Для Ніни Родько сьогодні особливий день. Її брат - Володимир Тишура - був одним із перших пожежників, що кинулися до аварійного енергоблока.
Ніна Родько, сестра В. Тишури: "Вова був у нас дуже доброю людиною, чуйною, ставився до всього дуже з повагою, з теплотою, з добротою. Він первий попав туда, на висоту, у саме пекло. Ми дві неділі не знали, де вони, що вони. Тільки через дві неділі з газет ми могли взнать, де і що таке сталося з Володею".
Володимира Тишуру разом з іншими героями-ліквідаторами аварії на ЧАЕС поховали під Москвою. Через брак коштів, навідувати його могилу не вдається. Рідні хотіли перевезти його рештки на батьківщину - у Дніпропетровську область - однак, на це немає грошей. Тож, сьогодні несуть квіти до погруддя на проспекті Перемоги.
Ніна Родько, сестра В. Тишури: "Була змога поїхать, коли було 40 днів, коли нам сообщили, а так, всі ці роки, у нас немає змоги туди поїхать. Проблема - фінансова проблема. Звичайно, в нас зараз перед ним велика... Почуваєм себе, що він там одненький лежить, а ми тут".
Добре пам`ятає ті події і Михайло Ривчук. З перших днів він був ліквідатором аварії.
Михайло Ривчук, ліквідатор аварії на ЧАЕС: "Загрузка вертольоту парашутів піском, свинцем, доломітом, дезактивація місцевості, зняття шару грунту на території вручну з загрузкою в контейнера і вивозом в стаціонарні спецмогильники".
Уже за традицією, ліквідаторів аварії щороку вшановують біля пам`ятника жертвам Чорнобиля. Їхні друзі та родичі прийшли до меморіалу з квітами та портретами загиблих. Нині - особливий день і для вдів героїв. Кажуть, попри те, що минуло більше десятка років, біль від втрати не вщухає:
Вдова ліквідатора: "Он был инженер-констурктор в институте ядерных исследований, и когда случилась авария - они первыми приехали замерять износ твелов. Радиацию схватил, рак горла, прожил 10 лет, прожил без голоса, и вот уже 14 лет, как его нет".
Вдова ліквідатора: "Наші чоловіки були чорнобильцями, вони он там, на портретах, їх уже немає. Уже немає по 15-16 років".
Вдова ліквідатора: "Боліли, хворіли, тянулися, хто як, хто 97, хто трошки пізніше. Роки прожили і нема".
Прийшли вшанувати пам`ять загиблих і учні шкіл. Попри те, що трагедія сталася задовго до їхнього народження, хроніку трагічних подій знають "на відмінно". Декого з них біда торкнулась особисто.
Станіслав Сидоренко, школяр: "У мене в сім`ї батько - він був учасником цієї трагедії. І тому для мене це особливий день, тому що я можу сьогодні пом`янути своїх близьких і людей, які захищали батьківщину від цієї напасті".
Школяр: "Померло дуже багато людей, ми всі маєм пам`ятати про загиблих".
Школяр: "Поминаем людей, кто помогал всем людям".
Євгенія Подобна, Андрій Верстюк, 5 канал.