Дим, вогонь, смерть. Такий вигляд сьогодні має Бахмут. російська артилерія випалює та доруйновує все, що ще не випалено та не доруйновано у місті.

Тут уже й не гасять пожежі, якщо після прильотів немає жертв. У цій багатоповерхівці вранці горіли квартири на нижніх поверхах, по обіді вогонь перекинувся на верхні. У місті всюди – стійкий запах гарі.

Але запеклих вогонь не пече. Це про піхоту 24-ї королівської бригади, яка у вересні – жовтні воювала на Херсонщині – брала участь у контрнаступі українських військ. Нині захисники тримають оборону околиць пекельного Бахмута. Хоча пекло, згадує боєць на псевдо "Шериф", у них було якраз на півдні.

"Ну тут авіації немає. Нам авіація, там літало, через кожних 10 хвилин. Як маршрутка. – Тут артилерії дуже багато. Артилерї? Там тоже було багато артилерії", – каже військовослужбовець 24-ї механізованої бригади ім. короля Данила "Шериф".

"Накривають мінометами, деколи "Гради" прилітають, але відповідно з нашої сторони там теж досить прицільний вогонь", – запевняє командир підрозділу 24-ї механізованої бригади ім. короля Данила Тарас.

Українські Боги війни б'ють точно і прицільно, арта окупантів накриває все довкола квадратами, сподіваюсь потрапити хоч кудись. І все це – 24 на 7. Це сьогодення оборонців пекельного міста.

"Наша артилерія вони класно б'ють, чітко, куди сказав, туди вони і вдарили, а вони просто хаотично гасять. То наші, не переживайте. То як буде свистіти на нас, то ми будемо пригинатися, я вам скажу", – переконує армієць Богдан.

Для піхоти головне – якомога глибше закопатися, що бійці роблять постійно. І уважно спостерігати за ворогом – щоб не допустити проривів та атак. Він звідси геть недалеко, каже Петро. Це друга лінія оборони околиць Бахмута. Але і сюди прилітає постійно.

"Хлопці поробили собі бійниці, в кожного ж свій окоп, в кожного є своє місце робоче. По можливості, ще більше заглибимося, коли маємо вільний час і дозволяють погодні умови, і наші вороги дозволяють, то ми продовжуємо копати далі, щоб були глибші окопи. – по–моєму, не дозволяють – не сильно дозволяють, хіба вночі, вночі рідші обстріли, але у наших дружніх по боках складна ситуація, бо їхня піхота лізе вночі. Вдень так не чути, вдень працює артилерія, міномети, а вночі вже особовий склад", – розповідає військовослужбовець Петро.

"Ф-1, граната захисна, в окопі, а то є РГД, то не 5, то якась вона, ну аналог РГД-5, то є наступальна", – показує армієць Ростислав.

Гранати під рукою – на випадок ворожого штурму. Протитанкові засоби та стрілецька зброя – начищені та готові до бою. Ці дашки – великокаліберного кулемета дегтярьова–шпагіна на херсонському напрямку бійці 24-ки хотіли збити російські сушки – винищувачі, які щодня поливали їх вогнем.

"Це зброя, перевірена часом, досить така хороша, можна стріляти навіть по авіації, як я вже говорив. Досвід у тас такий був в давидовому броді – досить часто авіація нам там дошкуляла. Не вдалося нам там її застосувати, бо досить сильно бомбили, але мали ми такий намір і набої у нас ще залишилися протиповітряні тут", – зауважує захисник Зеновій.

Сюди, в околиці Бахмута, авіація окупантів теж часом залітає, каже Ростислав. Але порівняно із херсонським напрямком, каже, то швидше виключення.

"Вони тут рідко, два рази на день, тако. Набагато менше, як в Херсоні, але так. Я б сказав, тут ще менше прилітає, але прилітає. Там, в то село більше прилітає. – Важко? – Та ні, тут ще може бути, ще нормально", – каже Ростислав.

"Порівняно з Давидом Бродом мені тут більше подобається. Чесно скажу. Я не знаю, так от по телебаченні чув – бахмутський напрямок важкий. Ну там у нас було дуже важко, дуже багато загиблих було солдатів, рівнина, тяжко воювати, все видно було. І там місцевість така була – безіменне воно називалось, маленьке село – то було практично на самому передку фронту. З трьох сторін ми були в оточенні тримали фронт, утримували плацдарм, густина обстрілів була дуже сильна по нас. Авіація, артилерія, танки їхні дуже прицільно працювали", – згадує Зеновій.

Світло – завдяки потужному генератору, тепло – від чималенької буржуйки. Смачно пахне сосисками – бійці розігрівають обід. До цих позицій в околицях Бахмута ще є можливість підвезти їжу, воду, боєприпаси. Хоча щодень це зробити стає складніше – дорогу сюди росіяни постійно обстрілюють. У бліндажі хазяйнує Микола – 54-річний боєць з Рівного. Він повернувся у стрій нещодавно – на Херсонщині його поранило у голову.

"Я навіть не чув, як прилетіло, прилетіло в потилицю, мене мої не знайшли, знайшла зовсім друга бригада, відправили спочатку в одну лікарню, там сказали, що у нас немає нейрохірурга, ми до голови не будем торкатися. І мене відправили в другу лікарню, мене там прооперували, достали осколок з голови, слава богу він застряв в кості і життя спасло те, що я був у касці, зачепило каску і каска лопнула", – пояснює військовослужбовець Микола.

Тут чимало тих, хто повернувся на фронт після поранення. З полум'я Херсонщини у вогонь Бахмута. Хоча, визнають піхотинці, їм на другій лінії оборони легше ніж побратимам, хто тримає позиції на самісінькому нулі. І щодня та щоночі відбиває ворожі атаки та штурми.

Не лише реактивну ствольну артилерію та роботу мінометів чути тут, в околицях Бахмута. Час від часу тут лунає і стрілецька зброя. Армійці кажуть – це диверсійні групи ворога намагаються підповзати до окопів захисників.

З Донеччини, Ольга Калиновська, Сергій Клименко, Сергій Малін, "5 канал"

Нагадаємо, нещодавно доброволець-парамедик показав закривавлені бронежилети українських захисників у Бахмуті – фото 18+.

Дивіться також відео:"московити лізуть, йдуть важкі бої": як тримається Бахмут

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

• Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.