Спираючись на понад 100 інтерв'ю з високопоставленими працівниками розвідки та іншими інсайдерами в різних країнах, журналісти The Guardian докладно описали, як США та Велика Британія розкрили плани путіна щодо вторгнення, і чому більшість Європи – включаючи українського президента Володимира Зеленського – поставилися до них скептично.
Десять тижнів до вторгнення: Дзвінок із "чорної діри"
У листопаді 2021 року директор ЦРУ Вільям Бернс прилетів до Москви з особистим ультиматумом від президента США Джо Байдена. Але замість зустрічі віч-на-віч він опинився у порожньому кабінеті на Старій площі. путін, охоплений параноєю та ізольований ковідом, розмовляв із ним лише через захищену лінію зв'язку зі своєї резиденції на Чорному морі.
Бернс попередив про катастрофу. путін у відповідь виголосив тираду про "несправедливі кордони" та розширення НАТО. Директор ЦРУ повернувся у Вашингтон із чітким висновком: рішення вже ухвалене. Аналітики вважають, що саме в ізоляції 2020 року путін остаточно переконався: без контролю над Україною його "місія" як лідера буде нерівноцінною.
Шість тижнів до вторгнення: Провал європейської уяви
Американська та британська розвідки почали нечуване – вони розсекретили власні дані, щоб переконати світ. Проте в Парижі та Берліні це сприйняли як "істерію". Європейські розвідувальні служби, зокрема французька DRM та німецька BND, бачили ті самі знімки, але бачили на них лише блеф.
"Проблема була не в браку інформації, а в браку уяви", – зізнається один з європейських офіцерів. Європейці не могли повірити, що раціональний гравець здатен почати повномасштабну сухопутну війну такого масштабу у XXI столітті. Скептицизм здавався безпечнішим варіантом: легше помилитися, передбачаючи мир, ніж нести відповідальність за наслідки передчасного оголошення війни.
Цей розрив у сприйнятті став причиною того, що США та Британія почали постачати Україні ПТРК NLAW та Javelin, тоді як Німеччина та Франція продовжували вірити в дипломатію.
Чотири тижні до вторгнення: "Свиня в день ярмарку" та тиха підготовка
У Києві ситуація була найбільш напруженою. Президент України Володимир Зеленський та керівник Офісу президента Андрій Єрмак побоювалися економічного колапсу через паніку. Зеленський відкрито звинувачував Вашингтон у надмірному нагнітанні, а Єрмак продовжував вірити, що контакт із Дмитром Козаком у Москві дасть змогу знайти дипломатичний вихід.
Банкова обрала стратегію "публічного спокою", яка пізніше вилилася у знамениту фразу про "шашлики в травні". Політики боялися, що якщо вони оголосять мобілізацію, путін використає це як привід для нападу, а країна розвалиться економічно ще до першого пострілу.
Коли британський міністр оборони Бен Воллес зустрівся із Зеленським, він використав грубу, але влучну метафору:
"Ви не зможете відгодувати свиню в день ярмарку. Треба готуватися зараз".
Але за лаштунками Банкової військові вже почали свій "тихий опір".
-
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, розуміючи, що політичної санкції на мобілізацію не буде, приховано розосереджував засоби ППО та авіацію.
-
Керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов та офіцери ГУР орендували конспіративні квартири біля Києва й створювали схованки зі зброєю та запасами готівки.
Це була гра ва-банк: якби вторгнення не відбулося, Залужному могли б висунути звинувачення в самовільних діях, що шкодять економіці.
Два дні до вторгнення: "Прощальний" погляд Байдена
22 лютого міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зустрівся з Джо Байденом. Ця розмова нагадувала діалог лікаря з пацієнтом, якому поставили термінальний діагноз. Байден не говорив про "якщо", він говорив про "коли".
"Вони дивилися на нас так, ніби ми вже мертві. Це була розмова про спадщину, а не про допомогу", – згадують учасники української делегації.
Під час візиту до Овального кабінету Кулебі показали розвіддані та супутникові світлини російських танків біля українського кордону. На бронетехніці окупантів уже були нанесені тактичні знаки. Кулеба побачив в очах американців співчуття.
За день до цього у Москві відбулося театралізоване засідання Ради безпеки рф. Очільник зовнішньої розвідки Наришкін, затинаючись, підписав собі вирок перед камерами. Це була остання крапка – путін публічно зв'язав оточення кров'ю та круговою порукою.
Остання ніч: Коли раціональність померла
23 лютого очільник німецької розвідки Бруно Каль прибув до Києва. Він переконував українських колег, що путін не піде на Київ. Але вже за кілька годин Каль був змушений втікати через заміновані мости під гуркіт перших вибухів. Це був крах усієї німецької аналітичної школи.
О 4:50 ранку 24 лютого трансформація Зеленського завершилася миттєво. Замість евакуації, яку наполегливо пропонував Захід, він обрав опір. Його відмова покинути столицю зруйнувала головний розвідувальний розрахунок кремля на "втечу маріонеткового режиму".
Епілог: Урок для майбутнього
Західна розвідка блискуче передбачила намір, але катастрофічно помилилася в оцінці стійкості. Вони давали Україні 72 години. Проте, як висловився один німецький посадовець:
"Головне, що ми винесли з цього – нам треба працювати зі сценаріями найгіршого випадку значно більше, ніж ми це робили раніше".
У матеріалі The Guardian зауважили – сьогодні європейські спецслужби переглядають свої доктрини. Україна довела: у світі, де диктатори нехтують раціональністю, неможливе стає неминучим.
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.