ЩОРОКУ БЮДЖЕТ НА НОВИЙ РІК ВИТРАЧАЄ ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ ГРОШЕЙ НА НОВОРІЧНІ ЯЛИНКИ НА ЦЕНТРАЛЬНИХ ПЛОЩАХ, НА СВЯТКОВУ ІЛЮМІНАЦІЮ, І ЧОМУСЬ ЦЕ НІКОГО НЕ ОБУРЮЄ. А ОСЬ ПРОВЕСТИ ЗАХІД З ПРИВОДУ 25-РІЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ І ПРОВЕСТИ ЧЕРЕЗ ЦЕНТР КИЄВА НАШУ АРМІЮ– ЦЕ ПОГАНО?
– Доброго вечора!
– Доброго вечора.
– Вочевидь ми зараз вже готуємось всі, і морально, і фізично, до Параду до святкування Дня Незалежності України. 25 років, перший серйозний ювілей. Перше запитання до вас як до людини, яка вочевидь посвячена у те, як все це буде відбуватись. Яким планується цей парад? Яким він, на вашу думку, буде, наскільки співпаде із планами? І які ризики прораховуються?
– Планується… Сказати, що там буде монументальний чи масштабний (парад – 5.ua)… Ну так, там буде багато людей, там будуть представлені, крім Збройних сил, і СБУ, і прикордонники, і МВС. Навіть, здається, буде парадна "коробка" патрульної поліції, не впевнений, але, здається, навіть таке планувалося. Буде техніка, буде багато техніки.
– 200 одиниць? Чи, можливо, вже більше?
– Ні, близько 200 одиниць. Там що добре – по-перше, дійсно нічого з фронту не забирали для того, щоб проводити парад, і плюс до цього вдень напередодні будуть передані до армії близько 200 одиниць нової техніки. Відповідно, одномоментно ми продемонструємо достатньо велику кількість техніки. Я можу сказати, що у 2014 році по деяких позиціях у нас стільки техніки не було взагалі.
– Це техніка з наших оборонних підприємств?
– Так, це модернізована, відновлена, частково – нова, частково просто техніка Київського гарнізону, яка тут має, в разі чого, забезпечувати захист Києва. Загалом, часто закидують, що це "показуха", "навіщо ми витрачаємо гроші". Але чекайте, щороку бюджет на Новий рік витрачає велику кількість грошей на новорічні ялинки на центральних площах, на святкову ілюмінацію, і чомусь це нікого не обурює. А ось провести захід з приводу 25-річчя незалежності і при цьому провести через центр Києва нашу армію, в тому числі воїнів АТО, там буде окрема "коробка" і окрема "коробка" ветеранів АТО – це погано? На мою думку, ні.
– Порівняно з, наприклад, минулим роком, скепсису цього року, принаймні так я продивляюсь, менше. Тобто люди вже з розумінням ставляться. Зрештою, після минулорічного святкування, точніше відзначення Дня Незалежності, цього скепсису менше стало.
– Там більше було скепсису у 2014 році просто з причини, що стверджували, абсолютно неправомірно і брехливо, що ці "коробки", які були в Києві, або ця техніка, яка була в Києві, якось могла допомогти фронту на той момент. Але забували згадати, що, здається, 9 з 11 "коробок" – це були курсанти. Як і чим курсанти могли допомогти фронту в той момент? Забували згадати, що там була техніка Київського гарнізону – єдині 10 БТР, які мали, боронь Боже, прорвались би російські війська і вийшли би на Київ, ось на увесь Київ у нас було би 10 БТР. Там були БТР-3 і БТР-4 на той момент ще без встановленого комплексу озброєння.
У 2016 РОЦІ, НА ДРУГОМУ РОЦІ ВІЙНИ, ФІНАНСУВАННЯ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ ЗА РАХУНОК БЮДЖЕТУ ЗА СТАТТЕЮ "РЕЧОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ" – 54%
– На цьому параді буде презентована, в тому числі і нова військова форма, і парадна, і польова. Вона буде без радянських зірок – це ключова її відмінність. Розроблена вона була протягом півтора року. Розробляли її і спеціалісти з Міноборони, і спеціалісти з геральдики, і історики, художники, тобто ґрунтовно підійшли до всього цього. Ви розмістили у своєму фейсбуці, в тому числі, і зразки цієї форми. Щоправда написали: "Форма красива. Років через 5-10 на неї може і грошей дадуть". Чому такий скепсис щодо фінансування?
– Тому що в цьому році, у 2016 році, на другому році війни, фінансування Міністерства оборони за рахунок бюджету за статтею "Речове забезпечення" – 54%. Тобто нам не те що, вистачає грошей на закупівлю парадної форми, нам не вистачає грошей купити банально польову форму на всіх. І там йде економія: замість того, щоб купувати необхідну кількість всього-всього, вибираються якісь позиції, які купуються, а якісь позиції не купуються. Банально немає грошей. Парадно-повсякденна форма – тут, по-перше, ми рухалися шляхом, у тому числі економії. Раніше була повсякденна форма і ще окремо була парадна форма. Ми зараз вводимо концепцію парадно-повсякденної форми, котра відрізняється лише додатковими елементами, повсякденна від парадної. Тобто там не треба додатково щось шити. Крайній раз закуповувалась парадна форма у 2007-му або у 2008 році. Відтоді жодного разу її не купували. Так, для параду було виділено окрему статтю фінансування, для курсантів пошили парадну форму. Знову ж, на параді в основному йдуть курсанти. Для них пошили парадну форму тому, що їх парадною формою забезпечують з року в рік, їм необхідна форма на випуск.
НАМ В ЦЬОМУ НАПРУЖЕННІ НАПЕВНО ТЕПЕР ЖИТИ УСЕ ЖИТТЯ. ТУТ ПИТАННЯ НЕ В ПУТІНІ, ТУТ ПИТАННЯ В УСІЙ ЦІЙ ДЕРЖАВІ ТА У ЇХ СТАВЛЕННІ ДО НАС
– Повернемось вже безпосередньо до нашої воєнної ситуації. Якщо згадати минулий тиждень, то весь він пройшов під знаком отієї провокації, яку спробували здійснити на адміністративному кордоні із Кримом. При чому ця інформаційна хвиля була дуже таки високого градусу, якщо дійшло до звинувачень української влади у терорі від президента Путіна, але тим не менше зараз вже усе вщухло. Маємо наростаючі обстріли на Донбасі, сьогодні це вже вісім поранених на трьох ділянках, один загиблий волонтер. Риторика Росії продовжує бути агресивною, інформаційне тло в Україні продовжує бути напруженим. І от, сьогодні маємо інформацію, що Генштаб розробляє проект указу Президента про звільнення військовослужбовців шостої хвилі мобілізації. Це при тому, що сьомої так і не було. Вона якось фінансувалась, відкладалась, але по факту ми її не маємо. Чим обґрунтоване таке, поки що потенційне, рішення?
– Щодо сьомої хвилі мобілізації, здається, ще на початку року було озвучено, що якщо на фронті дійсно буде загострення, то вона буде оголошена, ця хвиля. І знову ж було озвучено, що у першу чергу сьома хвиля мобілізації буде призиватися з першої черги резерву, тобто ті, хто вже пройшов АТО. Відповідно, немає необхідності витрачати стільки часу на їх навчання, і вони можуть швидке стати до строю на фронті. Але, сказати, що на фронті якесь радикальне загострення – я цього не спостерігаю. Я цим практично живу з перших днів війни, і сказати, що видно якесь сильне напруження – ні, не видно. Так, обстріли. Так, ранені. Так, загиблі. На жаль, нам із цим нещастям жити всю решту життя. Навіть коли ми, рано чи пізно, звільнимо Донбас, повернемо Крим, але ж Росія нікуди не дінеться від наших кордонів. Нам у цьому напруженні напевно тепер жити усе життя. Тут питання не в Путіні, тут питання в усій цій державі та у їх ставленні до нас... Я спостерігав минулого тижня усю цю історію з Кримом, я взагалі нічого не зрозумів! Я не спеціаліст, я не військовий розвідник. Але таке відчуття в мене склалося, що там щось сталося всередині Криму, вони звісно "під шумок" вирішили накинути це на нас, але це було зроблено так незграбно, так безглуздо, що зараз ця тема вже і в них пішла з порядку денного і якось вони більше не нагадуюсь. Бо це реально було більше весело, ніж страшно. Вони брязкають зброєю – ну в нас теж є зброя.
НАШІ БІЙЦІ БІЛЬШ ДОСВІДЧЕНІ І ЗОСЕРЕДЖЕНО-СПОКІЙНІ, ВОНИ РОЗУМІЮТЬ, ЩО ЦЕ НАША КРАЇНА І НІКУДИ ВОНА ВІД НАС НЕ ДІНЕТЬСЯ, І МИ ПОВЕРНЕМО СОБІ ДОНБАС
– Як ви кваліфікуєте воєнну ситуацію зараз, якщо говорити про кількість обстрілів, про те, що ключовий перший пункт Мінських домовленостей про припинення вогню чимдалі, тим більше не виконується. Як ви її кваліфікуєте, цю ситуацію?
– В мене склалося таке враження, що вони ніколи і не збиралися, не вірили, що ми будемо виконувати ці домовленості. Я от вчора писав і виклав не дуже такі красиві та приємні фотографії – це тату на тілах двох загиблих сепаратистів. Потім промоніторив, що про цей випадок писали російські та ці "новоросійські" ЗМІ. У них була приголомшлива версія, що це ми їх обстрілювали, і так міцно їх обстріляли, що якимось чином тіла їх загиблих опинились на нашій території. Певно вибуховою хвилею, такою дуже потужною, їх до нас підкидує. Вони нас обстрілювали завжди, вони по-моєму ніколи і не планували передавати нам контроль над кордоном. Напевно, вони завжди планували, що у якийсь момент ми зірвемося, піддавшись всьому – і втомі очікування, піддавшись і силам, досвіду, техніці, що з’явилися. Ми зірвемося, і тоді можна буде нас обвинуватити у тому, що ми не виконуємо Мінські домовленості, а отже і ніякого нас контролю над кордоном і усього такого. Але ми виконуємо Мінські домовленості, проте якось видно ми все ж так обстрілюємо, що тіла потім виносить на десяток кілометрів.
– Ми навчилися не піддаватися емоціям і власне не зриватися, от те, про що ви говорите, на що вони розраховували? Чи все одно цей ризик залишається і кожного разу буде виклик?
– З’явився досвід, з’явилась достатньо велика кількість бійців, які тверезо оцінюють ситуацію, які розуміють, заради чого вони стоять і чому обстрілюють саме так і як необхідно відповісти. Зазвичай розуміють, що так, краще пройти необхідну процедуру залучення великого калібру для відповіді – а там є певна процедура, що включає інформування ОБСЄ. Там це все прописано і у крайніх випадках це все використовується, коли дійсно існує ризик для наших позицій. Досвід Мар’їнки минулого року показав, як ми вміємо відповідати на масовані спроби вторгнення. Усі ці ДРГ (диверсійно-розвідувальна група – 5.ua), що турбують… Ну ось вчора ця ДРГ, взагалі-то, пішла, загубивши двох з шести чоловік, здається. Наші бійці більш досвідчені і зосереджено-спокійні, вони розуміють, що це наша країна і нікуди вона від нас не дінеться, ця країна, і ми повернемо собі Донбас.
ЩОБ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ВІДПОВІДНО ДО СТАНДАРТІВ НАТО, БУЛО БИ НЕПОГАНО, ЩОБ ДЕРЖАВА АРМІЇ ВИДІЛЯЛА ГРОШЕЙ ВІДПОВІДНО ДО СТАНДАРТІВ НАТО. АЛЕ У ДЕРЖАВИ СТІЛЬКИ ГРОШЕЙ НЕМАЄ, ЦЕ ОБ’ЄКТИВНА РЕАЛЬНІСТЬ
– Тепер до іншого фронту, до внутрішнього і, зокрема, фронту реформ. 12 серпня в іронічній, властивій вам, формі ви пишете: "В рамках реформування та переатестації Центрального апарату Міністерства оборони з’явилися вакансії. Зокрема, в Департаменті держзакупівель. З невеликими зарплатами, пекельним навантаженням, корупційними пропозиціями від постачальників, особливою любов’ю народних депутатів. Дуже потрібні фанати нашої країни". Я чому цитую, щоб глядачі ще знали, що в Міноборони є вакансії, а взагалі-то тепер питання ключове: а чи багато бажаючих не просто звинувачувати у відсутності реформ, а долучитися до їх створення.
– На жаль, ні. По-перше, часто люблять говорити про те, що військовим підняли зарплати. Але військовим підняли зарплати, але ж цивільним співробітникам Міністерства оборони не підняли. І в Міністерства оборони немає ні повноважень, ні ресурсів самостійно підвищувати зарплати. Коли ми кажемо, що ми шукаємо провідного спеціаліста Департаменту держзакупівель, але при цьому можемо йому заплатити 5 тис. грн, то розраховувати на те, що це прийде професіонал, чесний, некорумпований, готовий працювати у пекельних умовах і при цьому жити на 5 тис. грн… Так, нам трапляються такі люди, але надзвичайно рідко. Частіше приходять з двома цілями: або це зовсім юні випускники без досвіду, без резюме, які хочуть просто прийти на роботу, бо вони нікуди не можуть влаштуватися; або це люди, які намагаються прийти і з самого початку ставлять собі завдання потім починати красти. Оскільки зараз, для усіх новеньких, обов’язково введена процедура проходження поліграфа, то "відсікати" тих, хто від самого початку йде з такими цілями, вдається. Говорити, що вдається знаходити багато професіоналів – на жаль, ні.
– Тобто ентузіастів не вистачає. Зате ентузіастів вистачає у соцмережах, які постійно кричать про те, що реформ у нас немає, нічого не змінилося, все погано і далі все гірше.
– Це ж робити просто. Це не потребує ніяких зусиль, досить просто кричати. Не задумуватися про те, що 54% на речове забезпечення, а просто кричати: "Дайте нам, щоб у наших бійців було найкраще!" Не замислюватися над тим, що в нас на одного умовно усередненого бійця Збройних сил виділяється, здається, 9,5 тис. доларів на рік, це на все – від палива танку, до зарплати, аптечки, форми – увесь спектр. Тобто це бюджет, поділений на кількість військовослужбовців. Найближча до нас у списку європейська країна – це Албанія, у якій на одного військовослужбовця виділяється 21 тис. доларів. У Польщі близько 90 тис. доларів. Для того, щоб забезпечувати відповідно до стандартів НАТО, було би непогано, щоб держава армії виділяла грошей відповідно до стандартів НАТО. Але у держави стільки грошей немає, це об’єктивна реальність. Люди,які сидять та критикують, про це не дуже замислюються. Мене злить, у нас за даними Міністерства фінансів або Міністерства економіки, близько 50% населення, працездатного і працюючого, досі отримують зарплатню у конвертах. Тобто недоплачуються податки. Причини різні, мене як працівника Міністерства оборони це не сильно турбує. Проте ці люди з пафосом в інтернеті часто пишуть: "Ми сплачуємо податки, тому ви повинні..."
– Ви один із таких затятих борців зі зрадою. Принаймні в кожному пості оце відчувається, ця тональність. За вашими спостереженнями, зради більше чи менше? Протягом, наприклад, візьмемо цей рік, від минулого серпня до цього серпня. Коли вже прийшло усвідомлення, що так, це війна, це конфлікт і надовго, і так, реформування не такий швидкий процес, він не відбувається з сьогодні на завтра. Сьогодні зради більше чи менше?
– У чомусь більше, у чомусь менше. Конкретно в армійських питаннях, певно, до речі, навіть і менше. Десь це результат у тому числі й нашої роботи. Десь це результат того, що люди стали більш поінформовані. Десь це результат того, що відверта брехня вже не "прокатує". Раніше можна було "вкинути" відверто брехливу інформацію, і починали розходитись хвилі. Писали, що на якомусь блокпосту вже 25 тис. загиблих, усіх вже перерізали, вони вийти на зв’язок не можуть і тому дзвонять мені. З цим вже навчилися боротися. А десь, порівнюючи з 2014 роком, з’явились рації, і тому вже точно не телефонують в ефір телеканалів, як це було у 2014 році, а виходять по військовому зв'язку на командування. Сказати, що у країні в середньому поменшало зради – ні. Завжди знаходяться нові якісь причини для того, щоб погаласувати про те, що реформи не працюють, про те, що Порошенко не продав Липецьку фабрику – це ж завжди в нас відбувається.
ХТОСЬ, ХТО КРИЧИТЬ: “НАЗВІТЬ ВІЙНУ ВІЙНОЮ!”, ЗНАЄ ПРО ТЕ, ЩО ОБМЕЖЕННЯ СВОБОДИ СЛОВА, ЗМІ, СОЦМЕРЕЖ, ОБМЕЖЕННЯ ІНТЕРНЕТУ ЯК ТАКОГО, МОЖЛИВІСТЬ МОБІЛІЗУВАТИ БУДЬ-ЯКЕ МАЙНО, ВІЙСЬКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ, ПРОКУРАТУРИ, ПАТРУЛІ, КОМЕНДАНТСЬКА ГОДИНА, ПРАКТИЧНО ПОГОЛІВНА МОБІЛІЗАЦІЯ…
– Місяцями рефреном звучало, в тому числі й від представників різних політичних сил, про те, що назвіть нарешті війну війною і розірвіть дипломатичні відносини з Росією. Певна категорія політичних сил обрала собі такий слоган і такий меседж. Останніми днями ця тема вийшла, так би мовити, на офіційний рівень. Вже на офіційному рівні в Москві допускали, що можуть розірвати дипстосунки. Але зрештою все це знову вщухло. Навіщо? Мета яка таких розказів?
– Я не дуже спеціаліст із міжнародних відносин, я не знаю, як вплине на нас розрив чи нерозрив дипломатичних відносин. Знаю, що в нас, здається, досі немає їхнього посла і не передбачається у найближчому майбутньому. Тому, на якому етапі знаходяться наші міжнародні відносини з Росією, чесно, мене не дуже турбує. Я знаю, що вони наші вороги, і все. Щодо "назвати війну війною"... Скажу цинічно, з точки зору людини, що працює у Міністерстві оборони, я б певно був би дуже "за", щоб можна було мобілізувати економіку в примусовому порядку, щоб не робити предмети розкоші, а робити армійське, необхідне для армії. При чому – без грошей. Але це більше жарт, ніж серйозно. Що зміниться? Ось назвемо ми це війною, що зміниться? Введемо воєнний стан, хтось взагалі розуміє, що таке воєнний стан? Хтось, хто кричить: “Назвіть війну війною!”, знає про те, що обмеження свободи слова, обмеження ЗМІ, обмеження соцмереж, обмеження інтернету як такого, можливість мобілізувати будь-яке майно, військова адміністрація, прокуратури, патрулі, комендантська година, практично поголівна мобілізація… І тоді вже не нічні клуби, не дискотеки, не смузі, а трудова повинність. Заради чого? Ми за два роки втримали економіку на краю, певно, прірви. Сьогодні навіть пішла якась інформація, що якийсь там приріст ВВП, приріст економіки. Утримали ситуацію на фронті. Як на мене, ми повільно, але працюємо, утримуємо країну і рухаємось вперед.
– Дві ключові, умовно назвемо "зради", останніх днів, це протистояння між органами прокуратури, ГПУ, військова прокуратура, яка у структурі ГПУ, НАБУ. Як ви вважаєте, чим все це завершиться і які ризики?
– Не знаю, чим все це закінчиться, особисто знайомий як із Анатолієм Матіосом (головний військовий прокурор України – 5.ua), так і з Юрієм Луценком. Не знаю особисто нікого з НАБУ. Бачу, читаю, сказати, що можу стати на чийсь бік і сказати, що ці погані, а ті хороші – я не розумію, реально не розумію. Але думаю, що закінчиться тим, що навчаться правильно працювати, навчаться дотримуватися законів. Бо те, що я зараз читаю: вони зараз перекидаються звинуваченнями, що "ті незаконно слідкували" чи "законно слідкували", "незаконно затримували" чи "законно затримували"... Ми ж усі у 2014 році мріяли, що усіх-усіх-усіх "старих" ми обов’язково виженемо, у нас гігантська лава запасних і ось прийдуть усі відразу професіонали. А давайте припустимо, що і НАБУ, і ГПУ ось зараз звільнили від усіх "старих" і набрали "нових". А вони вміють усе правильно, по всім процедурам виконувати? Я не знаю. Але я сподіваюся, що вони навчаться працювати, і працювати без конфліктів одне з одним.
– З електронним декларуванням ситуація дещо схожа от у чому. Ідуть взаємні звинувачення і ключові питання "Хто винуватий" і "Що робити". В цьому контексті я не випрошую коментар про електронне декларування, але спитаю, чому Президент досі не вийшов, як ви вважаєте, із заявою по цих двох темах, які бурхливо розвиваються в інформаційному просторі?
– Так Президент робив заяву 12-го чи 13-го…
– Напередодні.
– Так, у нас парламентсько-президентська форма правління, у нас Президент відповідає за зовнішню політику і за армію. Ні зовнішня політика, ні армія напряму з цими електронними деклараціями не пов’язані. Він висловив свою думку про те, що це необхідно, це the must, все, це необхідно 15-го числа включати. Питання отримання сертифікатів, акредитацій, наскільки готове програмне забезпечення. На мій погляд, Президент свою позицію висловив.
– Тобто тепер це справа, у парламентсько-президентській республіці, за Радою?
– Так, тепер ця позиція має бути врахована, але він же не казав, що потрібно щось міняти. Він сказав, що потрібно зробити те, що ми повинні зробити.
– В такому разі, фінальне запитання: прийдешній політичний сезон, Рада повертається з канікул, з новими, так би мовити, силами. Куди вони будуть спрямовані, ці сили?
– Як завжди, як на мене, будуть сваритися один з одним. Я це знаю з досвіду, достатньо сумного, хоча зрештою результативного, прийняття двох законопроектів, що дуже необхідні були армії. Ми витрачали місяці, збираючи голоси, вмовляючи їх, що нам все ж необхідно, щоб вони прийшли на засідання і все ж таки проголосували. Мені дуже хочеться, щоб вони хоча б трохи почали працювати, а не тільки займатися піаром, обговореннями, де яке сміттєзвалище горить і так далі і тому подібне. Трішки просто попрацювати.
– Ви з оптимізмом дивитесь на наступний політичний сезон?
– Ні. Оскільки я поінформований, як ця "кухня" працює, я думаю, що навряд чи щось змінилось за літо.
– Залишається тоді сподіватися, що можливо, ваш песимізм все ж таки не підтвердиться.
– А можливо, відпочили, можливо, у них була гарна відпустка.
– Дякую за розмову! Юрій Бірюков, радник Президента України, радник міністра оборони України був нашим гостем у програмі “Час. Підсумки дня”. Дякую за увагу!
Яна Конотоп, "5 канал"
