Виживання найспокійніших
Науковці виявили несподіваний еволюційний поворот у житті однієї з найрідкісніших популяцій хижаків. Століття життя пліч-о-пліч із людиною змусили апеннінських бурих ведмедів адаптуватися, ставши значно спокійнішими та менш агресивними, ніж їхні дикі родичі. Як повідомляє "Дивогляд" із посиланням на IFLScience, цей процес став яскравим прикладом того, як антропогенний фактор здатний змінювати генетичний код виду.
Унікальна ізоляція з часів Римської імперії
Апеннінські, або марсиканські бурі ведмеді (Ursus arctos marsicanus), мешкають у гірських районах центральної Італії. Сьогодні ця популяція перебуває на межі зникнення: у дикій природі залишилося лише близько 50 особин.
Дослідження показують, що цей вид відокремився від основної європейської гілки ще 2000-3000 років тому. З часів Римської імперії ці тварини опинилися в повній ізоляції, що призвело до появи унікальних рис: вони мають дещо менші розміри, особливу будову морди та, головне, високу терпимість до присутності людей.
Генетичний доказ "доброзичливості"
Команда вчених з Університету Феррари провела секвенування геномів 12 апеннінських ведмедів. Отримані дані порівняли з ДНК популяцій зі Словаччини та Північної Америки. Результати підтвердили високий рівень інбридингу (близькоспорідненого схрещування), проте справжнім відкриттям стали ознаки природного добору в генах, що відповідають за поведінку.
Авторка дослідження Джулія Фаббі підкреслила, що найбільш вражаючим є виявлення специфічних мутацій, які свідчать про зниження рівня агресії. Тобто приязність стала не просто звичкою, а закріпленою генетичною рисою.
Чому ведмеді змінили характер?
Науковці припускають, що еволюція "лагідності" відбувалася через постійну взаємодію з людською цивілізацією. Тисячі років тому, коли сільське господарство почало активно поширюватися горами Італії, агресивні ведмеді, що нападали на людей чи худобу, частіше гинули від рук мисливців або фермерів.
Натомість спокійніші особини, які уникали конфліктів і трималися осторонь, виживали та давали потомство. Таким чином, людина несвідомо стала фактором селекції, сприяючи виживанню найбільш миролюбних хижаків. Один із авторів дослідження Джорджо Бертолле зазначив, що цей випадок демонструє: хоча вплив людини часто є руйнівним, іноді він призводить до несподіваних форм адаптації дикої природи.
Раніше "Дивогляд" розповідав, що пуми припинили воювати за територію і відмовилися від самотності, але причина не дуже весела.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
