Голова "Укравтодору" про свою зарплату, основну біду українців та де брати гроші на ремонт доріг

Славомір Новак у програмі "Рандеву" розповів про децентралізацію доріг та суми державного фінансування

– Голова "Укравтодору", пані та панове, Славомір Новак у "Рандеву". Мої вітання, я рада вас бачити.

Радий вас бачити.

Ви надзвичайно гарно виглядаєте. Я спробую протягом цих 50 хвилин не закохатися.

Ви краще!

Так? Дякую. Для того, щоб наша розмова була конструктивною, хочу одразу перейти до питання, яке передусім цікавить українців, вони його адресували до вас у фейсбуці, і я це чую повсюди. Як рухається містом новий голова "Укравтодору", вам комфортно зараз, ну принаймні в Києві, центр столиці, показовий варіант.

Так, у Києві дуже комфортно. Якщо дозволите, я буду говорити польською, тому що я ще вчу українську.

Немає питань, нам навіть приємніше, коли польською, ніж російською.

Я так думаю також. Київ дуже гарне місто, велика європейська метрополія з гарною архітектурою, і мені дуже приємно, що тут є дуже багато міст із польським слідом, є пам’ятник Словацькому, багато-багато гарних місць. Дуже приємно знаходитися в Києві, коли приходить весна. Моїй родині тут теж сподобалося. Були тут на Різдво, зараз приїдуть знову на Великдень і будемо разом тут святкувати.

Хто вас запросив, це пан Володимир Омелян, я правильно розумію?

Так.

Як це відбувалося і чому тут, адже мотивація пана Войцеха Балчуна нам відома – це зарплата близько 360 тисяч гривень на місяць, у вас нині 12 тисяч?

Так, 12 тисяч, плюс зараз погодили премію. Зарплата в Україні – це є складна тема, бо та пропозиція, на яку я погодився, це великий виклик для мене з огляду на мій життєвий досвід і мої стосунки з багатьма українськими друзями. Тож я вирішив погодитися. Очевидно, що гроші – не найважливіше, але важливі для проживання, тому я закрив свою фірму. Протягом 10 років я був депутатом, 6 років міністром транспорту, будівництва та морського господарства в Польщі. Отже, після закінчення політичної кар’єри я започаткував власну підприємницьку діяльність з офісами в Лондоні, Англії, Брюсселі, Бельгії при європейському парламенті, а також у Варшаві. І я так собі подумав, що місце, де треба дуже допомагати з європейською інтеграцією – це Україна. І після довгої відсутності я відновив зустрічі з моїми друзями тут, в Україні. І, як кажуть, слово за слово, отримав пропозицію від міністра Омеляна. Мав зустріч із прем’єром Гройсманом, який теж зробив пропозицію, і так почалась моя історія із українськими дорогами . Велика, дехто каже самогубна місія. Але побачимо, як воно піде. По-перше, це моя місія, бо я не мусив цього робити. У мене була успішна фірма, яку я мав закрити, бо міг бути конфлікт інтересів. Щоб діяльність була пристойною та прозорою, не можна поєднувати комерційну діяльність із публічною, тож я мусив закрити свою комерційну діяльність і присвятити себе цій роботі, бо базовою мотивацією переходу на цю роботу було бажання допомогти Україні, бо я вірю в те, що об’єднаній Європі потрібна Україна, а Україні потрібні Європа. Це є найкраще вирішення питань обох батьківщин, щоб це було разом.

Про свої перші дні на посаді ви сказали, що ходили весь час з круглими очима. Я зараз маю цитату вашу: "Після перших днів роботи в "Укравтодор" я ходив з круглими очима, але це тільки підтверджує, наскільки це великий виклик для мене. Для справжнього чоловіка тільки виклики мають взагалі якесь значення". Сьогоднішню ситуацію з дорогами ви порівнюєте з Польщею 20 років тому. Цитата теж навздогін: "Я порівняв би сьогоднішню ситуацію на українських дорогах із ситуацією в Польщі 20 років тому, коли не було грошей на утримання, не було грошей на ремонт доріг і Польща переживала подібну кризу". Знаєте, я була здивована, в одному інтерв’ю ви сказали, що вважаєте, що українці перебільшують корупційність тої системи, яка існувала у нас із дорогами. Ви кажете, що ситуація насправді не така вже й критична, і стверджуєте, що певний час ви придивлялися до України, до українців, і вам здається, що в Україні надто велика схильність до перебільшення взагалі такого явища як корупція. В чому біда, чому роками ми їздимо по цих жахливих дорогах? Ми не їздимо, ми намагаємося їздити, але в нас не завжди виходить.

Я теж їжджу по українських дорогах і кожного тижня я особисто інспектую прогрес нашої діяльності. Зараз щодо ямкового ремонту і на початку будівельного сезону, що є зараз. Тобто я бачу, яким є стан доріг, і це правда, він фатальний. Ця ситуація на дорогах склалась не вчора, чи тиждень тому, це результат постійного занедбання доріг протягом останніх 20 років, це результат хронічного недофінансування. Наведу лише один приклад. Тільки на утримання доріг взимку, тобто для снігоочисних машин, витрачаємо 100 мільйонів євро щороку, це приблизно 2, 6 мільярди гривень.

В рік?

В рік. А на весь рік наш бюджет на утримання – 4 мільярди гривень. На цілий рік. А тепер таке, поляки мають 2,6 мільярди гривень на 19 тисяч кілометрів доріг, а в Україні маємо 4 мільярди на 170 тисяч кілометрів доріг. Можете порівняти невідповідність щодо коштів на утримання доріг, це по-перше. По-друге, не буду наводити інших цифр, але коли я був міністром інфраструктури Польщі, я був відповідальний за бюджет в 10 мільярдів євро на рік на всі підрозділи, якими керував. Але тільки на дороги виділялося 4-5 мільярдів на будівництво. Тут знову бачимо гігантський дисбаланс, оскільки протягом останніх 20-25 років Україна витрачала невеликі кошти на будівництво та утримання доріг, результат усі бачимо. Тож мусимо відверто людям сказати, прямо в очі, бо я підтримую відкритий діалог, і треба сказати, ситуація ще довго не виправиться. Дуже відкрито треба про це сказати. Якщо рівень фінансування буде на тому рівні, який є сьогодні, значить всупереч тому, що кажуть політики, я як керівник "Укравтодору" маю 5 мільярдів гривень на будівництво доріг, 5 мільярдів на всю мережу доріг, плюс, можливо, 2 мільярди на ямковий ремонт. І треба відверто сказати – без радикального збільшення фінансування на дороги не виправимо ситуацію на українських дорогах. Є абсолютна кореляція між фінансуванням та якістю доріг.

Де шукати ці гроші, це залучення іноземних кредиторів, я правильно розумію?

Іноземні кредитори – одне джерело, але нам теж потрібне пряме фінансування із державного бюджету, з податків громадян. Маю надію, що Дорожній фонд запрацює з початку 2018 року і стане фундаментальною зміною. Те, що ми зробили в Польщі, дозволило робити довготермінове планування. Це нам дозволить планувати за терміни довші, ніж рік. Ви мене питали, в чому біда українських доріг. А біда в тому, що кожного року політики вирішують, скільки на цей рік виділимо грошей на дороги. І наш підрозділ у січні-лютому не знав, скільки грошей отримає на цей рік. Наприклад, у 2016 році уряд вирішив виділити додаткові кошти на дороги, але вони прийшли в серпні і вересні. Що можна зробити в Україні, як і в Польщі, де однаковий клімат, будівництво відбувається найдовше до листопада. Отже маємо чотири місяці для будівництва доріг. Що можна побудувати за чотири місяці? Отже, якщо питаємо, в чому біда, в чому виникають корупційні мотиви, так це в тому, що існує режим річного виділення грошей. Якщо влада, Верховна Рада, уряд виділяють кошти, як у цьому році, в січні-лютому, можемо швидко оголошувати тендери, заходити на будівельні майданчики і починати роботу. Але, якщо нам будуть виділяти кошти всередині року і потім приходять з претензіями, чому ви не дали гроші до кінця року? То в кінці року на служби нижчого рівня "Укравтодру" буде тиск щодо швидкого витрачання грошей. Не видадуть – отримають догану. Але можуть видавати на будь-яке глупство, на непотрібні ремонти. Для чого? У мене є інший підхід до цього. Я вважаю, що, по-перше, треба спланувати. По-друге, отримати на це довготермінове фінансування, розписати довготермінові закупівлі, бо дороги швидко не будуються, будівництво триває два, три, чотири роки. Якщо хочемо мати добру якість за дешеві кошти, мусимо це передбачити на багато років наперед. Ця "махіна" запрацює повільно, але вона запрацює, будуть результати. Перші – цього року. Але насправді вистрелить ця "махіна" тільки наступного року за наявності довготермінового планування. Отже мусимо змінити підхід до планування будівництва доріг з такого "давай-давай", коли політики кажуть: "о’кей, робимо дороги" і всі мають кинутись на дороги. Ні, тут треба спокійно запланувати та почати роботу. Як її почнемо, то з'являться європейські фірми, робітники будуть краще заробляти і насправді будемо мати кращі дороги в Україні. А якщо буде такий режим швидкого освоєння грошей, то буде тиск щодо безглуздих витрат або ризик втрати фінансування.

Як я, українка, можу бути впевнена, що Славомір Новак проконтролює на 100% гроші, які виділені на дороги, підуть на дороги?

Не можу з упевненістю сказати, що всі керівники "Укравтодору"  можуть сказати, що їх руки нічого не крали і не мають відношення до корупції. Я не знаю, але маю такий підхід, що якщо є мінімальні підозри, що щось не так, відразу звільняюсь від тих, щодо яких маю підозри. Мій внутрішній кодекс, мій антикорупційний генотип не дозволяє навіть дрібні компроміси з такими схемами, бо врешті-решт кожен має тільки одне обличчя й одне прізвище і я не хочу з цим тут ризикувати, бо мої ставки тут є занадто високі. У зв’язку з цим я не піду на жодні компроміси з корупційними схемами. Не можу з упевненістю сказати, що щось точно відбулось, але зараз усі тендери відбуваються через Prozorro, бо це добра система. По-друге, ми запровадили технічні стандарти та додаткові технічні умови. І умови торгів, щоб у них могли брати участь фірми зі стабільною діяльністю, технологічною стабільністю, які можуть надати довгі гарантії на якість доріг. І, по-третє, якщо я маю будь-яку тінь сумніву щодо чистоти людини – не працюю з нею. Такий у мене підхід. З іншого боку, мені не подобається, що базовим закидом по відношенню до кожного, без будь-яких доказів, кажуть, що ця людина корумпована. Я вже багато чув таких закидів щодо людей, які працюють у наших службах і казав: "о’кей, готовий вже рубати руки, але покажи докази". Якщо немає доказів, не можу сказати, що хтось є корумпований, це по-перше. По-друге, я не поліція, не НАБУ. Є в Україні органи, які відповідальні за це, нехай вони цим займаються. Тому якщо в когось є якась інформація, нехай іде не до мене, а в поліцію, в НАБУ, бо вони відповідають за боротьбу з корупцією. Якщо ця система запрацює, тоді буде долатися корупція. І третя порада для українців, щоб самі не картали себе за повальну корупцію, бо бачу, що корупційних закидів у політичній боротьбі є набагато більше, ніж її насправді. І мій підхід такий – краще робити, ніж говорити. Тому краще бороти корупцію, ніж говорити про боротьбу з корупцією.

Ми зараз покажемо одне відео, яке просто перенасичує інтернет, відео українських доріг, зняте самими водіями. Мені хочеться, щоб ви його подивилися, вам цікаво?

Думаю, що я вже бачив це відео, але…

– (відео) На цих кадрах, показаних нами голові "Укравтодору", дорога біля села Маски траси Київ-Прилуки. Ідемо далі, на наступному відео дорога міжнародного значення Харків-Докучаєвськ. Третє, не менш захопливе відео, це ремонт доріг. Одеська траса, рясний дощ, працівники дбайливо кладуть асфальт. Ну а це відео зробив нардеп Борислав Береза і відомий український шоумен Сергій Притула. Ідучи по трасі на Чугуїв, вони незлим тихим словом згадували керівництво "Укравтодору". Чому? Дивіться далі, без коментарів… Отакі от ділянки, які були щойно показані, просто кричущі випадки, ви за них беретесь найперше. Як можна перевірити, що там за кілька місяців, проїхавши на ділянку, яку ми щойно бачили у Прилуках, там буде абсолютно інша обстановка, адже поміняти цю частину дороги це не є величезною проблемою, вона роками, та дорога, там стоїть, вірніше там її немає.

Знову маємо ту ж базову проблему при тому рівні коштів, які маємо. Мусимо реалізувати певні пріоритети. Я так розумію, що це є регіональна дорога, третя категорія доріг, не найважливіших в Україні. Якщо маємо певну квоту доріг, то як відповідальні люди, мусимо розділити ці гроші на найважливіші цілі: з’єднання головних міст в Україні. Бо без доріг економіка не розвивається.

Тобто це пріоритет?

Це є базовий пріоритет, бо дороги – це кровоносна система економіки. Без цього ніщо не розвиваються, люди не рухаються між містами, не можуть доїхати на роботу, не можуть перевезти товар, Україна не може експортувати свої товари за кордон, тобто країна не заробляє грошей. Тобто базовим завданням має бути з’єднання головних економічних осередків країни. В другу чергу – це дороги національного значення, а в третю, якщо вистачить грошей, регіональні дороги, як та, яку ми бачили на тому відео. Якщо такий стан є навіть на дорогах міжнародного і національного значення, то я як людина відповідальна також за державні кошти із податків українців, бо гроші в державному бюджеті самі не народжуються, громадяни мусять заплатити податки, у зв'язку з цим маю відповідальність за ці державні кошти і мушу встановити пріоритети. У першу чергу міжнародні коридори, потім національні коридори і тільки потім регіональні дороги. Що у принципі може змінитися після 1 січня 2018 року? Це розподіл відповідальності між "Укравтодором" та губернаторами.

В рамках децентралізації?

В рамках децентралізації. Друга функціональна зміна запроваджена цим урядом – це децентралізація доріг. В Польщі міністри і відповідник керівника "Укравтодору" відповідальні за 19 тисяч кілометрів доріг з мережі понад 300 тисяч кілометрів. Ціла мережа 300 тисяч кілометрів, уряд відповідальний за 19 тисяч. В Україні уряд, тобто "Укравтодор" відповідальний за 170 тисяч кілометрів доріг. Немає такого геніального чоловіка в Україні. Навіть я не можу 170 тисяч кілометрів утримати у відповідному стані, навіть, якби на це були гроші. У зв’язку з цим важливо розділити відповідальність, бо господа р на обласному рівні буде більш відповідально почуватись щодо доріг, про які ми з Києва навіть не знаємо про їх існування. І тоді губернатор буде відповідати за ремонт і утримання цих доріг, а ми сконцентруємось на 50 тисячах кілометрів доріг державного значення, що і так є багато. І крок за кроком будемо виправляти якість цих доріг.

Ви фіксували, яка кількість судових справ проти "Укравтодору" на даний момент?

– Ой, багато. По-перше, багато що є для мене великою несподіванкою, бо вважаю, що ця тема має бути давно вирішена, це старі борги за інвестиції, реалізовані в 2012, 2014 роках, коли держава не розрахувалася з компаніями. Я хотів би закінчити цю тему цього року, заплатити те, що належить за виконану роботу, бо це є теж питання довіри громадян до власної держави. Бо якщо хочемо, щоб українські чи інші компанії хотіли будувати дороги, вони мусять впевнені, що їм за це заплатять. На мою думку, ця структура зміниться, тобто є, на жаль, природний конфлікт між компаніями та державою, яка замовляє послуги, бо завданням держави є вміло і якісно витрачати кошти громадян. У зв’язку з цим мусимо контролювати цю якість. До сьогодні ситуація в цій сфері була різною в Україні. Українські і зарубіжні будівельні фірми мали легковажне ставлення до якості, і це зміниться. По-перше, запроваджуємо систему неналежного контролю, дуже повільно, бо ця так звана система FIDIC, яку мало, хто розуміє, але всі повторюють, контроль FIDIC. Контроль FIDIC – це незалежний інженер-консультант, який здійснює контроль на будівельному майданчику, і він має бути консультантом для замовлення, для нас таким радником. І для виконавців, які впроваджують різні дорожні проекти. Тобто контроль – базова річ, а виконавець має просто якісно виконувати свою роботу, давати добру гарантію на побудовану дорогу.

Є питання від наших глядачів, я його зараз озвучу, ми власне теж хотіли про це поговорити. Людина, яка потрапляє в ДТП, наприклад, на такій проблемній трасі, як ми щойно показували вам на відео, вона потрапляє в ДТП з вини дороги, яка сталася на її шляху. Чи може ця людина звертатися з позовом у суд і наскільки ви маєте взагалі багато подібних випадків? і що стається, якщо судове рішення буде на користь водія, що робить "Укравтодор"?

По-перше, я би це розділив на дві різні частини. Якість доріг і руйнування автівок у зв’язку зі станом дороги – це одна справа. І друге, до чого не заохочую, не хочу мати таких справ – це подача позовів у зв’язку з поганою якістю доріг і руйнуванням машин. Зовсім іншою справою є ДТП та нещасні випадки на дорозі. Я б сказав так, хоча це буде непопулярно, але, на мою думку, кількість аварій у зв'язку з дірами на дорозі є відносно невелика. Дуже просто – бо швидкість руху є дуже низька. Більшість смертельних випадків, що є і європейською реальністю, так є скрізь, якщо покращується якість доріг — ми починаємо їхати на них швидше і маємо більше жертв. Дослідження експертів показують, що імовірність виживання в аваріях різко зменшується при швидкості вище 50 км/год. Якщо швидкість нижче 50 км/год – є дуже висока імовірність виживання, якщо вище – ця імовірність різко падає. В Україні на сьогодні допустима швидкість у місті – 60 км/год, вся Європа перейшла на 50 км/год. Моє питання до України, чи готова вона до зниження швидкості на дорогах, бо без цього не зменшимо кількість смертельних випадків на дорогах, це по-перше. По-друге, чи готові ми до контролю швидкості на дорогах. Коли я був міністром інфраструктури в Польщі, я запровадив систему контролю швидкості через камери відеофіксації. Перевага цього засобу є в тому, що з технікою не можна домовитись. Перевищена швидкість – робить знімок і немає дискусії, з поліцією можна домовитися і так далі. Перевага машини в тому, що з нею неможливо домовлятися.

Ну в Україні складно знайти гроші ще й на камери. З огляду того, що доріг немає, ще й на камери знайти…

Ми це запровадили, це було дуже контроверсійним рішенням, я мав шалену критику в мас-медіа, всі були проти, але виявилось, що різко скоротилася кількість смертей на дорогах. Тому вважаю, що завдання політиків і урядовців — робити непопулярні, але добрі для людей речі. І питання до українців, чи готові вони до фотофіксації швидкості? Що нам ще необхідно і про що ми розмовляємо з прем'єром Гройсманом і Мінінфраструктури – це нова стратегія безпеки на дорогах. Для мене було несподіванкою, що тут немає такої стратегії безпеки дорожнього руху, де кожен міністр відповідальний за свою частину безпеки. Бо безпека на дорозі – це не тільки дорога, це поліція, фотофіксація, системи зважування машин, правил. Підвищення штрафів – це наступне питання. Чи готові ми до їх підвищення, бо є смішно низькими за перевищення швидкості. В Європі є така стратегія, вона називається 4E, від англійських слів – emergency (непередбачуваний випадок), enforcement (правозастосування), education (освіта), engineering (інжиніринг). Відповідальність за перше – Міністерство охорони здоров'я, освіта – Міносвіти, інженерія – Мінтранс і "Укравтодор" і правозастосування – МВС із поліцією. Ці чотири міністри мусять працювати як одна система, бо ми будемо будувати дороги, поліція контролювати дотримання правил, Міносвіти мусить вчити нас і наших дітей щодо культури поведінки на дорозі і Мінохорони здоров’я у випадку аварії мусить швидко надати допомогу.

Про результат. За даними від травня 2016 року, всього в Україні 170 тисяч кілометрів доріг, вбиті – 97%, ще 3% ремонтувалися в останні 10 років, а ремонтувати треба по 17 тисяч кілометрів. За словами колишнього голови департаменту автотранспорту Романа Хміля, щоб відремонтувати те, що є, потрібно близько одного трильйона гривень, після цього треба виділити по 50 мільярдів на рік, інакше через 10 років підійде термін капітального ремонту і доведеться ремонтувати знову. Ну це щодо департаменту автотранспорту і керівника, що ви скажете, скільки нам років треба для того, щоб українці побачили, такий мінімальний строк?

З цього ми почали нашу розмову сьогодні. Звичайно в будівельників є така думка, що для будівництва доріг потрібно чотири речі – гроші, гроші, гроші і люди. І це правда. Це такі узагальнені підрахунки. В Україні є любов кидатися великими цифрами. Але якщо ми хочемо забути про ями на дорогах, ми мусимо змінити систему будівництва доріг. Якби щорічно виділялося 30-40 мільярдів, то в 5-7-річній перспективі ми би могли забути про ями на дорогах державного значення. Я кажу про 30-40 мільярдів, а сьогодні маємо 5 мільярдів.

Ну ми з вами зустрінемось через 5 років, обіцяєте поговорити як змінилася ця ситуація?

Дай боже.

Ви, до речі, як надовго приїхали, у вас є якісь розуміння терміну?

Я не маю якогось конкретного терміну. Питання в тому, як моя родина витримає. Кожних вихідних я відлітаю до Гданська, де я жив усе життя, мої діти там ходять до школи, там працює моя дружина. Наразі ми не планували переїзду, тому буду літати, наскільки нам вистачить сил та грошей, бо таке життя на відстані, на жаль, дорого коштує.

Як би не було, приїхав Славомір Новак з Польщі, Войцех Бальчун, ще хтось, все одно вони змушені потрапляти в такий от вир дуже складних політичних стосунків, які тут трапляються. Ви це відчуваєте і чи не заважає вам це і, можливо, навпаки? Цей підкилимний процес…

20 років я був політиком у Польщі, 10 років депутатом, 6 років у міністерстві при Дональду Туску, який є президентом Євросоюзу, я був керівником його апарату, я знайомий з політичними механізмами, можливо це мені допомагає в розумінні тутешніх політичних механізмів. Я також не є навіяним реформатором, який так чи по-іншому щось має казати політикам. Розумію, що політики мусять вигравати вибори для реалізації своїх програм. Від усього серця підтримую табір реформаторів, які намагаються впроваджувати ці реформи і, між іншим, тому я й приїхав сюди. І я був би дуже не радий і не зміг би далі працювати, якби цей реформаторський табір змінився на нереформаторський і неєвропейський. Можу сказати, що маю добрі стосунки і з політиками і депутатами з різних сторін ще з давніх часів, бо завжди кажу, що усі дороги є однакового кольору – усі вони чорні, вони не мають інших політичних забарвлень, червоних, зелених, блакитних, як мають політики. Громадянам байдуже, хто відповідає за дороги, аби вони були у відповідному стані.

Пане Славоміре, бліц-запитання, дуже короткі, і я б хотіла, щоб вид уже коротко відповідали, о’кей? Ви колись потрапляли в ДТП?

Не небезпечні аварії, тільки легкі зіткнення.

Слабенькі, не по вині доріг… Ви подорожували в українському плацкарті?

А, це про потяги? Я ще не їздив українськими поїздами.

Що найбільше вам подобається в українцях?

Відкритість, щирість та краса жінок.

У вас є фобії, чого боїтеся?

Ні, скоріш не маю якихось страхів, фобій.

Наскільки перебільшена біда українських доріг пов'язана із вантажівками, наскільки вантажівки впливають, величезна їхня кількість?

Дуже серйозно, бо немає у світі таких технологій, таких доріг, які б утримували 100-тонні вантажівки. Це є гігантська проблема в Україні, з якою намагаємось боротись. Це не моя відповідальність, але я намагаюсь допомагати міністру транспорту. Один із моїх радників є чоловік, який робив зі мною це в Польщі, ми запровадили автоматичний контроль ваги вантажівок і штрафування за перевищення ваги, мусимо боротись із цим. І друга річ – це плата за проїзд вантажівок. Я про це відкрито кажу, хоча це в країні непопулярне, наражаюсь на критику людей, але найбільшим ворогом доріг є вантажівки, вони мусять платити за проїзд, так є в цілому світі, по всій Європі, легкові авто не платять за дороги, але вантажівки платять і мусять платити.

Ваше улюблене місце в Києві?

Важко сказати, бо не маю достатньо часу гуляти по Києву. Чув, але ще не був, це Байковий цвинтар є красивим кладовищем, але найприємнішим місцем є Софійська площа.

Ви буваєте незадоволеним собою і зазвичай з чим це пов'язано?

Дуже часто, дуже часто. Ставлю собі високі цілі і якщо мені щось не вдається зробити, то очевидно я незадоволений собою і переймаюсь завданнями, які собі ставлю тут, в Україні. Що мене дуже хвилює і від чого відчуваю стрес – це виступи українською або російською мовою, бо це не мої рідні мови і часто важко детально висловити, що маю на увазі, і це мене дуже переймає. Але маю надію, що скоро це зміниться.

Вам, до речі, потисну руку за те, що вчите українську, це дуже круто. Дайте пораду українцям, як нам вигнати все російське з нашої території так, як зробила це Польща, які мають бути кроки?

Оце так питання!

Як громадянина…

Щоб утримати незалежність України її треба розвивати, і щоб одночасно перемогти навалу Росії треба розвивати Україну. Якщо буде рости економіка, якщо люди будуть краще заробляти, якщо Україна буде багатшою, Росії буде набагато важче впливати на Україну. Отже немає іншого шляху, ніж реформи, треба зв’язувати її з Євросоюзом, бо немає іншого шляху як міцні зв'язки з Європейським Союзом, бо єдиною альтернативою є пов'язування себе з Росією. Думаю, що це є дуже потужна політична дилема для України, і під час виборів люди вибиратимуть – пов'язувати своє майбутнє із заходом чи сходом.

Ваша улюблена музична группа?

U2.

Який бізнес був у вас в Брюсселі?

Консалтингова фірма, яка надавала послуги радника з інфраструктури та її фінансування.

Ви соромитеся скандалу, який пов’язаний із вами в Польщі? З годинниками і з розслідуваннями…

Ні. По-перше, це було політичне замовлення, це був конфлікт генпрокурора з нашим урядом . Але в ситуації, коли я не хотів будь-кому робити проблему, я повністю вийшов із політики, подав у відставку, зрештою я виграв всі ці справи і очистився. Але лишилося те, що лишилося. Можливо те, що сталося, було і добре, бо в іншому випадку я б і сьогодні, скоріш за все, залишався в польській політиці, а мені набагато краще поза політикою.

Ви колись купували речі в секонд-хенді?

Коли був молодий, так. У цей час у 1990-х була така мода на речі старої школи, які були в секонд-хенд. Так, купував.

Як оцінюєте роботу свого земляка Войцеха Бальчуна?

Тримаю за нього кулаки. У нього потужна фірма з 300 тисячами працівників, гігантська відповідальність, гігантські гроші. Отже, ризики в нього набагато вищі, ніж у мене в "Укравтодорі". Можливо там менші очікування від громадян, але політичні впливи і боротьба набагато поважніші, ніж у мене. Тримаю за нього кулаки. Там є така ціла польська команда, усі працювали зі мною, коли я був міністром. Вони були в ПКП, за яку я відповідав. Мушу сказати, що вони зробили дуже класну роботу, і тримаю за них кулаки, щоб їм і тут усе вдалось, але буде важко.

Хто з українських політиків вам симпатичний?

О, тепер проїхали…

Ні, симпатичний з огляду на діяльність… Ви вже боїтеся таких питань, в яких є натяк…

Ні, я не боюсь, у мене добрі стосунки з представниками різних політичних сторін. І з точки зору власних переконань не симпатизую націоналістам і популістам, бо вважаю їх погляди шкідливими, а всіх решту підтримую в європейських намаганнях.

В чому основна біда українців? Що б ви побажали нам змінити в собі?

Вважаю, що українці – дуже добрий і працьовитий народ. Я захоплююсь українцями, їх відкритістю, працьовитістю і повагою. Дуже переймаються своєю працею, важко працюють і, думаю, що найбільший капітал України – це люди. Є дуже багато добре освічених людей, багато освічених молодих людей.

Так в чому основна біда? Ви дипломатично йдете від запитання… В чому основна біда українців?

Скажу таке, що не сподобається в Польщі, але сьогодні в українському уряді є однозначно набагато більше людей, які володіють англійською мовою, ніж у польському уряді. У кризі, яка триває вже багато-багато років, в економічній кризі. Вже не буду згадувати про олігархізацію економіки, бо це є перворідний гріх української економіки, але вірю в те, що за результатами зростання останнього кварталу минулого року почнеться економічне зростання, економічний бум. Якщо так буде, то все за цим піде. У політиків є такі мрії, що обіцяються такі соціальні речі, якщо буде допомога, то в країні буде краще. Ні, краще не буде. Краще буде тільки тоді, коли буде розвиватись економіка, і коли люди будуть заробляти і економіка зростатиме. Не знаю чи добре відповів.

Я дуже дякую, що ви до мене сьогодні прийшли. Знаєте, я від себе, від українки, скажу, що у нас є така вада – ми дуже нетерпимі. Ми ото, якщо є там шалені ями на дорогах, ми дуже хочемо, щоб прийшла людина, отака красива, можливо, краще українець, але якщо поляк – теж непогано, і вирішила всі ці проблеми. Словом, ми сподіваємось на вас і обов’язково, якщо дозволите, будемо перевіряти фрагментарно.

Це називається українським темпераментом. Я теж розраховую на громадську підтримку та нагляд, мені теж це потрібно. Коли ви мене питали про корупцію у владі і подібні речі, немає кращого засобу від цього, ніж громадяни.

Дякую, що до мене прийшли. Удачі!

Яніна Соколова, "5 канал"

Попередній матеріал
Фейгін про Савченко, в'язнів, брехню та громадянську війну в Росії
Наступний матеріал
Ігор Воронченко про прискіпливість до людей, Крим та Військово-Морські сили України