Споконвіку жінки доводили загалу, що вони здатні на все можливе і неможливе, з чого зітканий наш світ. Вони керували літаком, боролися за права, йшли в політику, займалися наукою і навіть робили математичні підрахунки

У 21 столітті ми всі говоримо про гендерну рівність, забуваючи, якою ціною та чиїми внесками людство цього досягло. До Міжнародного дня дівчаток Дивогляд зібрав жінок, які змогли назавжди переламати хід історії та повернути її криву у бік рівності, толерантності та позбавленню від упереджень. Жінки здатні на будь-які неймовірні відкриття. Час згадати історію і наново переконатися у цьому. 

Ада Левлайс – перша програмістка 

Ада Августа народилася в родині англійського поета Байрона. Через сімейні обставини родина мала виїхати з батьківщини та розлучитися із батьком Ади на певний час. Дівчинка багато часу приділяла спостереженню за птахами та різноманітними математичним підрахункам.

Під час більш ґрунтовного дослідження математичної науки Ада познайомилася з видатним економістом Чарльзом Беббіджем. Тоді чоловік вже працював над примітивною обчислювальною машиною, проте дівчина після одруження з Чарльзом долучилася до розроблення більш потужного приладу. Саме Ада написала першу комп'ютерну програму в історії людства за кілька десятків років до винайдення машини. 

Амелія Ергарт – перша жінка, яка перелетіла океан 

Амелія Ергарт, одна з найвідоміших жінок-авіаторок, народилася у місті Атчінсон, штаті Канзас. Літак побачила у десять років, але не відчула до нього тоді особливої цікавості. На Різдво 1920 Амелія вперше десять хвилин провела у польоті як пасажирка, а через рік пішла на курси пілотажу. У 25 років вона встановила свій перший рекорд – піднялася на висоту 4,3 км. 

Відомою на весь світ жінка стала завдяки останньому польоту довкола світу, який почався 20 березня 1937 року. На початок липня екіпаж пролетів понад 22 тисяч миль, успішно подолавши 80 % маршруту — через Атлантику, екваторіальну Африку, Аравію, Індію та Південно-Східну Азію. Згодом вона мала попрямувати до острова Гауленд, проте на острові літак так і не з'явився. 

За офіційними даними, під час цієї подорожі Ергарт загинула у водах Тихого океану. 

Джессіка Вотсон – наймолодша жінка-морячка

Джессіка Вотсон стала наймолодшою морячкою у 17 років. Дівчина здійснила навколосвітню подорож за маршрутом Австралія – Нова Зеландія – Фіджі – Кірибаті – Мис Горн – Південна Африка – Австралія. Подорож мала бути беззупинною та без поповнення запасів, згідно з нормами, встановленими Міжнародною морською федерацією.

Джессіка пливла на рожевій 12-метровій яхті. За сім місяців вона здолала 42 550 км. Коли вона здолала маршрут, батьки зустрічали дівчину зі сльозами на очах. 

Малала Юсуфзай – наймолодша лауреатка Нобелівської премії миру

Малала стала відомою в 11 років завдяки блогу, який вела для Бі-бі-сі. У блозі вона розповідала про своє життя та режим талібів у Пакистані, про їхні спроби взяти під контроль долину Сват і про свої погляди на розвиток освіти для дівчаток. У жовтні 2012 року Малала поверталася зі школи на автобусі, коли у нього увірвалися люди в масках. Один із бойовиків став питати, хто з них Малала, а тоді двічі вистрілив у дівчинку, потрапивши в голову й шию. Після тригодинної операції хірургу вдалося дістати кулю з мозку і врятувати її життя.

У 2013 році Малала написала книжку у співавторстві з американською журналісткою Крістіною Лем, яка сколихнула весь цивілізований світ. Одразу після публікації мемуари "Я – Малала. Історія незламної боротьби за право на освіту" потрапили у список бестселерів NewYorkTimes. У віці 17 років дівчина отримала Нобелівську премію миру. 

Марія Каллас – найвідоміша співачка сопрано у світі

Марія Каллас – приклад справжнього трудоголізму. Вона вчилася 5-6 годин на день і через шість місяців почала співати найважчі арії в міжнародному оперному репертуарі. Вже після кількох студентських виступів Каллас почала виступати з другорядними ролями в Грецькій національній опері. Поворотний момент у кар'єрі дівчини відбувся у Венеції 1949 року. Її залучили до партії сопрано в "Пуританах". Каллас підготувалася до вистави за шість днів. 

За кілька років Марія дебютувала в Лондоні в Королівському театрі в Ковент-Гардені. Лондонська аудиторія її обожнювала, тому вона поверталася в Королівську оперу впродовж 1950-1960-х років. Проте Каллас усе життя боролася із зайвою вагою, і коли маса почала швидко зменшуватися, вокал Марії істотно погіршився. Нині про життя співачки знято декілька фільмів: "Каллас назавжди", "Каллас і Онассіс" та "Марія до Каллас". 

Роза Паркс – громадська активістка

Роза Паркс – громадська активістка, яка вперше висловила протест щодо сегрегації населення у громадському транспорті Алабами. 1 грудня 1955 року темношкіра жінка відмовилася поступатися місцем білому чоловіку. Парк засудили за пів години після арешту, однак вона не здалася і подала апеляцію, щоби оскаржити сегрегацію. Звичайно, вона навряд чи була першою, хто відмовився поступитися місцем, проте саме Роза започаткувала війну проти расової нерівності у США. 

У грудні 1956 року активісти зуміли скасувати сегрегаційні правила у громадському транспорті. Після перемоги Роза Паркс ще протягом 10 років працювала швачкою, однак потім її запросив на роботу до своєї приймальні темношкірий політик. Після смерті чоловіка, Паркс заснувала Інститут саморозвитку, де викладається історія боротьби за громадянські права. Вона написала автобіографічну книгу "Роза Паркс: моя історія".