Напередодні Дня Збройних сил у Києві зібралися бійці та родичі загиблих із 90-го аеромобільного батальйону ВДВ. Волонтери зняли документальний фільм про тих, хто до останнього боронив Донецький аеропорт. Його бійці також пройшли більшість найгарячіших точок на Донбасі. Про військових, які втілюють девіз ВДВ – ніхто, крім нас – далі в сюжеті.
Світлана Ридзанич, мати Максима Ридзанича, згадує: "Синочок мій був у аеропорту 2 рази. У грудні й січні. Загинув під аеропортом, коли було перемир'я. Він врятував не одне життя. Він рятував їх постійно, він прикривав".
Отримувати відзнаку 90-го батальйону мати розвідника Максима Ридзанича прийшла у жилетці, яку син привіз із Донецького аеропорту. Нині це найдорожча сімейна реліквія - більшості з тих, хто на ній розписався, уже немає в живих. Максим загинув, рятуючи наймолодшого бійця взводу – "Малиша".
"Він йому сказав: "Саня, я тебе буду обергіати до останнього. Тобі ще женитися, діток народжувати, а я вже трохи прожив. І так і получається... Отримує по рації, що він трьохсотий, і він іде його рятувати. І в засідці їх чекав уже російський спецназ. Їх загинуло на місці троє, но він цю дитину врятував", – каже Світлана.
Ціною власного життя врятував побратимів і син Ніни Брановицької. До останнього Ігор витягував поранених з-під уламків зруйнованого Донецького аеропорту. Тоді ж і потрапив у полон із тими, хто вижив. Терористи вимагали зізнатися, хто з полонених кулеметник. Ігоря Брановицького розстріляли. А його мати – Ніна Брановицька – усіх бійців 90-го батальйону тепер називає своєю родиною.
8 місяців десантники 90-го батальйону захищали Донецький аеропорт та його околиці. Понад 40 бійців там загинули.
Володимир Красота, колишній заступник командира 90-го аеромобільного батальйону ВДВ ЗСУ, зауважує: "Ніщо так не єднає, як війна і горе, втрати своїх бойових товаришів. Ми стали всі рідні. І я так думаю, що ця дружба – на все життя".
Не забувають ані про родини загиблих, ні про живих бійців героїчного батальйону волонтери. Вони не лише допомагають, а й задокументували історію героїв. Три місяці знімали фільм під час бойових дій на під час бойових дій на передовій – в Авдіївській промзоні. Вони ж зібрали всіх причетних на презентації стрічки "Я піду за сонцем".
Бійці ставлять автографи на прапорі батальйону й розходяться згадувати те, що не ввійшло до фільму.
Телевізійна прем'єра картини "Я піду за сонцем" - про героїчні бойові будні 90-го аеромобільного батальйону відбудеться на 5 каналі вже найближчого вівторка - 6 грудня - у день Збройних сил України.
Леся Головата, Орест Пона, "5 канал"
