Історію цього видатного діяча, який ввів вперше поняття так званих наук про дух, розповість у новому матеріалі "Дивогляд".
Біографія
Вільгельм Дільтей народився у родині священника. Після закінчення місцевої школи він вступив до Гейдельберзького університету, де вивчав теологію, а згодом переїхав до Берліна для подальшого навчання. Він захоплювався давньогрецькою мовою, івритом та працями Платона, Аристотеля й Августина Блаженного. Спочатку працював журналістом і вчителем, а у 1868 році став професором в Університеті Кіля, де опікувався архівом праць Фрідріха Шлеєрмахера.
Пізніше викладав у Бреслау, а в 1882 році повернувся до Берліна, завідував кафедрою філософії в Берлінському університеті. Його дослідження та популяризація праць Едмунда Гуссерля та публікації про Готфріда Лессінга, Йоганна Гете, Новаліса та Фрідріха Гельдерліна значно вплинули на німецьке літературознавство. Помер 1 жовтня 1911 року в Зейсі.
Філософія життя
Дільтей є представником філософського напрямку, який відомий як "Філософія життя". Це філософський напрямок, що сформувався в другій половині 19 століття в Німеччині та Франції. Його визначними представниками також були Фрідріх Ніцше, Георг Зіммель, Анрі Бергсон та інші мислителі. Основною ідеєю філософії життя стало переосмислення класичного раціоналізму через постановку в центр філософських роздумів феномену життя. Життя в цьому контексті розглядалося не з науково-біологічної точки зору, а як сутність людського існування, недоступну раціональному осмисленню через її ірраціональну природу.
Розвиток філософії життя значною мірою стимулювався фундаментальними відкриттями в біології, зокрема, дарвінізмом і генетикою Менделя. Проте філософи цього напряму трактували життя не як об'єкт науки, а як феномен, що виходить за межі наукових пояснень, представляючи людське існування в його глибинній сутності. Життя для них було складним і багатовимірним явищем, що потребувало підходу, який не зводиться до суворих раціональних рамок.
Філософія життя прагнула осмислити буття людини "у плині життєвого потоку" за допомогою філософських методів, на противагу науковим. Вона стала відповіддю на обмеження класичного раціоналізму та намагалася створити нову філософську картину світу, спираючись на ідею життя як центрального поняття. Це дозволило з нової перспективи підходити до осмислення людського буття, культурних і соціальних явищ, а також способів людського пізнання.
Ідеї Дільтея
Дільтей розвинув концепцію "наук про дух" (нім. Geisteswissenschaft), підкреслюючи їхню відмінність від природничих наук. Він наголошував, що науки про культуру, як-от історія, філологія, релігієзнавство, пізнають відображення речей у свідомості, а не самі речі, тому потребують особливої філософської герменевтики.
Людина, на його думку, як суб'єкт розуміння сама є частиною того, що вона досліджує. Тому дослідники повинні відмовитися від позиції незалежного спостерігача й враховувати, що вони є частиною предмета, який вивчають.
Дільтей вважав діяльність психіки неперервною та ірраціональною, без очевидних джерел і мети, що відображається також на історії. На його думку, історія загалом не має сенсу – він притаманний лише окремим епохам. Аналіз текстів, які відображають явища індивідуального характеру, дозволяє досліднику зрозуміти зміст індивідуального життя шляхом поєднання особистого переживання з мовою автора.
Раніше "Дивогляд" розповідав про те, як радянська пропаганда діяла проти німецького філософа Ніцше.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
