У  селі Буряки, що на Житомирщині,  під час Голодомору загинув кожен четвертий. 1932 року Олені Винарчук було 9. Голод забрав життя її рідного брата й сестри. Нині через хворобу Олена Григорівна майже не виходить на подвір`я. Але на відкриття монумента, який вшановує і її родичів, за допомогою близьких таки дісталася. І нині їй боляче згадувати ті моторошні роки.

Олена Винарчук, свідок Голодомору: "Страшно було, як виганяли з хати. Я за маму пряталася. А з хати все забирали. Ми голодували поопухали. Я нічого не хотіла, хотіла наїстися і вмерти".

У районному архіві, попри усі історичні колізії, дивним чином збереглися імена майже усіх померлих від голоду у 32-33-ому роках. Тож коли на загальних зборах села вирішили спорудити їм пам`ятник, байдужим не залишився ніхто.

Олександр Дундич, сільський голова с. Буряки: "Хто скільки міг, стільки дав. Хто дав 10 гривень, хто 5, хто 20, хто 100. Підприємці давали по 100. Хто приходив щось робив. Хтось пісок привозив, хтось розгортав площадку".

У суботу, в День пам`яті жертв Голодомору, в селі Буряки у кожній оселі горітиме скорботна свічка.

Леонід Харшан, Сергій Базилюк. Житомирщина, 5 канал

***