Крім брехливої декларації, що анексований "Крим – це росія!", та ж сама нісенітниця, як здійснений факт, написаний про такі міста: Донецьк, Луганськ, Маріуполь, Запоріжжя, Херсон, Тирасполь ("придністров'я") і Цхінвалі (Південна Осетія). На плакатах також присутні написи: "Північний Казахстан – це буде росія!", "Арцах – нехай буде росія!".
Усі перераховані території або вже окуповані рф, або знаходяться під загрозою окупації і подальшої анексії під приводом захисту нібито етнічних меншин, які "утискаються". До першої категорії відносяться тимчасово захоплені міста та області України, а також окуповані території Молдови ("придністров'я") і Грузії (Південна Осетія); до другої – Карабах, що належить Азербайджану, та частково зайнятий вірменською меншістю, а також Північний Казахстан, де в кількох районах є значний відсоток російського населення. Ба більше, на всіх цих територіях знаходяться окупаційні війська кремля (схід і південь України, "придністров'я", Південна Осетія) або військові бази та армійські контингенти рф (Карабах, Північний Казахстан).
Ці території об'єднує ще одна обставина: щодо кожної з них кремль вже готує фейкові референдуми з анексії або в останні роки "прощупував ґрунт" щодо такої "перспективи". Радник голови Офісу президента Олексій Арестович ще 26 травня попереджав про підготовку до 11 вересня загального "референдуму" про відновлення "міні-срср". У зв'язку з цим він окремо згадав окуповані території Херсонської та Запорізької областей, а також Південну Осетію. 14 липня один із головних архітекторів агресії проти України, голова міноборони рф сергій шойгу, заявив: "Наша країна знову буде великою і сильною. Знову буде радянський союз, і ніхто нікуди не піде". Як повідомляв 26 липня "5 канал", прем'єр Молдови Наталія Гаврилиця визнала, що "ніхто не застрахований" від путінської агресії, і "багато країн стурбовані".
Тепер же пропагандистська "спецоперація", проведена в Єревані кремлівськими поплічниками, чітко позначила яким державам, крім України, слід найбільше непокоїтись з приводу нових анексій за допомогою військової окупації та фейкових референдумів.
Молдова
"Тирасполь – це росія!" – написано на плакатах з імперською символікою, розклеєних в центрі столиці Вірменії. Як повідомив 8 квітня московському виданню "Газета.Ru" колишній офіцер штабу 14-ї армії рф, яка здійснювала окупацію "придністров'я", підполковник Микола Лизунов, наразі тамтешній військовий контингент рф становить 1700 осіб.
"Контроль над півднем України – це ще один вихід у "придністров'я", де також відзначаються факти утиснення російськомовного населення", – заявив 22 квітня заступник командувача центрального військового округу рф Рустам Міннекаєв.
1 травня британське видання The Times оприлюднило дані української розвідки щодо вже розробленого плану вторгнення рф в Молдову. 10 травня цю інформацію підтвердив голова Національної розвідки США Авріл Хейнс.
7 червня радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк наголосив, що Молдові варто готуватися до "вторгнення російських військ". А 25 числа заступник голови радбезу рф дмитро медведєв зазначив: "Слід мати на увазі, що в "придністров'ї" проживає близько 220 тисяч громадян росії". 28-го пресофіцер ЗСУ Миколаївської обласної військової адміністрації Дмитро Плетенчук нагадав, що влада рф "мріє про сухопутний коридор у невизнане придністров'я з подальшою окупацією Молдови".
14 липня президент Молдови Майя Санду вперше публічно припустила ймовірність того, що "з нами трапиться така трагедія" – як те, що "росія робить в Україні". А 21-го перший заступник голови комітету ради федерації рф з міжнародних відносин Володимир Джабаров попередив владу Молдови про ймовірність "відновлення кровопролиття". Він також нагадав про те, що "В "придністров'ї" проживає 220 тисяч громадян росії". Через декілька годин на цьому ж наголосив "голова МЗС" проросійського анклаву в "придністров'ї" Віталій Ігнатьєв в інтерв'ю державному інформагентству рф. Він додав, що, згідно з результатами референдуму 2006 року, метою самопроголошеної невизнаної "Придністровської Молдавської Республіки" є "незалежність з подальшим вільним приєднанням до російської федерації". 25 липня прем'єр Молдови Наталія Гаврилиця в інтерв'ю The Wall Street Journal визнала, що влада країни стурбована можливим російським вторгненням. 29-го президент Санду підтвердила: "Ми стурбовані. Ми розглядаємо найпесимістичніші сценарії". Одночасно екссенатор рф Франц Клинцевич заявив одному з пропагандистських медіаресурсів кремля: "Потрібні тільки рішення парламенту і президента росії. "придністров'я" може опинитися в складі країни восени цього року", – тобто синхронізовано з планованою, за підсумками фейкових референдумів, анексією Донбасу, Херсонщини та Запоріжжя.
Грузія
Південна Осетія, що є частиною Грузії, контролюється військами рф чисельністю близько 4000 осіб. У березні частина цих підрозділів була задіяна в агресії проти України. "Наші хлопці відправляються на Україну, щоб добити нацистів", – бравував тоді у своєму ТГ-каналі колишній "президент" Південної Осетії Едуард Кокойти.
30 березня Анатолій Бібілов, який займав тоді пост "президента", оголосив входження до складу рф "стратегічною метою". Того ж дня спікер південноосетинського парламенту Алан Тадтаєв зазначив: "У нас всі підстави входження до складу рф, ніяких правових перешкод для цього немає. Головне сьогодні – провести референдум і увійти до складу рф".
"Неприпустимо говорити про будь-які референдуми на тлі того, що територія Грузії окупована, – заявив 31 березня віцепрем'єр міністр закордонних справ Грузії Давид Залкаліані. – В умовах окупації ніякий референдум не матиме ніякої юридичної сили, особливо з урахуванням того, що сотні тисяч наших громадян були вигнані зі своїх будинків...".
Але москва моментально підтримала цю ініціативу. Вже 31 березня заступник голови комітету держдуми рф "у справах СНД, євразійської інтеграції та зв'язків із співвітчизниками" Віктор Водолацький повідомив, що референдум у Південній Осетії може відбудуться в травні – червні. 1 квітня прессекретар кремлівського диктатора дмитро пєсков додав, що "Мовиться про вираження думки народу Південної Осетії, ми з повагою до нього ставимося". А голова комітету держдуми "у справах СНД, євразійської інтеграції та зв'язків із співвітчизниками" Леонід Калашніков зазначив, що Південна Осетія "в праві провести референдум і для проведення всіх юридичних процедур зараз слушний момент". Одночасно цю ініціативу гаряче вітали маріонеткові "керівники" анексованого Криму і окупованого Донецька. 8 квітня в Цхінвалі прибула представницька делегація сенаторів рф та керівників республік Північного Кавказу. Вони висловились в підтримку референдуму.
Однак потім кремль переглянув свою позицію. Було вирішено почекати з референдумом, щоб використати це питання як важіль тиску на владу Грузії щодо її підходу до агресії проти України. Як наслідок, оголосили, що ідея референдуму була приватною ініціативою Анатолія Бібілова, який позбувся у травні посади "президента". Зазначалося навіть, що він взагалі не узгоджував цю витівку з москвою.
"Рішення про проведення плебісциту було прийнято в Південній Осетії без урахування думки російської сторони, всупереч із нашими домовленостями, всупереч духу і букві нашого союзництва", – заявив посол рф в Цхінвалі Марат Кулахметов.
"Це теоретично могло б привести до дострокових виборів та зміни політики Грузії не в інтересах москви. рф враховує це, тому і вживає кроки, щоб референдум не відбувся", – пояснив московській газеті "Известия" грузинський ексміністр у справах реінтеграції Паату Закареішвілі. Таким чином, Грузії чітко дали зрозуміти: до тих пір, поки вона "правильно" поводиться щодо путінської агресії в Україні, проєкт південноосетинського референдуму залишиться в замороженому стані.
"Як тільки буде сигнал, як тільки буде розуміння, що настав час, цей референдум ми проведемо обов'язково", – оголосив 11 травня новий "президент" Алан Гаглоєв.
Але разом з тим, 28 травня путін затвердив спрощений порядок надання громадянства рф жителям Південної Осетії. І вже 15 червня в москві відбулися консультації південноосетинського керівництва та чиновників адміністрації президента рф щодо подальших перспектив референдуму. За підсумками обговорення було доручено "уповноваженим органам провести необхідні консультації з російською стороною про форми подальшої інтеграції "республіки Південна Осетія" і російської федерації".
І хоча проведення референдуму перенесено на невизначений термін, про реальний статус Південної Осетії красномовно свідчать плакати, розклеєні в центрі Єревана, на яких однозначно написано: "Цхінвалі – це росія!".
Азербайджан
На території азербайджанського Карабаху дислоковані частини 15-ї окремої мотострілкової бригади рф чисельністю 1960 осіб. І це на додачу до 5000 військовослужбовців рф, розміщених в сусідній Вірменії, на озброєнні яких є зенітно-ракетні комплекси С-300 і винищувачі МіГ-29.
У Карабасі військові частини рф присутні нібито для "захисту" вірменської нацменшини, лідери якої уявляють себе як керівництво ніким не визнаної "Нагірно-Карабахської республіки Арцах". Ще в жовтні 2020 року у відкритому листі до кремлівського диктатора "президент" цієї псевдореспубліки Араік Арутюнян з ностальгією згадував: "Більше століття (з початку XIX – до кінця другої декади XX століття) Карабах входив до складу російської імперії. Цей історичний період ознаменувався для Карабаху тривалим періодом миру, творіння...".
22 лютого 2022, наступного ж дня після підписання путіним "указу про визнання" російських плацдармів на Донбасі, Арутюнян на своїй Facebook-сторінці писав: "Від імені влади і народу Республіки Арцах вітаю рішення президента російської федерації володимира путіна визнати незалежність Донецької та Луганської народних республік... вітаємо народ Донбасу з цією історичною подією".
Ще 26 грудня 2021, явно побоюючись перекидання військового контингенту рф з Карабаху для участі в агресії проти України, "президент" Арутюнян наполегливо відзначав на своїй Facebook-сторінці: "російські миротворчі сили повинні залишатися в Арцасі на постійній і безстроковій основі...". 17 січня лідер руху "Азатагрум" Мікаел Бадалян заявив одному з пропагандистських медіаресурсів рф: "російські миротворці прийшли в Арцах якщо не назавжди, то дуже надовго, і тут ніхто не буде питати ні Баку, ні Єреван". Рівно чотири місяці потому активісти "Азатагрум" зірвали проведення пікету біля посольства рф в Єревані на підтримку захисників "Азовсталі" і бурхливо вітали російську окупацію Маріуполя.
На тлі путінської агресії проти України діячі "Арцаха", політики та громадські активісти в сусідній Вірменії стали все частіше виступати за посилення військового контингенту рф в Карабасі, за необхідність його безстрокового тут перебування, а також за проведення референдуму про приєднання до рф.
18 березня колишній голова делегації Національного зібрання Вірменії в Парламентській Асамблеї ОБСЄ Арташес Гегамян заявив новинному сайту Oragir.news: "В Арцасі повинен бути проведений референдум по одному з питань порядку денного, який стосується приєднання до росії, як у Криму вісім років тому".
25 березня "Рада безпеки Арцаха" затвердила звернення до кремлівського диктатора з проханням "переглянути нинішню чисельність російських миротворців та кількість обслуговуючих їх коштів і, відповідно, збільшити число військовослужбовців та військової техніки" в азербайджанському Карабасі.
31 березня колишній голова Аскеранського району Карабаху Сасун Барсегян закликав владу "Арцаха" "в максимально стислі терміни організувати загальнодержавний референдум на тему приєднання Арцаха до російської федерації". 6 квітня вірменське видання "Грапарк" цитувало інформоване джерело в Степанакерті ("столиця" вірменського анклаву в Карабасі): "Якщо Вірменія вмиє руки в Арцасі і визнає територіальну цілісність Азербайджану, у нас не буде іншого вибору, окрім приєднання до росії. Тому ми почнемо збирати підписи". 8 квітня в ході мітингу на підтримку агресії рф проти України, що відбувся в Парку Перемоги Єревана, колишній в. о. директора Служби національної безпеки Вірменії Мікаел Амбарцумян заявив: "В Арцасі почали збирати підписи з надією зібрати їх достатню кількість, щоб підняти питання про входження до складу росії".
12 квітня "президент" Арутюнян повідомив, що у "Арцаха" "можуть бути якісь відносини з росією у форматі прямої вертикалі". У зв’язку з цим він зазначив, що військова присутність рф в Карабасі "має бути гарантованою і безстроковою при відповідному збільшенні військовослужбовців і бойової техніки".
14 квітня експрем'єр Вірменії Грант Багратян заявив News.am: "Арцах хоче увійти до складу росії". Він назвав позитивним те, що "Арцах з росією мають вертикальні відносини". Наступного дня полковник запасу Айк Наапетян підкреслив в ефірі вірменського каналу Live News, що єдина можливість для "Арцаха" забезпечити свою безпеку – це увійти до складу росії. Як один із способів досягнення цієї мети він позначив масове отримання вірменським населенням Карабаху російських паспортів – за обкатаною схемою під час анексії Криму, окупації Донбасу, "придністров'я" і Південної Осетії. Наапетян відверто пояснив, що вірмени Карабаху повинні звернутися "в посольство росії у Вірменії на предмет надання громадянства росії. Тобто, отримують подвійне громадянство – росії і Вірменії. І отримуєш невизнану, але реальну територію, населену громадянами рф. В такому випадку ти даєш не тільки моральне, а і юридичне право росії втрутитися в процес".
10 травня колишній глава делегації Національного зібрання Вірменії в Парламентській Асамблеї ОБСЄ Арташес Гегамян заявив в ефірі YouTube-каналу Hayeli AM: "Республіка Арцах повинна офіційно звернутися до влади російської федерації, щоб увійти до складу російської федерації. Як це сталося 2014 року в Криму".
Одночасно "арцахські" діячі продовжували брати участь у пропагандистському забезпеченні путінської агресії проти України. 24 травня "міністр закордонних справ" вірменського анклаву Карабаху Давід Бабаян разом із "міністром закордонних справ" проросійського анклаву в Південній Осетії Дмитром Медоєвим висловили надію "на якнайшвидшу перемогу Луганської та Донецької народних республік і встановлення довгоочікуваного миру на Донбасі".
3 червня "державний міністр Нагорно-Карабахської Республіки" Артак Бегларян заявив інформагентству рф, що російські військові "повинні залишатися в Нагірному Карабасі безстроково".
18-го YouTube-канал PastinfoTV транслював заяву колишнього заступника міністра оборони Вірменії Артака Закаряна: "З метою забезпечення безпеки Республіки Арцах Вірменія повинна підтримати довгострокове перебування російських миротворців в Арцахі". 26 числа депутат "Національного зібрання Арцаха" Ашот Данієлян заявив новинному сайту MediaLab: "російські миротворчі сили є головним гарантом безпеки і стабільності в регіоні". А 30-го "президент" Арутюнян повторив на ArtsakhPress щодо необхідності "розгортання російських миротворчих сил на невизначений термін" та "істотного збільшення чисельності особового складу".
"Увійти сьогодні до складу росії – щире бажання арцахців", - заявив в червневому номері міжнародної вірменської газети "Ноїв ковчег" "державний радник Республіки Арцах" Григорій Габріелянц.
На цьому тлі стає очевидно, що представники вірменської нацменшини в Карабасі активно виконують роль "п'ятої колони" кремля на південному Кавказі. Звідси і гасло "Арцах – нехай буде росія!", що поширюється в центрі Єревана поряд з "визнанням" анексії Криму, яке, як слідує з вищенаведених цитат, виступає зразком для Вірменських маріонеток путіна.
Казахстан
Ще 6 січня 2009 на сторінках The New York Times колишні дипломати ЄС і США, враховуючи досвід вторгнення рф на територію Грузії за п'ять місяців до того, позначили в якості "потенційних точок вибуху" Крим і Казахстан. 24 лютого 2014, одночасно з початком анексії Криму, тодішній віцеспікер Держдуми рф Володимир Жириновський оголосив, що Казахстан необхідно включити в "Середньоазіатський федеральний округ" і зробити "головне місто – Вєрний. Сьогодні у нього чужа назва – Алма-Ати".
11 березня того ж року Американський журнал The New Republic відзначав: "сталася фактична анексія Криму... Східна Україна і Північний Казахстан, з їх великим відсотком росіян, на черзі?".
9 квітня 2014 хакаське інтернет-видання "Шанс" процитувало главу фракції "єдиної росії" і голови Верховної Ради Республіки Хакасія (рф) Володимира Штигашева, що заявив: "Східно-Казахстанська область або Рудний Алтай – Рудний Алтай завжди був у складі росії... всього ми п'ять областей передали Казахстану". Він додав: "раптом у народів виникне бажання відновити країну... Тяга людей до якогось об'єднавчого руху зберігається. І це факт. Зараз в Казахстані провели опитування громадської думки: 80% за об'єднання". Якраз наступного дня путін оголосив, що рішення про анексію Криму було прийнято після проведення соціологічного опитування, за результатами якого нібито 80% населення півострова виступило "за приєднання".
29 серпня 2014 кремлівський диктатор заявив, що на території сучасної Казахстану "держави не було ніколи". І того ж дня в інтерв'ю радіостанції "Ехо москви" Жириновський підкреслив: "Казахстан – член Митного Союзу, але там теж русофобські настрої культивують". До цього він додав: "поки почекаємо. Давайте, з Україною розберемося".
У 2016 році в інтерв'ю Exclusive.kz казахстанський соціолог Серік Джаксиликов відзначав, що анексія Криму сприяла зростанню міжетнічної напруженості в північних і північно-східних областях Республіки, де значну частину населення складають росіяни.
"Можна вважати політичною помилкою, коли російських співвітчизників в Казахстані називають діаспорою, адже це наші землі, які тимчасово відірвані. Кордони не вічні. І ми повернемося до кордонів держави російської. Це буде найближчим часом", - попередив 26 січня 2017 депутат Держдуми рф від окупованого Криму Павло Шперов, окремо згадавши у зв'язку з цим території Північного Казахстану і Східної України. "Якби питання возз'єднання з Батьківщиною в цих країнах були винесені на референдум – підсумки загального голосування здивували б самих завзятих скептиків", – відзначав він через кілька днів на офіційному сайті кримського відділення партії Жириновського.
"Виникає питання: якщо та чи інша Республіка увійшла до складу радянського союзу, але отримала у свій багаж величезну кількість російських земель, традиційних російських історичних територій, а потім вирішила вийти зі складу Союзу. Ну хоча б тоді виходила з чим прийшла і не тягнула б за собою подарунки від російського народу", – журився путін в ефірі телеканалу "росія-1" 21 червня 2020. Надалі багато офіційних осіб рф висловлювалися з приводу Північного Казахстану саме як про "подарунки від російського народу". Так 10 грудня того ж року глава комітету з освіти і науки Держдуми рф і член Генеральної ради "єдиної росії" В'ячеслав Ніконов заявив в ефірі "Першого каналу" рф: "Територія Казахстану – це великий подарунок з боку росії". 14 грудня інший депутат Держдуми і член центральної політради "єдиної росії" Євген Федоров, звертаючись до керівництва цієї центральноазіатської держави, заявив в ефірі "Белрусінфо": "росія повинна вимагати, раз ви не визнаєте це подарунками, тоді віддайте. Тому що ви взяли незаконно... пішли геть зі своєю державною конструкцією – Казахстан! Територію віддайте!". До цього він обурено додав: "А з якого дива, ми маємо миритися з тим, що Донецьк віддали Україні?! Це – територія росії на момент 1922 року, тому, будьте люб'язні, віддайте її!". Ще через два дні Жириновський заявив, що Казахстан "створений штучно радянською владою... на російських землях".
10 квітня 2021 Жириновський в ефірі "ЛДПР ТВ" висловився: "Де ви були, Казахстан, 300 років тому? Вас же не було...", і попередив, що "російський простір відновить свої кордони і буде наведено порядок!".
У серпні того ж року в центральних ЗМІ рф почалася широка пропагандистська кампанія із звинуваченнями Казахстану в "пригніченні російських" і "русофобії". "Влада намагається зробити те, що робилося на Україні до 2014 року. І подібних антиросійських тенденцій скільки завгодно", – нарікав на сайті Pravda.ru старший науковий співробітник Інституту сходознавства Академії наук рф Андрій Грозін. "Дискримінація російського населення Казахстану може стати дійсно системною", – лякала читачів Лєнта.ру. І вже 11 серпня агенція росспівробітництво при МЗС рф повідомила, що "напади на російських і російськомовних" в Казахстані – "небезпечна тенденція". 19-го прессекретар мзс марія захарова грізно попередила: "росія вживатиме заходи для запобігання цьому". А 31 числа того ж місяця член міжнародного комітету Ради Федерації рф Сергій Цвєтков оголосив про "порушення прав російськомовних громадян в Казахстані". Далі до цієї кампанії приєднався особисто міністр закордонних справ рф. На офіційному сайті відомства 11 вересня була опублікована його авторська стаття. У ній відзначалося: "На жаль, останнім часом ми стали свідками ряду резонансних проявів ксенофобії щодо російськомовних громадян Казахстану". А 23 грудня путін публічно підкреслив, що Казахстан – "російськомовна Країна в повному сенсі цього слова".
І вже 6 січня 2022 в інтерв'ю "Радіо Комсомольська правда" Жириновський заявив: "В Казахстані росіян після України – на другому місці. Найбільше їх на Україні, а на другому місці – в Казахстані". "Це – штучна така, тендітна держава. Майже вся територія Казахстану – це колишні російські території... їх територія – на півдні Казахстану. Все інше – Сталін дав, подарував, так би мовити, як Хрущов потім подарував Крим Україні", – підкреслив лідер ЛДПР. Того ж дня член комітету Держдуми з безпеки Бійсултан Хамзаєв на своїй Facebook-сторінці написав: "Підтримую проведення референдуму в Казахстані про возз'єднання Казахстану з історичною Батьківщиною – росією". Ще через три дні в інтерв'ю радіостанції "Ехо москви" Жириновський зажадав надати росіянам в Казахстані "політичне представництво у владі".
"Казахстану потрібно зрозуміти, що загравання з націоналізмом приводить до того, до чого сьогодні прийшла Україна", - попереджало одне з кремлівських пропагандистських видань, Pravda.ru, незабаром після початку агресії проти України. "рф, судячи з усього, повномасштабно атакує Польщу, країни Балтії і Казахстан в рамках глобальної військової спецоперації по... демілітаризації і денацифікації", – відзначав у своєму Twitter-аккаунті 26 березня радник глави Офісу Президента України Михайло Подоляк.
27 квітня в бік Казахстану зі страшними погрозами висловився один з головних пропагандистів кремля Тигран Кеосаян. "Казахи, брати, це що за невдячність?" – обурювався він з приводу відмови казахстанської влади підтримати агресію проти України. "На Україну гляньте уважно, подумайте серйозно... якщо ви вважаєте, що можна і далі бути такими хитро***ими і вам за це не буде нічого, ви помиляєтесь!", – попередив Кеосаян.
Ту ж саму тему і з того ж приводу 18 червня в ефірі радіостанції "Говорить москва" підняв заступник голови комітету Держдуми у справах СНД Костянтин Затулін: "...цілий ряд областей, населених пунктів з переважно російським населенням мали слабке відношення до того, що називалося Казахстаном... якщо у нас дружба, співпраця і партнерство, тоді ніякі територіальні питання не піднімаються. А якщо ні, то все можливо! Як у випадку з Україною".
І, нарешті, 2 серпня на офіційній сторінці заступника голови Радбезу рф Дмитра Медведєва в соціальній мережі ВКонтакте була розміщена, можливо "передчасно", програмна публікація, що розкриває подальші плани путінської експансії. І хоча вже через кілька хвилин вона була видалена, скріншоти швидко розійшлися в соціальних мережах. У ній відзначалося: "Після звільнення Києва і всіх територій Малоросії від банд націоналістів, які проповідували видумане ними українство, Русь знову стане єдиною, могутньою і непереможною, як і тисячу років тому за часів Давньоруської держави. Після цього, під єдиною рукою москви, на чолі зі слов'янським народом, ми підемо в наступний похід для відновлення кордонів нашої Батьківщини, які, як відомо, ніде не закінчуються. Всі землі, відібрані у нас, були полити кров'ю наших предків, завойовані в численних битвах протягом століть. І нікому їх поступатися не збираємось". У зв'язку з цим автор нагадував: "До розпаду Радянського Союзу 62,5% населення Північного Казахстану становили слов'яни. Казахстан – штучна держава, колишні російські території". Це – квінтесенція всіх попередніх виступів ораторів путінського режиму з приводу великодержавних амбіцій і щодо Казахстану, зокрема.
Таким чином, поширення в Єревані плакатів з імперською символікою і написами "Північний Казахстан – це буде росія!" є продовженням агресивної кампанії кремля та його сателітів проти ще однієї суверенної держави. До речі, на території Казахстану розміщені найбільші військові бази рф в найближчому зарубіжжі, що займають в цілому 11 мільйонів гектарів…