5 канал

Олексій Філатов: Віднині суддю під час вчинення злочину можна затримати без згоди Вищої ради правосуддя

"Батько" конституційної реформи у галузі судочинства, заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов у програмі "Погляд" на "5 каналі" розповів, чим нинішня новела у царині правосуддя краща за попередні, коли суди стануть справедливими, та чому Україна досі не визнала Римського статуту

КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА ЦЕ СПІЛЬНИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ПРОДУКТ, А НЕ ТЕ ЩО БАНКОВА ПРИНЕСЛА І ХТОСЬ ТАМ ОСВЯТИВ, ЯК ЦЕ ІНОДІ БУВАЛО РАНІШЕ

– Вас називають ідеологом, "батьком" конституційної реформи. Ви погоджуєтеся з таким трактуванням?

– Це занадто гучно, напевно, для моєї ролі. Ви знаєте, що багато людей працювали над цією реформою. Президент створив Конституційну комісію, там понад 60 експертів…

– Але в будь-якій конституційній комісії, при будь-якому президенті, як правило, ключову скрипку грає Банкова і, в її особі – ви цього разу.

– В даному випадку це не так, тому що я, власне, єдиний був представник від Президента в цій Комісії. І повірте, було непросто модерувати дискусію знаних конституціоналістів і багатьох практикуючих юристів, міжнародних експертів. Це дійсно є спільний експертний продукт, а не те що Банкова принесла, і хтось там освятив, як це іноді бувало раніше.

– Гаразд, про основне побоювання, яке виникало у політиків, і не тільки у політиків – це політична залежність судів. У нинішніх змінах нібито все передбачено для того, щоб ніхто не впливав на суддів. Але почнемо з найдрібнішої деталі – посвідчення суддям підписує Президент. Чому цю норму залишили? Ну й далі пройдемося по більш практичних прикладних аспектах політичного впливу.

– Давайте спочатку подивимося в цілому. Що таке політична залежність у контексті нинішньої Конституції? За нинішньою Конституцією суддю призначає на п’ять років Президент, і парламент призначає безстроково – це є конституційні норми. Хто призначає, той має той чи інший вплив. Завдання, яке стояло перед Конституційною комісією – зробити так, щоб цей вплив був ліквідований. Або, якщо його неможливо ліквідувати взагалі, то мінімізований настільки, наскільки це можливо зробити з практичної і реалістичної точки зору. Для цього непотрібно видумувати якийсь український велосипед, потрібно дивитися на європейські стандарти. Ви, можливо, чули, що Конституційна комісія досить тісно співпрацювала у своїй роботі з Венеційською комісією. І одним з орієнтирів своєї роботи мала виконання тих рекомендацій, які Венеційська комісія робила, напевне, більш ніж 10 років. Але вони не виконувалися з тих чи інших переважно політичних причин. І в тому числі серед цих рекомендацій багато стосувалося саме політичної залежності судової влади. Її певного підкореного статусу, а не незалежного, порівняно з іншими гілками влади, в той час як, у принципі, всі три гілки – виконавча, законодавча і судова влада – мають бути незалежними і рівновіддаленими одне від одного.

ПРЕЗИДЕНТ НЕ МОЖЕ ПРИЗНАЧИТИ У ВИЩУ РАДУ ПРАВОСУДДЯ СПІВРОБІТНИКА АДМІНІСТРАЦІЇ. ПАРЛАМЕНТ НЕ МОЖЕ ПРИЗНАЧИТИ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА. ЦЕ МАЮТЬ БУТИ ПРОФЕСІЙНІ ЛЮДИ

Яким чином досягається незалежність у цьому проекті? Створюється неполітичний професійний орган – Вища рада правосуддя. Там призначають і Президент, і парламент певних представників. Але більшість у цьому органі складають самі судді, які обираються з суддів, що не менш важливо. Президент, парламент так само, як і з’їзд адвокатів як орган адвокатського самоврядування, так само, як з’їзд юристів-науковців, Всеукраїнська конференція працівників прокуратури, яка є органом прокурорського самоврядування – всі призначають по рівній кількості: по дві особи. Але ці особи не можуть не відповідати критеріям політичної нейтральності. Президент не може призначити співробітника Адміністрації. Парламент не може призначити народного депутата. Це мають бути професійні люди. Професійні, я маю на увазі, з відповідною кваліфікацією у сфері права, і вони мають відповідати критерію політичної нейтральності.

– Олексію, Андрій Портнов, який працював до вас, на вашій посаді, теж був професіоналом. І це можуть підтвердити інші фахівці, але, тим не менше, він був інструментом політичної боротьби…

– Але він був членом Вищої ради юстиції.

ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД НЕ ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ, А ЗАЛИШАЄ ТІ ПОВНОВАЖЕННЯ, ЯКІ Є У ПРЕЗИДЕНТА НА СЬОГОДНІ ЗА ЧИННОЮ КОНСТИТУЦІЄЮ

– І був членом Вищої ради юстиції, так. Тому аргумент про професіоналів у таких органах та їхню політичну незаангажованість – він такий собі, з точки зору журналіста чи будь-кого, хто нас зараз слухає. Перехідний період – два роки, який дає Президенту можливість створювати, реорганізовувати суди, назначати суддів, звільняти. Він навіщо? Це майже же до кінця його каденції.

– По-перше, я би сказав, що він не дає можливість, а залишає ті повноваження, які є у Президента на сьогодні за чинною Конституцією. І ми розуміємо, що в будь-який перехідний період нам необхідно забезпечити сталість виконання судовою владою своїх функцій, певну сталість системи. Звичайно, що зараз будь-яка реформа буде викликати певну турбулентність. Якщо ця турбулентність буде накладатися на політичну ситуацію, і ми будемо, наприклад, у парламенті приймати одразу всі рішення про утворення і ліквідацію судів, там з дня Ікс, наприклад, з вересня, коли ми, сподіваємося, Конституція у зміненому вигляді вступить в силу. Чи додасть це судовій владі політичної незалежності на сьогодні? Є припущення, що навряд чи. Ми досить довго обговорювали з колегами по Конституційній комісії, з експертами Венеціанської комісії це питання: яким чином це зробити так, щоб цей перехідний період був максимально гладкий і ми не отримали зворотного ефекту порівняно з тим, якого ми хочемо досягти – забезпечити  деполітизацію і незалежність судової влади. Тому було прийняте таке перехідне рішення, що за Президентом збережеться це право на перехідний період. Тим більше, що цей перехідний період має співпасти з адміністративно-територіальною реформою, і з врегулюванням конфлікту на Сході України. І ці питання певним чином взаємопов’язані.

МИ ЛИШЕ ГОВОРИМО ПРО ТЕ, ЩО ФОРМАЛЬНО ЮРИДИЧНО У НАС НЕМАЄ ОГОЛОШЕНОГО СТАНУ ВІЙНИ. ВІЙНА І СТАН ВІЙНИ ЯК ЮРИДИЧНИЙ ФАКТ, ЯК КОНСТИТУЦІЙНА ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ – ЦЕ РІЗНІ РЕЧІ

– Яку роль взагалі аргумент про конфлікт на Сході України, як ви його називаєте, відіграв в ухваленні конституційних норм? Деякі фракції, зокрема "Радикальної партії", деякі представники "Батьківщини" і "Самопомочі" кажуть про те, що фактично Україна де-факто перебуває у стані війни і Конституція забороняє ухвалювати конституційні зміни в період війни.

– Коли ми кажемо про Конституцію, ми маємо розмовляти конституційними категоріями. Категоріями перш за все юридичними, а не політичними. Ми можемо сказати, що у нас Конституція передбачає абсолютно чітку юридичну категорію – що таке стан війни. І чітку конституційну процедуру: яким чином виникає такий юридичний факт, як стан війни? Ця процедура не виконана, на сьогодні юридичного факту стану війни в Україні немає. Ми його не оголошували як стан війни з юридичної точки зору, і це питання як ви, я впевнений, знаєте, було предметом розгляду Конституційного суду. Деякі конституційні судді, до речі, висловили свої окремі думки, вони мають іншу думку, але більшість складу схилилися…

…зокрема Шишкін…

– ...до рішення про те, що наразі немає перешкод, які передбачала Конституція. Зокрема й оголошеного стану війни для внесення змін до Конституції. Це суто юридичний бік справи.

– Гаразд, але чи тоді не виникає ситуація, в якій ми фактично визнаємо, що війни в нас немає, ухвалюючи будь-які конституційні зміни?

– Ні, це не так. Ми лише говоримо про те, що формально юридично у нас немає оголошеного стану війни. Війна і стан війни як юридичний факт, як конституційна правова категорія – це різні речі.

– Але з точки зору міжнародного права у нас все одно є війна, бо є присутність іноземних військ на території країни. І не важливо: чинили опір у Криму чи не чинили.

– Але зараз ми ведемо мову про те, чи можливо з точки зору української Конституції і певних норм цієї Конституції, і певних встановлених нею заборон, змінювати Конституцію. Правда?

– Так.

– І розглядаючи саме конституційні норми і заборони, ми оцінюємо, чи дана ситуація у нас є такою з точки зору конституційних норм, що не дозволяє вносити до неї зміни, чи ми можемо це робити. З точки зору конституційних норм, з юридичної точки зору ми можемо це робити, а з точки зору потреби судової реформи в суспільстві – ми маємо це робити, і маємо це робити якнайшвидше.

СУДДІ НАДАЄТЬСЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ІМУНІТЕТ. ТОБТО СУДДЯ НЕ НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ДІЇ І НЕ МОЖЕ БУТИ ПРИТЯГНУТИЙ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ДІЇ, ЯКІ ВІН ВЧИНЯЄ ЯК СУДДЯ

– Гаразд. Ми не можемо вникати глибоко в багато моментів, оскільки всього 20 хвилин інтерв’ю, але все ж таки. Щодо суддівського імунітету. Межа між суддівською помилкою і з винесенням завідомо неправомірного рішення є достатньо тонкою. У нинішніх змінах, які сьогодні ухвалила Верховна Рада, якщо прокуратура вирішить, що суддя виніс завідомо неправомірне рішення, його можна арештувати. Чи не буде це використовуватися політиками, Президентом, Банковою, іншими – олігархами, які мають вплив на прокуратуру, на суддів? Чи не буде це можливістю тиску на суддів?

– Я би поставив це питання у двох аспектах. По-перше, стаття Кримінального кодексу, яка передбачає покарання за завідомо неправосудне рішення. Це склад злочину, який дуже складно доводиться. І в нас є, напевне, унікальні випадки, унікальні кримінальні справи, де винесені обвинувальні вироки по цьому складу злочину. Але, тим не менше, у нас є і інша ситуація, і вона виглядає так, що дуже часто прокурор, якому не подобається те чи інше рішення, він вносить до ЄРДР інформацію про вчинення злочину, а саме винесення завідомо неправосудного рішення. Така проблема є, ви цілком праві. Але є і інший бік цієї справи. Ми бачимо, що притягнути суддю до відповідальності за злочини, які він вчиняє не як суддя, а як звичайний громадянин, або навіть за адміністративні проступки, наприклад, коли він керує в нетверезому стані автомобілем і його зупиняє патрульна поліція, але вона не може застосувати до нього ніякі заходи у вигляді затримання, тому що все, що вони мають зробити, встановивши його особу судді, – відпустити. Це непроста проблема, і ми мали знайти тут певний баланс. І також було предметом досить довгої дискусії на засіданнях Конституційної комісії – як знайти цей баланс? Як з одного боку дати можливість притягати суддю до відповідальності, коли він вчиняє злочин або проступок не як суддя, в тому числі корупційні злочини. А з іншого боку, як забезпечити суддівську незалежність. Було вирішено таким чином, що судді надається функціональний імунітет. Так само, як це присутньо у законодавстві багатьох країн. Тобто суддя не несе відповідальності за дії і не може бути притягнутий до відповідальності за дії, які він вчиняє як суддя. Якщо він формує правову позицію по справі, то це є його роль як судді, він може мати ту чи іншу думку як суддя. І його не можна притягнути до відповідальності за його думку, яку він викладає у формі судового рішення. Якщо тільки не довести, що це зроблено зі злочинним умислом, або внаслідок певних корупційних дій і так далі. Але в законі, який приймається одночасно з цими конституційними змінами, передбачені й інші запобіжники, які не будуть дозволяти заарештовувати суддю за винесене рішення, з боку правоохоронних органів вчинення відповідних дій. Суддя може бути дійсно затриманий. Але по-перше, для цього зазвичай потрібно згоду Вищої ради правосуддя – це перший запобіжник. Згода Вищої ради правосуддя не потрібна тільки тоді, коли суддя затримується під час вчинення, або одразу після вчинення тяжкого злочину, і тільки для того, щоб або попередити чи відвернути наслідки цього злочину, або забезпечити докази цього злочину. Таким чином, щоб можна було зафіксувати відповідні факти, відповідні дії.

– Винесення неправосудного рішення, неправомірного рішення це може бути…?

– Не підпадає під жодну з цих категорій.

МИ НЕ ПОВИННІ ДУРИТИ ПРОСТИХ ГРОМАДЯН, КАЖУЧИ, ЩО З 1 СІЧНЯ 2017 РОКУ, КОЛИ СУТТЄВО ПІДВИЩИТЬСЯ РІВЕНЬ СУДДІВСЬКОЇ ВИНАГОРОДИ, У НАС ВСІ СУДДІ ПОЧНУТЬ ВИНОСИТИ СПРАВЕДЛИВІ РІШЕННЯ. ТАКОГО НЕ СТАНЕТЬСЯ. ЦЕ ЕВОЛЮЦІЙНИЙ І ПОСТУПОВИЙ ПРОЦЕС

– Не підпадає. Гаразд, щоб ви могли взагалі пообіцяти, які зміни відбудуться найближчим часом, простому українцю, який іде в суд. Що його там чекає? І коли можна буде чекати на справедливі суди, об’єктивно?

– Об’єктивно я хотів би відповісти на це запитання як юрист. У нас ніхто не може дати гарантії, що з дня Ікс суди почнуть виносити законні і справедливі рішення. Ми не повинні дурити простих громадян, кажучи, що з 1 січня 2017 року, наприклад, коли суттєво підвищиться рівень суддівської винагороди, що передбачено щойно проголосованим законом…

– …яка, до речі, зарплата виходить?..

– … у нас всі судді почнуть виносити справедливі рішення. Такого не станеться. Це еволюційний і поступовий процес, і багато ще рішень потрібно прийняти. Рішення, проголосовані сьогодні – зміни до Конституції і базовий закон про судоустрій і статус суддів – це лише початок того, що потрібно зробити. Потрібно закінчити з нормативним забезпеченням реформи, а це означає, що нам потрібно прийняти закон про Вищу раду правосуддя, зміни до п’ятьох процесуальних кодексів, закон про адвокатуру і так далі. Потрібно забезпечити інституційні зміни, створити новий Верховний суд, кадрово сформувати його, потрібно забезпечити кадрове оновлення суддівського корпусу. Виконати всі ті процедури кваліфікаційного оцінювання, які передбачені як змінами до Конституції, так прийнятим ще минулого року законом про забезпечення права на справедливий суд. Відсіяти тих суддів, які не відповідають критеріям професійної компетентності, етики і доброчесності. Провести конкурси на ті посади, які звільнилися. Це досить об’ємна і тривала робота. Але якщо ми не рухаємося цим шляхом, ми не можемо отримати результат. Якщо ми рухаємося цим шляхом, ми маємо шанс зробити так, щоб суд у нас був справедливий, виносив рішення, керуючись верховенством права. Забезпечував виконання цих рішень шляхом судового контролю. Це ще одна також велика тема, якою буде потрібно займатися – виконання судових рішень. Тому що, до речі, переважна більшість скарг, які подаються проти України до Європейського суду з прав людини, стосується не стільки самих судових рішень, скільки їх невиконання. Тому ще багато роботи попереду.

МИ Ж НЕ ДОВІРЯЄМО БУДЬ-КОМУ ПРОВЕДЕННЯ ХІРУРГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ. ЦЯ ЛЮДИНА МАЄ МАТИ НЕ ТІЛЬКИ ОСВІТУ, А Й ВІДПОВІДНИЙ ДОПУСК ДО ЛІКАРСЬКОЇ ПРОФЕСІЇ. ТЕ САМЕ З АДВОКАТОМ

– І ще одне побоювання, яке є і в професійному середовищі, і серед простих людей – це так звана диктатура адвокатури. Людина не зможе звернутися до суду самостійно, навіть якщо вона є юристом, якщо вона не є адвокатом і не має адвоката, тобто... Простою мовою кажучи, бідна людина не може собі дозволити право на суд. Як це розуміти, як ви це "продасте", так би мовити, людям?

– Простою мовою кажучи, це є великий міф.

– Чому?

– Якщо уважно подивитися відповідні положення змін до Конституції, йдеться про те, що для захисту трудових, соціальних, виборчих прав громадян у справах, щодо захисту прав неповнолітніх, недієздатних чи частково дієздатних людей і в інших справах, зокрема в малозначних справах, тобто тих, які стосуються соціально незахищених верств населення – адвокат не потрібен. Конституційні норми прямо передбачають, що закон може встановлювати ці виключення, і закон їх безперечно встановить. Що стосується малозначних справ, то навіть поточні проекти процесуальних кодексів, які обговорюються зараз, передбачають, що малозначною справою буде визнаватися справа з ціною позову до 2 мільйонів гривень. Думаю, що 99% простих громадян чи навіть більше, попадуть у ці виключення і на них ніяк не позначиться введення цієї норми. Але для складних справ, там де дійсно потрібне професійне представництво – це будуть здійснювати адвокати. До речі, Україна, напевно, є чи не єдиною країною, яка є членом Ради Європи, де наразі будь-хто може прийти до суду з довіреністю у будь-якій справі, хоча для кримінальних справ і сьогодні Кримінально-процесуальний кодекс встановлює специфіку щодо діяльності адвокатів як захисників. І ми не маємо іншого виходу, як рухатися до європейських стандартів. Що таке професійне представництво? Це створюється не для того, щоб адвокати заробляли гроші. Це створюється для того, щоб ті, хто представляє людину в судах, по-перше, відповідали і дотримувалися професійних та етичних стандартів, і по-друге, несли за це відповідальність. Так само як це з лікарями, так само як з будь-якою професією, де професійна діяльність може мати позитивні або суттєво негативні наслідки для інтересів людини. Ми ж не довіряємо будь-кому проведення хірургічних операцій. Ця людина має мати не тільки освіту, а й відповідний допуск до лікарської професії. Те саме з адвокатом.

ЦІ ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ, ЗАПРОПОНОВАНІ ПРЕЗИДЕНТОМ, ВПЕРШЕ ПЕРЕДБАЧАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ ВИЗНАННЯ ЮРИСДИКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ

– І ще таке питання: правозахисники також стурбовані тим, що всупереч нашим зобов’язанням за Угодою про асоціацію з Європейським Союзом, у пропонованому й ухваленому сьогодні варіанті конституційних змін було… сама можливість Римського статуту, завдяки якому ми змогли б довести, скажімо, агресію Російської Федерації в Міжнародному кримінальному суді, не просто відтермінована, а сама можливість її ратифікації відкладена на три роки. Тобто не раніше, ніж за три роки, ми можемо ратифікувати Римський статут, який дозволить нам бути присутніми в Міжнародному кримінальному суді. В той же час юрисдикцію цього суду ми визнали. Тобто будь-яка третя сторона, будь-хто може збирати, скажімо, докази проти України. І провадження відповідне вже є в цьому суді, але ми не маємо можливості впливу на призначення суддів. У принципі, ніяких прав у нас немає, лише обов’язки. Чому таке рішення було ухвалене? І ми знаємо, що вже не вперше відіграли ключову роль політичні причини. Це побоювання Президента чи Банкової бути притягнутими до Міжнародного кримінального суду чи щось інше?

– Я думаю, що це не має ніякого відношення до позиції Адміністрації Президента чи самого Президента стосовно себе. Це може мати відношення стосовно військово-політичної ситуації. Ми розуміємо, що можуть бути різні обставини, різні чинники, як використовується звернення до Міжнародного кримінального суду. Але я пропонував би з іншої точки зору подивитися на це питання. По-перше, Конституція вперше передбачає таку можливість. Раніше її не було. І саме ця ініціатива, ці зміни до Конституції, запропоновані Президентом, вперше передбачають можливість визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду. По-друге, ми бачимо, що той період, який ми зволікали з прийняттям змін до Конституції з різних причин, переважно політичних, уже з’їв частину цього трирічного терміну. Якщо б ми почали раніше, ми б раніше змогли приблизити цей строк, коли ми в повному обсязі зможемо ратифікувати Римський статут.

– Чому не зараз? Чому три роки?

– Було прийнято таке рішення з урахуванням військово-політичних факторів, а не юридичних.

– Тобто побоювалися, що наших військових будуть притягувати, так?

– Я думаю, що підстав побоювання щодо того, що будуть нести відповідальність, або притягувати до відповідальності українських військових, принаймні я таких підстав не знаю. А те, що ці інструменти можуть бути використані в певній політичній чи медійній площині, такі ризики, звичайно, є.

– Було в мене останнє запитання щодо голосування Оппоблоку. Я знаю, що ви агітували в парламенті голосувати за конституційні зміни. І ви розумієте, що в суспільстві будуть питання: чи буде притягнутий Юрій Бойко після того, як Оппоблок голосував за конституційні зміни, чи ні?

– Це мають вирішувати відповідні правоохоронні органи та суд – чи є підстави для притягнення будь-якої особи до відповідальності.

– Це знаковий момент, будемо спостерігати, як це вплине на розгляд в судах їхніх справ.

Тетяна Даниленко, "5 канал"

Попередній матеріал
Залізнична аварія в США: 11 вагонів з нафтою перевернулися і вибухнули
Наступний матеріал
Автор закону про зниження акцизу на імпорт вживаних авто має намір заблокувати ухвалене рішення

"Історичний шанс" – Саакашвілі прокоментував сьогоднішні судові реформи

Нова редакція законопроекту щодо суддів не гарантує повної судової реформи – експерт

Порошенко закликав Раду підтримати зміни до Конституції щодо судової реформи