КЛЮЧОВЕ ПИТАННЯ – ДО 31 ГРУДНЯ МАЄ БУТИ ВСТАНОВЛЕНИЙ КОНТРОЛЬ НА УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОМУ КОРДОНІ

– Пані Ірино, вітаю вас. І одразу ж з ключового, напевно, почнемо, тому що ці два тижні ми всі спостерігаємо, і це підтверджують і військові, і інші джерела, те, що значно зменшилась інтенсивність обстрілу і, взагалі, те, що відбувається на лінії розмежування, можна характеризувати як відносне перемир’я. В цю мить, в контексті…

– Ми називаємо це "відносне дотримання режиму припинення вогню".

– Якщо так буквально з точними формулюваннями, якщо говорити про Мінський формат і про Мінський процес, то яка тональність там? Чи вплинулоякимось чином на переговорний процес те, що відбулося це певне затишшя? Я маю на увазі не тільки загалом в Мінському форматі, але й підгрупах так само.

– Я думаю, що мільйони починають свій ранок і закінчують свій день з того, що дивляться новини в інтернеті, і, в першу чергу, того, що стосується на Донбасі, і відслідковують інформацію про те, як там наші хлопці, наскільки були інтенсивні дійсно обстріли, і чи є у нас жертви. Дуже важливо, що останні два тижні дійсно констатують і спеціальна моніторингова місія ОБСЄ, і наші військові, і експерти дотримання відносне режиму припинення вогню, незастосування важкої зброї. У нас є втрати за цей час, але мова йде там, в першу чергу, про загибель наших військових на розтяжках, на цих таких замінованих ділянках, які стають однією з ключових сьогодні також проблем Донбасу, і стрілецька зброя. Але дуже важливо, що дійсно ми не маємо таких страшних цифр щодо поранених, щодо загиблих, і це стосується і не тільки військових, а й цивільного населення. Очевидно, що це дуже серйозна робота, яку ведуть і українські дипломати – це справжній фронт, і наші військові, які показали силу, патріотизм, професійність української армії. Але це величезна робота Президента України в Нормандському форматі, тому що ці переговори в телефонному режимі, вони є регулярними. Ви знаєте, і цього тижня був такий діалог, і Президент під час цих переговорів весь час повертається до Мінського протоколу і до дуже важливого терміну виконання цих Мінських угод, які прив’язані до чітких часових проміжків. Але я щиро сподіваюся, що так само до цього режиму дотримання вогню, що він на сьогодні зберігається, причетна і робота тих чотирьох груп, які працюють у Мінську. Це завжди дуже непрості переговори, і тональність там змінитися не може, тому що за одним столом сидить представник країни, на яку здійснюється агресія, сидить країна, яка здійснює агресію, ОБСЄ як координуюча така структура і моніторингова структура цього конфлікту, цієї війни проти України, і на певні етапи запрошуються – таке було прийняте рішення – для певних консультацій, представники тих окупованих регіонів, які зобов’язані так само дотримуватися Мінських угод в контексті виконання і пунктів про режим дотримання вогню і звільнення заручників. Це те, що вже стосується нашої групи. Власне, вони не можуть бути простими ні дипломатично, ні психологічно. Але, знаєте, хтось має це робити. Якщо ми можемо допомогти нашій армії, нашим дипломатам і, ключове, нашій країні досягти миру – це треба робити.

– Не знаю, чи вас запитують, але те, що це часто обговорюється – це факт. Гуманітарна підгрупа тристоронньої контактної групи включає так само таку неоднозначну персону як Віктор Медведчук. Я попрошу вас прокоментувати, як вам з ним співпрацюється?

– Очевидно, що серед тих людей, які делеговані в чотири підгрупи, що працюють у Мінську, політики чи дипломати, чи експерти представляють Україну, які мають різні ідеологічні і політичні погляди. І ніхто з нас їх не змінив, я зокрема. Очевидно, що мої ідеологічні і політичні погляди не змінюються, але в цій ситуації, мені здається, що Україна має діяти, по-перше, надзвичайно прагматично, і від нас всіх вимагається, мені здається, в першу чергу, дипломатичних якостей. Ми маємо зробити все, щоб звільнити хлопців, і використати для цього всі шанси, всі можливості, нюанси, ви розумієте, про що я говорю. І тому, я би на цьому поставила крапку. Ще раз наголошую на тому, що всі, хто працює в цих підгрупах, вони можуть мати розбіжності політичні чи ідеологічні, але ми зосереджені сьогодні на одному: добре зробити роботу, щоб виконати ці пункти Мінської угоди, які працюють на користь України. Ну і якщо взагалі говорити про формат, то мені здається, що це було вдале і правильне рішення Президента України залучити до роботи у цих групах таких важковаговиків української політики, як Володимир Горбулін, Євген Марчук, які мають відповідний управлінський досвід. Я думаю, що вони мають не тільки досвід, а те, що, можливо, тут дуже важливо в цих переговорах – нюанси сприйняття російської політики, російського сек’юріті сектору, і таке інше. Я думаю, що це так само допомагає в дуже багатьох переговорах.

– Ну і витримку треба мати, в першу чергу, для того, щоб…

– Я теж вчуся витримці дуже часто.

НА СЬОГОДНІ ЗАРУЧНИКАМИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ 156 УКРАЇНЦІВ

– До речі, щодо нашої витримки і щодо тих термінів, про який ви уже згадали. Справді, Мінський протоколмає свій строк, так би мовити, закінчення. І це закінчення цього року. До 31 грудня мають бути виконані всі ці пункти, які там зазначені. Отже, питання: що буде після 31 грудня, зважаючи на те, що Президент чітко дав зрозуміти, і, зокрема, дав доручення Леоніду Кучмі відкликати будь-які заяви або можливості щодо подальшого переговорного процесу в 2016 році?

– Дійсно перед кожними мінськими переговорами, перед кожним засіданням наших робочих груп ми маємо велику нараду в Президента, де отримуємо чіткі директиви і позиції української влади, і Президента, і Міністерства закордонних справ, яка відстоюється і під час Нормандського формату, і, взагалі, під час будь-яких переговорів. Мінський процес має бути завершений 31 грудня, інакше мають бути посилені санкції проти тієї сторони, яка їх не виконує. Ми не можемо його пролонгувати на роки. Це неправильно. І до кінця року ключове, що має відбутися, – не тільки має припинитися вогонь на сході України, не тільки бути звільненими всі заручники, а я хочу наголосити, що на сьогодні заручниками залишаються 156 українців, і це я говорю ще без тих трьох хлопців, яких по суті викрали на сході України поблизу окупованого Криму. У нас так само залишається серед цих заручників і військові – близько 100, і цивільні, представники таких професій – і лікарі, і волонтери, і журналісти там є. Очевидно, що всі ці люди мають бути звільнені. У цьому списку є 11 тих, хто утримується у російських в’язницях. І немає такої зустрічі, і сьогодні Президент піднімав це питання під час свого виступу на форумі "Ялтинської стратегії", немає такого взагалі міжнародного майданчику, де б не піднімалося питання, що Росія відповідальна за виконання Мінських угод у питанні звільнення заручників і через тиск на своїх кишенькових сепаратистів, щоб вони випускали тих, кого вони незаконно утримують, і через те, що вони мають і самі людей звільнити. Але ключове – до 31 грудня має бути встановлений контроль на українсько-російському кордоні. І ось це питання найскладніше. Воно, мені здається, найболючіше, тому що ми всі усвідомлюємо, що і гуманітарний процес, і відновлення Донбасу, і вирішення проблем переселенців, і налагодження інклюзивного діалогу, що теж буде непросто після зомбування людей кілька місяців російським телебаченням – усе це неможливо без двох речей: безпекова ситуація і встановлення кордону. Тому Президент чітко наполягає, що Україна усі свої зобов’язання виконала, ми все виконали за Мінськими угодами. Ми – відповідальний партнер. Але Україна як суверенна держава має право вимагати від усіх інших сторін так само дотримуватись міжнародного права і зобов’язань. А це означає кордон, і не між якимось там незрозумілими "планетами Шелєзяка" і Російською Федерацією, а між Україною і Росією. І тут ми будемо все-таки апелювати в першу чергу до наших союзників: Сполучені Штати Америки, Європейський Союз, Організація Об’єднаних Націй ООН, ОБСЄ – всі структури мають сказати вголос, що питання кордону є ключове.

ВСІ УСВІДОМЛЮЮТЬ, ЩО НЕ ПОТАЛАНИЛО НАМ З СУСІДОМ. І З ЦИМ СУСІДОМ НАМ ДІЙСНО ЖИТИ

– Два в такому випадку одразу ж питання. Перше стосується кордону. Навіть якщо, теоретично припустимо, нам справді вдасться встановити контроль, вже зараз є інформація про те, що Росія планує будувати просто в безпосередній близькості з нашим офіційним кордоном величезну військову базу. І я так розумію, і, напевно, не тільки я, що це все надовго. І безпекова ситуація, в такому разі, залишається абсолютно непевною. І цей тиск постійно буде зберігатися. Тема цієї військової бази якимось чином вже включена в порядок денний обговорення?

– Що стосується Мінських груп, то ми працюємо виключно в форматі Мінського протоколу. Це чотири групи, ще раз хочу наголосити. Це з питань безпеки, і там ключове питання – це відведення важкої та іншої зброї для того, щоб зафіксувати нормальну, стабільну безпекову ситуацію. Політична група – теж непрості там питання. Зараз там працює з Володимиром Горбуліним і Роман Безсмертний як експерт так само долучений до цих питань. Гуманітарна наша група. Тут ключові питання – це звільнення заручників і гуманітарна допомога переселенцям у цих регіонах. Один із дуже важливих факторів, звичайно, – звільнення заручників. Нам за ці 4 місяці вдалося звільнити більше 50 українців. Це цифра, яка для нас є важливою. Також з успіхів, я вважаю, – це те, що за нашою ініціативою були передані такі звернення, що це взагалі жахливо і потрібно зупинити обстріли шкіл. І я сподіваюся, що це теж наш вклад у те, що ми маємо сьогодні більш-менш стабільну ситуацію в тих регіонах, де зосереджені навчальні заклади. Хоча, звичайно, вони потребують особливої уваги. Ми вважаємо, що там мають бути постійні місії ОБСЄ, контролюючі ситуацію, саме де є скупчення людей, де залишаються населені пункти. Ну і соціально-економічна група. Вона працює, в першу чергу, в питаннях відновлення Донбасу. Тому що від війни, розв’язаної проти України, постраждала інфраструктура. Там величезні проблеми сьогодні з електроенергією, там величезні проблеми з водою. Все це дуже взаємопов’язане. Але все це неможливе без безпекової ситуації. Що стосується вашого запитання, то, я думаю, що всі глядачі "5 каналу" усвідомлюють – ну не поталанило нам з сусідами. І ми ж його не поміняємо на стабільну Швецію, на жаль, чи на добру Данію. З цим сусідом нам дійсно жити. Як це робити? По-перше, посилюючи нашу армію, по-друге, проводячи реформи, щоб Україна ставала більш європейською країною. І це буде наша найкраща відповідь Путіну і його режиму, що ми свій вибір зробили. Але, звичайно, посилюючи відповідальність світу за те, що Україна не може сам-на-сам боротися з порушенням міжнародного права. Тут має бути все-таки і консолідована позиція світу, що не можна так легковажити з країною, яка сьогодні по всіх фронтах воює з усіма.

ЦІКАВО, КОЛИ ПИТАННЯ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ПОЧИНАЮТЬ НАЙБІЛЬШЕ КРИТИКУВАТИ АДЕПТИ ЦІЄЇ ТЕМАТИКИ

– Власне, тема цієї військової бази – дуже навіть непоганий аргумент для світової спільноти для того, щоб вкотре приділяти особливу увагу підтримці України. Власне, генсек НАТО уже відреагував – вони стурбовані. Будемо стежити за ситуацією далі. І ще один аспект, про який ви вже згадали, що Україна справді виконує всі зобов’язання згідно Мінського протоколу. Але, разом з тим, Президент буквально днями озвучив заяву про те, що якщо ми побачимо щось на кшталт псевдовиборів, до яких нібито активно там готуються 18 жовтня на окупованій частині Донбасу, то ми залишаємо за собою право так само повернутися до питання змін до Конституції, яке стало, ну в політикумі принаймні точно, дуже резонансним і мало такий підривний характер. Наскільки такий сценарій можливий?

– Все дуже залежить від внутрішньої єдності політичних партій. І тут на жаль, виборчі процеси, як завжди, дуже часто у деяких політиків перекривають державницькі інтереси. Тому що, я хочу наголосити, питання децентралізації було виборчою обіцянкою, так само як і зняття депутатської недоторканності, у всіх політичних сил. І ми подивимось, як будуть голосувати за зняття недоторканності. Але що стосується питання децентралізації, дуже цікаво, коли потім адепти цієї тематики починають найбільше критикувати. А ще огидніше – коли на це витрачається величезні кошти і розв’язується справжня антиукраїнська кампанія, в тому числі в західних медіа. Коли я бачу ці розвороти, присвячені не темі єдності України, а тому, що так відбувається децентралізація, на платних сторінках західних медіа, від цього стає жахливо. Тому що для мене це очевидно, що деякі молоді політичні сили якось чи то не вивчили, чи то взагалі не усвідомлюють своєї відповідальності в нинішній важливий історичний момент, чи забули уроки 2005-го і 2008 років, коли оцей роздрай коштував Україні дуже дорого і привів по суті до влади банду Януковича. Мені здається, що, все-таки, очевидно, що в коаліції можуть бути непрості дискусії, але назовні виносити це – це бити по Україні. І кожен, хто таке робить, має усвідомлювати, що він б’є не тільки по Президенту, а в даному випадку – по Україні, по нашому дуже великому шансу отримати безвізовий режим у 2016 році, по нашим іншим перспективам, в тому числі й "підносить патрони"тим проросійськи налаштованим політичним силам або країнам у Європейському Союзі, які з радістю хотіли б зіскочити з санкцій, які з радістю скажуть: "Та слухайте, та в них там безлад у цій країні, вони самі там не знають, за що голосують, ми тут до чого? Хай вони між собою розбираються". І тому не потрібно мішати все в одному: що стосується децентралізації, Конституції. Децентралізація потрібна. Цікаво зараз спілкування з мерами, які визнають, що уже ті прийняті закони по децентралізації бюджетних процесів, фінансування місцевих бюджетів дають їм додаткові кошти. Головне тепер – ними правильно розпорядитися. Що тут поганого? Я не бачу тут нічого поганого. Що стосується особливостей місцевого самоврядування, то я б закликала деяких політиків, які засідають чи у президії Верховної Ради, чи в високих кабінетах, поїхати на Донбас. Там є особливості, бо там іде війна. І робити вигляд, що це може бути так, як це було до 2014 року, це бути або несерйозним політиком, або видавати бажане за дійсне. Але інше питання, що ніхто українських інтересів там не буде здавати. І якщо там будуть вибори, то ніяких партій Пушиліна, чи кого там, Пургіна, там бути не може.

– Ну з Пургіним вже закінчили нібито…

– Не важливо. Там можуть бути тільки ті партії, які згідно українського закону діють в українському законодавстві, з українськими медіа, з місією ОБСЄ, з міжнародними спостерігачами, а не в безладі під автоматами і пістолетами. От над цим треба зосередитись, тому що там інша зараз проблема.

– Давайте розставимо крапки над "і" з партією Пушиліна, тому що це історія буквально от кількох днів.

– Знаєте, я так само як і ви прочитала це в інтернеті, я не готова це коментувати. Але, мені здається, так само як читачу новин, що в принципі і Міністерству юстиції, і всім іншим структурам, в тому числі і силовим, які відслідковують кримінальні справи по сепаратизму, потрібно якось показувати результат. І взагалі ненормально, коли в нас в країні 200 партій, мені так здається. Ну, це інше питання.

– Це глобальна дискусія.

– Але, якщо говорити про партії, які мають право брати участь у виборчому процесі, очевидно, що тут є український закон, і важливо, що все відбувається згідно українського законодавства. От вийшла ця інформація, я в неї ще там глибоко не занурювалася, але очевидно, що тепер всі відповідні структури мають перевірити, про що йдеться. І, до речі, так само не спекулювати на законі про амністію. У нас дуже багато спекуляцій на цю тему. Я хочу наголосити на тому, що Верховна Рада прийняла цей закон, він не вступив у силу і не може вступити в силу, допоки українські суди не повернуться на окуповані території. І тим, хто починає щось таке фантазувати, варто прочитати закон, де дуже чітко записано відносно того, що люди, які здійснили важкі злочини – вбивства, причетні до тероризму, до збиття Боїнгу, не можуть потрапити під амністію. Але про що може йтися, наприклад, ви знаєте, що в так званих цих "республіках" 16-річним хлопчикам видають не паспорт, а папірчик з якимось там "орлом". І куди він з цим папірчиком може піти? Дуже часто їх от записують, отам стоять на блокпостах з тим папірчиком. От вони отам отак працюють.

– Потім вони тікають звідти. Потім їх ловлять десь у районі, здається, Одеської області, з цим папірчиком, що вони є учасниками бойових дій з боку "ДНР". Потім вони попадають під суд і отримують 12 років, як це сталося буквально два дні тому, була така інформація. Тобто…

– Мені здається, що коли ми говоримо про амністію, то важливо прочитати закон, щоб зрозуміти, про які категорії там може йтися тільки в тому плані, якщо цей закон вступить у силу. А вступити він зможе в силу, тільки якщо там відбудуться вибори за українським законом, з міжнародними спостерігачами, з ключовими українськими каналами, тільки якщо туди повернуться українські суди. Так само, звичайно, є застереження, що люди там зазомбовані. Так, кого там можуть обирати, які там можуть бути суди, все правильно. Але які в нас зараз суди дуже часто в центральних регіонах України, які вони рішення приймають? Це ненормально, що в нас досі жодний суддя-негідник, який мучив людей під час Революції гідності, на нього не завели кримінальну справу, а тільки якісь там дисциплінарні провадження розпочали нарешті через півтора роки. Нам потрібно судову реформу потрібно робити. Потрібно голосувати в конституційних змінах зняття недоторканності, а не сваритися і чубитися на темах, які насправді несуть дуже показовий виборчий характер. І не зосереджуватись на тому, що в нас рейтинг виріс на 2%, то давайте хитати ситуацію, щоб йти на дочасні вибори. Давайте спочатку Україну склеїмо, щоб було з чим до людей іти, і потім – будь ласка.

Є ОБЕРЕЖНИЙ ОПТИМІЗМ, ЩО МІЖНАРОДНА МІСІЯ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА МОЖЕ ОТРИМАТИ ДОПУСК НА ОКУПОВАНІ ТЕРИТОРІЇ

– Що до судів, то в так званих республіках "ЛНР", "ДНР" судів у принципі немає, як і якоїсь там судової або правової площини. І про це зокрема, головний військовий прокурор Анатолій Матіос говорив з представником Організації Об’єднаних Націй. Крістофер Хайнс зараз до 18 жовтня працює в Україні з моніторинговою місією. І він йому розказав про те, що на територіях "ЛНР", "ДНР" відбувалися страти громадян тими бойовиками без будь-яких судів і слідства. Ця тема буде якимось чином педалюватися, підкреслюватись, тим більше напередодні Генасамблеї ООН, яку ми всі з нетерпінням очікуємо, тому що вона може дати відповіді на багато запитань, в тому числі і щодо Володимира Путіна?

– Ви знаєте, я хочу сказати, що якраз на нашій гуманітарній підгрупі ми дуже жорстко ставимо питання відносно необхідності залучення місії міжнародного Червоного Хреста до двох проблематик: перше – це пошук зниклих безвісти, а таких згідно інформації Служби безпеки України на сьогодні у списках щонайменше 804 українця, і відносно ідентифікації загиблих, тому що це справа держави, звичайно, знайти кожного зниклого, вшанувати кожного загиблого, достойно його поховати. Але досвід міжнародних організацій і допусків на окуповані території дуже потрібен. І друге питання – це допуски взагалі до пенітенціарних установ на окупованих територіях для того, щоб переконатися в тому, як працює там система. Якщо говорити про українську пенітенціарну установу, то вона відкрита для того, щоб відповідні місії Червоного Хреста могли відвідувати. Інформація, яку якраз надала Державна пенітенціарна служба України, – протягом року з гуманітарних міркувань в оці пенітенціарні установи було здійснено 89 візитів представників міжнародного комітету Червоного Хреста, 25 місій ООН, 23 – ОБСЄ, 10 – це від уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. На тій території немає жодного такого факту допуску, тому ми дуже серйозно якраз виступаємо за такі допуски. Сьогодні в мене є обережний оптимізм, що міжнародна місія Червоного Хреста може отримати допуск на окуповані території, в першу чергу, в питанні пошуку загиблих, пошуку зниклих безвісти, залучення до питань транспортувань тіл чи, там, ідентифікації загиблих, і, так само, до пенітенціарних установ. Це важливо.

– Обережний оптимізм – це як?

– Це так, що коли вже здійсниться факт – це буде констатування факту. А обережний оптимізм – це означає, що принаймні ми почули такі заяви відносно того, що розглядається така можливість. Я буду максимально дипломатична, бо мені б дуже хотілося, щоб ці питання були врегульовані, а Україна, у свою чергу...От ми, наприклад, за дорученням Президента, зараз надзвичайно серйозно працюємо над тим, що питання пошуку зниклих безвісти та ідентифікації загиблих має отримати більш скоординовану роботу. Все-таки має бути визначено той орган, який буде цим займатися.Цим має займатися держава, волонтерам тут треба дякувати за те, що вони цей рік тримали дуже часто ці процеси на своїх плечах, залучати, звичайно, як експертів, але під координацією держави і залучати до цього процесу міжнародні гуманітарні організації. І також дуже важливе вдосконалення нашого законодавства. Над цим ми також зараз працюємо дуже серйозно – і Адміністрація Президента, і урядові структури, звичайно, залучені до цього депутати Верховної Ради.

КОЖНА ПОЛІТИЧНА СИЛА ХОЧЕ ОТРИМАТИ БІЛЬШЕ ГОЛОСІВ, БІЛЬШЕ ПРИСУТНОСТІ У МІСЦЕВІЙ ВЛАДІ, АЛЕ ПИТАННЯ ЄДНОСТІ ДЕРЖАВИ МАЄ БУТИ ПРІОРИТЕТНИМ

– З обережним, напевно, оптимізмом так само ми очікуємо і місцеві вибори, саме на прифронтовій території. Очевидно, що напевно ЦВК керувалася тим розумінням, що людям потрібно давати право вибору, але при цьому так, щоб не піддавати їх небезпеці. Тим не менше, визначені ці населенні пункти, де вибори будуть проводитись. У мене питання до вас такого характеру: чи достатньо повноважень, ресурсів, ще якихось факторів для того, щоб справді максимально забезпечити волевиявлення як з точки зору дотримання права, так і з точки зору дотримання безпеки?

– Мені здається, що тут ніколи не буває… там необхідність збільшити все можливе і необхідне позиціонування, щоб покращити безпекову ситуацію. Тому я переконана, що будуть прийняті відповідні рішення уряду відносно того, щоб там збільшити присутність міліції, яка зможе забезпечити безпеку на цих виборчих ділянках. І, очевидно, дуже правильний жест від української влади – запрошення. На місцеві вибори, в принципі, ніколи міжнародні спостерігачі не приїжджають, але українська сторона звернулася і до наших партнерів по Європейському Союзу, до ПАРЄ: "Будь ласка, приїжджайте. Ми хочемо продемонструвати, це важливі для нас вибори, вони відбуваються в особливих умовах, ми хочемо тут продемонструвати відкритість, і таке бажання, щоб ви побачили і настрої людей, і те що, ці вибори мають відбутись демократично за новим законом". Але, що дуже важливо, вибори – це останній день, який уже підсумовує все, що відбувається. На тих територіях дуже важливий діалог, дуже важливо, щоб політичні партії туди приїжджали не тільки в останній день і не закидували це все листівками, і не завішували це все біл-бордами. Тому що в людей це викликає так само питання: на які гроші ви там все розвішуєте? Можливо, краще спрямувати ці фінанси на інші проекти. І дуже важливо там бути чесними і не спекулювати на темах розкольницьких, тому що задля того, щоб отримати два зайвих голоси в райраді чи ще одного голову сільради, колоти країну – це гріх і це, я думаю, має отримувати навіть таку відповідь якусь кримінальну. Дуже важливо, щоб політики відчули свою відповідальність, бо я там буваю часто, знаю, що люди говорять, різні ж настрої, говорять: "Знаєте, ми іноді боїмося просто агресії. От ви говорите, що український політикум неагресивний, але коли ти вмикаєш якісь ток-шоу чи бачиш ці суперечки, то це дійсно жахливо". І що ти тут можеш відповісти? І тому я закликаю усіх колег ставитись до питання передвиборчої кампанії – воно важливе, я усвідомлюю, що кожна політична сила хоче отримати більше голосів, більше присутності у місцевій владі – але питання єдності держави має бути пріоритетним. Ну і те саме можна сказати і журналістам. Тому що коли в умовах дуже часто такої спочатку інформаційної блокади потім на голови там людей, які живуть, дійсно, трошки в інших ідеологічних уявах, навалюється такі агресивні певні речі, воно не сприяє часто тому, що ми перемогли ідеологічно. Нам треба перемогти там розруху в головах, це дуже важливо. І це дуже допоможе і єдності країни, нашій армії, нашій дипломатії –– от я так бачу, в тому числі і свою місію, в тому, щоб доносити таку позицію де можна.

– Я ще запитаю вас про "Ялтинську стратегію". Цей форум зараз триває. І от ви говорили про настрой українців, зокрема на цих територіях, де така драма розвертається, а тепер я хочу запитати про настрій західного світу. 350 гостей – це і політики, і аналітики, і журналісти, і люди з величезним досвідом, в тому числі і у керуванні державами – як вони оцінюють ці півтора роки, які стали для України дуже знаковими?

– На "Ялтинській стратегії", по-перше, дійсно присутні люди, які дуже добре володіють ситуацією в Україні. І вони дуже чітко говорять, що перед нами сьогодні два виклики: це, дійсно, війна на Сході, розв'язана Росією, і економіка. І важливо, що перший день на Ялтинській стратегії присвячений не тільки тому, що робити з Україною, що робити з Росією, мені здається, це правильний акцент і це те, про що ви запитували. Нам треба якось у цьому світі думати, що робити з Росією, а якщо говорити про настрої людей на Донбасі, ви знаєте, вони все одно сьогодні набагато більш проукраїнські, ніж були ще рік тому. І важливо, що ті європейці, які приїжджають зараз в Україну, часто не тільки в Києві зупиняються, а їдуть і на Донбас і мають можливість в цьому переконатися.

Яна Конотоп, "5 канал"