До мобілізації чоловік працював провідним інженером. До Збройних сил його мобілізували наприкінці січня. Служив командиром інженерно-саперного взводу 24-ї бригади. 17 вересня Олександр Вапняр разом із побратимами вирушив на бойове завдання.

Поблизу Старогнатівки на Донеччині підірвався на розтяжці. В останню путь земляки провели свого героя, стоячи на колінах. Поховали бійця на місцевому цвинтарі. У нього залишилася дружина та син.

"Це був зразок людини, зразок учня, зразок душевності. Це дитина була кругом зразковою, він настільки був добрим, настільки був чуйним, наскільки була щирим. Дитина, яка випромінювала лише добро", - згадує учителька Олександра Вапняра Олена Сіра.

"У нього було дуже високе відчуття відповідальності, він був дуже сильною людиною, він був людиною, яка завжди готова підставити плече й допомогти. Він не шукав і не ховався ніколи за чужі спини. Оце у нього була риса, яка була йому притаманна. Коли якісь складнощі виникали, то зажди шукали Сашу Вапняра, тому що знали, що він завжди допоможе, завжди протягне руку допомоги і завжди виручить", - говорить товариш Олександр Левченко.

Нагадаємо, 2 вересня у Дніпропетровську попрощалися з командиром мотопіхотного взводу 42-го окремого мотопіхотного батальйону Юрієм Печерицею. 37-річний військовий у званні старшого сержанта на передовій фактично виконував обов'язки офіцера.