Він нищив ворога і закликав назавжди забути все російське. Актор театру й кіно Юрій Феліпенко змінив сцену на українське військо. У квітні торік долучився до лав Збройних сил України. 15 червня серце захисника зупинилося. Тепер йому назавжди 32. На прощанні з полеглим героем була журналістка "5 каналу" Софія Фесік.
Від 2016-го він був актором київського Театру на Подолі. У квітні 2024 долучився до війська. Колега та побратим Юрія Феліпенка на позивний "Інжир" розповідає: разом пішли до ТЦК ще на початку повномасштабного вторгнення:
"Нас тоді спитали: "Хто ви? Яке у вас звання?" Ми відповіли: "Ми актори". Нам сказали: "Пацани, дякуємо – ідіть у ТРО". І ми ще півтора чи два роки служили в театрі. Було відчуття, що там можемо дати більше користі. А потім це відчуття зникло. Стало зрозуміло, що цю війну можна виграти – але, принаймні в нашому випадку, я говорю про себе і Юрка – ми зрозуміли: найбільше користі зараз буде тільки на фронті".
Чоловіки разом доєдналися до батальйону "Ахіллес" 92-ї окремої штурмової бригади. "Інжир" розповідає, це було зважене рішення. Перед тим, як пройти військову підготовку, обговорили все зі своїми на той час іще майбутніми дружинами.
"Юра справді дуже добре воював – він був відмінним воїном. Спочатку виконував одну посаду, потім став командиром розрахунку, штурманом. Але ще одна важлива риса, про яку я вже згадував: Юрець ніколи не був тим показним, "маскулінним" військовим. Він не носив форму по місту, не робив гучних постів у стилі "хто справжній, а хто ні". Просто служив. Робив свою справу. Знищував ворогів – і знищував дуже багато".
Юрій Феліпенко навчався в Університеті імені Карпенка-Карого. Нині його одногрупник згадує студентські роки. Вадим Ковальов також боронить Україну. Каже, з Юрієм часто спілкувалися, вже будучи військовими. Востаннє говорили за декілька тижнів до трагедії. Планували зустрітися:
"Мали зустрітися, і як завжди не було часу. Він – на позиціях, я – в роботі, і ми ніяк не могли з ним зустрітися. І так сталося, що зустрілися сьогодні".
Юрій Феліпенко родом із Запоріжжя. Хлопця виховувала бабуся. Перші творчі кроки актор робив у рідному місті. Ганна Михайличенко навчалася з ним разом у школі мистецтв. Потім у Києві вони разом грали у виставі. Акторка розповідає, за декілька днів до загибелі вона звернулася до Юрія по допомогу для їхньої вчительки:
"Я писала Юрі про нашу спільну вчительку із Запоріжжя. Довго думала, чи варто – знала, що він на передовій, і не хотіла його турбувати. Але все ж поділилася. Юра не просто відповів – він ще й устиг допомогти вчительці. Його останні слова до мене були: "Дякую, Аня". Я тоді написала, що молюся за нього, просила Бога його берегти. Юра виріс із бабусею, у скромності, чесності – з великим-великим серцем. І коли я дізналася, що його не стало, в голові одразу озвався його голос. Він завжди все сприймав дуже спокійно, із внутрішньою гідністю. Мені зараз ніби чується, як він каже: "Та, Ань, усе добре" – і усміхається. Та усмішка в нього завжди була особливою: тиха, щира й скромна. Як і він сам".
Глядачу актор був відомий за численними роботами в театрі та головними ролями в українських серіалах, зокрема "Колір пристрасті" та "Обіцянка богу". Попрощатися із захисником прийшли сотні людей. Серед них і колеги.
"Це прекрасний воїн і прекрасна особистість українська, яка могла би скласти славу великого актора, славу українського кіно, театру, славу просто чоловіка, який мав би гарну родину. Вбити в собі все російське. Забути назавжди цю мову та цю культуру. Тому що тільки через це, тільки через росію, ми зараз усі змушені бути тут", – зауважила акторка Наталя Васько.
Софія Фесік, Сергій Новіков, ”5 канал"
Читайте також: На війні загинув поліцейський Манжин, який допомагав пораненим у Маріуполі й пізніше пішов на фронт
Дивіться також:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською
