5 канал

Геращенко про подробиці звільнення Надії: Коли ми згадували Савченко – наші опоненти шаленіли від люті

Перший заступник голови Верховної Ради, уповноважений Президента з мирного врегулювання конфлікту в Донецькій і Луганській областях Ірина Геращенко дала ексклюзивне інтерв'ю програмі "Погляд" на "5 каналі"

ТЕ, ЩО БРАНКА ПУТІНА СЬОГОДНІ НА СВОБОДІ, НЕ Є ОСТАТОЧНОЮ ПЕРЕМОГОЮ. НАШЕ ЗАВДАННЯ – ЦЕ ЗВІЛЬНИТИ ВСІХ

– Я надзвичайно дякую вам, за те що ви знайшли у собі сили після цього емоційно виснажливого дня ще прийти сьогодні до нас на ефір. Ірина Геращенко – це та сама людина, яка перевела, можна сказати, Надію Савченко з однієї реальності в іншу. Розкажіть, як це було хронологічно, тому що значущість цієї події настільки велика, що важливо розуміти буквально кожну секунду, як ця довгоочікувана подія відбувалася.

– Насправді операція по звільненню Надії Савченко тривала останні кілька місяців. Підготовка до неї – це були виснажливі наради у Президента України, у Міністерстві закордонних справ, на останньому етапі до цього долучилася Служба безпеки України. У цьому весь час була задіяна гуманітарна підгрупа, яка так само опікується за дорученням Президента цієї тематикою, де працюємо з Віктором Медведчуком. Останні кілька тижнів, коли вже ми усвідомлювали, що до такого фінішу підходимо, надзвичайно важливо було отримати від російської сторони саме процедуру передачі Надії. І так само було дуже важливо, щоб ця операція до певного етапу залишалася в таємниці. Тому ми навіть перепрошуємо у засобів масової інформації відносно того, що вибираючи, знаєте, щоб дати такі анонси, які потім знову не справдяться, чи звільнити Надію – звичайно, в першу чергу було поставлено на звільнення Надії. І очевидно, що свобода Надії неможлива без такої консолідованої роботи Президента з формування світової коаліції по звільненню Савченко. Не було жодної міжнародної зустрічі, де б не згадувалося її прізвище. Очевидно, що тут величезна заслуга наших міжнародних партнерів, і йдеться не тільки про президентів демократичних країн, а й про простих людей. Тому що ці тисячі акцій, тисячі заходів на підтримку Надії, які проходили в усіх країнах світу, були вагомим так само внеском. Ну а найголовніший внесок, думаю, все-таки в цю історію по звільненню зробила сама Надя своєю силою волі і її родина. Звичайно, тут була дуже важлива позиція мами. Я коли її побачила в аеропорту, кажу: "Марія Іванівна, тепер ви мені буде дзвонити, але я не буду боятися ваших дзвінків, тому що ви будете можливо щось хороше говорити, таке інше, але це не буде так, що "коли Надя буде на свободі!?" Ну і найважливіше, попри нашу надзвичайну радість щодо того, що бранка Путіна сьогодні на свободі – це не є остаточною перемогою. Президент сьогодні дуже чітко зазначив, що наше завдання – це звільнити всіх. У російських тюрмах залишається 11 політв’язнів , на окупованих територіях залишається 113 бранців, згідно останньої інформації Служби безпеки України. Це є і цивільні, і військові, і ми маємо боротися за їх звільнення. Ну і наостанок. Дуже багато журналістів запитують, яким сьогодні був цей детективний день. Насправді, дійсно, ми знали інформацію про те, що операція по звільненню Надії ще кілька днів тому, але дата весь час переносилася, і ключове для нас було – це нерозголос інформації. Я пишаюся тим, що вдалося до останньої хвилини всім тим людям, що були причетні до того, щоб Надія була на волі, не вихлюпнути це, як у нас дуже всі люблять "чув дзвін, не знаю де він", бігти на всі ефіри розповідати все що знаю і не знаю. Тому що кілька разів у нас так відтерміновувалася операція по звільненню, і не тільки Надії. Але сьогодні, коли президентський літак за його дорученням вилетів на Ростов і ми чекали, у нас не було дозволу на вихід, з борту ми дивилися, прилипли до цих ілюмінаторів. Ми дивилися, коли піде рух цих машин, які мали привезти Надію. З’ясувалось потім, що її п’ять годин тримали, як вона нам розказала, у спеціальній жахливій капсулі у машині. Руху не було, і тут Святославу, мені почали приходити смски, дзвінки від журналістів, тому що в російських ЗМІ пішов виток інформації, якась нісенітниця, що Президент поїхав у Ростов, що на його літаку везуть ГРУшників. І в цю хвилину представник СБУ, який був залучений безпосередньо до операції, говорить, що стоп, руху немає, у нас якісь проблеми. Ви не уявляєте, що ми пережили в ту хвилину. Я просто думала, що ми зі Святом… Це були одні з найемоційніших хвилин цього дня, тому що у нас була чітка позиція, що інформація про звільнення Надії має стати надбанням ЗМІ в ту хвилину, коли вона вже буде в Україні.

– Це вже як виток російських ЗМІ, це означає, що з того боку таки були спроби зірвати в останній момент?

– Я боюся говорити якісь такі речі, тому що у нас завдання звільнити інших. Але я ще раз хочу закликати і всі засоби масової інформації, і всіх причетних, – тому що було дуже багато бажаючих коментувати, і політики, і інші причетні, що, коли, де і як – усвідомлювати, як будь-який коментар може вплинути на долю людини.

– Але по факту вже можна запитати, чого чекали п’ять годин?

– Я так розумію, що Надію привезли раніше в аеропорт, там де мала відбутися її передача на український борт. А домовленість була наступна – що вона мала зайти на борт українського літака в ту хвилину, коли на борт російського літака, який прислав Путін за своїми ГРУшниками, мали зайти вони в Україні. І от власне, коли ці дзвінки поступили, а що…

ГОЛОС НАДІЇ, А СЬОГОДНІ ВЕСЬ СВІТ БУДЕ ДО НЬОГО ПРИСЛУХАТИСЯ, МОЖЕ СТАТИ НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВИМ У КОНТЕКСТІ ДОПОМОГИ УКРАЇНІ У ЗВІЛЬНЕННІ ЗАРУЧНИКІВ

– …синхронізація інформації...

– Так, синхронізація. Вона зайшла зі словами «Слава Україні!». Це перше, що вона сказала, потім були ті слова… хай вони залишаться за кадром. Також ще дуже важливо сказати – ми вручили Надії квіти в українських національних кольорах, ми підбирали той букет. А Надія сказала: "Я не люблю квіти, але мамі я передам". І тому я хочу порадити всім політикам, які сто відсотків будуть хотіти зараз якось засвідчити свою повагу Надії – не даруйте їй квіти, вона шанує насправді, мені здається, більш таке щире рукостискання, якщо вона буде відчувати, що це щиро. Ну і потім, мені здається, що вона розтанула тільки в ту хвилину, коли зайшла в кабіну пілота, і от вона там провела пів нашого польоту .

– Її стихія.

– Так, це абсолютно її стихія. Вона сказала, що "політика – це мені поки що таке чуже, а тут вона весь час, я хочу бути в кабіні, коли ми перетнемо кордон України". Перетнули – "це Харків, це Чугуїв, полетіли в Чугуїв", кажемо, "сьогодні ні". І ще що дуже важливо. Вона майже іншу частину нашого двогодинного шляху в літаку – тому що ми облітали окуповану територію через територію Росії – вона говорила про бранців, яких утримують і на окупованих територіях, і в Росії. Вона дуже щиро цікавилася, тому що очевидно, що людина, яка жила в цій одномісній клітці два роки, яка не мала майже інформації, звичайно, їй писали дуже багато листів, але такої детальної... Вона розпитала, скільки утримується наших бранців на окупованих територіях, скільки утримується політв’язнів у Російській Федерації. І до речі, так само це була та тема її розмови перша з Президентом, тому що перед тим, як вони вийшли разом до преси, вони мали детальне спілкування. Так само мені здається, що голос Надії, а сьогодні весь світ буде до нього прислухатися, може стати надзвичайно важливим у контексті допомоги Україні у звільненні заручників.

– Тобто я так розумію, що у першу чергу буде фокус на ПАРЄ, тобто серед тих сфер діяльності, в яких вона може проявитися?

– Це моя думка, звичайно, я думаю, що Надія, у мене перше (враження), що вона не збирається жодної секунди присвячувати відновленню, реабілітації. Вона засумувалася, застоялася за активною роботою.

– Чи це добре?

– Я не хочу це обговорювати, вибачте, це некоректно з нашого боку, але я переконана у наступному, що її голос, її позиція будуть корисними для України у звільненні заручників. Що відбувається сьогодні. По-перше, Президент абсолютно справедливо сказав, що ми щасливі сьогодні, але ми не можемо святкувати перемогу. Коли завтра, наприклад, мами заручників, які знаходяться на окупованих територіях, приїжджають знову до Києва і будуть волати про долю своїх дітей і вони праві. Тому що бойовики обіцяли хлопців звільнити до Великодня, вони зірвали це звільнення, вони сьогодні шантажують Україну амністією і хто про це говорить? Тільки Україна. А на "нормандському форматі" на перший план ставиться питання безпеки, це правильно. Потім політика, політичний блок. Але неможливе вирішення політичного блоку без урегулювання гуманітарних аспектів, без допуску гуманітарних місій на окуповані території, без звільнення заручників, без допуску Червоного Хреста до тюрем на окупованих територіях і в Російській Федерації, без допуску Червоного Хреста до пошуку зниклих безвісти. І якщо тільки Україна сьогодні про це волає, то очевидно, що голос України має бути більш гучним. А мені здається, що Надя зможе тут додати.

КОЛИ МИ ПРОМОВЛЯЛИ ПРІЗВИЩЕ САВЧЕНКО – НАШІ ОПОНЕНТИ ШАЛЕНІЛИ ВІД ЛЮТІ

– Якщо говорити про наших двох полонених, про яких ви сьогодні сказали, про наших політичних бранців – це Геннадій Афанасьєв і Юрій Солошенко, ви говорите, що ми можемо очікувати позитивні новини. Президент так само говорить про це. Я вже боюся запитувати, але не можу не запитати, тому що кожне життя в даному випадку надзвичайно важливе. Якого характеру можуть бути ці новини, який може бути прогрес?

– Я не належу до тих людей, які дають ту інформацію, яка потім може не відповідати дійсності, намагаюся. Тобто, наприклад, навіть коли ми після Мінських переговорів анонсували звільнення заручників, то ми покладалися на те, що є підтверджена усіма учасниками позиція, що до Великодня вони мають бути звільнені. І нам навіть у голову не могло прийти, що на такому рівні, у присутності ОБСЄ, Російської Федерації високих представників, їх маріонетки можуть брехати – це був шок. Хоча в нас немає ілюзій відносно тих людей, що присутні, але так чи інакше в результаті 50 родин на окупованій території сьогодні, які очікують свої близьких і яких готова була передати Україна, не зустріли своїх близьких. Це ненормально. Це я до чого веду – що ми даємо тільки ті позиції, про які можна говорити. Власне ми вважаємо, що до кінця місяця можуть бути позитивні новини про Юрія Солошенка, про Геннадія Афанасьєва – це двоє політв’язнів, які мають дуже важкі хвороби і за звільнення яких сьогодні дуже велику роботу проводить наше Міністерство закордонних справ. Президент тримає це на особистому контролі і піднімав це питання під час переговорів у "нормандському форматі" двічі за останній тиждень. Так само ми це питання піднімали на Мінській групі. І от що ще я хочу сказати про Мінську групу. Знаєте, коли ми промовляли прізвище Савченко – наші опоненти шаленіли від люті. Але я хочу ще одне наголосити. Україна, українська влада весь цей час за Надію боролася. Що робила в цей час російська влада і чого так само, можливо,ці процеси були так затягнуті? Та вона не боролася за Єрофєєва і Александрова. Більше того, у Мінських групах, коли ми сказали: "Так, стоп, а що це за люди затримані на українській території з російською зброєю, вбивці, ГРУшники, які дали свідчення, що вони є діючими солдатами, офіцерами російської армії?". А присутні там росіяни сказали:"Ні, вони не наші".І ОРДЛО сказали: "Да-да, це наші ополченці". І тільки після того як їх засудив генерал Марчук, каже "так, а що це таке, генерали відмовляються від своїх солдатів", вони замовкли, але ми не чули ніяких таких…

ЗВІЛЬНЕННЯ НАДІЇ – ЦЕ НЕ Є ВИКОНАННЯ ВСІХ МІНСЬКИХ УГОД

– Картинка була контрастна насправді сьогодні. Ці кадри повернення Надії і повернення їх двох, де їх зустрічали фактично тільки дружини. Це було надто контрастно, але одразу виникає питання, точніше, не питання, а висновок, який зокрема в нашій студії був озвучений. Фактично цим обміном, хоча обмін – це не зовсім коректне слово в даному випадку, кажуть, повернення…

– …звільнення…

– …так, звільнення... Росія продемонструвала, що вона є учасником конфлікту, що вона вже не може просто так сказати, що "нас там нет" і що це може дати додатковий імпульс, поштовх до того, щоб тиснути на неї. Наскільки ви бачите такий розвиток подій?

– Очевидно, що Російська Федерація страждає від економічних санкцій і вже навіть вони цього не приховують. Вперше за багато років погоджуються і визнають те, що економічні санкції б’ють по бюджету, по економіці цієї країни. Власне мета одна у російської влади – це зняти санкції. Насправді так само звільнення Надії намагалися продати Заходу, як такий шантаж і торг, щоб знімалися санкції. Але українська сторона і світ стоять на іншій позиції. Звільнення Надії – це надзвичайно важливо, це дійсно може стати таким поштовхом для прогресу в пошуку компромісу по звільненню інших заручників. Але звільнення Надії – це не є виконання всіх Мінських угод. Насправді мають бути звільненні всі заручники і виконані інші пункти, а ми бачимо насправді сьогодні загострення на фронті. Ось останні дні так само у нас загострення безпекової ситуації. Я особисто вважаю, що це так само може бути пов’язано з тим, що були переговори у "нормандському форматі". От завжди перед такими переговорами бойовики посилюють обстріли. Для чого? Та для того, щоб шантажувати світ. Світ хоче миру. І показувати їм – "ви бачите, ми тут нікого не слухаємо, нам тут море по коліна" і власне ускладнювати переговорні позиції.

УКРАЇНА ПРАГНЕ ВИБОРІВ, А НЕ ФАРСУ. НАМ НЕ ГАЛОЧКА ПОТРІБНА, А МОЖЛИВІСТЬ, ЩОБ ЛЮДИ ТАМ ОБРАЛИ ПРЕДСТАВНИКІВ ВЛАДИ, З ЯКИМИ МОЖНА БУДЕ ВЕСТИ ДІАЛОГ

– І все це зараз із російського боку. Кожен раз на кожному етапі були різні цілі. Впродовж того, як Україна набралася, так би мовити, сил і міці, ці вимоги трішки падали. На даний момент, я так розумію, що вимога – це вибори, це закон про вибори і якимось чином запустити цей процес. Ми витримаємо цей виклик?

– Якщо сьогодні говорити про роботу політичної підгрупи в Мінську, там обговорюється не сам текст закону. Тому що очевидно, що текст закону може писатися тільки в Україні, це в першу чергу дискусія парламенту, а не, при всій повазі, будь-якої Мінської групи. Але в Мінську обговорюються модальності можливих виборів. Щоб ще раз донести позицію України, що вибори на будь-якій території України, в тому числі на Донбасі, можуть відбуватися виключно за українським законодавством, за стандартами ОБСЄ, за участі українських партій і медіа. А не за участі пропагандистських каналів, які тим, що на "укр" починається, вже дітей малих лякають. Очевидно, що в таких умовах не може бути й мови про вибори. Україна прагне виборів, а не фарсу. І ця наша ключова позиція у розмові з нашими європейськими партнерами, що ми ж з вами під словом "вибори" одне й те саме розуміємо. Нам не галочка потрібна, а можливість, щоби люди там обрали представників влади, з якими можна буде вести діалог. Але очевидно, що ключовою передумовою для виборів є безпекова ситуація, і поки що там немає жодних підстав говорити про таку можливість їх проведення. Тому обговорюються тільки модальності того, як мають пройти ці вибори. Я хочу вам сказати, що поки друга сторона не демонструє компромісу по жодному питанню, по жодному. А погоджуватись на те, що назвати фарс черговий виборами, коли бойовики самі себе кимось призначать, очевидно, не зможе ні Україна, ні світ. Це нікому не потрібно.

ВАЖЛИВО ЧУТИ І ВІРИТИ, ЦЕ ТЕ, ЧОГО, МОЖЛИВО, СЬОГОДНІ НЕ ВИСТАЧАЄ В КОМУНІКАЦІЯХ ВЛАДИ І СУСПІЛЬСТВА

– Повернемось до Надії Савченко. Очевидно, що коли перші емоції вляглися, слава богу, відбулося і так сенсаційно, і так несподівано, без анонсів, але сталося, і потім почалися питання. І одне з таких питань – це було те, що чи не стане Надія у майбутньому заручницею, так би мовити, нашої внутрішньої політики, вже даруйте мені за слово "заручниця". Але чи не порине вона в нашу внутрішньополітичну атмосферу, яка часом набирає таких градусів, причому на порожньому місці, що людина може просто загубитися в них. Враховуючи, що вона справді була ізольована від усіх цих процесів майже два роки, то це дуже легко можна собі уявити. Наскільки ви бачите такий ризик?

– Мені здається, що некоректно мені зараз обговорювати Надію. Більше того, вона відкрита до преси і, мені здається, у вас буде можливість поспілкуватися з нею .

– У п’ятницю, правильно?

– По-моєму вона сказала, що у п’ятницю перша зустріч з пресою. Я думаю, що ви зможете задати їй це запитання. І Надія не схожа на ту людину, яка не може розібратися у ситуації. Але очевидно те, що дуже багато людей будуть хотіти спекулювати на її імені, починаючи від того, що у нас же "бревно несли" дуже багато людей, і закінчуючи тим, що будуть намагатися якось спекулювати і надалі. Мені здається, що мудрості тут всім хватить – і людям, і Надії – розібратися що до чого. Я хочу ще раз наголосити, що у нас по суті така друга розмова відбулася. Перша по телефону, ми якось спілкувалися, коли Президент мав можливість вперше з нею поговорити. До речі, тоді детально він вперше розповів, як буде відбуватися цей процес звільнення. Саме тоді по телефону вона і почула його, вона почула Президента і тоді припинила своє голодування. Ми не могли тоді сказати точну дату, але Президент їй сказав: "Я не можу це анонсувати, розумієш, я прошу тебе як офіцера, як важливу людину для нас, як Героя України, припинити голодування, бо ти нам потрібна в Україні, ми не можемо сказати дати, але це точно буде до кінця травня. І ми чекаємо певні деталі по цій операції". І Надія почула, що дуже важливо. Мені здається, що важливо чути і вірити, це те, чого, можливо, сьогодні не вистачає в комунікаціях влади і суспільства. Давайте брати приклад тоді. І дуже важливо, я не хочу говорити "обіцянка", тому що це була не обіцянка, а спільна боротьба – вона закінчилася реалізацією. Дуже хочеться такого успіху, таких важливих якихось успіхів і в інших питаннях.Мені здається, ми всі потребуємо позитивних новин. Це так класно, що останній тиждень українські жінки дають позитивні новини для України. Джамала, Надія…чекаємо далі.

ТЕ, ЩО НАДІЯ СЬОГОДНІ ВІЛЬНА, ЦЕ ЗАСЛУГА ВСІХ УКРАЇНЦІВ, УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ, ВСІЄЇ СВІТОВОЇ СПІЛЬНОТИ І САМОЇ НАДІЇ, ЯКА ПОКАЗАЛА, ЩО ЇЇ КРАЩЕ ВІДПУСТИТИ, НІЖ ТРИМАТИ СВОЇМ ХАРАКТЕРОМ, ЇЇ РОДИНИ

– Не хочеться на такій ноті завершувати, але можливо ви її розвернете в потрібне русло.Про чоловіків, все ж таки, про одного чоловіка, того чоловіка, про якого треба вирази добирати, російський президент. Це звільнення нашої Надії – це для нього черговий якийсь елемент гри підвищення чи зниження ставок, або вимушений крок, до якого його все ж таки підштовхнули і наші дипломати, і міжнародна спільнота, і громадськість,і обставини, і санкції і так далі. До якого ви схиляєтеся?

– Мені хочеться сказати якісь речі, але ми маємо звільнити всіх. Тому важливо тут відзначити і я хочу нагадати, що, по-перше, російський президент говорив, що Надія буде сидіти двадцять два чи двадцять три роки. Він не бачив ї на свободі. Але те, що вона сьогодні вільна, це знову ж таки заслуга всіх українців, української влади, всієї світової спільноти і самої Надії, яка показала, що її краще відпустити, ніж тримати своїм характером, її родини. Власне це і є наша українська відповідь – як потрібно такі маленькі перемоги разом шукати.

– Це велика перемога насправді, вона зарядила, думаю, своїм оптимізмом величезну кількість людей, зважаючи на те, скільки людей приїхало зустрічати її у Бориспіль, я маю на увазі не тільки журналістів, а просто людей.

– Я не бачила, скільки приїхало людей, але бачила журналістів і була вражена, тому що вони сіли так гроздями і на парканах. І коли потім машина з Надією їхала до Адміністрації Президента, люди, які бачили у вікно, махали, кричали і таких позитивів нам сьогодні не вистачає. Це дуже класно.

– Я дякую вам за цю розмову, за те що ви прийшли сьогодні, Ірина Геращенко – перший заступник голови Верховної Ради, наш представник у гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи і надзвичайно витривала жінка. Я бажаю вам трішки перепочити і відновитись.

Яна Конотоп, "5 канал" 

Попередній матеріал
У Волинській області сталася авіакатастрофа
Наступний матеріал
СБУ заборонила Горбачову в'їзд в Україну на 5 років

Справа Савченко довела, що в Росії суд відсутній – Фейгін

У США і НАТО прокоментували звільнення Савченко

Надія Савченко. Історія кремлівської бранки

Реакція світу на звільнення Надії Савченко