Євдокія Шевченко з Черкащини пережила голодомор, Другу світову та примусові роботи у Німеччині. Нині у свої сто розповідає: її життя завжди було активним та насиченим. Тож у свою сотню років удома не сидить. Як живе жінка, яка пам'ятає останнє століття, та в чому секрет довголіття – у сюжеті нашої Яни Лимаренко.
Сторічну Євдокію Шевченко наша знімальна група застала на городі. Пані поливає городину. Каже, нині спека, тож чи не щодня доводиться розмотувати шланг.
Про город дбає щодня, каже пані Євдокія, крім поливу, ще треба прополювати та збирати врожай. Каже, донька вже і не хотіла стільки саджати, але старша жінка наполягла, бо без діла сидіти не зможе.
Ще одна обов'язкова частина дня – риболовля. Пані Євдокія вранці вже рибалила. Донька Віра показує мамин улов – карасі.
Пані Євдокія запрошує і нас подивитися на її дозвілля. Збирається на риболовлю. Із нею йде і син Олександр. Він із сестрою щовихідні приїздять до матері на дачу.
Рибалить на річці Тясмин. Розповідає, тут водиться різна риба, але їй щастить на карасів та маленьких коропів. Але, каже, знімальна група "5-го" приїхала запізно, в такий час не клює.
"Щодня о 8 ранку йду, і до двох годин я тут сиджу, ловлю рибку. Як я сама – пішла до сусідки, кажу, що рибку людям роздаю. Почищу та в холодильник складу, то Віра там роздасть сусідам. Я люблю поділитись", – розповіла довгожителька.
Запрошує наступного разу приїхати вранці. Повертаємось додому. Там донька запрошує до чаю. Розказують, пані Євдокія народилася 1924 року, ще дитиною пережила голодомор, далі була Друга світова.
"Мене забрали німці в совхоз, я робила в тому совхозі і прийшла на побуття до мами, 30 кілометрів пішки, щоб прийти до мами, побачиться з мамою і татом, як тільки прийшла туди, кричать: поліцаї, поліцаї ловлять дівчат-хлопців", – пригадує жінка.
Потім її вивезли на примусові роботи до Німеччини, там серед українців знайшла перше кохання, з яким вирішили одружитися. А згодом був кінець війни.
На Батьківщині ще була розруха, її обранець вирішив не повертатися. Пані Євдокія повернулась вагітною, вже тут народила сина. Усі запрошення переїхати до чоловіка в Німеччину відкидала.
"У Києві працювала і комендантом, і маляром, і штукатуром, і на пилорамі працювала, я скрізь працювала. У Києві вдруге вийшла заміж, двох дітей народила: хлопчика і дівчинку", – розповіла Євдокія.
Нині щовихідних із нею її двоє дітей, третій син уже давно живе за кордоном. Матері допомагають та роблять усе, щоб мала якомога менше роботи. Синові Олександру вже майже 80.
"Не даємо їй сильно трудиться, але і не даємо і розслабитися, бо вона до роботи хвацька така, що як стане – так поки їй плохо не стане. Ми їй не даємо робити. Там огород ще є, і оце якщо її не стримувати – вона перекопає сама, не треба й трактора", – розповів син довгожительки.
Донька Віра на зиму забирає в Черкаси у квартиру. Каже, мама бійчиня і гарно тримається, має плани на майбутнє:
"Вихідні, вільний час, ми всі разом, ми втрьох, є друзі і у брата, і у мене, за життя і куми є, але ми маму не покидаємо. У нас із нею плани, що ми на наступний рік будемо, те садити не будемо, а на наступний рік інше посадимо, а оте взагалі не будемо. Ми з нею будуємо плани: якщо відкладемо – щось купимо, ми не збираємось помирати".
Пані Євдокія каже, таємниці довголіття не має, харчується теж звичайними продуктами, як і всі, любить солодощі. Спортом не займалась, життя легким не було. Але здогадується, завдяки чому довго живе:
"Треба працювати".
Нині має онуків, правнуків та навіть праправнуків. Мріє, щоб усі були здорові, жили в мирі та приїздили в гості.
"Мрію не хворіти, і ще прожити, і хочу оцю війну пережить, щоб вона швидше закінчилась, тоді я вже буду відпочивати. Я сто років живу і хочу цілий вік жити, хочу все знати, щоб діти мене лаяли", – наголосила жінка.
Яна Лимаренко, Олександр Лісовий, Черкаська область, "5 канал"
Читайте також: на Чернігівщині мешкає рекордсменка у номінації "довгожителька України".
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
