Відбити ворожий штурм і допомогти піхоті. Це основне завдання танкістів. На бахмутському напрямку нині це вкрай небезпечне завдання. Адже на українські екіпажі полюють російські загарбники. Працювати доводиться у надважких умовах.

Це робота танкістів 24-ї королівської бригади в Бахмуті. Потужна сила – Т-72 – знищує живу силу ворога.

"Ми виїжджали в Бахмуті, стріляли в сторону Опитного. Це була командна робота. Ми працювали – там було велике скупчення піхоти і стояли ПТУРи", – розповідає командир танка 24-ї механізованої бригади ЗСУ ім. короля Данила Роман.

Саме російська піхота, зокрема, "вагнери", яких в околицях Бахмута все ще чимало, – головна ціль танкістів королівської бригади. Коли піхоті потрібна допомога – відбити черговий ворожий штурм – екіпажі Т-72 миттєво вилітають на передову.

"Коли вони просять нашої підтримки – виходять на нас. Танк завжди є танк, танка завжди бояться. Наші хлопці мають дух, підсилення, що їм допомагають танкісти", – пояснює Роман.

По окупантах, які атакують, екіпажі мішок – так на військовому сленгу називають танки – працюють переважно прямим наведенням. Це коли танкісти бачать росіян, як і вони – танк. Це ефективна, але дуже небезпечна робота. Ворожих ПТУРистів – операторів протитанкових ракетних комплексів, які працюють по броні, на цьому напрямку багато.

"Пряма – це коли ти бачиш противника. Бувало відстані до 100 метрів, до 0,5 кілометра – залежно від поставлених задач", – зауважує командир.

"Піхоту видно, бо після першого пострілу вони стараються ховатися – бо танк, то велика сила, яка робить біду противнику", – наголошує навідник танка Олександр.

Цьому танку дістається не вперше. У Т-72 – підбита активна броня та розбитий ліхтар. Утім ця машина – на ходу. Хоча її екіпаж донедавна працював на іншій броні, яка уже не в строю.

"Попали під артобстріл, попали в машину, всі живі. Вчасно вискочили. Машину дуже побило, але вона не загорілася", – згадує механік-водій танка Григорій.

Завдання Григорія – як механіка водія не лише швидко доставити екіпаж на вогневу. Хоча нині – з приходом весни – з цим бувають проблеми. Танки часом, посміхається, таки бояться бруду. Точніше болота, під яким немає твердої землі.

"У залежності від того, яке болото. Бувало таке, що дуже тяжко і перший уже майже стоїш, стараєшся проходити, бо розвертатися по тій місцевості не варіант", – каже Григорій.

За понад рік великої війни Григорій неодноразово вивозив екіпаж з–під обстрілу. У самому Бахмуті, каже, це не важко – там чимало місць, де може заховатися Т-72. Гірше в полі, коли над тобою – ворожа пташка. І доводиться постійно маневрувати, тікаючи від артвогню.

"Не стояти на місці, маневрувати, кататися, якщо птичка висить – треба старатися її скинути. У Бахмуті це простіше – тунелі є. Бо їздили ми на початку війні по Попасній – там тяжко було. Бувало таке, що по 8-9 годин їздили, тікали від артилерії", – розповідає захисник.

Перед тим, як виїхати на вогневу, танкісти ретельно планують та продумують шляхи під'їзду, прикриття та відходу з позиції. Бо на важку броню росіяни влаштовують справжнє полювання.

"От ви бачили мінні трали – по нас 152-й прилетів – зрізав цей трал. Всі живі-здорові", – тішиться навідник танка.

Олександр був командиром танка 36 років тому – на строковій службі. Коли у жовтні 54-річному чоловікові прийшла повістка, каже, довелося швидко згадувати призабуті навички.

"Коли мене призвали в бригаду, я думав, що то буде щось страшне згадати – але руки пам'ятають", – запевняє Олександр.

Нині військову справу опановують двоє синів-близнюків Олександра. Вони спеціально повернулися в Україну з Європи, щоб стати на захист країни.

"Не можу я сказати, чи буду я радий, як вони підуть сюди. Але таке життя. Думаю, що до того часу ми їх виженемо за межі нашої країни", – сподівається український захисник.

З Донеччини, Ольга Калиновська, Сергій Клименко, Сергій Малін, "5 канал".

Читайте також: Як 28-річний сержант 93-ї бригади "Холодний яр" збив ворожий Су-25 з квартири у Бахмуті – інтерв'ю 

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Дивіться також відео за темою: Я бачив початок війни. Тепер я вірю у дива. Серж Марко | Таємниці війни

підняв ПЗРК і збив російську ракету – історії військових моряків, які захищають небо Одеси.

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.