувалися, змінювалися і фактично це готувалися майданчики під забудову. Коли ми прийшли, нам треба було дуже швидко вживати заходи. Як ви пам'ятаєте, це була осінь напруження. Ми прийшли вже в 2015 році, тоді у нас було завдання номер один – дуже швидко систему, яка в нас існувала, перебудувати під потреби, які були. Дуже швидко – це перші дії, тобто, перше, ми знімали всі ці бюрократичні обмеження – для того щоб розпочати протезування, потрібно отримати групу інвалідності. Ну хто стикався, знає, що таке отримати групу інвалідності.

ЕФІРНУ ВЕРСІЮ ІНТЕРВ’Ю ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩

– Пане Василю, давайте ближче до теми, тому що я знаю, що всі майже ці проблеми були зняті. І зараз людина, яка потребує протезу, достатньо швидко може розпочати все це.

– Ні-ні, я хочу сказати, що всі проблеми не зняті, тому що фактично у нас не побудована система підготовки кадрів. От ми коли ви у студії говорите з опонентами, вони кажуть уже про перепідготовку, що вони провчили там якийсь короткий курс. Фахівці, які приїхали з Канади, які провчили, чи ще звідки. Але вони повинні вчити фахівців, які вже базово володіють усіма технологіями. А коли ви візьмете українських техніків-протезистів, лікарів-протезистів – то це лікарі, які не мають такої кваліфікації. Ми в минулому році паралельно надавали статус – це майже 220 тисяч військовослужбовців. Паралельно ми готували, робили все, щоб прискорити і розпочати процес навчання. У цьому році вже, я надіюся, будуть перші навчання. І потім, після цього навчання вже у нас буде створене конкурентне середовище. Тому що кількість протезних компаній у нас критично мала. Мало того, в цьому вузькому ринку ці компанії зацікавлені, щоб не було ніякої демонополізації, щоб не було конкуренції. І тому ми чуємо дуже багато звинувачень: що там не то, там не так. Але, повірте, є причина, є привід. От коли йде критика, то це привід. А причина в тому, що ми будемо демонополізувати, ми будемо все робити, щоб це був висококонкурентний ринок.

Є ВЕЛИКА СПЕКУЛЯЦІЯ, ТОМУ ЩО ВСІ КАЖУТЬ: "ОТ НЕ ВИКОРИСТАНІ КОШТИ НА ПРОТЕЗУВАННЯ ЗА КОРДОНОМ". ТАК, АЛЕ ВОНИ ВИКОРИСТАНІ НА ПРОТЕЗУВАННЯ В УКРАЇНІ

– Власне аргументи, як ви називаєте, опонентів, а я називаю це громадянським суспільством, яке мусить слідкувати за роботою уряду…

– Ні, ну я, можливо, через деякий час також буду громадський…

Зупинилися на тому, що наші лікарі не настільки є фаховими на базовому рівні, так? Скажіть, будь ласка, а хто заважав за всі ці роки нашим лікарям десь піти на навчання? Нам не потрібна була протезна галузь як така?

– Взагалі коли ми зараз почнемо говорити про протезування як таке, то це, мабуть, невірно. Тому що от 150 мільйонів, про які не встиг відповісти, – це кошти, які на протезування за кордоном. Але коли ми стикаємося з досвідом воюючих країн, то тоді ви часто чуєте про проблему реабілітації. Чому вона важлива для військовослужбовців? Тому що це військовослужбовці, які повні сил, енергії, попадають в критичну ситуацію – втрачають руку, ногу. Їм треба допомогти вийти з цього стану, їх треба лікувати, їм треба реабілітацію проводити психологічну. Їм треба допомагати повернутись в суспільство. І досвід, з яким ми стикнулись, наприклад, воюючих країн – це Сполучені Штати, які нам допомагають з лікуванням, це Ізраїль, це країни НАТО. Тобто там, де це стосується військовослужбовців, надається повний комплекс, повний соціальний пакет. І тому ми от ці 150 мільйонів бюджетних коштів використовуємо через службу у справах ветеранів, яка безпосередньо формує, визначає: що можна в Україні зробити, що не можна зробити, яким чином це оплачується.

– Уточніть, скільки станом на зараз із цих 150 мільйонів використано?

– Зараз із 150 мільйонів використано частково на 5 військовослужбовців.

– Скільки? Яка сума?

– Я зараз не готовий вам сказати до копійки…

– Хоча б приблизно скажіть.

– Ну це використано 30% на п'ять…

– 50 мільйонів приблизно.

– Із цих коштів фактично значна частина перенаправляється чи буде перенаправлена на інші програми військовослужбовців, тому що…

– Які?

– 150 мільйонів ці закладалися в період бойових дій. І коли була велика кількість поранених, то тільки 11 військовослужбовців потребували протезування за кордоном в минулому році, а інші перенаправлялись на протезування в Україні. Тут є велика спекуляція, тому що всі кажуть: "От не використані кошти на протезування за кордоном". Так, але вони використані на протезування в Україні. Тому що вибір залишається за бійцем. Я два дні назад був у госпіталі, з Анатолієм спілкувався, який втратив кінцівки. Я йому говорив: "Толя, ти маєш можливість таку, таку. Ти можеш звернутись до США, можемо до НАТО, можемо в Україні. Порадься, подумай, на який ти варіант готовий?" Ну от вчора він каже: "Ну я ще не готовий за кордоном, тому що в мене сім’я, мені бажано тут". І це правда, тому що практично протезування і реабілітація бажано, щоб надавалася в оточенні близьких, рідних. І бажано, щоб вони отримували цей повний комплекс, про який я говорив. Тоді буде успіх.

ВСЬОГО КІЛЬКА КРАЇН СВІТУ МОЖУТЬ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНЕ ПРОТЕЗУВАННЯ

– Власне, давайте я уточню, ще, як ви кажете, опоненти, я кажу, громадянське суспільство кажуть, що за кордоном це не панацея робити протезування, тому що якщо, не дай Бог, щось трапиться з протезом – потрібно уже бійцю за свої гроші їхати і ремонтувати. Або дивитися, що з ним робити. То краще робити в Україні. Готова база українських заводів, щоб повністю робити протезування, і не тільки протезування, а й реабілітацію бійця після цього?

– На сьогоднішній день, в тому варіанті воюючих країн – не готова.

– Скільки потрібно часу?

– Всього кілька країн світу можуть забезпечувати високотехнологічне протезування. І це характеризує розвиток країни, тому ми звертаємося до них. Для того щоб запустити повноцінну систему навчання, нам базово треба створити конкуренцію на рівні фахівців, у тому числі приватних підприємців, які можуть повноцінно бути готовими сприймати високі технології – два роки…

– А чому державних не можна, тих, хто працює на державних заводах, почати з них навчання?

– На державних підприємствах працює система навчання. Але на сьогодні ця система навчання реміснича, тобто ви технік-протезист, я у вас вчуся. Якщо ви поганий технік-протезист, я навчусь поганого. Тобто тут система – якщо відсутня базова освіта, то перенавчаються з інших спеціальностей. І тоді там виходять фахівці, яких вчили якісь вчителі на тих же протезних заводах. І ці протезні заводи – це і є база, тобто якщо вже зовсім глибоко копати, то радянська система – це система цих шинно-шкіряних протезів, зовсім інші підходи. Коли ми переключилися на модульне протезування…

– Чому не можна залучити іноземних спеціалістів на наші заводи, щоб навчити спеціалістів?

– На державні підприємства можна їх залучати, просто рівень оплати праці на державних підприємствах не дозволяє цього робити. Тобто є інша форма. Коли ми розглядали на початковому етапі, у нас була навіть і підтримка українських благодійних фондів по реконструкції заводів, І підтримка міжнародних організацій по обладнанню і по донавчанню, то зіткнулися з бюрократичними проблемами, тому що державні підприємства не були готові. Тому що в одних не було паперів, інші загубили папери. І в нас була тяжка дискусія в самому міністерстві. Якщо ви подумаєте, що всі працівники міністерства хочуть активно розвиватися, чи хочуть активних змін, то це неправда.

– Потрібно звільняти таких, хто не хоче змін.

– Ви розумієте, закон про державну службу передбачає звільнення на підставі чогось, а тут питання ініціативи. Тому що країна у війні, і країні у війні треба зовсім інша енергія. Треба в десять разів активніше рухатись, а люди не готові в тих умовах…

СТАТУС УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ ОТРИМАЛИ 220 ТИСЯЧ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ. 158 ТИСЯЧ У МИНУЛОМУ РОЦІ І ВСІ ІНШІ – ВЖЕ В 2016 РОЦІ

– Ми говоримо про військовослужбовців, про їх захист, говорили про протезування трішки, поставимо три крапки в цій темі, пізніше продовжимо. Тому що є ще одна дуже резонансна тема – отримання статусу учасника бойових дій. Власне, пане Василю, найостанніша цифра на зараз? Скільки військовослужбовців отримали цей статус?

– На сьогодні ми можемо говорити, що цей статус десь отримали 220 тисяч військовослужбовців. Минулий рік ми якраз вживали всі заходи для того, щоб форму соціального захисту для військовослужбовців надати всім. Це було 158 тисяч у минулому році і всі інші – це вже в 2016 році.

– Як ви оцінюєте цю цифру, враховуючи те, що, знову ж таки, те саме громадянське суспільство каже, що насправді реальних учасників бойових дій, особливо тих, хто стояв на першій лінії оборони, набагато менше? І чи синхронізує ці от дані Мінсоцполітики з даними, можливо, МВС, СБУ, які теж виявляють таких от фейкових учасників бойових дій?

– Я хотів уточнити, що в 2014 році статус учасника бойових дій надавала служба у справах ветеранів. Коли ми прийшли, ми зрозуміли, що форма соціального захисту, єдине, що держава могла на той час запропонувати – статус учасника бойових дій. І ми тоді передали прийняття рішення до всіх збройних формувань. І сьогодні не Мінсоцполітики надає, і не служба у справах ветеранів. Це надають Збройні сили, Нацгвардія, СБУ, всі збройні підрозділи мають свою комісію і вони надають. Єдине, що вони звітують до служби у справах ветеранів для того, щоб розуміти загальну кількість, скільки всього надано. Що стосується яким чином це надається – ясно, що система соціального захисту не ідеальна. Тому що вона скопійована з радянської системи, яка побудована на системі обіцянок, що там ви в черзі щось отримуєте, там в межах поза черги, і ще, і так далі. А потім із позачерговиків черга і такими обіцянками протянули після Другої світової війни.

– До речі, давайте про черги одразу. Скільки в черзі стоїть військовослужбовців на отримання житла, скільки житла уже отримали?

– Таку статистику Мінсоцполітики не веде. Це, можливо, ви хотіли уточнити по закупівлі житла для сімей загиблих? Тобто в минулому році через субвенцію, я повторюю, що не Мінсоцполітики, це Мінсоцполітики надає територіальним громадам, вірніше апаратам адміністрацій, які закуповують житло для сімей загиблих.

– Так скільки було закуплено?

– У минулому році було закуплено 642 квартири. І приблизно на таку ж кількість у цьому році планується здійснити закупівель – це стосується сімей загиблих. Все, що стосується інших – надання житла військовослужбовцю, учасникам бойових дій, централізованої програми фінансування на сьогодні немає. Тобто це можливо забезпечувати тільки шляхом місцевих бюджетів.

ЯКЩО ОТРИМАЛИ СТАТУС УЧАСНИКА БОЙОВИХ ДІЙ ТІ ДОБРОВОЛЬЦІ, ХТО НЕ ПРИЄДНАЛИСЯ ДО ЗСУ, ТО ЦЕ БІЛЬШЕ ВИКЛЮЧЕННЯ, НІЖ ПРАВИЛО

– Є проблеми зі статусом учасника бойових дій саме для добровольців. Які саме проблеми, як вони вирішуються? Розкажіть.

– Перша проблема – це, як ви пам'ятаєте, що фактично ці люди взяли зброю, пішли захищати Україну, незважаючи на чинне законодавство. А потім ця війна визнана була Антитерористичною операцією. І те, що можливо в умовах війни, неможливо в умовах мирної ситуації. І коли ми навіть опрацьовували тоді, яким чином надати статус учасника бойових дій учасникам добровольчих батальйонів, якщо пам'ятаєте, це розділились на добровольчі батальйони, які приєдналися до Збройних сил, і тоді вони через військові частини отримували. І головною проблемою стала довідка центру АТЦ – це центр СБУ. І отримання статусу добровольців, тих хто, наприклад, поранений, – їм потрібно було лікуватись при допомозі соціальних служб, наприклад, "Правого сектору", інших батальйонів, вони отримували через посередництво цих представників. А ті, хто не були поранені фактично, якщо вони зверталися, то ясно, що Антитерористичний центр СБУ міг їх опитати: "А ви випадково не на війні були? Людей там не вбивали випадково?" І згідно українського законодавства це починається кримінальна відповідальність дуже серйозна. Це зупиняло надання отримання цього статусу, тому що…

– …вони просто не зверталися за отриманням статусу...

– ...фактично, згідно чинного законодавства це була велика загроза для них, тому що їх будуть притягати до відповідальності. Якби вони не порушили, то б вони не захистили Україну.

– Зараз змінилася ситуація? От ті добровольці, які не увійшли до Збройних сил України, як вони отримують статус учасника?

– Ситуація також не змінилася, тому що, по великому рахунку, там залишилась ця довідка. І тому якщо отримали статус учасника бойових дій ті, хто не приєдналися, то це більше виключення, ніж правило.

– Що з цим робити? Як цю проблему подолати? Адже люди воювали.

– Як ви знаєте, вчора був проголосований закон про амністію, в тому числі для учасників добровольчих формувань. Я думаю, що це допоможе. Ну і плюс, відповідно, потрібна активна законодавча робота, тому що нинішня система бюрократизації надання статусу з довідками, з обмеженнями, і так званим АТЦ – це ті фактори, які обмежують, на жаль, надання соціального захисту. І коли я з хлопцями говорив, з друзями своїми, які після Майдану пішли воювати – це ті, хто зі мною в університеті навчався, факультет кібернетики, слов'янська філологія…

– Вони пішли добровольцями, правильно?

– Вони пішли добровольцями, зараз вони вже мають контракти, або офіційно служать. Тобто в мене відповідальність більше перед ними, тому що це люди, які самостійно мене запитують "що ви змінили?" і радіють, як малі діти, коли у нас є якісь успіхи. Тому для того щоб цю ситуацію змінити, її треба змінювати комплексно. Наприклад, комплексно переглядати соціальний пакет для військовослужбовців. І ми це ініціювали, на сьогоднішній день підтриманий у комітетах у справах ветеранів, учасників АТО і громадськістю. І надання комплексних послуг з реабілітації, як я говорив, тобто всі ці заходи. Єдине, що їх дуже активно потрібно прискорювати…

– Тому що це, як і ринок протезування, насправді розтягується в часі, а потрібно воно уже на вчора, як кажуть.

– Абсолютно.

Ольга Калиновська, "5 канал"

ЕФІРНУ ВЕРСІЮ ІНТЕРВ’Ю ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩

Попередній матеріал
Порошенко нагородив заступника генсека НАТО українським орденом
Наступний матеріал
Вперше за роки президентства Обама прибув до Іспанії з офіційним візитом

Гройсман доручив Мінсоцполітики завершити соцвиплати ветеранам

Сім'ї загиблих волонтерів в АТО отримуватимуть грошову допомогу від держави – Мінсоцполітики

Мінсоцполітики має намір зупинити соцвиплати 350 тис. фіктивних переселенців - Розенко

Мінсоцполітики направило кошти на закупівлю 633 квартир для сімей загиблих у зоні АТО бійців